"23" серпня 2012 р.Справа № 5017/1785/2012
за позовом Військової частини А3184
до відповідача Державного виробничо-технічного підприємства "ГРАНІТ"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні
позивача Міністерства оборони України
про стягнення 69817,20грн.
Суддя Гут С.Ф.
В судовому засіданні приймали участь:
Від позивача: не з'явився;
Від відповідача: Мастюк Е.П., довіреність від 05.01.12р.;
Від третьої особи: не з'явився;
СУТЬ СПОРУ: Позивач, Військова частина А3184, звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача Державного виробничо-технічного підприємства "ГРАНІТ", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Міністерства оборони України про стягнення збитків на суму 69817,20грн.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 18.06.12р. порушено провадження у справі №5017/1785/2012.
10.07.12р. від позивача надійшла заява (вх.№21289/2012 від 10.07.12р.), згідно якої просить суд витребувати у Військової прокуратури Ужгородського гарнізону матеріали з кримінальної справи, призначеної 28.02.12р. за фактом заволодіння невстановленими службовими особами військової частини А3184 та Державного виробничо-технічного підприємства "ГРАНІТ" чужим майном у великих розмірах - державними грошовими коштами на суму 207332,72грн. за попередньою змовою групою осіб та вчинення службового підроблення, що спричинило тяжкі наслідки, за ознаками злочинів, передбачених ст.ст.191 ч.4,366 ч.2 КК України, щодо суми збитків по даному спору(довідки, матеріали експертного дослідження) та зупинити провадження у справі.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 10.07.12р. заяву Військової частини А3184 (вх.№21289/2012 від 10.07.12р.) - задоволено частково в частині витребування доказів у Військової прокуратури Ужгородського гарнізону, витребувано у Військової прокуратури Ужгородського гарнізону матеріали з кримінальної справи, призначеної 28.02.12р. за фактом заволодіння невстановленими службовими особами військової частини А3184 та Державного виробничо-технічного підприємства "ГРАНІТ" чужим майном у великих розмірах - державними грошовими коштами на суму 207332,72грн. за попередньою змовою групою осіб та вчинення службового підроблення, що спричинило тяжкі наслідки, за ознаками злочинів, передбачених ст.ст.191 ч.4,366 ч.2 КК України, щодо суми збитків по даному спору(довідки, матеріали експертного дослідження).
07.08.12р. від представника позивача надійшла заява (вх.№24501/2012 від 07.08.12р.), згідно якої просить суд перенести судове засідання у зв'язку з неможливістю участі в ньому представників позивача, а також вирішити питання щодо зупинення провадження у даній справі до вирішення кримінальної справи.
Судом заява розглянута, та ухвалою господарського суду Одеської області від 09.08.12р. розгляд справи було відкладено, в порядку ст.77 ГПК України, та не задоволено клопотання позивача про зупинення провадження у даній справі до вирішення кримінальної справи, оскільки суд не вбачає підстав для призначення судової експертизи, оскільки визначальним при зупиненні провадження у справі є той факт, що суд при розгляді справи самостійно встановлює наявність обставин, які перешкоджають розгляду господарського спору по суті. В даному випадку матеріали справи свідчать про наявність договірних відносин між сторонами, тому відсутня необхідність зупинення провадження у справі до вирішення кримінальної справи.
За клопотанням відповідача, ухвалою господарського суду Одеської області від 09.08.12р. строк вирішення спору по справі було продовжено до 30.08.12р., в порядку ст. 69 ГПК України.
20.08.12р. від Військової прокуратури Ужгородського гарнізону надійшов супровідний лист з додатковими документами (вх.№25914/2012 від 20.08.12р.), згідно якого Військова прокуратура Ужгородського гарнізону на виконання вимог ухвали господарського суду в Одеській області від 10.07.12р., направила копії документів, а саме: висновок судово-трасологічної експертизи, висновок судово-хімічної експертизи, довідку про нанесені збитки.
Судом залучено до матеріалів справи надіслані документи.
