04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
27.08.2012 № 5011-65/1844-2012
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Мартюк А.І.
суддів: Новікова М.М.
Кропивної Л.В.
при секретарі Загрунній Л.І.
за участю представників
від позивача: Галан Ю.А., дов. № 47б/2-5 від 28.11.2011р.
від відповідача: Український А.В., дов. № 2 від 01.01.2012р.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Страхова
компанія «НАСТА»
на рішення Господарського суду м. Києва
від 19.04.2012р.
у справі № 5011-65/1844-2012 (суддя Головіна К.І.)
за позовом Комунального підприємства «Управління контролю за
благоустроєм міста Дніпровської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю
«Страхова компанія «НАСТА»
про стягнення 45 697,35 грн.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 19.04.2015 р. у справі № 5011-65/1844-2012 позов Комунального підприємства "Управління контролю за благоустроєм міста" Дніпропетровської міської ради до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "НАСТА" про стягнення 45 697,35 грн. задоволено частково. Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "НАСТА" на користь Комунального підприємства "Управління контролю за благоустроєм міста" Дніпропетровської міської ради страхове відшкодування в сумі 34 103 (тридцять чотири тисячі сто три) грн. 04 коп. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "НАСТА" на користь Комунального підприємства "Управління контролю за благоустроєм міста" Дніпропетровської міської ради витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 201 (одну тисячу двісті одну) грн. 14 коп.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням, Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "НАСТА" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 19.04.2015 р. у справі № 5011-65/1844-2012 повністю та припинити провадження у справі.
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального права, що призвело до прийняття невірного рішення.
В судовому засіданні представник позивача надав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що оскаржуване рішення прийнято з дотриманням норм чинного законодавства, тому просить суду апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 19.04.2015 р. у справі № 5011-65/1844-2012 без змін.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.06.2012 р. у справі № 5011-65/1844-2012 у складі колегії суддів: головуючий суддя Мартюк А.І., судді: Зубець Л.П., Новіков М.М. апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "НАСТА" було прийнято до провадження та призначено на 27.06.2012 р.
Розпорядженням секретаря судової палати від 27.06.2012 р. було змінено склад колегії суддів та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії у складі: головуючий суддя Мартюк А.І., судді: Зубець Л.П., Остапенко О.М.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.06.2012 р. у справі № 5011-65/1844-2012 було відкладено розгляд справи на 13.08.2012 р.
Розпорядженням виконуючого обов'язки голови Київського апеляційного господарського суду від 13.08.2012 р. було змінено склад колегії суддів та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії у складі: головуючий суддя Мартюк А.І., судді: Зубець Л.П., Новіков М.М.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.08.2012 р. у справі № 5011-65/1844-2012 було відкладено розгляд справи на 27.08.2012 р.
Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду від 27.08.2012 р. було змінено склад колегії суддів та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії у складі: головуючий суддя Мартюк А.І., судді: Кропивна Л.В., Новіков М.М.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
Судом встановлено, що 24.01.2010 р. у м. Дніпропетровську сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля "Хонда Цивік", державний реєстраційний номер АЕ 1600 СІ та викраденого транспортного засобу - автомобіля Infiniti М35, державний реєстраційний номер АЕ 8000 СЕ, в результаті якої транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Вироком Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 08.06.2010 року, який набрав законної сили, Гончарова Дениса Анатолійовича визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 Кримінального кодексу України (незаконне заволодіння транспортним засобом Infiniti М35, держ.номер АЕ 8000 СЕ, за попередньою змовою групою осіб, що спричинило значну матеріальну шкоду).
Згідно договору добровільного страхування наземного транспорту від 29.04.2009 р. № 205.0014126, укладеного Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Наста", застраховано автомобіль Infiniti М35, номер кузову JH1BANY50U0131136, державний реєстраційний номер АЕ 8000 СЕ, страхувальником по договору є Комунальне підприємство "Управління контролю за благоустроєм міста" Дніпропетровської міської ради, строк дії договору до 24 год.00 хв. 29.04.2010 року.
