Справа № 1490/3999/12 30.08.2012 30.08.2012 30.08.2012
Справа № 22ц-1490/2695/12 Головуючий у першій інстанції-Боброва І.В.
Категорія 39 Доповідач апеляційної інстанції-Данилова О.О.
30 серпня 2012 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого - Данилової О.О.
суддів - Довжук Т.С., Мурлигіної О.Я.
при секретарі - Суслик Є.В.,
за участю позивача - ОСОБА_1 та її представника - ОСОБА_2,
представника відповідача -ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги
ОСОБА_1,
ОСОБА_4
на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 18 липня 2012 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до
ОСОБА_4
про захист гідності, честі та ділової репутації
та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до
ОСОБА_1
про захист гідності, честі та відшкодування моральної шкоди
У грудні 2011 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_4 про захист гідності, честі та ділової репутації.
Позивачка зазначала, що у листопаді 2011 року ОСОБА_4, колишній чоловік її доньки, направив до управління освіти та науки Миколаївської міської ради листа, в якому виклав відомості про її поведінку 2 вересня 2011 року, які не відповідають дійсності. Посилаючись на те, що неправдиві відомості про неї, як людину, вчителя та завуча шкоди № 22, принижують гідність, честь та ділову репутацію, ОСОБА_1 просила визнати такими відомості про те, що вона утримувала в своїй квартирі речі і гроші відповідача, висловлювалась нецензурною лайкою і непристойними жестами, ображала та двічі вдарила його, а також просила зобов'язати ОСОБА_4 припинити незаконні дії та спростувати недостовірні відомості шляхом відкликання заяви.
У лютому 2012 року ОСОБА_4 звернувся з зустрічним позовом, в якому зазначав, що 2 вересня 2011 року на його законну вимоги віддати його майно, що знаходились в квартирі ОСОБА_1, позивачка викинула його речі, висловлювалась в його адресу та адресу його родини у нецензурній та образливій формі, а також двічі вдарила його. ОСОБА_4 просив зобов'язати ОСОБА_1 вибачитись та стягнути з позивачки 28 000 грн. моральної шкоди.
Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 18 липня 2012 року в задоволенні позову ОСОБА_1 та зустрічного позову ОСОБА_4 відмовлено.
Сторони не погодились з судовим рішенням та його оскаржили.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на те, що відповідач не довів правдивість розповсюдженої ним інформації, а суд безпідставно вважав цю інформацію оціночним судженням, просила рішення в частині її позову скасувати та її вимоги задовольнити.
В апеляційній скарзі ОСОБА_4 посилався на невірну оцінку судом показань свідків щодо поведінки ОСОБА_1 та просив скасувати судове рішення в частині його позову і задовольнити його вимоги в повному обсязі.
Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а апеляційна скарга ОСОБА_4 задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Відмовляючи у задоволенні позовів ОСОБА_1 та ОСОБА_4, суд першої інстанції вважав встановленим, що 2 вересня 2011 року між сторонами виник сімейний конфлікт, під час якого кожен з них оцінював поведінку іншого на власний розсуд, а в суді сторони не довели належними доказами протиправну поведінку один одного. При цьому звернення ОСОБА_4 з листом, який містить оціночні судження про поведінку ОСОБА_1, до органу, якому підпорядкована школа № 22, де працює позивачка, не може вважатись розповсюдженням негативної та неправдивої інформації.
Проте не з усіма висновками суду можна погодитись.
Конституція України гарантує кожному право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів та переконань ( стаття 34), а також право направляти індивідуальні письмові звернення до органів державної влади, місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути ці звернення та дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк ( стаття 40).
Разом з тим, відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватись Конституції України та законів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Отже, праву на свободу думки та слова, на вільне вираження своїх поглядів та переконань відповідає обов'язок не поширювати про особу недостовірну інформацію, що ганьбить її гідність, честь та ділову репутацію.