21.08.12р. від представника позивача на адресу господарського суду Одеської області надійшла телеграма(вх.№26044/2012 від 21.08.12р.), згідно якого представник позивача повідомляє суд, що з запізненням отримав виклик в суд 23 серпня і не може взяти участь в судовому засіданні в зв'язку з відсутністю квитків, просить суд задовольнити заяву про зупинення провадження до вирішення кримінальної справи.
23.08.12р. від відповідача надійшло клопотання (вх.№26272/2012 від 23.08.12р.) про залучення додаткових документів до матеріалів справи, згідно якого просить суд залучити до матеріалів справи постанови ВГСУ у якості судової практики розгляду подібних справ.
Судом клопотання розглянуто та задоволено, та залучено до матеріалів справи надані документи.
Відповідач не визнає позовну заяву в повному обсязі, та просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову, з підстав які викладені у відзиві на позовну заяву(вх.№21243/2012 від 10.07.12р.). Так в обґрунтування відзиву відповідач зазначає про те, що Державне виробничо-технічне підприємство "ГРАНІТ" належним чином та в повному обсязі виконало зобов'язання за договором, що підтверджується Актом приймання наданих послуг №1 згідно якого зазначені вироби, відповідають вимогам технічної документації і визнані придатними до подальшої експлуатації. Доказом належного виконання зобов'язання також є те, що до цього часу від Військової частини А 3184 не надходило жодних претензій щодо якості наданих послуг з монтажу, технічного обслуговування і ремонту бойових засобів. Таким чином відсутні підстави для твердження про невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором як підставу для відшкодування матеріальних збитків. Крім того зазначає на те, що позовні вимоги про стягнення матеріальних збитків в сумі 69817,20грн. обґрунтовуються твердженням, що мало місце виконання і здійснення послуг на менш значну суму, ніж фактично оплачена, кошти в зазначеній сумі є зайво перерахованими, однак зазначені твердження в позові про завдані позивачу матеріальні збитки не обґрунтовуються доказами. Також зазначена в позовній заяві ціна позову є необґрунтованою, оскільки в позовній заяві та доданих документах відсутній розрахунок суми матеріальних збитків, у зв'язку з чим неможливо надати заперечення в цій частині. До укладення договору зазначені бойові засоби знаходились в несправному стані, твердження про не проведення ремонту чи наданні послуг в повному обсязі необхідному для належного виконання зобов'язань відповідачем є незрозумілим, оскільки зазначені бойові засоби на цей час відповідають вимогам технічної документації і визнані придатними до подальшої експлуатації, претензій щодо якості наданих послуг від відповідача не надходило, а правових підстав для зміни ціни договору не має. До укладення договору повний перелік та об'єми робіт не були відомі, а сутність зобов'язання Державного виробничо-технічного підприємство "ГРАНІТ" полягала у надані послуг з монтажу, технічного обслуговування і ремонту бойових засобів з метою забезпечення відповідності бойових засобів вимогам технічної документації і придатності до подальшої експлуатації а не в обов'язку здійснити заміну окремо визначених деталей.
Третя особа Міністерство оборони України в судові засідання не з'являвся, письмові пояснення по справі не надав.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 23.08.12р. повернуто Військовій частині А3184 надмірно сплачений судовий збір у сумі 31,50грн. сплачений за платіжним дорученням №218 від 27.06.2012р.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив.
22.11.2011р. між Військовою частиною А3184 (Замовник) та Державним виробничо-технічним підприємством "ГРАНІТ" (Виконавець) було укладено договір №44, згідно умов якого Виконавець зобов'язався надати послуги з монтажу, технічного обслуговування і ремонту бойових засобів(2С6М - 2 од.). Найменування, номенклатура та кількість виробів, що підлягають ремонту за даним Договором, визначаються у Специфікації послуг (Додаток № 1 до Договору).
Відповідно до Специфікації послуг від 22.11.2011р. Державне виробничо-технічне підприємство "ГРАНІТ" зобов'язалось надати послуги з монтажу, технічного обслуговування і ремонту 2-х бойових засобів загальна вартість яких становила 600000грн.
