ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32 ____________________________________
03.09.12 Справа № 30/5014/1760/2012.
За позовом Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, м. Київ
до Державного підприємства «Науково-дослідний інститут техніки безпеки хімічних виробництв», м. Сєвєродонецьк Луганської області
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача -Державна служба гірничого нагляду та промислової безпеки України, м. Київ
про стягнення 13081 грн. 25 коп.
Суддя Голенко І.П.
в присутності представників сторін:
від позивача - Масловська О.А., довіреність № 481-06 від 02.08.2012,
від відповідача -Галахова Г.В., довіреність № 4 від 01.08.2012,
від третьої особи -представник не прибув,
Суть спору: позивач звернувся до господарського суду Луганської області з позовом про повернення коштів у розмірі 8750 грн. на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України та стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 4331 грн. 25 коп. на підставі п. 2 ст. 1214 Цивільного кодексу України.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що строк дії договору № 1683і3 на створення науково-технічної продукції від 02.10.2003 закінчився, відповідач не виконав роботи за 6 етапом, перерахована відповідачу попередня оплата у розмірі 8750 грн. за 6 етап робіт залишається у відповідача без достатньої правової природи. Крім того, позивач нарахував відповідачу проценти у розмірі 4331 грн. 25 коп. за користування чужими грошовими коштами.
Відповідач письмовим відзивом № 231/П70 від 30.07.2012 відхилив доводи позовних вимог з підстав, зазначених у відзиві. Водночас, відповідач на підставі ст. ст. 256, 257, 267 Цивільного кодексу України надав заяву про застосування строку позовної давності в три роки та зазначив, що акт звірки взаєморозрахунків станом на 01.01.2012 не може бути підставою для переривання строку позовної давності, оскільки акт підписаний лише головним бухгалтером та не містить підпису керівника підприємства.
Позивач 21.08.2012 у судовому засіданні подав уточнену позовну заяву б/н, в якій просить суд зобов'язати відповідача повернути позивачу попередню оплату в розмірі 8750 грн., які знаходяться на підприємстві без достатньої правової підстави, що судом приймається до розгляду.
Третя особа у судове засідання 03.09.2012 не з'явилася, але у письмових поясненнях № 7075/0/8.1-03/6/12 від 20.08.2012, які надійшли через канцелярію господарського суду 03.09.2012, міститься клопотання про розгляд справи без участі його представника, що судом задовольняється.
Дослідивши обставини справи, надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.
02.10.2003 між Державний комітетом України з нагляду за охороною праці (Держнаглядохоронпраці), Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (замовник) та Державним науково-дослідним інститутом техніки безпеки хімічних виробництв (виконавець) укладено договір на створення науково-технічної продукції (далі - договір).
Відповідно до п. п. 1.2 п. 1 цього договору Держнаглядохоронпраці та Замовник доручають, а Виконавець зобов'язується виконати таку роботу: «Створення та оснащення обладнанням лабораторії комплексного контролю якості антистатичних властивостей матеріалів (у т. ч. тканин), спецодягу, ізолювальних костюмів, взуття та шкарпеток (далі робота)».
Результатом виконаних робіт за договором є керівний документ якості ВЛ, акредитація лабораторії.
Робота за договором виконується у відповідності до узгодженого сторонами технічного завдання та календарного плану виконання робіт, що є невід'ємною частиною цього договору (п. п. 1.3, 1.4 п. 1 договору).
Пунктом 2 цього договору передбачено наступні права та обов'язки сторін.
Держнаглядохоронпраці визначає технічні результати роботи в цілому та окремих її результатів, погоджує технічні завдання робіт та бере участь у прийманні робіт.
Замовник забезпечує фінансування робіт, проводить перевірку відповідності чинному законодавству оформлених звітних документів, веде бухгалтерський облік та здійснює контроль за цільовим використанням коштів, затверджує програму приймання робіт.
Виконавець зобов'язується своєчасно і якісно виконувати роботи, передбачені цим договором; по завершенню звітних етапів та роботи загалом надавати замовнику звітні документи у строки, встановлені календарним планом виконання робіт; використовувати надані згідно з цим договором кошти за цільовим призначенням; під час виконання робіт згідно з умовами цього договору дотримуватися вимог чинних державних стандартів; подати замовнику пропозиції щодо складу приймальної комісії.
Відповідно до п. 3 договору вартість виконаних робіт визначається згідно з протоколом погодження договірної ціни та розрахунком кошторисної вартості і становить 160000 грн.
Вартість окремих етапів роботи зазначена в календарному плані виконання робіт (п. п. 3.2 п. 3 договору).
