"03" вересня 2012 р.Справа № 5017/1934/2012
За позовом Комунальне підприємство "МІСЬКЗЕЛЕНТРЕСТ";
до відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "ФЛОРА-ЕКСПОРТ" Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКСІМФУД"
про визнання недійсним договору
Суддя Гуляк Г.І.
Представники:
Від позивача: Ковальчук Р.М. - за дорученням;
Від відповідача: Перебендюк К.О. - за дорученням;
Суть спору: Позивач - КП "МІСЬКЗЕЛЕНТРЕСТ" звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до ТОВ «ЕКСІМФУД » та ТОВ «ФЛОРА-ЕКСПОРТ » про визнання недійсним Договору №230312 від 23 березня 2012р.
Ухвалою від 03.07.12р. справу прийнято до провадження суддею Гуляк Г.І. та призначено до розгляду у судовому засіданні на 19.07.12р.
Ухвалою від 19.07.12р. розгляд справи відкладено у зв'язку з необхідністю витребування доказів, для вирішення спору по суті.
Ухвалою від 09.08.12р. розгляд справи відкладено у зв'язку з необхідністю витребування доказів, для вирішення спору по суті.
В судовому засіданні представник позивача заявлені у позові вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити. Вимоги позивача мотивовані тим, що відповідачами, які не є банком або фінансовими установами, укладено договір відступлення права вимоги, який на його думку підпадає під визначення факторингу, що суперечить вимогам ст.1079 ЦК України та ст.350 ГК України.
Представник відповідачів в судовому засіданні проти заявлених вимог заперечував, просили суд у позові відмовити. У письмовому відзиві на позов в обґрунтування заперечень відповідач посилався на те, що договір №230312 від 23 березня 2012р. не містить зобов'язань з боку ТОВ «ЕКСІМФУД »передати грошові суми на користь ТОВ «ФЛОРА -ЕКСПОРТ»за відступлення права вимоги, у зв'язку з чим не відповідає поняттю договору факторингу наведеному у ст.1077ЦК України.
Розглянувши надані матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:
13 лютого 2009р. між ТОВ «ФЛОРА -ЕКСПОРТ» та КП "МІСЬКЗЕЛЕНТРЕСТ" було укладено Договір купівлі продажу №1/тен/б .
Відповідно до п.1.1. вищевказаного договору «продавець зобов'язується передати у власність покупця Товар -01.12.2- продукція розсадників та квітництва, в асортименті, кількості та за цінами у відповідності до Специфікації, яка є невід'ємною частиною Договору, а покупець зобов'язується сплатити його вартість та прийняти у власність згідно умов цього договору». Відповідно п.5.2. Договору та Специфікації загальна сума договору затвердженого фінансування складає 197 928,00грн.
Факт виконання своїх зобов'язання по передачі товару ТОВ «ФЛОРА -ЕКСПОРТ»у власність КП "МІСЬКЗЕЛЕНТРЕСТ" та отримання товару КП "МІСЬКЗЕЛЕНТРЕСТ" підтверджується накладною №РН-0000003 від 10.03.09р. скріпленою підписом уповноваженої особи КП "МІСЬКЗЕЛЕНТРЕСТ", що засвідчує отримання товару у повному обсязі.
Згідно умов п.3.3. Договору № 1/тен/б від 13.02.2009р., КП "МІСЬКЗЕЛЕНТРЕСТ" повинно було провести оплату наданого Товару на протязі 30 календарних днів з дати постачання товару.
КП "МІСЬКЗЕЛЕНТРЕСТ" сплатив 20 000 грн. за переданий у відповідності до договору товар.
09.12.2009р. директором КП "МІСЬКЗЕЛЕНТРЕСТ" було підписано Додаткову угоду №1 до Договору № 1/тен/б від 13.02.2009р. Відповідно до якої КП "МІСЬКЗЕЛЕНТРЕСТ" брало на себе зобов'язання сплатити за рахунок власних коштів на користь ТОВ «ФЛОРА -ЕКСПОРТ» суму 177 928,00грн.