Згідно п.1.4. договору, Замовник зобов'язався прийняти відремонтовані вироби і оплатити їх ремонт на умовах та в порядку, визначеному даним договором.
Пунктом 2.1. договору встановлено, що виконавець повинен надати замовнику послуги, якість яких відповідає умовам на експлуатацію виробу 2С6М та вимогам експлуатаційної документації зразка ОВТ.
Згідно п. 3.1., 3.2. договору встановлено що ціна цього договору складає 600000грн., в тому числі ПДВ 100000грн. Ціна послуг визначається відповідно до акцепту „Пропозиції конкурсних торгів" Виконавця.
Відповідно до п. 3.3. договору, ціна цього договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін.
Пунктом 4.1. договору передбачено, що розрахунки за надані послуги здійснюються за фактом їх надання згідно з чинним законодавством протягом поточного фінансового року, після надання замовнику виконавцем рахунку на оплату послуг.
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що в ході виконання даних робіт відповідачем за актами виконаних робіт було отримано кошти, які є державними коштами, основним розпорядником яких є Міністерство оборони України, але значна сума з яких є зайво перерахованою, оскільки мало місце виконання і здійснення послуг (робіт) на менш значну суму, ніж та сума, яку фактично перераховано відповідачу за актами виконаних робіт, і дана сума складає 69817,20грн., що встановлено матеріалами перевірки, в тому числі кримінальній справі №20800002/2012, яка розслідується військовою прокуратурою військового гарнізону.
Військовою частиною А3184 на адресу відповідача було направлено листи, а також претензія №1 від 06.02.12р. про повернення коштів за послуги, які не були надані та претензія №2 від 02.03.12р. про повернення коштів за послуги, які не були надані.
29.02.2012р. Державне виробничо-технічне підприємство "ГРАНІТ" направило на адресу Військової частини А3184 лист вих.№37-4, відповідно до якого згідно п.9.1. договору №44 від 22.11.11р., з урахуванням протоколу огляду виробів 2С6М зав.№№0783 та 0685 від 09.02.12р. та претензії №1 по послугам, наданим за договором №44 від 22.11.11р. підприємство пропонує укласти додаткову угоду до договору на виконання додаткових робіт по узгодженому переліку без додаткової оплати та зміни суми договору, однак зі сторони відповідача проекту договору не надавалося.
Після подання звернень і претензій на ім'я відповідача, останнім було надано лист за вих.№87/5к-2012 від 06.03.12р., згідно якого позивачу надано відповідь, про те, що на підприємстві відповідача проводиться службове розслідування по факту використання запасних частин підприємства при наданні послуг з монтажу, технічного обслуговування і ремонту бойових засобів за договором №44 від 22.11.11р. і додаткова інформація ними буде надана до 20.03.2012р.
Крім того 30.03.12р. за №122/23К-2012 було надано відповідь на претензію №1 від 06.02.2012р. та 30.03.12р. за №121/23К-2012 відповідь на претензію №2 від 02.03.12р. згідно яких позивачу надано відповідь, про те, що відсутність в претензії необхідної для її розгляду інформації перешкоджає Державному виробничо-технічному підприємству "ГРАНІТ" надати оцінку вимогам претензії для здійснення досудового врегулювання спору.
Вищевикладене зумовило звернення Військової частини А3184 до суду з даним позовом про стягнення з Державного виробничо-технічного підприємства "ГРАНІТ" збитків на суму 69817,20грн.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст. 901 Цивільного Кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).
Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, а саме: цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст.202, 205 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі і відшкодування збитків. Відшкодування збитків передбачено і ст.224 Господарського кодексу України, якою встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
За ст.614 Цивільного кодексу України підставою відповідальності за порушення зобов'язання є вина особи, яка порушила зобов'язання, якщо інше на встановлено договором або законом.
Положеннями ст.623 Цивільного кодексу України унормовано, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Відповідно до ч.1 ст.22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права має право на їх відшкодування.
Породжуючи настання цивільних прав та обов'язків згідно ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, відповідальність у вигляді відшкодування збитків вимагає для її застосування наявності складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності особи), шкідливого результату такої поведінки, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та заподіяними збитками, вини особи, яка заподіяла збитки.
Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків (шкоди).
Відповідно до ч.2 ст.22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).
Відповідно до ч.2 ст.224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою порушника та збитками полягає, передусім, у прямому (безпосередньому) зв'язку між протиправною поведінкою та настанням негативного результату.
Вказані обставини підлягають доведенню позивачем належними та допустимими у справі доказами.
Стягнення збитків як вид цивільно-правової відповідальності можливе у випадку наявності таких збитків та обґрунтованості їх розміру.
З аналізу вищевказаних норм законодавства, вбачаться, що об'єктивною стороною правопорушення є наявність збитків в майновій сфері кредитора, протиправна поведінка, яка втілилась в невиконанні або неналежному виконанні боржником взятого на себе зобов'язання, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками. Відсутність хоч би одного з вищевказаних елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов'язань, оскільки в даному випадку його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
Предметом даного спору є стягнення збитків позивача заподіяних відповідачем шляхом порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором №44 від 22.11.11р. щодо того що в ході виконання робіт за договором відповідачем за актами виконаних робіт було отримано кошти, але значна сума з яких є зайво перерахованою, оскільки мало місце виконання і здійснення послуг (робіт) на менш значну суму, ніж та сума, яку фактично перераховано відповідачу за актами виконаних робіт, що встановлено матеріалами перевірки, в тому числі кримінальній справі №20800002/2012, яка розслідується військовою прокуратурою Ужгородського гарнізону.
У якості доказів в підтвердження позовних вимог від Військової прокуратури Ужгородського гарнізону надійшов супровідний лист з додатковими документами (вх.№25914/2012 від 20.08.12р.) а саме: висновок судово-трасологічної експертизи, висновок судово-хімічної експертизи, довідку про нанесені збитки.
Дослідивши надіслані документи, суд встановив, що було надано довідку в ході перевірки встановлення комплектуючих на вироби 2С6М СЗРГК "Тугнуска" на підставі переліку комплектуючих встановлених на дані комплекси та акту обстеження фактичної установки визначено завищення вартості фактичних встановлених комплектуючих на суму 47668грн, а з врахуванням ПДВ у розмірі 69817,20грн.
Проте, позивачем не надано доказів заподіяння йому збитків в заявленій сумі саме внаслідок неправомірних дій Державного виробничо-технічного підприємства "ГРАНІТ", що свідчить про недоведеність позивачем факту заподіяння йому збитків внаслідок протиправних дій відповідача, тобто наявності всіх елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки відповідача, збитків, безпосереднього причинного зв'язку між протиправною поведінкою і збитками, вини).
Так судом встановлено, що відповідач виконав зобов'язання за договором №44 від 22.11.11р. належним чином та в повному обсязі, що підтверджується актом приймання-передачі робіт оформлено без будь-яких зауважень і претензій. Представниками Військової частини А3184 при здійснення приймання наданих послуг не заявлено претензій до якості виконаних робіт, надані Державним виробничо-технічним підприємством "ГРАНІТ" послуги оплачені в повному обсязі.
Крім того з огляду на приписи законодавства виявлені позивачем порушення не мають жодного відношення до укладеного між сторонами договору, не впливають на його умови і не можуть їх змінювати, оскільки ціна даного договору є договірною, а зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
Виходячи з матеріалів справи суд дійшов висновку, що позивачем не доведено факту наявності у нього прямих збитків внаслідок дій відповідача, у зв'язку з чим позовна вимога позивача щодо стягнення з відповідача збитків у розмірі 69817,20грн. не є обґрунтованою та не підлягає судом задоволенню.
Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).
З огляду на вищевикладене, позовні вимоги Військової частини А3184 про стягнення з Державного виробничо-технічного підприємства "ГРАНІТ" збитків на суму 69817,20грн. не обґрунтовані, матеріалами справи не підтверджені, тому задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 32, 33, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. У позові відмовити.
Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.
Повний текст рішення складено 28.08.2012р.
.
Суддя Гут С.Ф.