Справа 2-816/11 року
29 серпня 2012 року Судацький міський суд Автономної Республіки Крим в складі:
Головуючого, судді Сича М.Ю.,
за участю секретаря судового засідання Дем'яненко Г.В.,
представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2,
позивача ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Судаку цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про поділ земельної ділянки та визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування,
ОСОБА_1, ОСОБА_3 звернулися у грудні 2011 року до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про виділ частки земельної ділянки та визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування, у вигляді земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1
Позовні вимоги мотивовані тим, що батьку сторін у справі ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, та ОСОБА_5, належить спірна земельна ділянка площею 0,0998 га. При оформленні спадку на земельну ділянку позивачам було відмовлено з причин того, що частка померлого у спільній з ОСОБА_5 власності на землю, при отриманні державного акту, визначена не була.
Сторони є співвласниками домоволодіння АДРЕСА_1
Житловий будинок та господарські будівлі розташовані на спірній земельній ділянці рішенням Судацького міського суду від 23 червня 2010 року поділено між співвласниками в натурі.
Посилаючись на те, що між сторонами існують спірні правовідносини щодо володіння та користування земельною ділянкою, позивачі просили здійснити її поділ в натурі між співвласниками.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2, позивач ОСОБА_3, заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, наполягав на їх задоволені.
Відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_5 у судове засідання не з'явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином телефонограмою, про причини неявки суд не повідомила ОСОБА_4, неявка ОСОБА_5 визнана судом необґрунтованою, оскільки останній не надав до суду доказів поважності причин неявки у судові засідання.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши осіб, які беруть участь у справі, повно та всебічно з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх наявними у справі доказами, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Приписами ст. 11 ЦПК України встановлено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків передбачених ст. 61 цього Кодексу.
Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України зазначено, що обставини встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Судом встановлено, що сторонам у справі на праві власності належить домоволодіння АДРЕСА_1, зокрема, ОСОБА_1 2/9 його частки, ОСОБА_3 2/9 його частки, ОСОБА_4 2/9 його частки, ОСОБА_4 1/3 його частки, що підтверджується витягом про державну реєстрацію прав, здійсненого на підставі судових рішеннь Судацького міського суду у справах № 2-85/2009 р., № 2-85/2010 р. від 23 червня 2009 року, 10 серпня 2009 року, 23 листопада 2010 року (арк. справи 14).
Згідно вказаних судових рішень було здійснено реальний поділ домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (арк. справи 11-13).
Відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серії І-КМ № 052 від 01 листопада 2000 року, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Судацької міської ради № 473 від 13 жовтня 2000 року, співвласниками земельної ділянки площею 0,0998 га., розташованої за адресою: АДРЕСА_1, для будівництва та обслуговування жилого будинку є ОСОБА_6 та ОСОБА_5 (арк. справи 6).
ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року (арк. справи 96).
Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, та батьки, право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Прийняття спадкоємцем за законом або за заповітом частки спадкового майна визнається прийняттям спадщини у цілому.
Згідно роз'яснень, викладених в п. 22-1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 10 березня 2010 року «Про внесення змін та доповнень до постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», встановлено, що відповідно до статей 1225 Цивільного кодексу України і ст. 131 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, а також право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.
Абзацом 2 п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз'яснено, що правило статті 1225 ЦК України про те, що при переході до спадкоємців права власності на житловий будинок, інші будівлі та споруди до них переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, і у розмірі, який необхідний для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом, необхідно розуміти так, що така ділянка переходить у власність або користування спадкоємців, якщо її було надано в установленому порядку, в межах, визначених при наданні, за умови, що спадкодавець не складав заповіту щодо розпорядження земельною ділянкою, належною йому на праві власності.
З урахуванням встановлених обставин та змісту закону, який регулює спірні правовідносини, підлягає визнанню право власності ОСОБА_1, ОСОБА_3 на 4/9 частки земельної ділянки площею 998 м2, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.
