ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32 ____________________________________
30.08.12 Справа № 28/5014/1623/2012.
Суддя Семендяєва І.В., при секретарі судового засідання Дрожановій О.В., розглянувши матеріали за позовом
Приватного акціонерного товариства «Кіровський ковальський завод «Центрокуз», м. Кіровськ
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіон-ЕС», м. Стаханов
про стягнення 96 000 грн. 00 коп. та зобов'язання виконати певні дії
за участю представників сторін:
від позивача: Малихіна В.В., довіреність № 790 від 09.04.2012, начальник юридичного бюро;
від відповідача: Майданникова О.В. представник за довіреністю б/н від 14.07.2012.
суть спору: позивачем заявлені вимоги про зобов'язання відповідача: повернути позивачу сплачену грошову суму у розмірі 96 000 грн., прийняти свою продукцію -елемент металокерамічний для поглинальних апаратів автозчепних пристроїв у кількості 1000 шт., що знаходяться на території позивача.
Позивач у судовому засіданні 17.07.2012 надав заяву про уточнення позовних вимог, в якій відповідно до ст. 22 ГПК України просить прийняти уточнені позовні вимоги, а саме позивач просить: стягнути з відповідача на користь позивача суму попередньої оплати 96 000 грн.; прийняти ТОВ "Регіон-ЕС" свою продукцію -елемент металокерамічний ЕМК 110.172.00 у кількості 1000 штук, що знаходиться на відповідальному зберіганні у позивача (а.с. 79).
Дана заява прийнята судом до розгляду.
Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечив проти позовних вимог, посилаючись на те, що між сторонами у справі досягнуто усіх істотних умов та укладено договір 23/1.5.1-10 від 16.08.2010, на виконання якого відповідачем було поставлено позивачу якісну продукцію, а останнім здійснена оплата вартості продукції. Зобов'язання по поверненню попередньої оплати виникає лише після прострочення виконання поставки (передання товару). Відповідач зазначає, згідно п. 3.4 договору у разі виникнення претензій у покупця -виклик представника продавця є обов'язковим. Акт № 40 від 13.09.2010 позивачем складено лише за участю його співробітників, тому, на думку відповідача, позивач не виконав умови договору щодо виклику представника продавця. Відповідач також вказує на те, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що відповідач надав позивачу майно для зберігання. На виконання умов п. 2.1 договору відповідач виконав свої зобов'язання належним чином та передав зазначений у позові товар у власність позивача.
В судовому засіданні 21.08.2012 у відповідності до ст. 77 ГПК оголошено перерву до 30.08.2012. Рішення приймається у судовому засіданні 30.08.2012.
Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, вислухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази, господарський суд Луганської області дійшов наступного.
Сторонами укладено договір № 23/1.5.1-10 від 16.08.2010, за умовами якого продавець (відповідач) виготовляє та продає, а покупець (позивач) сплачує та отримує елемент металокерамічний ЕМК 100.172.000.
За умовами договору продавець зобов'язується передати у власність покупця продукцію згідно заявок. Кількість відвантаженої продукції визначається шляхом перерахування та складає 40 000 шт.
Відповідно до розділу 3 договору кожна партія продукції приймається відділом технічного контролю продавця у відповідності до вимог технічної документації та супроводжується паспортом (сертифікатом якості), який містить дані про хімічний склад виробу, твердість, а кожне тарне місце -етикеткою (п. 3.2). Приймання продукції по якості та кількості здійснюється згідно з Інструкціями № П-6 від 15.06.1965, № П-7 від 25.04.1966 з наступними змінами та доповненнями (п. 3.3). У разі виникнення у покупця претензій з якості та кількості продукції, що поставляється, - виклик представника продавця обов'язковий (п. 3.4).
Відповідно до п. 5.1 договору покупець попередньо оплачує 50% вартості продукції. Залишок суми 50% покупець оплачує по факту доставки продукції продавцем на склад покупця протягом п'яти банківських днів.
Згідно п. 5.2 договору попередня оплата здійснюється покупцем на підставі рахунка продавця, складеного згідно заявки покупця.
Відповідно до п.п. 5.5, 5.6 договору ціна продукції за 1 штуку -80 грн. без ПДВ; загальна вартість продукції на момент підписання цього договору складає 3 840 000 грн., у т.ч. ПДВ -640 000 грн.
За умовами п. 6.2 договору продавець зобов'язаний разом з продукцією надати документи: сертифікат якості (паспорт), рахунок, накладну, податкову накладну.
Договір діє з моменту підписання його сторонами та до 31.12.2010, а в частині виконання зобов'язань за цим договором -до їх повного виконання сторонами.
На виконання умов договору відповідач виставив позивачу рахунок-фактуру № РС-0001708 від 17.08.2010 на суму 192 000 грн., який був оплачений позивачем у сумі 96 000 грн. платіжним дорученням № 1825 від 26.08.2010.
За накладною № РС-000024 від 06.09.2010 відповідач поставив позивачу товар у кількості 1500 шт. на суму 144 000 грн., який був повернутий відповідачу у зв'язку з його неналежною якістю на підставі накладної № 13 від 09.09.2010.
За накладною № РС-000030 від 10.09.2010 позивачу було поставлено товар у кількості 500 шт. на суму 48 000 грн.
19.10.2010 відповідачем було надано 1500 штук елементу металокерамічного взамін бракованого товару.
Як зазначає позивач у позові, товар у загальній кількості 2000 шт. на суму 192 000 грн. був неналежної якості. Позивач за відсутності представника відповідача склав акт № 40 від 13.09.2010, в якому зафіксував той факт, що отриманий елемент металокерамічний за накладними № РС-000024 від 06.09.2010 та № РС-000030 від 10.09.2010 в кількості 2000 штук при вхідному контролі забракований, про що зроблено комісією висновок про необхідність повернення цього товару продавцю та заміну його товаром належної якості.
22.09.2010 позивач звернувся до відповідача за листом № 1595, в якому просив останнього повернути передоплату у сумі 96 000 грн. та прийняти свою продукцію.
29.09.2010 позивач вдруге звернувся до відповідача з листом № 1637, в якому просив повернути передоплату у сумі 96 000 грн. або поставити якісну продукцію.
24.01.2011 на адресу позивача скеровано лист відповідача № 11, в якому останній просить повернути йому 1000 шт. елементу металокерамічного ЕМК 110.172.000.
На підставі накладної № 29 від 24.01.2011 позивач повернув відповідачу поставлений товар у кількості 1000 шт.
Претензіями № 2537 від 17.10.2011, № 3107 від 19.12.2011, листом № 867 від 31.03.2011 позивач просив відповідача повернути передоплату у сумі 96 000 грн. та прийняти свій товар у кількості 1000 шт.
Відповідач надав відповідь № 3/12 від 04.01.2012 на претензію позивача № 3107 від 19.12.2011, в якій зазначив, що повідомлення про приймання продукції за актом підприємство відповідача не отримувало. Крім того, поставлений товар, на думку відповідача, відповідає технічним умовам ТУУ 35.2-34677737-001:2010, конструкторська документація узгоджена з Укрзалізницею, елемент металокерамічний пройшов заводські випробування на підприємстві позивача, рішенням МВК ця продукція була визнана такою, що відповідає вимогам ТУ і допущена до серійного виробництва, про що свідчить лист Головного управління вагонного господарства № 17/611 від 03.12.2010 (а.с. 42-45).
Оскільки позивач вважає, що йому поставлено товар неналежної якості, це обумовило його звернення до суду з даним позовом.
Правовідносини сторін виникли внаслідок укладання договору № 23/1.5.1.-10 від 16.082011, який за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).
Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто -неналежне виконання.
Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений до говором або законом.
Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Статтею 693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.
Аналіз зазначеної норми свідчить про те, що у покупця право вимагати передачі оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (на його розсуд) виникає одночасно зі спливом встановленого договором строку для передачі товару.
Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 Цивільного кодексу України.
Як свідчать матеріали справи, відповідач поставив відповідачу продукцію 06.09.2010 та 10.09.2010 у загальній кількості 2000 шт. на суму 192 000 грн., тобто виконав свій обов'язок за договором по передачі товару. Згідно викладеному, у позивача відсутні підстави вимагати відповідно до ст. 693 ЦК України повернення частини суми попередньої оплати 96 000 грн. (вартість продукції, яку позивач вважає неякісною та яка знаходиться (зберігається) у позивача).
Вищезазначений договір не передбачає такої умови, що у випадку поставки неякісної продукції вона вважається непоставленою, що надало б позивачеві право вимагати повернення попередньої оплати.
Також позивач не довів правомірність своїх вимог щодо зобов'язання відповідача прийняти свою продукцію, яка знаходиться на території позивача та за твердженням позивача не відповідає обумовленої договором якості.
Наслідки поставки неякісної продукції (товару) передбачені у ст. 678 ЦК України.
Так, згідно ст. 678 ЦК України покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару. У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару. Якщо продавець товару неналежної якості не є його виготовлювачем, вимоги щодо заміни, безоплатного усунення недоліків товару і відшкодування збитків можуть бути пред'явлені до продавця або виготовлювача товару.
Заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суми попередньої оплати 96 000 грн. та про прийняття ТОВ "Регіон-ЕС" своєї продукції -елементу металокерамічного ЕМК 110.172.00 у кількості 1000 штук, що знаходиться на відповідальному зберіганні у позивача, не є правовими наслідками поставки відповідачем неякісної продукції.
З вимогами про застосування наслідків поставки неякісної продукції, які передбачені ст. 678 ЦК України, позивач не звертався, тому факт поставки неякісної продукції при розгляді даної справи судом не з'ясовується.
В той же час, господарський суд зауважує про наступне.
