Справа № 2-120/12
Іменем України
06 вересня 2012 року року Слов'яносербський районний суд Луганської області в складі:
головуючого судді Призенко Д.О.
при секретарі Овчаровій М.С.
розглянувши|розгледівши| у відкритому|відчиненому| судовому засіданні в сел. Слов'яносербськ цивільну справу|річ| за позовом Державного підприємства «Луганське лісомисливське господарство»до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди,-
Позивач звернувся до суду з|із| даним|теперішнім,даним| позовом посилаючись на ту обставину, що наприкінці 2011 року КРУ в Луганській області була проведена ревізія фінансово-господарської діяльності підприємства якою було виявлено ряд порушень, зокрема виявлена нестача товаро - матеріальних цінностей. Відповідальним за нестачу був колишній майстер цеху ОСОБА_1 з яким було укладено договір про повну матеріальну відповідальність. З приводу нестачі позивач звертався з заявами до органів внутрішніх справ та прокуратури про притягнення відповідача до кримінальної відповідальності, однак в порушенні кримінальної справи було відмовлено і позивачу було роз'яснено його право звернутись до суду в порядку цивільного законодавства. Позивач просив суд стягнути з відповідача на їх користь спричинену матеріальну шкоду в сумі 21 882 грн. 52 коп. В судовому засіданні представники позивача повністю підтримали свої позовні вимоги.
Відповідач з|із| позовом не згоден. Суду пояснив, що він працював на посаді майстра цеху Слов'яносербського лісництва до початку 2012 року і був матеріально відповідальною особою. Під час його роботи у позивача за ним було закріплено трактор Т 40, який він перегнав до себе додому і там проводив його ремонт за свої кошти, оскільки підприємство не надавало для цього коштів. Під час проведення інвентаризації трактор знаходився у нього вдома і знаходиться там до теперішнього часу оскільки він не має можливості перевезти його до підприємства. З приводу відсутності на підприємстві фундаментних блоків, плитових стін та стійок з подушками він пояснив, що в 2007 році між позивачем та приватним підприємцем ОСОБА_2 укладався договір згідно з яким підприємство передавало йому лісоматеріали, а він передавав підприємству фундаментні блоки та плитові стіни. Договір було виконано і він прийняв на облік вказане майно, але оскільки не було транспорту перевезти вказані матеріали на територію підприємства, вони і до теперішнього часу знаходяться на території колишньої ферми КСП «Донецький». Під час проведення перевірки він в пояснювальній записці пояснив це і запропонував керівництву підприємства самими забрати вказані матеріали. Щодо недостачі відходів виробництва він пояснив, що ніякої недостачі не було, звідки вона взялась пояснити не може. Вважає позов не обґрунтованим і просив суд відмовити в його задоволенні.
Дослідивши матеріали справи|речі|, заслухавши сторони, свідків суд знаходить|находить| позовні вимоги обгрунтованими і такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних|таких| підстав:
Відповідно до ст. 60 ЦПК України «Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
У відповідності до ст. 1166 ЦК| України|шкода|, матеріальна шкода, заподіяна|спричинений| фізичній або юридичній особі, відшкодовується в повному|цілковитому| розмірі особою|обличчям,лицем|, що заподіяла|спричинила| шкоду. Особа|обличчя,лице|, яка заподіяла|спричинила| шкоду|шкоду|, звільняється|визволяється| від її відшкодування, якщо доведе, що вона |шкода| причинена не з її вини.
В судовому засіданні було встановлено, що відповідач працював на посаді майстра цеха в ДП «Луганське лісомисливське господарство». Вказаний факт визнається сторонами і доказуванню не підлягає. 18 квітня 2005 року між позивачем та відповідачем було укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність. Вказаний факт підтверджений доданою до матеріалів справи копією договору.
Згідно ч.1 ст. 134 КЗпП |України «Відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли:
1) між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до ст.. 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей».
8 листопада 2011 року в Слов'яносербському лісництві Державного підприємства «Луганське лісомисливське господарство»було проведено інвентаризацію товаро - матеріальних цінностей і відповідно до опису № 1 та № 2 виявлено нестачу фундаментних блоків на суму 1760 грн., плит стінових на суму 5000 грн., трактору на суму 1968 грн. 51 коп. Крім того, проведеною у жовтні 2011 року перевіркою КРУ було встановлено факт недостачі зворотних відходів виробництва на суму 413 грн. 82 коп. Вказані факт підтверджені доданими до матеріалів справи інвентаризаційними описами, на яких є підписи відповідача та вимогою КРУ.
Суд не приймає до уваги заперечення відповідача з того приводу, що фундаментні блоки, плити стінові та трактор були в наявності, оскільки згідно його пояснення на час проведення інвентаризації вони знаходились за межами підприємства (трактор у нього вдома а фундаментні блоки та плити стінові на території колишньої ферми) і знаходяться там на теперішній час згідно постанови про відмову в порушення кримінальної справи, яка додана до матеріалів справи.
Відповідно до п. 2 порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затвердженого постановою кабінету Міністрів України від 22.01.1996 року № 116 «розмір збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей визначається шляхом проведення незалежної оцінки відповідно до національних стандартів оцінки».
В зв'язку з цим суд вважає не обґрунтованими розрахунки спричинених збитків, зроблені позивачем і вважає, що спричинена відповідачем шкода від нестачі майна підлягає стягненню лише в сумі її дійсної балансової вартості на час проведення інвентаризації.
Згідно ст. 88 ЦПК України «Стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено».
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 130, 134 КЗпП України, ст. 1166 ЦК України, ст. ст. 10, 60, 61, 212, 214, ЦПК| України, суд,-
В И Р І Ш И В |розв'язав|:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився в с. Трьохізбенка Слов'яносербського району на користь Державного підприємства «Луганське лісомисливське господарство»заподіяну матеріальну шкоду в сумі 9 142 (дев'ять тисяч сто сорок дві) грн. 33 коп. та повернення сплаченого судового збору в сумі 91 (дев'яносто одна) грн. 42 коп.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційний суд Луганської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Призенко Д.О.