04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
15.08.2012 № 54/242-64/41-2012
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кондес Л.О.
суддів: Рябухи В.І.
Ропій Л.М.
при секретарі Реуцькій Т.О.
За участю представників:
Від позивача: Слюсар О.В.. (дов. б/н від 14.05.2012);
Від відповідача: Шайдовська І.Ю. (№845/11.5.2 від 17.11.11.);
Від третьої особи: не з'явився;
розглянувши апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Вінніфрут»
на рішення Господарського суду м.Києва від 30.03.2012р.
у справі № 54/242-64/41-2012 (суддя - Зеленіна Н.І.)
за позовом Відкритого акціонерного товариства «Вінніфрут»
до Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк»
третя особа Приватний нотаріус Київського нотаріального округу
Ковальчук С.П.
про визнання виконавчого напису нотаріуса таким,
що не підлягає виконанню
Рішенням Господарського суду м. Києва від 304.03.2012р. у справі №54/242-64/41-2012 відмовлено в позові Відкритого акціонерного товариства «Вінніфрут».
Не погодившись із прийнятим рішенням, Відкрите акціонерне товариство «Вінніфрут» звернулося з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду м. Києва від 30.03.2012р. у справі №54/242-64/41-2012 скасувати, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.
Апелянт стверджує, що заборгованість за Договором про надання мультивалютної відновлювальної кредитної лінії № 10-0604/205к від 31.05.2006 року (та додаткових угод до нього), в забезпечення виконання зобов'язання за яким 31.05.2006 року укладено Іпотечний договір, з метою стягнення якої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С.П. вчинено виконавчий напис, не є безспірною, а отже, виконавчий напис, вчинено з порушенням ст. 88 Закону України "Про нотаріат", яка передбачає, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості.
Скаржник наголошує, що встановлені у виконавчому написі нотаріуса суми до стягнення не відповідають як сумі зобов'язання визначеного іпотечним Договором, з урахуванням внесених до нього змін, так і змісту направленій позивачу в порядку ст. 35 Закону України «Про іпотеку» вимозі.
Крім того, у виконавчому написі сума заборгованості по кредиту пред'явлена банком більше, ніж передбачена основним зобов'язанням, оскільки вона не обумовлена сторонами у договорі №7 від 30.10.08 до Кредитного договору.
Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого просить залишити рішення Господарського м. Києва в справі № 54/242-64/41-2012 від 30.03.2012 року без змін, а апеляційну скаргу ВАТ «Вінніфрут» - без задоволення.
Третя особа у своїх письмових поясненнях підтримує рішення Господарського м. Києва в справі № 54/242-64/41-2012 від 30.03.2012 року, оскільки безспірність заборгованості позивача була підтверджена документально, відповідні документи були подані нотаріусу для вчинення виконавчого напису, а виконавчий напис було вчинено у відповідності до вимог діючого на той час законодавства. Окрім того, в своїх поясненнях нотаріус просив розглядати справу за відсутності його представника.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2012 було призначено справу до розгляду на 152.08.2012р.
В судове засідання з'явилися представники позивача та відповідача, представник третьої особи не з'явився.
Розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, колегія суддів встановила наступне:
Відкрите акціонерне товариство "Вінніфрут" звернулось до Господарського суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" за участю третьої особи: Приватного нотаріуса Київського нотаріального округу Ковальчук С.П. про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
Рішенням господарського суду міста Києва від 09.08.2011 року по справі № 54/242 позов було задоволено та визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис вчинений 17 листопада 2010 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком Сергієм Павловичем, зареєстрований в реєстрі за № 5596, на іпотечному договорі від 31 травня 2006 року, укладеному між Закритим акціонерним товариством "Внєшторгбанк" та Відкритим акціонерним товариством "Вінніфрут", посвідченому приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Латанюк І.А. та зареєстрованому в реєстрі за № 3745.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.10.2011 року у праві № 54/242 рішення господарського суду міста Києва від 09.08.2011 року скасовано та у позові відмовлено повністю.
