Справа № Провадження №22-ц-3091/12 22-ц/1090/3764/12 Головуючий у І інстанціїПасіка К.Г.
Категорія40Доповідач у 2 інстанції Семенцов
07.09.2012
Іменем України
06 серпня 2012 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого судді: Воробйової Н.С.,
суддів: Семенцова Ю.В., Ігнатченко Н.В.,
при секретарі: Бобку О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 07 грудня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житлом, -
У жовтні 2010 року позивач звернувся до суду з указаним позовом, мотивуючи його тим, що 13.08.2002 року був розірваний шлюб між його батьком -відповідачем ОСОБА_2 та його матір'ю -ОСОБА_4 На той час вони проживали разом у квартирі АДРЕСА_1. Після розірвання шлюбу мати позивача звернулася до суду з позовом щодо визначення порядку користування даною квартирою. Рішенням Васильківського районного суду від 31 жовтня 2002 року їй було виділено в користування кімнату площею 11,4 кв. м. Таким чином, інші дві кімнати площею 16,2 кв. м та 16,3 кв. м залишились у спільному користуванні позивача та відповідача. ОСОБА_4 оформила у БТІ право власності на свою кімнату. До подачі позовної заяви ні позивач, ні відповідач не порушували питання щодо приватизації своєї частини квартири. Частина квартири, що перейшла у користування позивачу та відповідачу, залишається в комунальній власності та перебуває на балансі ЖЕКу. Після розірвання шлюбу відповідач зібрав свої речі і пішов проживати до іншої жінки з наміром створити нову сім'ю. Відповідач у вказаній квартирі не проживає, витрати по її утриманню несе позивач. Тому просив визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування частиною квартири АДРЕСА_1.
Заочним рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 07 грудня 2010 року позов задоволено.
Не погоджуючись із заочним рішенням суду, відповідач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволені позову.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 не проживає за місцем реєстрації - у квартирі АДРЕСА_1.
Як вбачається з матеріалів справи, шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 було розірвано 13.08.2002 року відділом реєстрації актів громадянського стану Васильківського РУЮ (а.с. 6). Рішенням Васильківського районного суду Київської області від 31.10.2002 року ОСОБА_4 виділено в користування кімнату площею 11,4 кв. м у квартирі АДРЕСА_1 (а.с. 13). Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно Васильківського міжрайонного бюро технічної інвентаризації 19 грудня 2006 року за ОСОБА_4 зареєстроване право власності на 13/50 частин квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності, виданого Данилівською сільською радою 19.12.2006 року (а.с. 7-8).
Місце проживання відповідача ОСОБА_2 зареєстроване з 13.09.1995 року у квартирі АДРЕСА_1 (а.с. 35). Втім згідно акту, складеного та посвідченого депутатом Данилівської сільської ради та сусідами, які проживають у будинку АДРЕСА_1, відповідач ОСОБА_2 з 2006 року не проживає у квартирі АДРЕСА_1 (а.с. 15).
Статтею 71 ЖК України передбачено збереження жилого приміщення за тимчасово відсутнім громадянином або членами його сім'ї протягом шести місяців, а також можливість продовження цього строку у разі відсутності вказаних осіб понад шість місяців з поважних причин.
Відповідно до ст. 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки провадиться в судовому порядку.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ОСОБА_2 не проживає за місцем реєстрації у вказаній квартирі, що є підставою для визнання його таким, що втратив право на користування зазначеним жилим приміщенням.
Судова колегія погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він відповідає матеріалам справи та вимогам закону.
Внаслідок реєстрації місця проживання відповідача ОСОБА_2 у квартирі АДРЕСА_1 він набув права користування вказаною квартирою, але оскільки за місцем реєстрації у цій квартирі ОСОБА_2 не проживає понад строк, встановлений ст. 71 ЖК України, а також у матеріалах справи відсутні докази періодичного проживання відповідача в ній, на що посилається він в апеляційній скарзі, тому суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про існування підстав для визнання його таким, що втратив право користування зазначеним жилим приміщенням.
За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення суду постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав до його скасування при апеляційному розгляді справи не встановлено. Викладені в апеляційній скарзі доводи є необґрунтованими й не спростовують правильність висновків суду.
Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права рішення суду без змін.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Заочне рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 07 грудня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвали апеляційного суду.
Головуючий
Судді