33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"03" вересня 2012 р. Справа № 6/1061
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючої судді Коломис В.В.
суддів Огороднік К.М.
суддів Тимошенко О.М.
при секретарі судового засідання Вовчко К.Я.
розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк" на рішення господарського суду Житомирської області від 26.12.11 р.
у справі № 6/1061 (суддя Терлецька-Байдюк Н.Я. )
позивач Публічне акціонерне товариство "Кредитпромбанк" в особі Бердичівського відділення ПАТ "Кредитпромбанк"
відповідач Приватне підприємство "Спайк-плюс"
про стягнення в сумі 896 662,58 грн.
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився;
відповідача - не з'явився;
апелянта - Кузьмінський Я.В. (довіреність №10200/84 від 05.04.2012р.).
Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.
Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.
Рішенням господарського суду Житомирської області від 17.01.2012 року позов Публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк" до Приватного підприємства "Спайк-Плюс" задоволено. В рахунок погашення заборгованості Приватного підприємства "Спайк-Плюс" перед Публічним акціонерним товариством "Кредитпромбанк" в особі Волинської філії ПАТ "Кредитпромбанк" за кредитним договором №08.1.8/02/08-КЛТ від 13.05.2008р. в сумі 896861,80 грн., з яких: 780000,00грн. - заборгованості по кредиту, 91640,92 грн. - заборгованості по нарахованих відсотках, 25220,88 грн. - заборгованості по пені, звернуто стягнення на предмет іпотеки - нежитлову будівлю - приміщення, загальною площею 988,2 кв.м., яка складається з приміщень 2,3,4,5,6,7,8,9,10,11,12,13,14,15,16,17,18, 16,20,1, що знаходиться за адресою: Житомирська область, м.Бердичів, вул.Зелена, 15, та належить Приватному підприємству "Спайк-Плюс" на праві власності згідно договору купівлі-продажу приміщень від 19.04.2007р. Присуджено до стягнення з Приватного підприємства "Спайк-Плюс" на користь Публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк" в особі Волинської філії ПАТ "Кредитпромбанк" 8966,62 грн. сплаченого державного мита та 315,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, Публічне акціонерне товариство "Креді Агріколь Банк" звернулося до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.
Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення господарським судом Житомирської області норм матеріального права, а також на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.
Зокрема, апелянт зазначає, що 15.05.2007 року між Акціонерним товариством "Індустріально-експортний банк" та Приватним підприємством "Спайк-Плюс" був укладений кредитний договір №188, на підставі якого ПП "Спайк-Плюс" був наданий кредит в сумі 500 000,00 грн.
15.05.2007 року в забезпечення виконання зобов'язань за вищевказаним кредитним договором між цими ж сторонами був укладений і нотаріально посвідчений договір іпотеки нежитлового приміщення.
При цьому звертає увагу апеляційної інстанції на те, що в іпотеку були передані приміщення, аналогічні тим, що передані в іпотеку за іпотечним договором 13.05.2008 року, укладеного між ВАТ "Кредитпромбанк" в особі Бердичівського відділення Волинської філії ВАТ "Кредитпромбанк" та ПП "Спайк-Плюс".
Відтак, оскільки апелянт не надавав згоди на наступну іпотеку, іпотечний договір від 13.05.2008 року, з огляду на приписи ч.3 ст.12 Закону України "Про іпотеку" та умов договору іпотеки від 15.05.2007 року, є недійсним.
Позивач - ПАТ "Кредитпромбанк" у відзиві на апеляційну скаргу та його представник безпосередньо в судовому засіданні 23.07.2012 року вважає рішення місцевого господарського суду законним та обгрунтованим, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, витребуваного апеляційним судом відзиву на апеляційну скаргу не надав.
Враховуючи положення ст.102 ГПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду, а також те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників провадження у справі про час і місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за відсутності представників позивача та відповідача.
Колегія суддів, заслухавши пояснення представника апелянта, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.