В судовому засіданні достовірно встановлено, що між співвласниками склався певний порядок користування частками домоволодіння із відповідним поділом його та земельної ділянки, який їх повністю влаштовує.
Статтею 89 ЗК України встановлено, що співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.
Судом підтверджено, що вимоги закону дозволяють здійснити такий поділ, оскільки спірна земельна ділянка не є майном з особливим режимом використовування, при якому використання, розпорядження та володіння встановлюється спеціальним законодавством. Крім того, між співвласниками склався певний порядок користування земельною ділянкою.
Вказане майно не є неподільною річчю в розумінні ч. 2 ст. 183 ЦК України, відповідно до якої неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового використання. Об'єкт нерухомості, що знаходиться в загальній частковій власності, можливо розділити без втрати його цільового використовування, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 183 ЦК України, характеризує об'єкт нерухомого майна в цілому, як річ, що ділиться.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 ЦК України до подільних відносяться речі, які унаслідок розподілу в натурі не змінюють свого господарського призначення.
Згідно висновку комісійної судової будівельно-технічної експертизи № 578/603/604 від 31 липня 2012 року запропоновано два варіанти поділу земельною ділянкою, при цьому другий варіант максимально відповідає інтересам співвласників, не порушує їх право на реалізацію повноважень власників (арк. справи 59-73).
Відповідно до ст. 88 ЗК України володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюється за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди у судовому порядку.
Приписами ч. 1 ст. 120 ЗК України встановлено, що до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни його цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.
З огляду на викладене та з урахуванням встановлених фактів, суд вважає можливим задовольнити позовні вимоги та здійснити поділ земельної ділянки відповідного до другого варіанту поділу, зазначеного у висновку комісійної судової будівельно-технічної експертизи № 578/603/604 від 31 липня 2012 року.
Суд дійшов також висновку про стягнення суми недоплаченого судового збору з урахуванням встановленої вартості спірної земельної ділянки, оскільки позивачка заявила вимоги про поділ судових витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору, порівну між сторонами, зокрема, з ОСОБА_1, ОСОБА_3 по 680,73 грн. з урахуванням вже сплачених коштів, а з ОСОБА_4, ОСОБА_5 по 776,73 грн..
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 60, 88, 169, 212-218 ЦПК України, ст.ст. 356, 358, 367, 372, 1218, 1220, 1225, 1261, 1268 ЦК України, ст.ст. 81, 89 ЗК України, суд
Позов ОСОБА_1, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про поділ земельної ділянки та визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1, ОСОБА_3 право власності на 4/9 частки земельної ділянки площею 998 м2, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року.
Поділити земельну ділянку площею 998 м2, розташовану за адресою: АДРЕСА_1.
Виділити у власність ОСОБА_1, ОСОБА_3 частку земельної ділянки площею 444,0 м2, у тому числі площу зайняту під будовами, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, зазначену у додатку № 3 до висновку комісійної судової будівельно-технічної експертизи № 578/603/604 від 31 липня 2012 року жовтим кольором.
Виділити у власність ОСОБА_4, ОСОБА_5 частку земельної ділянки площею 554,0 м2, у тому числі площу зайняту під будовами, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, зазначену у додатку № 3 до висновку комісійної судової будівельно-технічної експертизи № 578/603/604 від 31 липня 2012 року зеленим кольором.
Припинити право спільної часткової власності ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на земельну ділянку площею 998 м2, розташовану за адресою: АДРЕСА_1.
Стягнути в дохід держави судовий збір з ОСОБА_1 у розмірі 680,73 грн., ОСОБА_3 у розмірі 680,73 грн., ОСОБА_4 у розмірі 776,73 грн., ОСОБА_5 у розмірі 776,73 грн. на розрахунковий рахунок - 31210206700031, одержувач: Державний бюджет м. Судака, ЄДРПОУ - 34740672, банк - ГУ ДКУ, м. Сімферополь, МФО - 824026, призначення платежу: «Судовий збір», код бюджетної класифікації доходів: 22030001.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії через Судацький міський суд шляхом подання апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення рішення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя М. Сич