Правилами частини 4 статті 32 Конституції України гарантується судовий захист права спростувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення такої інформації, а також права на відшкодування шкоди, завданої, в тому числі, і поширенням недостовірної інформації.
Статтями 297 та 299 ЦК передбачено право кожного на повагу до його гідності та честі, а також недоторканості своєї ділової репутації. Фізична особа має право звернутись до суду з позовом про захист її гідності та честі.
Право на спростування недостовірної інформації, поширену про особу, передбачено статтею 277 ЦК.
За правилами цієї норми негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного.
Негативною вважається інформація, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо), і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі та ділової репутації ( пункт 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», далі - Постанова №1).
Оціночні судження, тобто висловлювання, які не містять фактичних даних (критика, оцінка дій тощо), не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості (стаття 30 Закону України «Про інформацію» та пункт 19 Постанови №1).
Крім того, аналіз зазначених норм та положень, викладених в рішенні Конституційного Суду України від 10 квітня 2003 року по справі № 1-9/2003 (справа про поширення відомостей), свідчить, що не можна вважати розповсюдженням недостовірної інформації лише звернення до правоохоронного органу та органів державної влади і місцевого самоврядування з інформацією, якщо цей орган наділений владними повноваженнями щодо поновлення законності у відповідних правовідносинах чи компетентний перевірити таку інформацію.
З матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що ОСОБА_4 є колишнім чоловіком доньки ОСОБА_1 - ОСОБА_5 2 вересня 2011 року ОСОБА_4 зі своїми рідними та другом прийшов до помешкання позивачки, де раніше проживало подружжя, з метою забрати свої речі та гроші. ОСОБА_1 винесла його особисті речі, але до квартири не впустила. На ґрунті сімейного конфлікту через поділ майна подружжя між сторонами виникла сварка. Позивачка викликала працівників міліції, які затримали ОСОБА_4
У порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_1 відмовлено у вересні 2011 року (а.с.7), щодо ОСОБА_4 - 25 червня 2012 року ( а.с.9, 169).
У листопаді 2011 року ОСОБА_4 направив листа до управління освіти та науки Миколаївської міської ради, в якому зазначив, що 2 вересня 2011 року ОСОБА_1, утримуючи в своїй квартирі його особисті речі та гроші, викрикувала на увесь під'їзд будівлі нецензурну лайку, образи в його адресу та адресу його родини, показувала непристойні жести руками, двічі вдарила ОСОБА_4 в область ноги та паху, намагалась вдарити в обличчя. Крім того заявник вказував на те, що дії ОСОБА_1 як вчителя не відповідають нормам моралі та професійної етики та просив вжити заходи, які б унеможливили вплив її агресивної поведінки на дітей, про що повідомити Міністерство освіти (а.с.6).
Оцінюючи характер інформації, викладеної в листі органу, якому підпорядкований заклад освіти, де працює позивачка, колегія вважає, що частина інформації є оціночним судженням (агресивний характер поведінки ОСОБА_1, неможливість працювати з дітьми тощо), а інша частина - стосується конкретних фактів її поведінки 2 вересня 2012 року (нецензурна лайка, непристойні жести, образи та нанесення ударів).
Викладені факти про поведінку позивачки мають негативний характер, оскільки свідчать про вчинення протиправних дій ( нанесення ударів, образи) та порушення загальновизнаних правил співжиття ( нецензурна лайка та непристойні жести), що ганьбить її гідність, честь та ділову репутацію.
При цьому управління освіти та науки Миколаївської міської ради не є правоохоронним та компетентним органом щодо перевірки поведінки позивачки в побуті та не наділений владними повноваженнями щодо поновлення прав заявника та законності у відповідних правовідносинах.
Викладені факти не стосуються виконання ОСОБА_1 професійних та посадових обов'язків.
Крім того, звернення до органу освіти мало місце вже після вирішення питання щодо протиправності поведінки ОСОБА_1 правоохоронними органами ( а.с.7).
