Справа № Провадження №22-ц-4421/12 22-ц/1090/5906/12 Головуючий у І інстанціїПироженко О.В.
Категорія26Доповідач у 2 інстанції Мережко
06.09.2012
Іменем України
23 серпня 2012 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
Головуючого - Мережко М.В.,
Суддів - Оношко Г.М., Малорода О.І..
При секретарі - Косенко Т.Г.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «СЕБ Банк» на ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 24 травня 2012 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «СЕБ Банк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки .
Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги ,-
У грудні 2011 року позивач звернувся в суд із позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Ухвалою Васильківського міськрайонного суду від 24 травня 2012 року провадження у справі за позовом ПАТ «СЕБ Банк» -закрито на підставі п.2 ч.1 ст. 205 ЦПК України.
Позивачем подана апеляційна скарга на ухвалу суду, в якій він просить скасувати ухвалу, посилаючись на порушенням судом норм процесуального права , та ухвалити нове рішення , яким задовольнити позов..
Апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову або укладенням мирової угоди сторін, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
У відповідності з вимогами ч.1 ст.15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ провадиться за правилами іншого судочинства.
Відповідно до п.9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин»право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявлення відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінною від особи іпотекодавця (майновий поручитель), одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо) належить виключно позивачеві (частина перша статті 20 ЦК, статті 3 і 4 ЦПК ).
Задоволення позову кредитора про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави не є перешкодою для пред'явлення позову про стягнення заборгованості з поручителя за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду справи заборгованість за кредитом не погашена. Задоволення позову кредитора про стягнення заборгованості з поручителя не є перешкодою для пред'явлення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави з метою погашення заборгованості за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду спору заборгованість за кредитом не погашена..
Пунктом 17 даної постанови передбачено, що зобов'язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК). Такі підстави, зокрема, зазначені у статтях 599 - 601, 604 - 609 ЦК.
Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК.
Відповідно до п. 23 вищевказаної постанови при вирішенні спорів за участю майнових поручителів суди мають виходити з того, що відповідно до статті 11 Закону України "Про заставу" , статей 1, 11 Закону України "Про іпотеку" майновий поручитель є заставодавцем або іпотекодавцем. Відповідно до статті 546 ЦК застава (іпотека) та порука є різними видами забезпечення, тому норми, що регулюють поруку (статті 553 - 559 ЦК), не застосовуються до правовідносин кредитора з майновим поручителем, оскільки він відповідає перед заставо/іпотекодержателем за виконання боржником основного зобов'язання винятково в межах вартості предмета застави/іпотеки.
У зв'язку із цим солідарна відповідальність боржника та майнового поручителя нормами ЦК не передбачена.
Відповідно до п.37 постанови невиконання вимог частини першої статті 35 Закону України "Про іпотеку" про надіслання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушення зобов'язання не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду (на відміну від інших способів звернення стягнення (частина третя статті 33 цього Закону), оскільки іпотекодавець у судовому засіданні має можливість заперечувати проти вимог іпотекодержателя, що відповідає положенням статті 124 Конституції України .
При цьому суд не може одночасно звернути стягнення на предмет іпотеки та стягнути суму заборгованості за кредитним договором. У такому випадку суд має зазначити в резолютивній частині рішення лише про звернення стягнення на предмет іпотеки із зазначенням суми заборгованості за кредитним договором, а сам розрахунок суми заборгованості має наводитись у мотивувальній частині рішення. Винятком є ситуація, коли особа позичальника є відмінною від особи іпотекодавця з урахуванням положення статті 11 Закону України "Про іпотеку" (або статті 589 ЦК щодо заставодавця).
Як видно з матеріалів справи у 2010 році була розглянута справа за позовом ПАТ «СЕБ Банк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4, ОСОБА_2 , ОСОБА_5 про розірвання договору кредиту та стягнення заборгованості , в тому числі за рахунок предмета іпотеки . Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 вересня 2010 року позов був задоволений . Рішенням апеляційного суду Київської області від 23 листопада 2010 року рішення суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості було залишено без змін, в частині звернення на предмет іпотеки було скасовано і в задоволенні позову було відмовлено з підстав порушення вимог ст.. 35 Закону України «Про іпотеку» щодо направлення вимоги про виконання порушеного зобов»язання.
Як видно з матеріалів справи , боржник є відмінним від іпотекодавця, рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання , і відповідно до вимог Закону України «Про іпотеку» в разі невиконання вимоги іпотекодержателя про виконання порушеного зобов»язання, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до вимог закону, склад сторін у даній справі є відмінним від суб»єктного складу сторін у справі , по якій прийнято рішення 07 вересня 2010 року .
За таких обставин висновок суду про закриття провадження у справі є помилковим , а відтак ухвала суду не можу вважатися законною і обґрунтованою, підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись: ст.ст.303,307, 311 , 313 -315, 317,319 ЦПК України колегія суддів,
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «СЕБ Банк» - задовольнити частково.
Ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 24 травня 2012 року - -скасувати , направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді