Справа № Провадження №22-ц-2156/12 22-ц/1090/2188/12 Головуючий у І інстанціїДубас Т.В.
Категорія19Доповідач у 2 інстанції Семенцов
07.09.2012
Іменем України
06 серпня 2012 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого судді: Воробйової Н.С.,
суддів: Семенцова Ю.В., Ігнатченко Н.В.,
при секретарі: Бобку О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 лютого 2012 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання договорів купівлі-продажу 1/2 частини житлового будинку та земельної ділянки недійсними, -
У грудні 2011 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 29 червня 2011 року між ним та відповідачем були укладені договори купівлі-продажу 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_1 за ціну у 119550 грн. та земельної ділянки з кадастровим № 3222486601:01:014:0057, площею 0,0253 га, що знаходиться за вказаною адресою, за ціну у 119550 грн. Зазначені правочини посвідчені приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу ОСОБА_4 і зареєстровані у державному реєстрі правочинів за № 2230 та № 2234.
Просив визнати вказані правочині недійсними з підстав невідповідності їх змісту попередній домовленості та справжній волі сторін щодо ціни договорів та в частині відчуження гаражу, позначеного літерою «К».
Зокрема, позивач у позові посилався на те, що відповідно до власноручно складеної ним розписки від 21.06.2011 року, на якій відповідач ОСОБА_3 поставив свій погоджувальний напис, сторони домовлялися про продаж 1/2 частини житлового будинку та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, за ціну у 43500 доларів США. При цьому на підтвердження своїх дійсних намірів придбати у ОСОБА_2 частину житлового будинку та земельну ділянку ОСОБА_3 передав останньому завдаток у сумі 4000 доларів США, про що також зазначалося в розписці від 21.06.2011 року.
29 червня 2011 року між сторонами були укладені договори купівлі-продажу 1/2 частини житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель і споруд та земельної ділянки АДРЕСА_1 за ціну, еквівалентну 30000 доларів США, що не відповідає попередній домовленості сторін і їх справжнім намірам. При цьому відповідач ОСОБА_3 передав позивачу на виконання договору купівлі-продажу 1/2 частини житлового будинку суму в гривнях, еквівалентну лише 24994 доларам США, а за продаж земельної ділянки - 2000 доларів США.
Крім того, до договору купівлі-продажу 1/2 частини житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель і споруд увійшов гараж, позначений літерою «К», про відчуження якого між сторонами домовленості не було і який знаходиться на іншій земельній ділянці з кадастровим № 3222486601:01:014:0058, площею 0,0370 га, яка належить позивачу.
В подальшому позивач доповнив свої позовні вимоги, і крім вимог про визнання недійсними договорів купівлі-продажу 1/2 частини житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель і споруд та земельної ділянки АДРЕСА_1, просив повернути в його приватну власність земельну ділянку розміром 0,0253 га кадастровий № 3222486601:01:014:0057 та 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами АДРЕСА_1 на підставі застосування правових наслідків недійсності договорів купівлі-продажу, а також розстрочити виконання рішення суду на шість місяців в частині повернення відповідачу ОСОБА_3 отриманих позивачем коштів за договорами купівлі-продажу.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 лютого 2012 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, позивач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, вважаючи рішення суду незаконним та необґрунтованим у зв'язку з порушенням норм матеріального і процесуального права. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 21 червня 2011 року позивач ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_3 домовилися про укладення в майбутньому договору купівлі-продажу 1/2 частини будинковолодіння та земельної ділянки площею 0,025 га АДРЕСА_1 за ціну у 43500 доларів США і ОСОБА_2 отримав від відповідача 4000 доларів США авансу, що підтверджується розпискою від 21.06.2011 року (а.с. 13). 