При цьому колегія суддів виходила з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 13 травня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством "Кредитпромбанк" в особі Бердичівського відділення Волинської філії ВАТ "Кредитпромбанк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Кредитпромбанк" в особі Бердичівського відділення Волинської філії публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк" (банк/позивач) та Приватним підприємством "Спайк-Плюс" (позичальник/відповідач) було укладено кредитний договір №08.1.8/02/08-КЛТ (далі, кредитний договір, т.1, а.с.10-13), відповідно до п.2.1. якого, останнім всатновлюється процедура та умови надання банком у майбутньому кредитів (траншів) позичальнику в межах загальної суми 780000,00 грн., та процедура і умови повернення позичальником отриманих кредитів, нарахування і сплати процентів за отриманими кредитами, а також взаємні права та зобов'язання сторін, що виникнуть при наданні банком кредитів.
Зобов'язання банку щодо надання кредитів та зобов'язання позичальника щодо повернення кредитів, сплати процентів, а також інші права та зобов'язання сторін, передбачені цим договором, виникають з моменту укладення сторонами додаткових угод про надання кредитів, які є невід'ємними частинами цього договору (надалі - "Додаткова угода"), в сумах, зазначених в таких додаткових угодах. Строк користування кожним окремим кредитом в межах загальної суми, встановленої пунктом 1.1 цього договору та термін його кінцевого повернення, визначається додатковими угодами, але не пізніше строку, встановленого пунктом 3.4.5 цього договору (п.1.2. кредитного договору).
Відповідно до п.2.1 кредитного договору, банк надає позичальнику кредити, на умовах забезпеченості, цільового використання, строковості, повернення та платності наданих грошових коштів.
Кредити надаються на наступні цілі: поповнення обігових коштів (п.2.2 кредитного договору).
Згідно п.2.3 кредитного договору підставою для надання кредитів є додаткові договори, що укладаються тільки за взаємною згодою сторін після надання банку письмової заявки позичальника, в якій вказується сума кредиту, конкретна ціль кредитування з посиланням на договір (контракт, угоду, додаток, рахунок-фактуру).
Датою видачі кредитів вважається день зарахування грошових коштів на позичкові рахунки, відкриті банком для обліку заборгованості позичальника за кредитами, наданими згідно з цим договором та додатковими угодами (п.2.4 кредитного договору).
Розрахунок суми процентів за користування кредитами починається з дня зарахування сум кредитів на позичкові рахунки, відкриті банком для обліку заборгованості позичальника за кредитами, наданими згідно з цим договором та додатковими угодами до нього (п.2.8.1 кредитного договору).
Пунктом 2.8.2 кредитного договору сторони погодили, що проценти нараховуються за кожним кредитом, наданим згідно з додатковою угодою, 20 числа кожного місяця, в останній робочий день місяця, у день повного дострокового погашення заборгованості за кредитом та у день повного погашення заборгованості за кредитом, вказаний у відповідній Додатковій угоді, виходячи із суми заборгованості за кредитом, яка обліковується на позичковому рахунку, та процентної ставки, яка встановлена у відповідній Додатковій угоді. Якщо 20 число припадає на вихідний або святковий день, нарахування процентів здійснюється наступного робочого дня за вихідним (святковим) днем.
Відповідно до п.3.4.5 кредитного договору, позичальник зобов'язувався повністю погасити заборгованість за кредитами у терміни, визначені відповідними додатковими угодами, але у будь-якому випадку не пізніше 12 травня 2011 року.
Відповідно до п.3.4.9 кредитного договору, у разі несвоєчасного погашення заборгованості за кредитами та/або процентами, та/або комісією, встановленою у пункті 2.5 цього жоговору, позичальник зобов'язаний сплатити банку пеню за кожний день прострочки в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період наявності простроченої заборгованості за кредитами та/або процентами, та/або комісією.
13 травня 2008 року між тими ж сторонами була укладена додаткова угода №1 до кредитного договору №08.1.8/02/08-КЛТ (далі- додаткова угода, т.1, а.с.14), відповідно до п.п. 1,2,3 якої, банк зобов'язувався надати позичальнику кредит в сумі 780 000,00 грн., а позичальник, в свою чергу, зобов'язувався повернути кредит, отриманий за цією додатковою угодою, не пізніше 12 травня 2009 року на рахунок банку №20620080140101.980.01. Процентна ставка за кредитом, який надається за цією додатковою угодою, встановлюється у розмірі 25,00 процентів річних.