Постановою Вищого господарського суду України від 24.01.2012 року у праві № 54/242 рішення господарського суду міста Києва від 09.08.2011 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.10.2011 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва.
Вищий господарський суд України у своїй Постанові від 24.01.2012 року у справі № 54/242 звернув увагу на те, що дата підписання Договору № 7, яким було внесено зміни до Договору про надання мультивалютної відновлювальної відкличної лінії - 30.10.2008 року, а дата підписання Договору № 2, яким було внесено зміни до Договору іпотеки від 01.07.2008 рок, тобто, дата підписання останнього передує даті внесення змін до основного зобов'язання та здійснена без урахування таких змін. Окрім того, суми встановлені до стягнення у виконавчому написі нотаріуса не відповідають як сумі зобов'язання визначеного іпотечним договором, з урахуванням внесених до нього змін, так і змісту направленій позивачу в порядку ст. 35 Закону України "Про іпотеку" вимозі.
Колегія суддів повністю підтримує позицію суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позову з урахуванням вимог ст. 11112 ГПК України щодо обов'язковості вказівок, що містяться у постанові касаційної інстанції, а саме в постанові Вищого господарського суду України від 24.01.2012 року , які були враховані судом першої інстанції на новому розгляді даної справи, з огляду на наступне
Між Закритим акціонерним товариством "Внєшторгбанк" (за договором - кредитор), правонаступником усіх прав та обов'язків якого є Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк" (відповідач) та Відкритим акціонерним товариством "Вінніфрут" (за договором - позичальник) 31.05.2006 року був укладений Договір про надання мультивалютної невідновлювальної відкличної кредитної лінії №10-0604/205к з договорами про внесення змін №1 від 04.07.06 р., № 2 від 19.05.08 р., №2/1 від 22.05.08 р., № 3 від 23.06.2008 р., № 4 від 25.06.08 р., № 5 від 27.06.2008 р., № 6 від 07.10.08 р., № 7 від 30.10.08 р., (надалі разом за текстом - Кредитний договір), відповідно до умов якого кредитор зобов'язався надати позичальнику кредит в Євро не більше 1000000,00 Євро та в доларах США, не більше ніж еквівалент 5000000,00 Євро, окремими частинами зі сплатою 12,0% річних в Євро, 12,8% річних в доларах США в межах максимального ліміту заборгованості 6000000,00 Євро включно з кінцевим терміном повернення 28 травня 2008 року, а позивач зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитом, згідно з графіком погашення заборгованості.
В забезпечення виконання зобов'язань позивача за Кредитним договором між позивачем (за договором - іпотекодавець) та відповідачем (за договором - іпотекодержатель) 31.05.2006 року було укладено Іпотечний договір (надалі -Іпотечний договір), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С.П. та зареєстрований в реєстрі за реєстровим № 3745, відповідно до умов якого іпотекою забезпечується вчасне та у повному обсязі повернення кредиту з лімітом кредитної лінії у сумі 6000000 Євро, сплатою відсотків у розмірі 12,0% річних за користуванням кредитом у Євро та 12,8% річних за користування кредитом у доларах США.
Предметом Іпотечного договору є нерухоме майно, перелік якого міститься у Іпотечному договорі, що розташоване за адресою: Вінницька обл., Калинівський р-н, с. Черепашинці, вул. Лісний масив другої групи в кварталах 29,34,35 Козятинського лісництва Хмельницького держлісгоспу.
Матеріалами справи встановлено, що 12.07.2006 року та 01.07.2008 року між сторонами були укладені Договори про внесення змін до Іпотечного договору, якими сторонами збільшено обсяг майна, що є предметом Іпотечного договору.
Між позивачем та відповідачем були укладені Договори про внесення змін до договору про надання мультивалютної відновлювальної кредитної лінії №10-0604/205к, якими сторонами змінювався розмір ліміту кредитування, розмір відсотків за користування кредитними коштами та графік сплати відсотків.
