04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
03.09.2012 № 5011-33/5113-2012
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сітайло Л.Г.
суддів: Алданової С.О.
Дикунської С.Я.
при секретарі: Кравчук О.І.,
за участю представників сторін:
від позивача - МарквовськаВ.В.,
від відповідача - Кіщун Т.В.,
розглянувши матеріали апеляційної скарги Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Миропільська 39» на рішення Господарського суду міста Києва від 29.05.2012 року (суддя Мудрий С.М.)
за позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго»
до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Миропільська 39»
про стягнення 130 613, 54 грн.
Публічне акціонерне товариство «Київенерго» звернулось до суду з позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Миропільська 39» про стягнення заборгованості за спожиту активну електричну енергію в розмірі 105 713,25 грн., збитків від інфляції в розмірі 16 791,27 грн., 3 % річних в сумі 6 973,99 грн. та пені в розмірі 1 135,03 грн.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 29.05.2012 року позов задоволено частково. Стягнуто з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Миропільська 39» на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" заборгованість за використану електричну енергію в розмірі 58 697, 81 грн., три проценти річних в розмірі 2 792, 91 грн., індекс інфляції в розмірі 4 786, 49 грн. та пеню в розмірі 137, 09 грн., а також судовий збір в розмірі 1 328, 29 грн. 29. В іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити в задоволені позову.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2012 року прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду 09.07.2012 року.
Розпорядженням Секретаря судової палати з розгляду справ у спорах між господарюючими суб'єктами від 05.07.2012, в зв'язку з відпусткою судді Дикунської С.Я., сформовано судову колегію у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді - Алданова С.О., Калатай Н.Ф.
В судове засідання 09.07.2012 року з'явились представники позивача та відповідача.
На підставі ст. 77 ГПК України, у судовому засіданні 09.07.2012 року оголошено перерву до 24.07.2012 року.
Розпорядженням Голови Київського апеляційного суду від 24.08.2012 року, в зв'язку з відпусткою судді Калатай Н.Ф., сформовано судову колегію у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді - Алданова С.О., Буравльов С.І.
В судове засідання 24.07.2012 року з'явились представники позивача та відповідача. Представник відповідача надав письмові пояснення з додатками.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.07.2012 року оголошено перерву у судовому засіданні до 27.08.2012 року та зобов'язано позивача надати до суду акт приймання-передачі приладів обліку, які перебувають на балансі відповідача, на підставі яких нараховується кількість та вартість спожитої електричної енергії за період з квітня 2009 року по березень 2012 року.
Через канцелярію суду, 14.08.2012 року від представника позивача надійшли додаткові пояснення по справі.
Розпорядженням Заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 27.08.2012 року, в зв'язку з відпусткою судді Буравльова С.І., сформовано судову колегію у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді - Алданова С.О., Дикунська С.Я.
На підставі ст. 77 ГПК України, у судовому засіданні 27.08.2012 року оголошено перерву до 03.09.2012 року.
Через канцелярію суду, 29.08.2012 року від представника позивача надійшли пояснення.
В судове засідання 03.09.2012 року з'явились представники позивача та відповідача. Представник відповідача надав письмові пояснення.
Представник відповідача підтримав доводи, викладенні в апеляційній скарзі, та просив скасувати рішення суду від 29.05.2012 року.
Представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив залишити оскаржуване рішення суду без змін.
Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.
Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
28 листопада 2003 року між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Миропільська 39" укладено договір на використання електричної енергії № 3515448 (далі - договір).
Відповідно до загальних положень статуту Публічного акціонерного товариства «Київенерго», затвердженого Загальними зборами акціонерів Акціонерної енергопостачальної організації «Київенерго» (протокол № 1/2011 від 05.04.2011 року), Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго» перейменована у Публічне акціонерне товариство «Київенерго», відповідно до вимог та положень Закону України «Про акціонерні товариства» № 514-VI від 17.09.2008 року.
Як зазначено в договорі, при його виконанні сторони керуються Законом України «Про електроенергетику», Правилами користування електричної енергії, затвердженими постановою НКРЕ від 31.07.96 № 28, Правилами улаштування електроустановок, Правилами технічної експлуатації електроустановок споживачів та іншими актами чинного законодавства.