У зв'язку з пошкодженням застрахованого автомобіля в результаті вищевказаних подій, 24.01.2010 року позивач звернувся до відповідача із заявою про настання страхового випадку по договору страхування.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.04.2010 року Приватним підприємцем Гриценко П.В. на замовлення позивача, проведено ремонт автомобіля Infiniti М35, державний реєстраційний номер АЕ 8000 СЕ на загальну суму 47 258,20 грн., про що свідчить акт виконаних робіт від 01.04.2010 р., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжними дорученнями, а саме від 09.02.2010 р. на загальну суму 28 928,00 грн. та від 19.04.2010 р. на загальну суму 20 330,20 грн.
03.04.2010 відповідач листом № 991 повідомив позивача про відмову у виплаті страхового відшкодування пославшись на п.п. 3.1.6 та п.п. 8.1.7 Програми страхування.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.03.2011 р. по справі № 28/384-10-56/10, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2011 р. та постановою Вищого господарського суду України від 05.09.2011 р., встановлено, що зазначена в ньому подія є страховим випадком, однак у задоволенні позовних вимог було позивачу було відмовлено, оскільки він не звернувся до відповідача із регресною вимогою про виплату страхового відшкодування, а тому суд вважав, що права позивача порушені не були.
Частиною 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу встановлено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Судом встановлено, що 12.10.2011 р. позивач звернувся до відповідача, як страховика із регресною вимогою за вих. № 407/2-5 від 12.10.2011 р. про сплату страхового відшкодування на суму 45 697,35 грн. Вказана заява була отримана відповідачем 01.11.2011 р.
Листом № 2545 від 30.11.2011 р. відповідач повідомив позивача про відмову у виплаті страхового відшкодування, посилаючись на порушення страхувальником умов договору добровільного страхування наземного транспорту № 205.0014126 від 29.04.2009 р.
Згідно з ч.1 статті 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).
Згідно п. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлено законом.
Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Аналогічне зазначено і в ст. 27 Закону України від 07.03.96 № 85/96 "Про страхування", згідно з якою до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Право вимоги страховик отримує тільки в разі, якщо він виплатив страхове відшкодування, тобто вимога до винної особи по суті має регресний характер.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1187 Цивільного кодексу джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.
Сторони в умовах договору погодили можливість здійснення виплати страхового відшкодування шляхом перерахування коштів страхувальнику у випадку, здійснення ним відновлювального ремонту застрахованого транспортного засобу за умови надання необхідних документів. Строк виконання зобов'язання щодо виплати страхового відшкодування пов'язаний з фактом прийняття відповідачем рішення про виплату страхового відшкодування, надання позивачем відповідачу платіжних документів, що підтверджують здійснення відновлювального ремонту застрахованого ТЗ.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач зробив відновлювальний ремонт автомобіля Infiniti М35, державний реєстраційний номер АЕ 8000 СЕ на загальну суму 47 258,20 грн., в підтвердження чого позивачем надано до матеріалів справи копію калькуляції від 27.01.2010 № 39, складену Приватним підприємцем Гриценко Павлом Івановичем, відповідно до якої вартість ремонту становить 47 919,00 грн., акту виконаних робіт від 01.04.2010 р. на суму 47 258,20 грн. та платіжних доручень від 09.02.2010 р. на загальну суму 28 928,00 грн. та від 19.04.2010 р. на загальну суму 20 330,20 грн.
Таким чином, відповідач, відмовляючи позивачу у виплаті страхового відшкодування, порушує майнові інтереси страхувальника за укладеним договором обов'язкового страхування, оскільки відповідальним перед позивачем в силу положень ст.27 Закону України „Про страхування" та ст. 993 ЦК України.
При цьому позивач просить стягнути з відповідача страхову виплату в розмірі 45 697,35 грн.
Вирішуючи питання про суму страхового відшкодування суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 16-17 ст. 9 Закону України "Про страхування" страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.
Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування. У разі коли страхова сума становить певну частку вартості застрахованого предмета договору страхування, страхове відшкодування виплачується у такій же частці від визначених по страховій події збитків, якщо інше не передбачено умовами страхування.
Як вбачається з матеріалів справи, компанією "Декра Експерт", на замовлення відповідача, складено звіт про оцінку вартості матеріального збитку, спричиненого автомобілю Infiniti М35, державний реєстраційний номер АЕ 8000 СЕ, за результатами якого розмір відновлювального ремонту складає 45 697,35 грн.