На виконання умов Кредитного договору №10-0604/205к та додаткових угод до нього відповідачем окремими траншами видано позивачу кредит у розмірі, визначеному умовами кредитного договору.
Між позивачем та відповідачем 30.10.2008 року було укладено Договір №7 про внесення змін до Договору (надалі - договір №7) про надання мультивалютної відновлювальної кредитної лінії №10-0604/205к, яким викладено умови Кредитного договору в новій редакції. Так, предметом договору кредиту є надання банком позичальнику кредиту в межах максимального кредиту заборгованості 6747170,90 доларів США та 132 688,05 Євро, зі зменшенням максимального ліміту заборгованості, згідно з визначеним у Договорі графіком, кінцевим терміном повернення 28.05.2010, сплатою 14% річних за користуванням кредитними коштами Євро та 14,8% річних за користування кредитними коштами у доларах США.
Станом на дату підписання Договору № 7 до Кредитного договору від 30.10.2008 року розмір заборгованості Позивача перед Відповідачем становив 475 990,42 Євро, з них: 343 302,37 Євро знаходилася на рахунку прострочення (що підтверджується випискою з особового рахунку простроченої заборгованості за кредитом № 20673013000281 та про що ВАТ "Вініфрут"було повідомлено листом Банку № 2812/100-08-2 від 01.10.08 р.) та 132 688,05 євро -поточна заборгованість за кредитом (що також підтверджується випискою з особового рахунку поточної заборгованості за кредитом № 206390130000281).
Як свідчать матеріали справи, на поточну заборгованість за кредитом в розмірі 132 688,05 Євро було встановлено новий графік погашення відповідно до п .1.1.1 Договору № 7.
Позичальником було погашено 46 000,00 Євро трьома платежами 31.10.08 р, 03.11.08 р. та 05.11.08 р, однак розмір простроченої заборгованості складав 343 302,37 Євро.
Згідно нового графіку позичальнику було надано період з 25.09.08 по 31.12.08 р. для погашення даної суми заборгованості.
За позивачем рахувалась залишкова прострочена заборгованість в розмірі 297302,37 Євро.
Відповідно до пункту 3.3.6 Договору позичальник повинен повернути виданий кредит в повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Встановлено, що при складанні розрахунку заборгованості для вчинення виконавчого напису було враховано, як і прострочену суму боргу, що залишалася непогашеною в розмірі 297 302,37 Євро, так і поточну заборгованість, що зафіксована договором № 7 до Кредитного договору від 30.10.2008 року в розмірі 132688,05 Євро.
Заборгованість ВАТ "Вінніфрут" за основною сумою кредиту становить 429990,42 Євро, що підтверджується розрахунком заборгованості ВАТ "Вінніфрут", а також виписками по поточному рахунку позивача, що було надано відповідачем нотаріусу для вчинення виконавчого напису.
Згідно із ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно пунктів 6.1. та 6.2 Іпотечного договору від 31.05.2006 року у разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем зобов'язань за кредитним договором іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на розсуд іпотекодержателя на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
25.06.2010 року Банком (відповідачем) було направлено на адресу Позивача вимогу за вих. № 2395/100-08-2 про усунення порушення в порядку ст. 35 Закону України "Про іпотеку".
В зазначеному вище листі було викладено зміст порушених зобов'язань, а також містилася вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж 30-денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Вимогу було отримано позивачем 06.07.2010 року, що підтверджується підписом уповноваженої особи на поштовому повідомленні.
Позивачем 30.07.2010 року на адресу Банку було надіслано листа за вих. № 159-28/07 від 28.07.10 року, в якому позивач виклав свої заперечення стосовно суми відсотків за користування кредитом, пені за несвоєчасну сплату процентів та 3 % річних за прострочення сплати процентів.
Банк у своєму листі вих. № 2986/100-08-2 від 16.08.2010 року роз'яснив розмір заборгованості, а також додав детальний розрахунок заборгованості. Даний лист був отриманий Позивачем 21.08.2010 року, що підтверджується підписом уповноваженої особи на поштовому повідомленні.