Договором передбачено виконання 6 етапів на загальну суму 160000 грн.
Оплата здійснюється поетапно (п. п. 3.3 п. 3 договору).
Попередню оплату у розмірі 25% договірної вартості у 2003 році, яка складає 10000 грн. Замовник перераховує виконавцю протягом 15 днів з дня набрання цим договором чинності (п. п. 3.4 п. 3 договору).
Згідно п. п. 4.2 п. 4 договору порядок здавання та приймання робіт визначено технічним завданням.
Замовник протягом 15 днів з дня одержання акта здачі-приймання робіт та звітних документів, зазначених у технічному завданні, зобов'язаний направити виконавцеві акт здавання-приймання науково-технічної продукції або мотивовану відмову від приймання робіт (п. п. 4.3 п. 4 договору).
У разі мотивованої відмови замовника сторонами складається двосторонній акт з переліком доробок та термінів їх виконання (п. п. 4.4 п. 4 договору).
Відповідно до п. п. 9.2 п. 9 договору термін виконання окремих етапів роботи визначається календарним планом виконання робіт.
Протоколом погодження договірної ціни на науково-технічну продукцію за договором № 168 ЗІЗ від 02.10.2003 сторонами досягнуто угоду про розмір договірної ціни на розробку науково-технічної продукції в сумі 160000 грн. (додаток № 1, а. с. 27, т. 1).
Держнаглядохоронпраці погоджено, замовником затверджено Технічне завдання на науково-дослідну роботу (додаток № 2, а. с. 28-31, т. 1); замовником та виконавцем підписано календарний план виконання робіт (додаток № 3, а. с. 32-33, т. 1), а також калькуляція кошторисної вартості (додаток № 4, а. с. 34-39, т. 1).
Додатковою угодою № 1 від 03.11.2004 до договору сторони погодились продовжити термін дії договору до 30.12.2004, а також погодились внести зміни до технічного завдання, а саме:
- термін виконання етапу № 3 переноситься з квітня 2004 року на липень 2004 року;
- термін виконання етапу № 4 переноситься з липня 2004 року на вересень 2004 року;
- об'єднати етапи 5,6 в етап № 5 (термін виконання -вересень 2004 року - жовтень 2004 року);
- об'єднати етапи 7, 8 в етап № 6 (термін виконання -листопад 2004 року -грудень 2004 року), затвердивши їх в редакції, що додається до цієї додаткової угоди і є невід'ємною частиною договору.
Вартість роботи, що має бути виконана виконавцем відповідно до цієї додаткової угоди складає 120000 грн.
Оплата за цією додатковою угодою здійснюється поетапно.
Попередня оплата в розмірі 25% договірної вартості робіт 2004 року в сумі 30000 грн. замовник перераховує виконавцю протягом 15 днів з дня набрання цією додатковою угодою чинності.
Остаточний розрахунок за виконані роботи замовник здійснює протягом 10 днів з дня підписання сторонами акту здачі-приймання науково-технічної продукції та акту здачі-приймання роботи.
Пунктом 3 додаткової угоди № 1 до договору передбачено, що виконавець виконує роботи, передбачені п. 1.2 цієї додаткової угоди у строки установлені календарним планом робіт (додаток № 2).
Термін дії Додаткової угоди -початок 01.01.2004, закінчення 30.12.2004.
Підпунктом 3.4 п. 3 договору порядок приймання та здавання робіт визначено Технічним завданням (а. с. 40-41, т. 1).
Держнаглядохоронпраці та замовник затвердили зміни до технічного завдання, календарний план виконання робіт, протокол погодження договірної ціни, калькуляцію кошторисної вартості до додаткової угоди № 1 від 03.11.2004 (а. с. 42-55, т. 1).
Додатковою угодою № 2 від 21.02.2005 до договору сторони погодили продовжити термін дії договору до 01.06.2005 (а. с. 56, т. 1).
Додатковою угодою № 3 від 06.06.2005 до договору сторони погодили продовжити термін дії договору до листопаду 2005 року.
Підпунктом 1.3 п. 1 додаткової угоди № 3 від 06.06.2005 сторони погодили внести зміни до Технічного завдання, а саме:
- термін виконання етапу № 4 переноситься з вересня 2004 року на січень 2005 року;
- термін виконання етапу № 5 переноситься з жовтня 2004 року на вересень 2005 року;
- термін виконання етапу № 6 переноситься з грудня 2004 року на листопад 2005 року, затвердивши їх в редакції, що додається до цієї Додаткової угоди і є її невід'ємною частиною.