Разом з тим, судом встановлено, що при розгляді справи № 28/384-10-56/10 була проведена судова автотоварознавча експертиза КТЗ № 2655-10 від 17.12.2010 р., згідно висновку якої вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Infiniti державний реєстраційний номер АЕ 8000 СЕ, в результаті пошкодження при ДТП, яка сталася 24.01.2010 року, склала 34 103,04 грн.
Вказаний висновок експерта суд приймає в якості належного та допустимого доказу для вирішення даної справи.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вартість матеріального збитку, завданого власнику застрахованого автомобіля, складає саме 34 103,04 грн.
Відповідно до ч. 18 ст. 9 Закону України "Про страхування" франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
Умовами договору добровільного страхування наземного транспорту № 205.0014126 від 29.04.2009 р., а саме пунктом 12, передбачено франшизу в розмірі 0% у випадку пошкодження транспортного засобу.
Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
За таких обставин, приймаючи до уваги, що наявність заборгованості відповідача перед позивачем в частині виплати страхового відшкодування підтверджується матеріалами справи, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 34 103,04 грн.
Суд не приймає до уваги доводи відповідача про те, що КП "Управління контролю за благоустроєм міста" Дніпропетровської міської ради є неналежним позивачем по справі, оскільки вигодонабувачем за договором є ВАТ "Мегабанк" і саме він може звернутись за захистом порушеного права.
Згідно ч. 2. ст. 985 ЦК України страхувальник має право при укладенні договору страхування призначити фізичну або юридичну особу для одержання страхової виплати (вигодонабувача), а також замінювати її до настання страхового випадку, якщо інше не встановлено договором страхування.
Частиною 4 ст. 3 Закону України "Про страхування" визначено, що страхувальники мають право при укладанні договорів страхування інших, ніж договори особистого страхування, призначати фізичних осіб або юридичних осіб (вигодонабувачів), які можуть зазнати збитків у результаті настання страхового випадку, для отримання страхового відшкодування, а також замінювати їх до настання страхового випадку, якщо інше не передбачено договором страхування.
Вказані норми законодавства надають право сторонам договору страхування на власний розсуд у договорі визначати третю особу (вигодонабувача) та порядок і умови отримання вигодонабувачем страхового відшкодування.
Пунктом 7.8 Програми добровільного страхування наземного транспорту "Наста-Мобіль", яка є невід'ємною частиною вищевказаного договору страхування, визначено: "За письмовою заявою Стархувальника страхове відшкодування може бути виплачено Вигодонабувачу, вказаному в договорі страхування, в тій формі, яка буде погоджена з Вигодонабувачем".
В договорі страхування № 205.0014126 від 29.04.2009 р. сторони узгодили, що страховик може сплатити суму страхового відшкодування вигодонабувачу (ВАТ "Мегабанк") лише за письмовою заявою страхувальника (КП "Управління контролю за благоустроєм міста" Дніпропетровської міської ради), а тому отримання у ВАТ "Мегабанк" відмови від права на страхове відшкодування на його користь, не є обов'язковим.
Таким чином, КП "Управління контролю за благоустроєм міста Дніпропетровська" Дніпропетровської міської ради є належним позивачем по справі.
Щодо тверджень відповідача про необхідність припинити провадження у справі з тих підстав, що даний спір між сторонами вже був вирішений у справі № 28/384-10-56/10, суд зазначає, що підстави для звернення до суду з даним позовом, позивач визначає інші, ніж підстави у справі № 28/384-10-56/10 і вони є різними.
За таких обставин, колегія вважає, що судом першої інстанції правомірно відмовлено в припиненні провадження у справі, відповідно ст. 80 ГПК України, оскільки підстави даного позову є відмінними від підстав у справі № 28/384-10-56/10, стаття 80 Господарського процесуального кодексу України в даному випадку не може бути застосована судом.
Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які і посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Обставини, викладені скаржником в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва у справі № 5011-65/1844-2012 від 19.04.2012р. прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга скаржника задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 32-34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "НАСТА" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва у справі № 5011-65/1844-2012 від 19.04.2012р. - без змін.
2. Матеріали справи № 5011-65/1844-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.
3. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду протягом двадцяти днів у встановленому законом порядку.
Головуючий суддя Мартюк А.І.
Судді Новіков М.М.
Кропивна Л.В.