Листом відповідача за № 2986/100-08-2 від 16.08.2010 року також було роз'яснено позивачу відносно розміру процентів за користування кредитом, пені за несвоєчасну сплату процентів та 3 % річних, нарахованих у зв'язку з порушенням зобов'язань щодо сплати процентів, а саме те, що вимога Банку містила технічну описку щодо строку виникнення заборгованості по сплаті процентів: Банком вказаний строк 25.11.2009 року, але заборгованість насправді виникла з 25.11.2008 року. Проте, розмір заборгованості за процентами Банком (що вказаний у вимозі) розраховано виходячи з реального строку виникнення заборгованості (25.11.2008 року) та, відповідно, розмір пені та 3 % річних, нарахованих у зв'язку з порушенням зобов'язань щодо сплати процентів, розраховані Банком, виходячи з реального строку виникнення прострочення, а саме:
- пеня нарахована за період з 17.06.2009 року по 16.06.2010 року у відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України;
- 3 % річних нараховані за період з 01.01.2009р. по 16.06.2010 року у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Як свідчать матеріали справи, у вимозі Банку за вих. № 2395/100-08-2 від 25.06.2010 року вказаний правильний розмір заборгованості пені та 3 % річних, нарахованих у зв'язку з порушенням зобов'язань щодо сплати процентів. Періоди нарахування пені та 3 % річних жодним чином не передують строку виникнення заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом.
Колегія суддів підтримує позицію суду першої інстанції стосовно щодо встановлення судом відсутності невідповідності вимоги про усунення порушень та тексту виконавчого напису, так як позивач був повідомлений про технічну описку належним чином.
03.11.2010 року відповідачем будо подано приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Ковальчуку Сергію Павловичу (третя особа) заяву № 3938/100-04-2 про вчинення виконавчого напису, відповідно до якої відповідач просив вчинити виконавчий напис на Іпотечному договорі від 31.05.2006 року з метою звернення стягнення на майно, що є предметом іпотеки за зазначеним договором та додатковими договорами до нього, для задоволення за рахунок коштів від реалізації майна, вимог відповідача за Кредитним договором №10-0604/205к.
Банком разом із заявою про вчинення виконавчого напису третій особі було подано наступні документи:
- копію договору про надання мультивалютної відновлюваної відкличної кредитної лінії №10-0604/205к від 31.05.2006 р. та додаткові угоди до нього,
- оригінал виписки по особовому рахунку ВАТ "Вінніфрут"в доларах США,
- оригінал виписки по особовому рахунку ВАТ "Вінніфрут"в Євро,
- оригінал іпотечного договору від 01.05.2006 р. та додаткові угоди до нього,
- розрахунок заборгованості ВАТ "Вінніфрут",
- копія листа-вимоги за вих. № 2395/100-08-2 від 25.06.2010 р. та докази його отримання.
Нотаріусом Ковальчуком С.П. 17.11.2010 року було вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 5596 на Іпотечному договорі від 31.06.2006 року з додатковими договорами до нього, для задоволення за рахунок отриманих від реалізації майна коштів вимог відповідача за Кредитним договором №10-0604/205к.
Відповідно до ст. 87 Закону України "Про нотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч. 1 ст. 88 Закону України "Про нотаріат" нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.
Згідно абз. 4 п. 283 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 20/5 від 03.03.2004 р. (далі -Інструкція), вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту одержання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушень.
Пунктом 284 Інструкції передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи:
- якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем;
- за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом установлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України.
Згідно пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172 встановлено, що для одержання виконавчого напису за нотаріально посвідченою угодою, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, нотаріусу подаються:
а) оригінал нотаріально посвідченої угоди;
б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Таким чином, Відповідачем надано нотаріусу всі документи необхідні для вчинення виконавчого напису та на підставі яких Нотаріус пересвідчився, що у Позивача на момент звернення Відповідача до нотаріуса існував безспірний прострочений борг за Кредитним договором.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що Договором № 7 викладено в новій редакції Кредитний договір та змінено істотні умови договору (відсоткова ставка, сума та валюта кредиту).
