07.06.2012
Справа № 2\1203\3292\2011
№ 2\1203\783\2012
7 червня 2012 року
Артемівський районний суд м. Луганська в складі головуючого судді Космініна С.О., при секретарі Калашніковій Н.О., розглянувши у відкритому судновому засіданні, у залі суду в місті Луганську цивільну справу за позовом, -
Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом, -
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 54913,11 грн. за кредитним договором №DN81AR55720039 від 17.12.2007 року, а також судові витрат пов'язаних з оплатою держмита при подані позову до суду в розмірі 549.13 грн., та витрат з інформаційно-технічного забезпечення -120 грн..
В обґрунтування вимог у судовому засіданні представник позивача пояснив, що взяті на себе зобов'язання по поверненню грошових коштів боржник не виконав, в результаті чого утворилася заборгованість яка підлягає стягненню з відповідача в повному обсязі, оскільки автомобіль, який відповідач повернув банку був реалізований, кошти від його реалізації направлені на погашення тіла кредиту в сумі 34225,55 грн., прострочення погашення тіла кредиту в сумі - 2559,13 грн., процентів -1301,34 грн., 417 грн., комісії -822,12 грн., 274,04 грн., та оскільки даної суми не вистачило для повного погашення заборгованості вимоги позову просить задовольнити в повному обсязі.
Відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі. У судовому засіданні представник відповідача пояснив, що через те, що відповідач не мав фінансової можливості сплачувати заборгованість по кредиту, він 15.05.2008 року передав банку взятий в кредит автомобіль у вигляді відступного. Оскільки банком протягом трьох років після цього не пред'являлося до нього ніяких претензій, вважав, що зобов'язання за договором виконав. Тому вимоги банку щодо стягнення заборгованості не визнає. Також зазначає про те, що його не було повідомлено про те, що банком змінено процентну ставку в однобічному порядку в супереч вимогам діючого законодавства. Крім того, позивачем не повідомлено його про розмір коштів вилучених від реалізації автомобіля та залишок заборгованості по кредиту. Також зазначає, що позивачем пропущено строк позовної давності, тому в задоволенні вимог банку просить відмовити.
Судом установлено, що 17.12.2007 року між ПАТ КБ «Приватбанк»та ОСОБА_1 укладений кредитний договір №DN81AR55720039 від 17.12.2007 року на наступні цілі: 48430,00 грн. на купівлю автомобіля, а також у розмірі 34,0 грн. для сплати за реєстрацію предмету застави в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна шляхом перерахування відповідно до п. 1.2.; на сплату страхових платежів за договором страхових платежів за договором страхування ТЗ №DN81AR55720039 від 17.12.2007 року, договором особистого страхування №DN81LK55720039 від 17.12.2007 р. на строк до 16.12.2008 р. в сумі 2469.93 грн., а також винагороди за надання фінансового інструменту в розмірі 3874,40 грн., та в розмірі 17289,51 грн. на сплату страхових платежів у випадках та згідно порядку, передбачених п.п. 2.1.3., 2.2.7. договору кредиту, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 0.80% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, щомісячної винагороди в розмірі 0,50% від суми виданого кредиту на придбання автомобіля, відсотки за дострокове погашення кредиту згідно п. 3.10 кредитного договору та винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно п.6.2. кредитного договору. Відповідач в свою чергу зобов'язався повернути отриманий кредит, оплатити відсотки за користування кредитом у строки.
Позивач посилається на те, що відповідач зобов'язання за кредитним договором не виконав належним чином, у зв'язку з чим утворилася заборгованість.
Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором за ОСОБА_1 станом на 22.07.2011 р. утворилася загальна сума заборгованості в розмірі 54913,11 гривень, яка складається з наступного:
- заборгованість за кредитом -18516,74 гривень;
- заборгованість по процентам за користування кредитом -9258,01 гривень;
- заборгованість по комісії за користування кредитом -9495.26 гривень;
- пеня за несвоєчасність виконання зобов'язання -17643.10 грн..
Відповідач укладення кредитного договору з позивачем не заперечує, однак не визнає розмір утвореної заборгованості. Зазначає про те, що користувався кредитом п'ять місяців, після чого, через фінансові труднощі вирішив припинити відносини з банком і за досягнутою між ним та Банком домовленістю 15.05.2008 року передав Банку автомобіль у вигляді відступного, тим самим виконав зобов'язання по кредиту. Ніяких вимог до нього протягом трьох років після передачі автомобіля Банк не висував. Також вважає, що Банком в односторонньому порядку підвищена процентна ставка за кредитним договором з 9,6% річних до 21,00% річних в супереч вимогам ЗУ «Про внесення змін в деякі законодавчі акти України відносно заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу і кредитного договору в односторонньому порядку», про що Банк його не повідомив, як і не повідомив його про розмір суми, що була перерахована в рахунок погашення кредиту після продажу автомобіля та залишок заборгованості. Крім того, наполягає на застосуванні позовної давності.