Також, відповідач надав у матеріали справи на підтвердження виконання своїх зобов'язань за Договором № 1/тен/б від 13.02.2009р.: копії накладної №РН-0000003 від 10.03.09р., довіреності ЯПЗ №201327 від 10.03.09р.рахунку-фактури СФ 0000001 від 10.03.09р., податкової накладної.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши наявні докази у їх сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.
Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Судом встановлено, що між ТОВ «ФЛОРА -ЕКСПОРТ», як продавцем, та КП "МІСЬКЗЕЛЕНТРЕСТ", як покупцем, за Договором купівлі продажу №1/тен/б виникли правовідносини купівлі - продажу , оскільки ТОВ «ФЛОРА -ЕКСПОРТ»згідно наявної у справі видаткової накладної, було поставлено КП "МІСЬКЗЕЛЕНТРЕСТ", а останнім прийнято продукції загалом на суму197 928,00грн., яку КП "МІСЬКЗЕЛЕНТРЕСТ" оплачено в сумі 20000,00грн., що сторонами по справі не заперечувалось.
Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7ст. 193 ГК України).
Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У судовому засіданні представники сторін підтвердили наявну заборгованість КП "МІСЬКЗЕЛЕНТРЕСТ" за Договором № 1/тен/б від 13.02.2009р. у сумі 177 928,00грн.
23.03.12р. між ТОВ «ФЛОРА-ЕКСПОРТ»та ТОВ «ЕКСІМФУД »було укладено Договір №230312 про відступлення права вимоги, згідно якого ТОВ «ФЛОРА -ЕКСПОРТ»відступило, а ТОВ «ЕКСІМФУД »набуло право вимоги за Договором купівлі продажу №1/тен/б, відповідно до якого до нового кредитора перейшли права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав (п.1.2 Договору) а саме у сумі 177 928,00грн.
27.03.12р. КП "МІСЬКЗЕЛЕНТРЕСТ" було письмово повідомлено про заміну кредитора по Договору купівлі продажу №1/тен/б.
У зв'язку з невиконанням КП "МІСЬКЗЕЛЕНТРЕСТ" договірних зобов'язань ТОВ «ЕКСІМФУД »звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення заборгованості. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03 травня 2012р. порушено справу № 5017/1298/2012 про стягнення боргу. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.07.2012р. зупинено провадження по справі № 5017/1298/2012 до розгляду справи №5017/1934/2012.
Згідно ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного Кодексу.
Відповідно до вимог ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Правовідносини пов'язані з укладанням договорів відступлення права вимоги регулюються ст.ст. 512-519 ЦК України.
Відповідно до вимог ст.512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі ст. 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання.
Частиною 2 ст.207 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Судом встановлено, що у відповідності до зазначених статей договір №230312 від 23 березня 2012р. про відступлення права вимоги укладено у межах прав первісного кредитора, у простій письмовій формі та підписано уповноваженими особами (директорами) підприємств - Відповідачів.
Статтею 516 ЦК України передбачено право здійснити заміну кредитора у зобов'язанні без згоди боржника, а боржник згідно до ст.518ЦК України має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора.
Позивачем не наведено заперечень, які він мав проти первісного кредитора та висуває до нового кредитора за договором.
Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Позивачем не наведено належних доказів того, що договір №230312 від 23 березня 2012р. відповідає поняттю договору факторинг наведеному у ст.1077ЦК України.
Відповідно до зазначеної статті одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Умови договору №230312 від 23 березня 2012р. не містять зобов'язань з боку ТОВ «ЕКСІМФУД »передати грошові суми на користь ТОВ «ФЛОРА - ЕКСПОРТ»за відступлення права вимоги. Оскарженим договором не передбачено зобов'язань передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату.
Доказів оплати по оскарженому договору ТОВ «ЕКСІМФУД »на користь ТОВ «ФЛОРА - ЕКСПОРТ»Позивачем суду не наведено та зазначене твердження спростовується наданими Відповідачами бухгалтерськими документами.
З огляду на викладене, вимоги позивача про визнання недійсним договору №230312 про відступленя права вимоги від 23 березня 2012р.укладеного ТОВ «ЕКСІМФУД »та ТОВ «ФЛОРА - ЕКСПОРТ» задоволенню не підлягають.
Судовий збір, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 33, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд,
1. У задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст..85 ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 4 вересня 2012 року.
Суддя Гуляк Г.І.