Як встановлено місцевим господарським судом, позивач належним чином виконав взяті на себе за кредитним договором зобов'язання та надав ПП "Спайк-Плюс" кредит в сумі 780 000,00 грн., що, в свою чергу, підтверджується наявними в матеріалах справи меморіальним ордером від 13.05.2008 року №ТR.26080.2 (т.1, а.с.16).
Натомість, відповідач в порушення умов договору та взятих на себе зобов'язань кредитні кошти в зазначені строки не повернув, відсотки за їх користуваня не сплатив, що в свою чергу підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою по особовому рахунку ПП "Спайк-Плюс" за період з 13.05.2008 року по 18.06.2009 року (т.1, а.с.20-33).
Внаслідок таких неправильних дій відповідача, останнім створена заборгованість в сумі 896861,80грн., з яких: 780000,00грн. - заборгованості по кредиту, 91640,92грн. - заборгованості по нарахованим відсоткам, 25220,88грн. - заборгованості по пені, яка нарахована позивачем у відповідності до п.3.4.9 кредитного договору.
Пунктом 7 додаткової угоди визначено, що основним забезпеченням погашення заборгованості за цим кредитом, наданим за цією додатковою угодою, сплати процентів та пені є забезпечення, що передбачено пунктом 4.2 кредитного договору.
Згідно п.4.2 кредитного договору основним забезпеченням повернення кредитів, сплати процентів, комісії та пені є іпотека, а саме: нежитлова будівля - приміщення 2,3,4,5,6,7,8,9,10,11,12,13,14,15,16,17,18,16,20, 1 - загальною площею 988,2 кв.м.
Пунктом 3.1.6 кредитного договору сторони погодили право банку у разі недотримання позичальником умов цього договору та додаткових угод, а також у разі погіршення фінансового стану позичальника, вимагати дострокового повернення кредитів, сплати нарахованих процентів за користування ними, комісії, відшкодування збитків, заподіяних банку внаслідок невиконання або неналежного виконання позичальником умов цього договору, а у разі невиконання позичальником цих вимог звернути стягнення на предмет іпотеки згідно з договором іпотеки 08.1.8/02/102/08-КЛТ від 13.05.2008р. За наявності обставин, визначених п.3.1.6 цього договору, банк рекомендованим листом надсилає на адресу позичальника, зазначену в розділі 8 цього договору, письмове повідомлення-вимогу, де зазначає термін для дострокового повернення кредитів та сплати нарахованих процентів за користування ними, комісії.
13.05.2008 року з метою забезпечення виконання зобов'язань, що випливають з договору, між Відкритим акціонерним товариством "Кредитпромбанк" в особі Бердичівського відділення Волинської філії ВАТ "Кредитпромбанк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Кредитпромбанк" в особі Бердичівського відділення Волинської філії публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк" (іпотекодержатель/позивач) та Приватним підприємством "Спайк-Плюс" (позичальник/відповідач) був укладений іпотечний договір (далі - договір іпотеки, т.1, а.с.36-37), відповідно до 1.1. якого, в забезпечення зобов'язань іпотекодавця перед іпотекодержателем за кредитним договором іпотекодавець надає іпотекодержателю в іпотеку майно, а саме, нежитлову будівлю - приміщення, загальною площею 988,2 кв.м., яка складається з приміщень 2,3,4,5,6,7,8,9,10,11,12,13,14,15,16,17,18,16, 20,1 та знаходиться за адресою: Житомирська область, м.Бердичів, вул.Зелена, 15 і належить йому на праві власності на підставі договору купівлі-продажу приміщень від 19.04.2007р., посвідченого приватним нотаріусом Бердичівського нотаріального округу Житомирської області Пашковським Я.А., про що зроблений запис в реєстрі за №846, та зареєстрована у КП "Бердичівське міжміське бюро технічної інвентаризації", номер запису 1178 в книзі 68а, витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №14303754 від 19.04.2007р.
Відповідно до п.1.4. договору іпотеки, заставна вартість майна за згодою сторін складає 1571878,00 грн.
Договір набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення та діє до повного виконання іпотекодавцем зобов'язань перед іпотекодержателем за кредитним договором (п.2.1 договору іпотеки).
Відповідно до п.4.2 договору іпотеки, іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на майно у випадку порушення іпотекодавцем умов кредитного договору, або умов цього договору.
