04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
27.08.2012 № 5011-10/5866-2012
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Рудченка С.Г.
суддів: Мальченко А.О.
Кропивної Л.В.
при секретарі судового засідання Чуприні І.В.,
за участю представників учасників судового провадження згідно протоколу судового засідання від 27.08.2012,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства «Еко» на рішення господарського суду міста Києва від 21.06.2012 (дата підписання - 22.06.2012),
у справі № 5011-10/5866-2012 (суддя - Котков О.В.)
за позовом Державного підприємства «Еко»
до Державного підприємства «Укрекокомресурси»
про стягнення грошових коштів,
Державне підприємство «Еко» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Укрекокомресурси» про стягнення заборгованості в сумі 13 922, 99 грн, з них основного боргу - 13 430, 57 грн, пені -194, 14 грн, втрат від інфляції - 95, 61 грн та 3% річних - 202, 67 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 21.06.2012 у справі № 5011-10/5866-2012 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись із вищевказаним рішенням, Державне підприємство «Еко» звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В обґрунтування вимог, викладених в апеляційній скарзі, відповідач посилається на те, що судом першої інстанції не було прийнято до уваги, що розмір тарифів (нормативних витрат, пов'язаних з утриманням будинків і споруд та прибудинкових територій), затверджений Розпорядженням КМДА від 24.12.2010 № 1164 «Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та їх структури і внесення змін до розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради», визначається по кожному будинку окремо, залежно від кількісних показників фактичного надання послуг, з урахуванням забезпечення належного санітарно-гігієнічного, протипожежного, технічного стану будинків і споруд та прибудинкових територій згідно з типовим переліком послуг, а оскільки в додатку до договору № 2 (додаток 5) зазначається, що: «У випадках прийняття органами влади, управління чи Національним банком України рішень щодо зміни цін і тарифів, порядку розрахунків між підприємствами, організаціями, установами, які безпосередньо впливають на відносини за цим договором, новий порядок поширюється на умови договору без їх узгодження сторонами», вартість комунальних послуг для приміщень, які знаходяться за адресою: вул. Кловський узвіз, 4, становить 2,83 грн за 1 кв.м.
Згідно відмітки інформаційно - статистичного відділу Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2012 проведено автоматичний розподіл справи № 5011-10/5866-2012 та передано її на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Рудченко С.Г. (доповідач), судді: Поляк О.І., Кропивна Л.В.
Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 12.07.2012 у зв'язку з припиненням повноважень судді Поляк О.І. та обранням її на посаду судді Вищого господарського суду України було внесено зміни до складу колегії суддів у даній справі замість судді Поляк О.І. призначено суддю Синицю О.Ф.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.07.2012 апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено розгляд на 27.08.2012 за участю уповноважених представників сторін.
Розпорядженням заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 27.08.2012 змінено склад колегії суду у справі і справа розглядається у складі колегії: головуючого судді Рудченка С.Г., суддів Кропивної Л.В. та Мальченко А.О.
Представник відповідача заперечив проти доводів апеляційної скарги та просив рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Позивач в судове засідання не з'явився, через відділ документального забезпечення суду надіслав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з відпусткою представника товариства. Дане клопотання колегією суддів було залишено без задоволення з огляду на те, що відповідач в порядку ст. 28 ГПК України мав право для представництва його інтересів в суді направити іншого представника або безпосередньо керівника товариства.
Враховуючи те, що про дату та час судового засідання учасники апеляційного провадження були повідомлені належним чином направленими на їх адресу копіями ухвали суду, а також те, що неявка представника позивача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами, колегія апеляційного господарського суду прийняла рішення про можливість розгляду справи за його відсутності.
Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представника відповідача, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, встановила наступне.
Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII ГПК України.