Іпотечним договором забезпечувалось виконання зобов'язань, що випливали з Кредитного договору з лімітом кредитної лінії в сумі 6 100 000,00 євро та сплати річних у розмірі 12 % річних у євро та 12,8 % річних в доларах США.
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про іпотеку", за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми богу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачено умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання. Якщо вимога за основним зобов'язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов'язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону України "Про іпотеку" будь-яке збільшення основного зобов'язання або процентів за основним зобов'язанням, крім випадків, коли таке збільшення прямо передбачене іпотечним договором, може бути здійснене після державної реєстрації відповідних відомостей про зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою.
Таким чином, відповідно до вищезазначених норм необхідність укладення додаткових угод до іпотечного договору виникає в разі будь-якого збільшення основного зобов'язання.
Відповідачем було проведено розрахунок сплати основної заборгованості в гривневому еквіваленті відповідно до графіку згідно Договору №2/1 про внесення змін від 22.05.08 року до Кредитного договору (ліміт в розмірі 6100000,00 євро встановлений Договором №1 від 04.07.06 року про внесення змін до Кредитного договору) та розрахунок сплати основної заборгованості в гривневому еквіваленті відповідно до графіку згідно Договору №7 про внесення змін від 30.10.08 року до Кредитного договору згідно якого було зафіксовано максимальний ліміт заборгованості 6747170,90 доларів США та 132688,05 євро.
Дані розрахунки були проведені з метою порівняння сплати основної суми кредиту та відсотків за користування кредитом за Кредитним договором в первинній редакції (тобто, станом на 04.07.06 р., коли було зафіксовано ліміт кредиту в розмірі 6 100 000,00 євро та встановленні відсоткові ставки в розмірі 12 % в євро та 12,8 % в доларах США) та за Кредитним договором в редакції від 30.10.08 р. (коли було зафіксовано ліміт кредиту в розмірі 6 747 170,90 доларів США та 132 688,05 євро та встановленні відсоткові ставки в розмірі 14 % в євро та 14,8 % в доларах США.
Розрахунок проводився в гривневому еквіваленті, оскільки бухгалтерський облік на підприємствах України відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" ведеться в національній валюті України -гривні.
В результаті проведення розрахунків було встановлено, що в результаті підписання Договору № 7 від 30.10.08 року розмір основного зобов'язання було зменшено на 2352638,00 грн., оскільки загальна заборгованість згідно графіку згідно Договору №2/1 про внесення змін від 22.05.08 року до Кредитного договору становить 67406185,22 грн. (з них: сума кредиту -60233358,75 грн. та проценти за користування кредитом -7172 826,47 грн.) та загальна заборгованість згідно графіку згідно Договору №7 про внесення змін від 30.10.08 року до Кредитного договору становить 65053547,22 грн. (з них: сума кредиту -56555172,55 грн. та проценти за користування кредитом -8498374,67 грн.).
Колегія суддів підтримує суд першої інстанції щодо встановлення загального розміру зобов'язань за Кредитним договором №10-0604/205к, розмір якої з моменту укладання Договору № 7 було зменшено.
Отже, при зменшенні основного зобов'язання не має необхідності укладати додаткові договори до договору забезпечення (Іпотечного договору).
Таким чином, розмір боргу позивача, що зазначений у виконавчому написі, забезпечений іпотекою.
Пунктом 1.2. Іпотечного договору встановлено, що за договором іпотекою забезпечується виконання зобов'язань Іпотекодавця, що випливають з договору про надання мультивалютної відновлюваної відкличної кредитної лінії №10-0604/205к від 31.05.2006р., укладеного між Іпотекодавцем та Іпотекодержателем та всіх додатків та змін до нього, укладених протягом строку його дії.