При настанні випадків, передбачених п.4.2. цього договору, іпотекодержатель за 30 календарних днів попереджає іпотекодавця про задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки і якщо протягом цього строку зобов'язання, забезпечені іпотекою, не будуть виконані, іпотекодержатель на свій розсуд задовільняє свої вимоги одним із таких способів: набуває право власності на майно; від свого імені продає майно трктім особам і спрямовує отримані кошти на задоволення своїх вимог; дає іпотекодавцю згоду на реалізацію майна третім особам , визначеним іпотекодержателем або погоджених з ним, від свого (іпотекодавця) імені, за умови, що кошти, виручені від реалізації, будуть направлені на задоволення вимог іпотекодержателя. У випадку, коли виконання пункту 4.3 цього договору унеможливлюється діями або бездіяльністю іпотекодавця, іпотекодержатель має право здійснити звернення стягнення на майно іншим способом, передбаченим чинним законодавством України, в тому числі звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду (п.п. 4.3, 4.4 договору іпотеки).
Відповідно до п.4.5. договору іпотеки, реалізація майна здійснюється іпотекодержателем самостійно шляхом укладення від свого імені договорів купівлі-продажу майна з третіми особами, а у разі звернення стягнення на підставі рішення суду, або виконавчого напису - в порядку, визначеному Законом України "Про іпотеку".
Як вбачається з матеріалів справи, 29.01.2009 року позивач, у відповідності до п.4.3 договору іпотеки та ст.35 Закону України "Про іпотеку" звернувся до відповідача з вимогою в добровільному порядку ліквідувати заборгованість, яка в свою чергу була залишена останнім без відповіді і задоволення (т.1, а.с.16).
Відповідно до ст.7 Закону України "Про іпотеку", за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.
Згідно ст.33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Зважаючи на те, що відповідач доказів, які спростовували б доводи позивача щодо наявності заборгованості не надав, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що позивач, відповідно до ст.ст. 589, 590 ЦК України, ст.ст. 33, 35 Закону України "Про іпотеку", умов договору іпотеки, набув право звернути стягнення на предмет іпотеки, який належить відповідачеві, для задоволення своїх вимог в сумі 896861,80грн., з яких: 780000,00грн. - заборгованості по кредиту, 91640,92грн. - заборгованості по нарахованим відсоткам, 25220,88грн. - заборгованості по пені.
Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.590 ЦК України).
Статтею 39 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються, зокрема, загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомою майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.
Як вбачається, господарський суд першої інстанції, дійшовши до висновку про обґрунтованість позовних вимог банку, повинен був, виходячи з вимог ст.39 Закону України "Про іпотеку" встановити та зазначити початкову ціну продажу предмета іпотеки та спосіб реалізації предмета іпотеки.
Згідно з ч.6 ст 5 Закону "Про іпотеку", вартість предмета іпотеки визначається за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або шляхом проведення оцінки предмета іпотеки відповідним суб'єктом оціночної діяльності у випадках, встановлених законом або договором.
Якщо вартість предмета застави визначається на основі домовленості між заставодавцем та заставодержателем, в основу оцінки предмета застави покладаються звичайні ціни на дане майно, що склалися на момент виникнення застави, якщо інший порядок оцінки не встановлений договором або законом. Звичайною вважається ціна товару (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведено протилежне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.
Як вбачається, в договорі іпотеки сторони погодили вартість іпотечного майна в розмірі 1571878,00 грн.
Таким чином, за відсутності спору щодо оцінки іпотечного майна відсутня необхідність у залученні додаткових доказів для оцінки майна, таких як висновок суб'єкта оціночної діяльності.
Аналогічна позиція викладена в постановах ВГСУ від 14.09.2011 у справі № 9/156-10 та від 15.02.2012 у справі № 28/87пн .
Враховуючи викладене та зважаючи на те, що в резолютивній частині рішення місцевий господарський суд не зазначив початкову вартість предмета іпотеки, судова колегія вважає за необхідне змінити рішення господарського суду Житомирської області, а саме, зазначити в резолютивній частині рішення початкову вартість майна та спосіб його реалізації.
В іншій частині рішення господарського суду першої інстанції ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування.
Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Натомість скаржником не подано судовій колегії належних та достатніх доказів, які стали б підставою для скасування рішення місцевого господарського суду.
