Справа № 2-2910/2011р.
15 листопада 2011 року Ленінський районний суд м.Луганська в складі:
головуючого судді Попової О.М.,
при секретарі Ждановій Ю.П.,
розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Луганську цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Благо-Інвест», третя особа Луганське представництво товариства з обмеженою відповідальністю «Благо-Інвест»про визнання договору недійсним, зобов'язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди,
Позивачі звернулися до суду з даним позовом де просили суд визнати недійсним договір №004115, укладений 18 вересня 2008 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Благо-Інвест»та визнати недійсним договір №003564, укладений 06 вересня 2008 року між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Благо-Інвест». Стягнути з ТОВ «Благо-Інвест»в якості відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_1 10500 гривень, та на користь ОСОБА_2 10500 гривень. Зобов'язати ТОВ «Благо-Інвест»повернути ОСОБА_1 суму коштів, сплачену нею у якості виконання умов договору №004115 від 18 вересня 2008 року у сумі 10500 гривень та повернути ОСОБА_2, суму коштів, сплачену ним у якості виконання умов договору №003564 від 06 вересня 2008 року у сумі 10500 гривень.
В обґрунтування позову зазначили, що 18 вересня 2008 року між ОСОБА_1 та відповідачем у його Луганському представництві ТОВ «Благо-Інвест»було укладено договір №004115 та 06 вересня 2008 року між ОСОБА_2 та відповідачем у його Луганському представництві було укладено договір №003564. Згідно додатку №1 до договору, відповідач мав надати позивачам позику у сумі 300000 гривень кожному. На виконання умов договору, позивачі у день укладення договору, а саме: ОСОБА_1 18 вересня 2008 року на користь відповідача було здійснено перерахування коштів у сумі 10500 гривень (квитанція №297947) та ОСОБА_2 -06 вересня 2008 року на користь відповідача було здійснено перерахування коштів у сумі 10500 гривень, у якості реєстраційного платежу, передбаченого п.2.1.1. договору.
Перед укладення договору, адміністратор ТОВ «Благо-Інвест»у Луганському представництві відповідача -ОСОБА_4, яка діяла на підставі довіреності з ТОВ «Благо-Інвест»від 14 березня 2008 року №079, переконала позивачів у тому, що спірний договір складено у суворій відповідності до норм чинного законодавства України і, що він не порушує жодних їх прав. Під час укладення договору в усному порядку було погоджено строк надання позики, а саме -1 місяць. Але, через місяць позивачі отримали лист від відповідача в якому повідомлялося, що вказаний договір розірвано відповідачем в односторонньому порядку. Як вбачається, відповідач не мав наміру надавати позивачам позику, тобто правочин вчинено без наміру створення правових наслідків, які ним обумовлювались. Крім того, представниця відповідача навмисно ввела позивачів в оману, вказавши, що вони зможуть отримати відповідну позику протягом місяця.
Отже відповідач за вказаним договором мав надати позивачам фінансову послугу. Але відповідно ч.1 ст. 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»здійснення діяльності дозволяється тільки після отримання відповідної ліцензії, яку відповідач на момент укладення спірних договорів не мав.
Через такий обман позивачам було нанесено суттєву моральну шкоду, яка полягає у тривалих душевних переживаннях за те, що гроші за договором з боку позивачів було сплачено, а відповідну позику не отримано, це призвело до того, що позивачі мали докладати додаткових зусиль для організації власного життя, звертатися постійно до представника відповідача з претензіями, звертатися за юридичними консультаціями до фахівців у галузі права. Свою моральну шкоду кожен з позивачів оцінюють у сукупному розмірі 21000 грн., а саме ОСОБА_1 10500 грн. та ОСОБА_2 10500 грн.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримала свої позовні вимоги у повному обсязі, в подальшому просили суд розглянути справу без її участі та задовольнити позов.
В судове засідання представник відповідача не з'явився, надав суду письмові заперечення в яких просив в задоволенні позову відмовити, а справу розглянути без його участі.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, про дату та час розгляду справи був належним чином повідомленим.
Суд, дослідивши й оцінивши докази в справі в їхній сукупності, заяви які надійшли від сторін, доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Суд погоджується з доводами позивачів, що відповідач не мав права надавати фінансові послуги без належно отриманої ліцензії.
Як встановлено в судовому засіданні відповідач ліцензію на право надання фінансових послуг на момент укладення спірних договорі не отримав, що визнав і сам відповідач у письмових запереченнях.
Згідно ст. 227 ч.1 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.
Із матеріалів справи убачається, що реклама, яку оприлюднював відповідач, зокрема у газеті «Бесплатка»25 серпня 2008 року, 15 вересня 2008 року, дійсно створювала у громадян враження, що відповідач займається діяльністю з надання позик в розмірі від 10 до 500 тисяч гривень строком від 5 до 20 років на придбання житла та різних товарів.
При цьому також створювалось враження, що процедура отримання кредиту є спрощеною та швидкою.
Отже, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню. Спірні договору слід визнати недійсними, та повернути сторони у первісний стан.
Згідно ст.. 216 ч.1 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім
тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана
повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні
майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Оскільки суд погоджується з тим, що позивачі дійсно були введені в оману щодо права відповідача на вчинення таких правочинів, позивачі мають право на відшкодування моральної шкоди згідно ч.2 ст. 227 ЦК України.
Суд вважає розумною та спів розмірною розмір відшкодування у 10500 грн.
Тому позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
На підставі ст.ст. 215, 216, 227 ЦК України, керуючись ст.ст.10, 11, 60, 212-215 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Благо-Інвест», третя особа Луганське представництво товариства з обмеженою відповідальністю «Благо-Інвест»про визнання договору недійсним, зобов'язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди задовольнити у повному обсязі.
Визнати недійсним договір №004115, укладений 18 вересня 2008 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Благо-Інвест».
Визнати недійсним договір №003564, укладений 06 вересня 2008 року між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Благо-Інвест».
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Благо-Інвест»в якості відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_1 10500 гривень, та на користь ОСОБА_2 10500 гривень.
Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Благо-Інвест»повернути ОСОБА_1 суму коштів, сплачену нею у якості виконання умов договору №004115 від 18 вересня 2008 року у сумі 10500 гривень та повернути ОСОБА_2, суму коштів, сплачену ним у якості виконання умов договору №003564 від 06 вересня 2008 року у сумі 10500 гривень.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя ___________________________