Як свідчать матеріали справи, протягом дії Кредитного договору сторони неодноразово вносили зміни до нього (договір про внесення змін №1 від 04.07.06 р., № 2 від 19.05.08 р., №2/1 від 22.05.08 р., № 3 від 23.06.2008 р., № 4 від 25.06.08 р., № 5 від 27.06.2008 р., № 6 від 07.10.08 р., № 7 від 30.10.08 р.), але в той же час на виконання вимог п. 1.2 Іпотечного договору зміни до нього не вносились.
Відповідно до п.1.2. Іпотечного договору прямо передбачено, що він забезпечує також всі зобов'язання, які виникають на підставі додатків та змін до кредитного договору, що відповідає нормі ч. 2 ст. 19 Закону України "Про іпотеку".
Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ч. 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Колегія суддів підтримує висновки суду першої інстанції стосовно того, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що заборгованість за Договором про надання мультивалютної відновлювальної кредитної лінії № 10-0604/205к від 31.05.2006 року (та додаткових угод до нього) не є безспірною, а також, що виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 5596 від 17.11.2010 року, вчинено третьою особою з порушенням ст. 88 Закону України "Про нотаріат".
Колегія суддів критично оцінює доводи апеляційної скарги, з огляду на наступне
Збільшення основного зобов'язання передбачено іпотечним договором, а саме, п. 1.2. передбачено, що він забезпечує також всі зобов'язання, які виникають на підставі додатків та змін, які будуть укладені протягом дії кредитного договору, що відповідає нормі ч.2 ст. 19 ЗУ «Про іпотеку», тому не має необхідності укладати додаткові угоди до іпотечного договору та реєструвати відповідні відомості про зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою.
Твердження скаржника, що дата підписання Договору №2 від 01.07.2008р., яким внесено зміни до договору Іпотеки передує даті підписання договору №7 від 30.10.2008р. Кредитного договору, а отже договір №2 Іпотечного договору здійснено без врахування змін, що викладені в договорі №7 Кредитного договору не є правомірними.
Так, Договором №2 від 01.07.2008р., яким внесено зміни до Іпотечного договору було передбачено надання додаткової застави. Дана зміна жодним чином не впливає на зміст і предмет вимог основного зобов'язання по Кредитному договору, а всі зміни і додатки до нього, незалежно від дати підписання останнього, передбачені п. 1.2. іпотечного договору.
Отже, слід визнати правомірним висновки Господарського суду стосовно, того, що п. 1.2. Іпотечного договору прямо передбачено, що він забезпечує всі зобов'язання, які виникають на підставі додатків та змін до кредитного договору, що відповідає нормі ч. 2 ст. 19 ЗУ «Про іпотеку».
Щодо невідповідності сум встановлених до стягнення у виконавчому написі нотаріуса, як сумі зобов'язання визначеного Іпотечним договором, з урахуванням внесених до нього змін, так і змісту направленій позивачу в порядку ст. 35 ЗУ «Про іпотеку» вимозі,на що звертає увагу скаржник, то дане твердження є необґрунтованим, оскільки відповідно до ст. 35 ЗУ «Про іпотеку», у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцяти денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.
25.06.2010 року відповідачем було надіслано на адресу позивача вимогу про усунення порушення № 2395/100-08-2, а саме, про виконання порушеного зобов'язання з погашення основної суми кредиту та процентів за користування кредитом, що мало місце, починаючи з 25.11.2008 року, протягом 30 днів з моменту одержання вимоги.
У вимозі Банку за вих. №2395/100-08-2 від 25.06.2010 р. вказано правильний розмір заборгованості, пені та 3% річних, нарахованих у звязку з порушенням зобовязань щодо сплати процентів, а періодів нарахування пені та 3% річних жодним чином не передують строку виникнення заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду м. Києва від 30.03.2012р. у справі №54/242-64/41-2012 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування або зміни не вбачається. Апеляційна скарга є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Вінніфрут» залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду м. Києва від 30.03.2012р. у справі №54/242-64/41-2012 залишити без змін.
3. Матеріали справи №54/242-64/41-2012 повернути до Господарського суду міста м.Києва.
Головуючий суддя Кондес Л.О.
Судді Рябуха В.І.
Ропій Л.М.