При цьому, посилання скаржника на те, що дане майно знаходиться в іпотеці відповідно до договору іпотеки від 15.05.2007 року, укладеного між Акціонерним товариством "Індустріально-експортний банк" та Приватним підприємством "Спайк-Плюс", колегія суддів вважає безпідставними з огляду на таке.
Так, відповідно до ч.ч. 1,2 ст.577 ЦК України, якщо предметом застави є нерухоме майно, а також в інших випадках, встановлених законом, договір застави підлягає нотаріальному посвідченню. Застава нерухомого майна підлягає державній реєстрації у випадках та в порядку, встановлених законом.
Згідно ст.4 Закону України "Про іпотеку", обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством. У разі недотримання цієї умови іпотечний договір є дійсним, але вимога іпотекодержателя не набуває пріоритету відносно зареєстрованих прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно.
На підставі іпотечного договору від 13.05.2008 року позивачем (банком) до Державного реєстру іпотек та до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна внесено відповідні записи щодо обтяження нерухомого майна відповідача іпотекою (т.1, а.с.38,40).
Крім того, позивачем при укладенні іпотечного договору від 13.05.2008 року був отриманий витяг з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 13.05.2008 року, а також витяг з Державного реєстру іпотек від 13.05.2008 року №18526188, відповідно до яких майно, яке позивач брав в іпотеку не знаходилось під забороною чи арештом (т.2, а.с.86-89).
Слід зазначити, що апелянтом не надано апеляційному суду доказів того, що на момент укладення іпотечного договору від 13.05.2008 року його заставні права були зареєстровані в Державному реєстрі іпотек та Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна у відповідності до вимог ст.577 ЦК України та ст.4 Закону України "Про іпотеку".
Також апеляційний суд звертає увагу на те, що на момент розгляду спору як в суді першої інстанції, так і в апеляційному суді, іпотечний договір від 13.05.2008 року є чинним та в установленому законом порядку недійсним не визнаний.
Посилання скаржника на постанову Бердичівського міськрайоного суду Житомирської області від 29.05.2012 року у справі №0603/2213/12 колегією суддів до уваги не беруться, оскільки дана постанова була винесена вже після розгляду справи в суді першої інстанції та винесення рішення.
Відповідно до ч.1 ст.101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Втім, подання сторонами нових доказів апеляційному суду обмежено. Додаткові докази приймаються судом, якщо вони існували на момент розгляду справи в суді першої інстанції і якщо особа, яка подає ці докази, обґрунтує неможливість подання цих доказів місцевому господарському суду під час розгляду справи у першій інстанції.
Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Натомість скаржником не подано судовій колегії належних та достатніх доказів, які стали б підставою для скасування рішення місцевого господарського суду.
Керуючись ст.ст. 99,101,103,105 ГПК України, суд,-
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк" залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Житомирської області від 17.01.2012 року у справі №6/1061 змінити, виклавши п.2 резолютивної частини в наступній редакції:
"В рахунок погашення заборгованості Приватного підприємства "Спайк-Плюс" перед Публічним акціонерним товариством "Кредитпромбанк" в особі Волинської філії ПАТ "Кредитпромбанк" за кредитним договором №08.1.8/02/08-КЛТ від 13.05.2008р. в сумі 896861,80 грн., з яких: 780000,00грн. - заборгованості по кредиту, 91640,92 грн. - заборгованості по нарахованих відсотках, 25220,88 грн. - заборгованості по пені, звернути стягнення на предмет іпотеки - нежитлову будівлю - приміщення, загальною площею 988,2 кв.м., яка складається з приміщень 2,3,4,5,6,7,8,9,10,11,12,13,14,15,16,17,18, 16,20,1, що знаходиться за адресою: Житомирська область, м.Бердичів, вул.Зелена, 15, та належить Приватному підприємству "Спайк-Плюс" на праві власності згідно договору купівлі-продажу приміщень від 19.04.2007р.
Визначити спосіб реалізації предмета іпотеки, для задоволення грошових вимог Публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк", шляхом проведення прилюдних торгів.
Встановити початкову ціну предмета іпотеки, яка складає відповідно до п.1.4. іпотечного договору від 13.05.2008 року №08.1.8/02/102/08-КЛТ - 1 571 878,00 грн."
В решті рішення залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуюча суддя Коломис В.В.
Суддя Огороднік К.М.
Суддя Тимошенко О.М.