Ст. 688 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару. У разі невиконання покупцем цього обов'язку продавець має право частково або в повному обсязі відмовитися від задоволення відповідних вимог покупця, якщо продавець доведе, що невиконання покупцем обов'язку повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу спричинило неможливість задоволення його вимог або спричинить для продавця витрати, що перевищують його витрати у разі своєчасного повідомлення про порушення умов договору. Якщо продавець знав або міг знати про те, що переданий покупцеві товар не відповідає умовам договору купівлі-продажу, він не має права посилатися на те, що не одержав від покупця повідомлення про порушення умов договору, та на наслідки невиконання покупцем цього обов'язку, встановлені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ст. 689 ЦК України покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов'язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.
Згідно ст. 690 ЦК України якщо покупець (одержувач) відмовився від прийняття товару, переданого продавцем, він зобов'язаний забезпечити схоронність цього товару, негайно повідомивши про це продавця. Продавець зобов'язаний забрати (вивезти) товар, не прийнятий покупцем (одержувачем), або розпорядитися ним в розумний строк. Якщо продавець у цей строк не розпорядиться товаром, покупець має право реалізувати товар або повернути його продавцеві. Витрати покупця у зв'язку із зберіганням товару, його реалізацією або поверненням продавцеві підлягають відшкодуванню продавцем. При цьому суми, одержані від реалізації товару, передаються продавцеві за вирахуванням сум, що належать покупцеві. Якщо покупець без достатніх підстав зволікає з прийняттям товару або відмовився його прийняти, продавець має право вимагати від нього прийняти та оплатити товар або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.
З наведеного випливає, що позивач як покупець товару повинен був повідомити продавця про порушення умов договору щодо поставки продукції належної якості продукції відповідно до п. 3.4 договору (строк повідомлення встановлений Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю № П-7 від 25.04.1966 (далі -Інструкція П-7)) та про те, що продукція передана та зберігається на відповідальному зберіганні. Позивач не надав письмових доказів повідомлення відповідача про виявлення невідповідності продукції обумовленої якості та прийняття її на відповідальне зберігання.
Порядок виклику представника продавця (відповідача) передбачений п.п. 17, 18 Інструкції П-7. Так, представник постачальника викликається для участі у прийманні продукції по якості після того, як відповідно до п.п. 14, 15 Інструкції П-7 покупець виявить невідповідність якості, зупинить подальше приймання продукції, складе відповідний акт, забезпечить належне зберігання неякісної продукції.
Матеріали справи свідчать про те, що поставлена 06.09.2010 та 10.09.2010 за накладними № РС-000021 та № РС-000030 позивачем продукція була прийнята по якості 13.09.2010, про що був складений акт № 40 від 13.09.2010 за участю представника громадськості Смагловой Г.А.
Всупереч вищезазначеної Інструкції П-7, приймання продукції не було зупинено, про виклик представника відповідача в акті не зазначено; також в акті не зазначено, де і при яких умовах знаходиться неякісна продукція до прибуття представника відповідача і складання відповідного акту. Тільки після закінчення терміну, наданого представнику відповідача для прибуття до позивача для складання акту, позивач був вправі скласти акт приймання продукції по якості за участю представника громадськості з додержанням вимог п. 29 Інструкції П-7.
Не приймаються до уваги доводи позивача про те, що спірна продукція згідно листа Головного управління вагонного господарства Укрзалізниці № 17/440 від 15.09.2010 не може використовуватися при виготовленні та ремонті поглинальних апаратів ПМК-110, ПМКП-110 внаслідок не узгодження з Укрзалізницею ТУ У 35.2-346 777 -37- 0001-2010 виробником (відповідачем) та невиконання виробником ДСТУ ДОСТ 15:001:2009, оскільки поставка продукції -елементів металокерамічних для поглинання апаратів автозчепних пристроїв відбулась 6 та 10 вересня 2010 року (до складання листа Управління вагонного господарства Укрзалізниці).
Крім того, 09.08.2010 Головне управління вагонного господарства листом № 17/380 інформувало сторін про те, що ті ж ТУ У 35.2-34677737-001:2010 «Елементи металокерамічні для поглинальних апаратів автозчепних пристроїв», розроблені відповідачем, є узгодженими.
Отже, відповідач, як продавець, на час поставки продукції не міг знати, що продукція не відповідає умовам договору, і приписи ч. 2 ст. 688 ЦК України щодо неможливості продавця послатися на неповідомлення про невиконання умов договору по якості, у даному випадку не застосовуються. У продавця відсутній обов'язок забрати та прийняти товар відповідно до ч. 1 ст. 689 ЦК України та ч. 2 ст. 690 ЦК України.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а за правилами ст. 34 цього кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Суд вважає, що позивачем не доведено обґрунтованість та законність своїх позовних вимог, тому у задоволенні позову слід відмовити.
Судовий збір покладається на позивача, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Кіровський ковальський завод «Центрокуз»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіон-ЕС»про стягнення 96 000 грн. 00 коп. та зобов'язання виконати певні дії відмовити.
2. Судові витрати покласти на позивача.
Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Дата підписання рішення: 04.09.2012.
Суддя І.В. Семендяєва