Факт передачі автомобіля банку встановлений в процесі розгляду справи, та даний факт сторонами не оспорюється.
Із довіреності від 15.05.2008 року видно, що відповідач ОСОБА_1 уповноважив гр. ОСОБА_2 та гр. ОСОБА_3 (співробітників банку) продати належний йому на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 15.12.2007 р. автомобіль марки «DAEWOO NEXIA».
Однак даних про те, що відповідач був повідомлений про розмір виручених коштів від продажу автомобілю у суду немає, як і немає даних про розмір залишку для повного задоволення вимоги за кредитним договором.
Із розрахунку заборгованості за кредитним договором №DN81AR55720039 від 17.12.2007 року видно, що відсоткова ставка змінювалася протягом дії договору, яка з 19.12.2007 року складала - 9,60% річних та в період з 01.02.2009 року по 22.07.2011 р. складала -21,00% річних.
Проте даних, що відповідача повідомлено про змінення процентної ставки в бік збільшення з 9,60% річних до 21,00% річних у суду немає.
Згідно п. 2.3. кредитного договору Банк в односторонньому порядку має право збільшити розмір процентної ставки за користування кредитом, при цьому Банк направляє позичальникові письмове повідомлення про змінення процентної ставки протягом 7 календарних днів з дати набрання чинності зміненої процентної ставки.
Суд вважає, що крім того, що позивачем не надано суду даних про повідомлення відповідача належним чином про змінення процентної ставки, як то передбачено п. 2.3. кредитного договору, також позивач діяв в супереч вимогам ЗУ «Про внесення змін в деякі законодавчі акти України відносно заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу і кредитного договору в односторонньому порядку».
Так відповідно до ЗУ «Про внесення змін в деякі законодавчі акти України відносно заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу і кредитного договору в односторонньому порядку», що прийнятий 12.12.2008 року та набрав чинності 09.01.2009 року, яким внесено змінення до ЦК України, а саме доповнено статтею 1065-1, а також ст. 55 ЗУ «Про банки та банківську діяльність»доповнена частиною 4.
Статтею 1065-1 ЦК України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку.
Умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.
Згідно ст. 613 ЦК України, кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.
Відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно ч.4 ст. 613 ЦК України, боржник за грошовим зобов'язанням не сплачує проценти за час прострочення кредитора.
Відповідно до ч.2 ст. 622 ЦК України, у разі відмови кредитора від прийняття виконання, яке внаслідок прострочення втратило для нього інтерес (стаття 612 цього Кодексу), або передання відступного (стаття 600 цього Кодексу) боржник звільняється від обов'язку виконати зобов'язання в натурі.
За таких підстав, оскільки в судовому засіданні встановлений факт передачі відповідачем 15.05.2008 року автомобіля банку, що сторонами не оспорюється, виходячи з вимог діючого законодавства та дій позивача, який прийняв автомобіль та реалізував його і протягом трьох років після цього не висував до відповідача претензій чи вимог щодо зобов'язань по кредитному договору, та позивачем не надано суду належних та переконливих доказів на підтвердження заявлених вимог, суд вважає позовні вимоги банку необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Позивачем в обґрунтування вимог позову не надано суду даних про розмір коштів виручених від реалізації автомобіля, та розмір і послідовність погашення заборгованості по кредитному договору, графік погашення заборгованості через змінення розміру заборгованості та процентної ставки за кредитним договором у зв'язку з чим наданий позивачем розрахунок заборгованості суд не може взяти до уваги при винесенні рішення по справі.
Згідно ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень…
Згідно з ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
За таких обставин, суд не вбачає підстав для покладення на відповідача обов'язку по відшкодуванню судових витрат.
На підставі викладеного ст.257, ст. 613, ч.2 ст. 622, 1065-1 ЦК України, керуючись ст.ст.10, 11, 60, 88, 212-215 ЦПК України, суд -
У задоволенні вимог Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом відмовити за необґрунтованістю.
Рішення може бути оскаржене протягом 10 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Луганської області через Артемівський районний суд м. Луганська. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії судового рішення.
Суддя С.О.Космінін