29 червня 2011 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено та нотаріально посвідчено договір купівлі-продажу 1/2 частину житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель і споруд, що знаходиться в АДРЕСА_1 за ціну у 119550 гривень, що на день укладення договору за курсом Національного банку України становило 15000 доларів США (а.с. 5-6). Згідно п. 3 цього договору до його підписання покупець сплатив, а продавець отримав 500 гривень. Цим же пунктом договору визначено, що до 30 вересня 2011 року відповідач зобов'язувався сплатити позивачу суму в гривнях, еквівалентну 7437 доларів США за курсом Національного банку України, а до 10 січня 2012 року - суму, еквівалентну 7500 доларів США. В той же день, 29 червня 2011 року, між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено та нотаріально посвідчено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0253 га (кадастровий № 3222486601:01:014:0057), розташованої АДРЕСА_1 за ціну у 119550 грн., що на день укладення договору за курсом Національного банку становило 15000 доларів США (а.с. 7-8). Відповідно до п. 5 цього договору до його підписання покупець сплатив, а продавець отримав 500 гривень, та зазначено, що 30 вересня 2011 року відповідач зобов'язувався сплатити позивачу суму в гривнях, еквівалентну 7437 доларів США за курсом Національного банку України, а до 10 січня 2012 року - суму, еквівалентну 7 500 доларів США. Таким чином, до 10 січня 2012 року відповідач зобов'язувався на виконання укладених 29 червня 2011 року договорів купівлі-продажу сплатити позивачу суму у гривнях, еквівалентну за курсом НБУ 29874 доларів США.
Також суд першої інстанції встановив, що 14 вересня 2011 року позивач ОСОБА_2 отримав від відповідача ОСОБА_3 199200 гривень, які за курсом НБУ складали 24986 доларів США, що підтверджується нотаріально посвідченою заявою ОСОБА_2 від 14.09.2011 року (а.с. 14). А 01 вересня 2011 року позивач отримав від відповідача 39856гривень, що за курсом НБУ становило 5000 доларів США, що також підтверджується нотаріально посвідченою заявою ОСОБА_2 від 01.09.2011 року (а.с. 30). Таким чином, всього на виконання договорів купівлі-продажу 1/2 частини житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель і споруд та земельної ділянки АДРЕСА_1 позивач ОСОБА_2 отримав від відповідача ОСОБА_3 29986 доларів США та 1 000 грн., що повністю відповідає умовам укладених між сторонами договорів. Крім того, ОСОБА_2 додатково отримав від ОСОБА_3 4000 доларів США авансу, що підтверджується розпискою, складеною ОСОБА_2 21.06.2011 року (а.с. 13).
Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що вказані договори купівлі-продажу 1/2 частини житлового будинку та земельної ділянки від 29 червня 2011 року належним чином оформлені, нотаріально посвідчені і підписані сторонами. А посилання позивача та його представника на невідповідність змісту даних договорів купівлі-продажу попереднім домовленостям, справжнім намірам та волевиявленню сторін щодо ціни договорів та продажу 1/2 частини гаражу, позначеного літерою «К», спростовується п.11 договору купівлі-продажу 1/2 частини будинку та п.12 договору купівлі-продажу земельної ділянки, в яких зазначається, що сторони однаково розуміють значення і умови договору та його правові наслідки, їх волевиявлення є вільним і відповідає їх внутрішній волі, ціна продажу, зазначена в договорі, відповідає їх дійсним намірам.
Окрім того, відмова суду першої інстанції в задоволенні позову мотивована тим, що позивач також не надав суду доказів порушення своїх прав та інтересів відчуженням відповідачу разом з 1/2 частиною житлового будинку АДРЕСА_1 1/2 частини гаражу, позначеного літерою «К», частина якого знаходиться на земельній ділянці позивача площею 0,0370 га з кадастровим № 3222486601:01:014:0058.
Судова колегія погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають матеріалам справи та вимогам закону.
За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення суду постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав до його скасування при апеляційному розгляді справи не встановлено. Викладені в апеляційній скарзі доводи є необґрунтованими й не спростовують правильність висновків суду першої інстанції.
Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права рішення суду без змін.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 лютого 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.
Головуючий
Судді