У відповідності до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, що між Державне підприємство «Еко» (виконавець/позивач) та Державного підприємства «Укрекокомресурси» (замовник/відповідач) було укладено договір про надання комунальних послуг та відшкодування витрат на утримання будинку та прибудинкової території № 7/20 від 27 жовтня 2003 року, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується надавати споживачеві послуги з водо-, теплопостачання та водовідведення, по утримуванню будинку та прибудинкової території, а споживач зобов'язується своєчасно здійснювати оплату за споживання і користування вказаними послугами та відшкодовувати частку витрат на утримання будинку та прибудинкової, території, пропорційну займаним ним приміщенням згідно додатку № 2 до договору (а.с. 12-17).
Згідно п. 1.4 договору предметом договору є такі послуги: 1.) централізоване холодне водопостачання (згідно показників лічильників); 2.) централізоване гаряче водопостачання (згідно діючим тарифам); 3.) центральне опалення (згідно Додатку № 1 до цього Договору); 4.) централізоване водовідведення (згідно Додатку № 1 до цього Договору); 5.) утримання будинку та прибудинкової території (згідно Додатку № 2 до цього Договору); 6.) вивезення сміття (згідно Додатку № 2 до цього Договору); 7.) відшкодування коштів за користування тепло-, електро-, водо-, мережами (згідно Додатку № 1 до цього Договору).
Пунктом 4.1 договору передбачено, що оплата послуг за договором здійснюється споживачем на підставі виставлених виконавцем рахунків-фактур, шляхом безготівкового перерахування коштів на банківський рахунок виконавця.
Розмір щомісячного розрахунку за надання комунальних послуг та відшкодування витрат на утримання будинку та прибудинкової території встановлюється згідно додаткам № 1,2 до цього договору (п. 4.2 договору).
Розрахунковий період оплати послуг - один календарний місяць. Термін внесення платежів - не пізніше ніж 25 числа наступного за розрахунковим місяця (п. 4.3 договору).
Відповідно до п. 4.4 договору у випадку прийняття органами влади, управління чи Національним банком України рішень щодо зміни цін і тарифів, порядку розрахунків між підприємствами, організаціями, установами, які безпосередньо впливають на відносини за цим договором, новий порядок поширюється на умови договору без їх узгодження сторонами.
Як зазначає позивач, відповідач належним чином не виконує свої зобов'язання за договором щодо оплати отриманих комунальних послуг з утримання будинку та прибудинкової території, внаслідок чого у останнього в період з січня 2011 року по березень 2012 року виникла заборгованість у сумі 13 430, 57 грн.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом норм матеріального та процесуального права, при винесені оскаржуваного судового рішення, вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання, які мають ознаки договору про надання послуг, згідно якого, в силу ст. 901 Цивільного кодексу України виконавець зобов'язується за завданням другої сторони замовника надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно Розпорядженням КМДА від 24.12.2010 № 1164 «Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та їх структури і внесення змін до розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради» розмір тарифів (нормативних витрат, пов'язаних з утриманням будинків і споруд та прибудинкових територій) визначається по кожному будинку окремо, залежно від кількісних показників фактичного надання послуг, з урахуванням забезпечення належного санітарно-гігієнічного, протипожежного, технічного стану будинків і споруд та прибудинкових територій згідно з типовим переліком послуг і становить для приміщень, які знаходяться за адресою: вул. Кловський узвіз, 4, - 2,83 грн за 1 кв.м. (а.с. 140-145).
Таким чином, вартість комунальних послуг для приміщень, які знаходяться за адресою: вул. Кловський узвіз, 4 становить 884, 66 грн з ПДВ (2, 83 грн * 312, 60 кв.м.).
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було надано обґрунтованих доказів виставляння ним рахунків на оплату послуг за договором споживачу за період з січня 2011 року по березень 2012 року в порядку п 4.1 договору, а тому суд вважав недоведеним факт прострочення відповідачем грошового зобов'язання за спірний період на суму 13 430, 57 грн.
Проте, колегія апеляційного господарського суду не може погодитися з викладеним вище висновком суду, оскільки неотримання споживачем рахунку-фактури, на що посилається відповідач, не може бути підставою для відмови від виконання зобов'язання за договором щодо сплати комунальних послуг, тим паче, що доказів звернення відповідача до позивача з приводу неотримання вказаних рахунків відповідачем не надано, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення 13 430, 57 грн підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню.