Отже, повідомлення органу освіти про поведінку ОСОБА_1 у сімейному конфлікті мало на меті створення негативного ставлення до ОСОБА_1 за місцем роботи як до людини та вчителя, а не поновлення його прав компетентним органом.
Достовірність фактів поведінки ОСОБА_1, викладених в листі від 17 листопада 2011 року, ОСОБА_4 не довів.
При цьому колегія суддів вважає, що показання свідків ОСОБА_6 ( батько) , ОСОБА_4 (брата) та ОСОБА_7.(товариша) не може бути достатнім доказом протиправної поведінки ОСОБА_1, оскільки вони є близькими особами відповідачу та були учасниками конфлікту 2 вересня 2011 року.
Інших доказів ОСОБА_4 суду не надав.
Таким чином, колегія суддів вважає встановленим, що ОСОБА_4, звернувшись 17 листопада 2011 року з листом до Управління освіти та науки Миколаївського міськради, розповсюдив про ОСОБА_1 недостовірну інформацію, що ганьбить її гідність, честь та ділову репутацію. Такою інформацією є відомості про те, що 2 вересня 2011 року ОСОБА_1 викрикувала на увесь під'їзд будівлі нецензурну лайку, образи в його адресу та адресу його родини, показувала непристойні жести руками, двічі вдарила його ногою в область ноги та паху, намагалась вдарити в обличчя.
Інформація про те, що позивачка утримує особисті речі та гроші відповідача, сама по собі не може вважатись негативною, а тому не може бути спростована як ганебна.
Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка її поширила, у такий же спосіб, у який вона була поширена ( частини 4 та 7 статті 277 ЦК), чи у спосіб, наближений (адекватний) до способу поширення (пункт 24 Постанови № 1).
Тому адекватним способом спростування колегія суддів вважає покладення на відповідача обов'язку повідомити управління освіти та науки Миколаївської міськради про ухвалене у справі судове рішення. Правила частини 5 статті 277 ЦК щодо відкликання листів стосується документів, які прийняла юридична особа.
Оскільки суд першої інстанції при розгляді позову ОСОБА_1, вірно встановивши обставини справи, дав помилкову оцінку зібраним доказам та невірно застосував норми цивільного законодавства, рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1
Недоведеність належними доказами протиправної поведінки ОСОБА_1 в сімейному конфлікті 2 вересня 2011 року, а саме нанесення ударів та висловлювання в адресу відповідача в брутальній, принизливій та непристойній формі, як вже зазначалось вище, стали підставою відмови ОСОБА_4 в задоволенні зустрічного позову про захист гідності та честі та відшкодування моральної шкоди.
З висновками суду першої інстанції в цій частині позовних вимог, а також висновком про невідповідність обраного способу спростування ( вибачення) положенням статтям 16,277 ЦК, колегія суддів погоджується.
Відповідно до статті 88 ЦПК з ОСОБА_4 підлягають стягненню судові витрати, понесені позивачкою.
Керуючись статтями 309, 316 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 18 липня 2012 року в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати недостовірною та такою, що порочить гідність, честь та ділову репутацію ОСОБА_1, інформацію, викладену ОСОБА_4 в листі від 17 листопада 2011 року, адресованому начальнику управління освіти та науки Миколаївської міської ради, а саме те, що 2 вересня 2011 року ОСОБА_1 викрикувала на увесь під'їзд нецензурну лайку, образи в його адресу та адресу його родини, показувала непристойні жести руками, двічі вдарила його в область ноги та паху, намагалась вдарити в обличчя.
Зобов'язати ОСОБА_4 спростувати недостовірну інформацію шляхом направлення до управління освіти та науки Миколаївської міської ради листа, в якому повідомити установу про ухвалене у справі судове рішення.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 161 грн. судових витрат.
Рішення суду в іншій частині залишити без зміни.
Рішення набирає сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий
судді