Справа № 121/4925/12
Іменем України
05 вересня 2012 року Феодосійський міський суд Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого судді Терентьєва А.М.,
при секретарі Андрейченко М.Г.,
за участю позивача ОСОБА_1,
представника позивача ОСОБА_2,
відповідача ОСОБА_3,
представника відповідача ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Феодосія цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання майна особистою власністю, позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ спільно нажитого майна, визнання права власності на частку квартири, -
встановив:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 заявою про визнання за нею права особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_1, мотивуючи свої вимоги тим, що вони з відповідачем перебували у зареєстрованому шлюбі з 28 серпня 1998 р. по 03 грудня 2007 р. Рішенням Феодосійського міського суду від 31.10.2007 р. шлюб було розірвано. Вказаним рішенням встановлено, що сторони не підтримували шлюбно-сімейних відносин з грудня 2006 р, не ведуть спільного господарства, живуть роздільно. Спірну квартиру було придбано нею самостійно на підставі рішення Виконавчого комітету Феодосійської міської Ради №736 від 30.05.2007 р. Та на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 12.06.2007 р. вона є власником спірної квартири. Оскільки відповідач не визнає даний факт, а згідно ст.57 СК України суд може визнати особистою приватною власністю чоловіка або дружини майно набуте ними під час роздільного проживання, у зв'язку із фактичним припиненням шлюбних відносин, то квартира не є спільним майном подружжя, позивач звернулася до суду.
Не погодившись із позовними вимогами ОСОБА_1, ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом поділ спільного майна подружжя, визнання за собою права власності на Ѕ частки квартири АДРЕСА_1. Позовні вимоги мотивовано тим, що шлюб із ОСОБА_1 було зареєстровано 28.08.1998 р, розірвано 03.12.2007 р. За час шлюбу було нажито спільне майно- квартира АДРЕСА_1, свідоцтво про право власності на яку було оформлено на ОСОБА_1 Оскільки угоди про добровільний поділ майна не досягнуто, то позивач звернувся до суду з позовом про поділ майна на підставах ст.ст.60.61.69, 70.71 СК України.
Ухвалою від 13.08.2012 р. справи були об'єднані у одне провадження.
В судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник підтримали свої позовні вимоги в повному обсязі з підстав, викладених в позові, пояснили, що договір про дольову участь у будівництві від 14.02.2007 р. було укладено нею самостійно, гроші за квартиру вона сплачувала сама, позичала їх у знайомих, відповідач не брав участі у купівлі квартири, факт їхнього роздільного проживання у період зареєстрованого шлюбу підтверджено рішенням суду. Сума 220000 грн. передавалася їй особисто у позику, частку суми вона заробила, іншу позичила, ОСОБА_3 попросив зареєструватися у квартирі, після продажу спільної двокімнатної квартири гроші були передані відповідачу на покупку дачі. Проти задоволення позову ОСОБА_5 заперечують, просять задовольнити їхні позовні вимоги.
ОСОБА_3 та його представник у судовому засіданні із позовом ОСОБА_1 не погодилися, пояснили, що до листопада 2007 р. проживали разом, у листопаді 2007 р. він поїхав на дачу; гроші на квартиру були отримані від продажу їхньої двокімнатної квартири та земельної ділянки матері. Але про укладений дружиною Договір про дольову участь у будівництві він нічого не знав, вважає, що квартиру набуто до офіційного розірвання шлюбу, та квартира є спільною сумісною власністю подружжя, квартиру ремонтували разом,до самого розлучення. Просить відмовити у задоволенні позову ОСОБА_6 та задовольнити його позовні вимоги.
Заслухавши пояснення сторін, представників, заслухав показання свідків, дослідивши матеріали справи та надані докази, суд вважає встановленими наступні факти.
Судом встановлено, що за Рішенням Феодосійського міського суду АРК від 31 жовтня 2007 р. шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розірвано. (а.с.7) Рішенням суду про розірвання шлюбу встановлено факт того, що сторони не підтримують шлюбно-сімейних відносин з грудня 2006 р., не ведуть спільного господарства, живуть роздільно, відповідач заперечень на позов не подав.
Дослідив цивільну справу №2-3497/07 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, суд встановив, що згідно протоколу судового засідання від 31жовтня 2007 р. по справі про розірвання шлюбу, відповідач ОСОБА_3 у судовому засіданні вказав що погоджується з позовом повністю.
Рішення Феодосійського міського суду АРК від 31 жовтня 2007 р. у частині встановлення судом факту непроживання спільно з грудня 2006 р. ОСОБА_3 оскаржено не було.
В період окремого проживання з відповідачем у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин, 14 лютого 2007 р. ОСОБА_1 уклала „Договір про дольову участь у будівництві" із приватним підприємцем ОСОБА_7 за яким вона внесла гроші на дольову участь у будівництві АДРЕСА_1, тобто придбала у власність вказану квартиру, що підтверджується Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 12 червня 2007 р.
При цьому вона надала у судовому засіданні розписки на підтвердження позичання грошей від 14.02.2007 р., 16.02.2007р. та 29.12.2009 р. ОСОБА_3 у судовому засіданні вказав, що про розписки нічого не знав.
Як встановив суд, відповідач був зареєстрованим у спірній квартирі, та знятий з реєстрації на підставі рішення Феодосійського міського суду від 12 грудня 2011 р., як вказано у адресній довідці.
Факт реєстрації ОСОБА_5 у спірній квартирі, на якій він посилався, значення для вирішення спору не має, оскільки не породжує право особи на отримання житла у власність.
Відповідно до ст.57 Сімейного кодексу України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто. Суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин.
Отже, ОСОБА_3 суду не надано і матеріали цивільної справи не містять жодних належних і допустимих доказів у підтвердження того, що вказана квартира була придбана ОСОБА_1 за їхні спільні грошові кошти.
Обставини придбання позивачем ОСОБА_1 спірного нерухомого майна під час окремого проживання з відповідачем у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин та за кошти, які належали їй особисто, відповідачем не оспорювалися, позову про визнання квартири спільним майном подружжя не заявлялося. Тому суд не приймає до уваги показання свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 про те, що сторони ремонтували квартиру разом до розлучення, сплачували гроші за ремонт разом.
Таким чином, суд вважає, що квартира АДРЕСА_1, є особистою приватною власністю позивача ОСОБА_1, оскільки вони придбані позивачем під час окремого проживання з відповідачем у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин та за кошти, які належали їй, особисто.
За таких обставин, позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 має бути відмовлено.
Також, відповідно до ст..88 ЦПК України, стягненню з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_6 підлягає судовий збір у сумі 220грн.
З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст.10,11,60,88,212,215 ЦПК України, на підставі ст.ст.368, 372 ЦК України, ст.57 Сімейного кодексу України, суд, -
вирішив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати квартиру АДРЕСА_1 особистою приватною власністю ОСОБА_1.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 220грн.
Рішення набуває чинності протягом 10 днів після його оголошення, якщо протягом зазначеного строку не буде подана апеляційна скарга.
Рішення може бути оскаржено в Апеляційний суд АРК через Феодосійський міський суд шляхом подачі апеляційної скарги у 10 денний строк з дня проголошення рішення.
Суддя