Крім того, за неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань з оплати комунальних послуг за спірний період позивачем були нараховані 194, 14 грн пені, 95, 61 грн втрат від інфляції, 202, 67 грн 3% річних.
Згідно п. 4.6 договору відповідач зобов'язаний за несвоєчасну сплату коштів по цьому договору споживач сплачує виконавцю суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. В разі заборгованості споживача, яка перебільшує трьохмісячний термін, виконавець залишає за собою право сплати заборгованих коштів в судовому порядку.
Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судова колегія, перевіривши розрахунок суду позивача, вважає його вірним та, з урахуванням наведених вище підстав, фактичного розміру простроченої суми та кількості днів прострочення, таким, що підлягає задоволенню в частині стягнення з Державного підприємства «Укрекокомресурси» 95, 61 грн втрат від інфляції та 202, 67 грн 3% річних.
Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Роз'ясненням Вищого арбітражного суду України № 02-5/293 від 29.04.1994 «Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань», зокрема п. 2. встановлено, що з дати набрання чинності Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», тобто з 14 січня 1997 року, розмір пені за прострочку платежу повинен встановлюватися за згодою сторін, тобто в договорі (стаття 1 Закону). Якщо сторони у відповідному договорі не встановили конкретного розміру відповідальності, передбаченої ст. 1 та 2 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», пеня стягненню не підлягає, за винятком випадків, коли розмір пені встановлений чинними актами законодавства.
Законом України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій» встановлено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності: за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.
Отже, хоча умовами договору № 7/20 від 27 жовтня 2003 року не передбачена відповідальність відповідача у вигляді пені за неналежне виконання ним зобов'язань з оплати комунальних послуг, вимога позивача про стягнення пені є обґрунтованою, оскільки розмір пені встановлений вищевказаним законом. Проте, враховуючи межі заявлених позовних вимог, до стягненню підлягає 194, 14 грн пені, розмір якої обчислювався позивачем від суми простроченого платежу за подвійною обліковою ставкою Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ст. 104 ГПК України неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, а також порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права є підставою для скасування рішення місцевого господарського суду.
Зважаючи на викладене та обставини справи, колегія апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга Державного підприємства «Еко» на рішення господарського суду міста Києва від 21.06.2012 підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду міста Києва від 21.06.2012 у справі № 5011-10/5866-2012 - частковому скасуванню.
Керуючись ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства «Еко» на рішення господарського суду міста Києва від 21.06.2012 задовольнити.
2. Рішення господарського міста Києва від 21.06.2012 у справі № 5011-10/5866-2012 скасувати, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:
1). Позовні вимоги задовольнити повністю.
2). Стягнути з Державного підприємства «Укрекокомресурси» (02090, м. Київ, вул. Лобачевського, 23-В, код 20077743) на користь Державного підприємства «Еко» (01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, 36Б, код 32309722) 13 430, 57 грн заборгованості за комунальні послуги, 95, 61 грн втрат від інфляції, 202, 67 грн 3% річних, 194, 14 грн пені, 1 609, 50 грн судового збору.
3. Стягнути з Державного підприємства «Укрекокомресурси» (02090, м. Київ, вул. Лобачевського, 23-В, код 20077743) на користь Державного підприємства «Еко» (01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, 36Б, код 32309722) 804, 75 грн витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору за подання апеляційної скарги.
4. Повернути Державному підприємству «Укрекокомресурси» (02090, м. Київ, вул. Лобачевського, 23-В, код 20077743) з Державного бюджету України зайво сплачений судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 31, 50 грн.
5. Повернути Державному підприємству «Укрекокомресурси» (02090, м. Київ, вул. Лобачевського, 23-В, код 20077743) з Державного бюджету України зайво сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 15, 75 грн
6. Видачу наказів доручити господарському суду міста Києва.
7. Копію постанови надіслати учасникам апеляційного провадження.
8. Матеріали справи повернути до господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя Рудченко С.Г.
Судді Мальченко А.О.
Кропивна Л.В.