Відповідно до пункту 1.1. Договору, електропостачальна організація зобов'язується постачати електричну енергію відповідно до умов даного договору, а споживач зобов'язується своєчасно здійснювати оплату електричної енергії за тарифами, що регулюються згідно з умовами, визначеними у ліцензії на постачання електричної енергії та в разі зміни публікуються у пресі, виконує інші визначені договором та додатками до нього, які є його невід'ємною частиною.
Пунктом 2.1. Договору встановлено, що електропостачальна організація зобов'язалась постачати електроенергію, як різновид товарної продукції споживачу в межах дозволеної до використання потужності, згідно з величинами постачання електроенергії за умови своєчасної оплати використаної електроенергії, виконання споживачем Правил користування електричною енергією та Правилами технічної експлуатації електроустановок споживачів, та згідно з категоричністю, гарантованим рівнем надійності схем електропостачання струмоприймачів.
Згідно з п. 4.1. Договору обов'язок споживача своєчасно та у повному обсязі здійснювати розрахунки за електричну енергію відповідно до встановлених договором умов та термінів оплати, а також вносити інші платежі виконання електропостачальною організацією робіт та надання послуг, пов'язаних з електропостачанням, вартість яких не входить до складу тарифів.
Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, в порушення умов договору та норм чинного законодавства відповідач, в період з 01.07.2005 року по 01.04.2012 року, не виконав взяті на себе зобов'язання по оплаті використаної електричної енергії, у зв'язку з чим станом на 01.04.2012 року в останнього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 104 749,02 грн., що підтверджується доданими до позовної заяви звітами про спожиту активну електричну енергію за спірний період, актами про використану електричну енергію, рахунками-розшифровками за спірний період, актами приймання-передачі товарної продукції за спірний період.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до норм яких, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Положення ч. 6. та ч. 7 ст. 276 ГК України зазначають, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.
Згідно з п. 1.1 Правил користування електричною енергією (надалі -Правила) ці Правила регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу та купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії). Дія цих Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення).
Відповідно до пунктів 6.11, 6.13 вищезазначених Правил, остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором, та/або розрахунковим шляхом у випадках, передбачених цими Правилами. Покази розрахункових засобів обліку знімаються представником електропередавальної організації (основного споживача) та підтверджуються споживачем відповідно до договору. За домовленістю сторін у договорі може бути передбачений інший порядок зняття показів розрахункових засобів обліку. Під час визначення суми платежу остаточного розрахунку за поточний розрахунковий період мають бути враховані суми проведеної в попередніх та поточному розрахункових періодах оплати споживання електричної енергії за поточний розрахунковий період. Тривалість періоду для здійснення споживачем розрахунків зазначається у договорі та/або на платіжному повідомленні і має не перевищувати 5 операційних днів з дня отримання рахунка для споживачів, які оплачують електричну енергію самостійно, і 10 операційних днів з дня отримання рахунка для споживачів, які здійснюють розрахунки через структурний підрозділ, який розташований в іншому місті. Дата оплати рахунка (здійснення розрахунку) визначається датою, на яку були зараховані кошти на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії за регульованим тарифом.
У передбачений договором термін за результатами розрахункового періоду споживачем, постачальником електричної енергії, електропередавальною організацією (основним споживачем) на підставі даних розрахункового обліку електричної енергії визначається фактичний обсяг переданої та поставленої споживачу (субспоживачу) електричної енергії та оформляється акт про використану електричну енергію (акт прийняття-передавання товарної продукції).
Місцевим господарським судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що споживач надав відповідачу звіти про використану активну електроенергію, в свою чергу позивач, як електропостачальна організація, на підставі даних звітів за результатами розрахункового періоду оформляв акти приймання-передачі товарної продукції та акти надання послуг з компенсації перетікання реактивної енергії, в яких визначала фактичний обсяг спожитої відповідачем електричної енергії, її вартість, а також виставляв відповідачу рахунки фактури на оплату поставленої електричної енергії. Відповідач розрахункові документи отримував, що ним визнається та не оспорюється, проте вартість спожитої електричної енергії в період з 01.07.2005 року по 01.04.2012 року відповідач оплатив не в повному обсязі.
У відповідача, згідно з виставленими рахунками, актами приймання-передачі товарної продукції та актами надання послуг з компенсації перетікання реактивної енергії, які були виставлені позивачем, а також у відповідності до норм чинного законодавства, виник обов'язок сплати вартість спожитої активної електричної енергії, проте відповідач не виконав свої зобов'язання, в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість.
Колегія суддів не приймає до уваги твердження апелянта щодо відсутності підстав для сплати за наданні послуги, виходячи з наступного.
Рішенням господарського суду міста Києва від 19.09.2008 року, по справі № 42/289, залишеним без змін Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.11.2008 року та Постановою Вищого господарського суду України від 03.03.2009 року, відмовлено в задоволені позову ОСББ «Миропільська 39» до АЕК «Київенерго» про зобов'язання відповідача здійснювати розрахунки за тарифами, встановленими для населення та визнання договору про постачання електричної енергії від 28.11.2003 року № 3515448 частково недійсним в наступних додатках: 3.1 (житловий будинок) в частині мережних витрат; 3.1 (насосна станція ІТП) в частині мережних витрат; витрат енергії насосної інстанції та ІТП та Таблиці з паспортними розрахунками в частині мережних витрат 10 кВт, 0,4 кВт, та витрати у трансформаторній підстанції № 5961.
Крім того, рішенням господарського суду міста Києва від 20.07.2011 року у справі № 37/136, зобов'язано ОСББ «Миропільська 39» привести договірні відносини з ПАТ «Київенерго» у відповідність до вимог Правил користування електричною енергією шляхом підписання додаткової угоди до договору про постачання електричної енергії № 3515448 від 28.11.2003 року з усіма додатками. Однак, на данний час, відповідачем рішення суду не виконано.
Твердження апелянта щодо відсутності приладів обліку №№ 025, 029, 033, 037 та 039, відповідно до яких здійснювались нарахування за активну електричну енергію, не приймаються колегією суддів до уваги, виходячи з наступного.
Відповідно до матеріалів справи, а саме рахунку розшифровки, лічильники крім свого серійного номеру мають порядковий номер. Так порядковому номеру № 025 відповідає лічильник № 17419, порядковому номеру № 029 відповідає лічильник № 17104, порядковому номеру № 033 відповідає лічильник № 17357, порядковому номеру № 037 відповідає лічильник № 17518, порядковому номеру № 039 відповідає лічильник № 141605, використання яких не заперечується відповідачем.
Колегія суддів не приймає до уваги твердження скаржника щодо підробки підпису голови правління, Ганжи Д.І., на Акті від 22.09.2009 року № 0601001145, під назвою «Стан приладів розрахункового обліку електроенергії», в зв'язку з необґрунтованістю і не доведеністю останнім цього факту.
Доводи апелянта щодо не врахування позивачем в розрахунку заборгованості в розрахунку коштів, що надійшли у грудні 2011 року та січні 2012 року від Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації у якості компенсації по пільговим категоріям населення, спростовуються матеріалами справи.
Так, у Довідці про надходження коштів від ОСББ «Миропільська 39» за спожиту електричну енергію по договору № 3515448, долученої до позовної заяви, зазначено, що у грудні 2011 року, від Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації, надійшла сума в розмірі 10 082, 03 грн., а у січні 2012 року - сума в розмірі 2 724, 46 грн.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Стаття 257 ЦК України передбачає, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Враховуючи вищевикладене колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо відмови в частині стягнення основного боргу в період з липня 2005 року по березень 2009 року в розмірі 46051,21 грн. та задовольняє вимоги позивача про стягнення заборгованості за надані послуги період з квітня 2009 року по березень 2012 року в розмірі 58 697,81 грн.
Згідно з ч. 1-2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Положеннями п. 5.1. Договору встановлено, що за несвоєчасне внесення платежів за електричну енергію та інших платежів, споживач сплачує енергопостачальній організації пеню в розмірі 0,75 % за кожний день прострочення платежів, але не більше розміру встановленого чинним законодавством.
Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".
Перевіривши розрахунок пені, зроблений місцевим господарським судом, колегія суддів погоджується з висновком останнього щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 137, 09 грн.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Місцевий господарський суд дійшов вірного висновку щодо стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 2 792,91 грн. та інфляційних витрат в розмірі 4 786,49 грн.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно зі ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів.
Враховуючи викладене вище, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що судом першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини справи, рішення ухвалено відповідно до норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги ОСББ «Миропільска 39» та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 29.05.2012 року.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Миропільська 39» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 29.05.2012 року у справі № 5011-33/5113-2012 без змін.
Матеріали справи № 5011-33/5113-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя Сітайло Л.Г.
Судді Алданова С.О.
Дикунська С.Я.