Сторони погодилися внести зміни до калькуляції кошторисної вартості, а саме: термін виконання роботи переноситься з грудня 2004 року на листопад 2005 року, затвердивши їх в редакції, що додається до цієї Додаткової угоди і є її невід'ємною частиною.
Вартість роботи, що має бути виконана виконавцем, відповідно до цієї Додаткової угоди складає 100 000 грн.
Згідно п. п. 3.1 п. 3 додаткової угоди № 3 виконавець виконує роботи, передбачені п. 1.2 цієї додаткової угоди у строки, установлені календарним планом робіт (Додаток № 2), що є її невід'ємною частиною.
Термін дії Додаткової угоди № 3 початок квітень 2004 року, закінчення -листопад 2005 року (а. с. 57-58, т. 1).
Держнаглядохоронпраці та замовник затвердили зміни до технічного завдання, календарний план виконання робіт, калькуляцію кошторисної вартості до додаткової угоди № 3 від 06.06.2005 (а. с. 59-69, т. 1).
Календарним планом виконання робіт (додаток № 2 до додаткової угоди № 3 від 06.06.2005) сторони погодили строк виконання роботи за договором № 168 ЗІЗ від 02.10.2003 в цілому, а саме: строк виконання 1 етапу - жовтень - листопад 2003 року; строк виконання 2 етапу - жовтень -грудень 2003 року; строк виконання 3 етапу -січень - липень 2004 року, строк виконання 4 етапу -квітень 2004 року -січень 2005 року; строк виконання 5 етапу -серпень 2004 року -вересень 2005 року; строк виконання 6 етапу -січень -листопад 2005 року.
Факт виконання та приймання робіт по першому етапу вартістю 25000 грн. підтверджується актом № 1 від 02.04.2004 здачі-приймання науково-технічної продукції, яким погашено аванс у розмірі 6250 грн. (а. с. 70-71, т. 1).
Факт виконання та приймання робіт по другому етапу вартістю 15000 грн. підтверджується актом № 2 від 08.10.2004 здачі-приймання науково-технічної продукції, яким погашено аванс у розмірі 3750 грн. (а. с. 72-73, т. 1).
Факт виконання та приймання робіт по третьому етапу вартістю 19995 грн. 29 коп. підтверджується актом № 3 від 23.12.2004 здачі-приймання науково-технічної продукції, яким погашено аванс 5000 грн. (а. с. 74-75, т. 1).
Факт виконання та приймання робіт по четвертому етапу вартістю 34975 грн. 46 коп. підтверджується актом № 4 від 25.07.2005 здачі-приймання науково-технічної продукції, яким погашено аванс у розмірі 8750 грн. (а. с. 76-77, т. 1).
Факт виконання та приймання робіт по п'ятому етапу вартістю 22500 грн. підтверджується актом № 5 від 26.05.2006 здачі-приймання науково-технічної продукції, яким погашено аванс у розмірі 7500 грн., залишок авансу за виконання робіт етапу № 6 у виконавця 8750 грн. (а. с. 78-79, т. 1).
Перелічені вище акти підписані належним чином повноважними представниками сторін договору без заперечень та скріплені печатками підприємств.
З наведеного вбачається, що відповідач порушив терміни виконання робіт, передбачені в договорі та календарному плані.
Остаточний розрахунок за виконанні роботи замовник здійснює протягом 10 днів з дня підписання сторонами акту здачі-приймання науково-технічної продукції та акту здачі-приймання роботи.
Позивач розрахувався з відповідачем за виконані 5 етапів роботи, що підтверджується платіжними дорученнями (а. с. 80-86, т. 1) та здійснив попередню оплату за виконання 6 етапу роботи у розмірі 8750 грн.
30.11.2006 відповідач звернувся до першого заступника Міністра Мінпромполітики України листом № 1286/3 щодо готовності до приймання науково-дослідної роботи (а. с. 31, т. 2).
13.12.2006 Держгірпромнагляд листом № 01/715 повідомив відповідача про призначення у комісію з прийняття науково-дослідної роботи (а. с. 43, т. 2).
19.12.2006 відповідач листом № 1385 направив Держгірпромнагляд звітні документи по 6 етапу робіт (а. с. 44, 55, т. 2).
16.04.2007 відповідач направив позивачу листом № 332/3 зміни до Технічного завдання, пояснювальну записку та експертний висновок (а. с. 46, т. 2).
20.04.2007 Держгірпромнагляд розглянув зміни до Технічного завдання та погодив їх, про що повідомив відповідача листом № 01/03-09/2462 (а. с. 47, т. 2).
11.12.2007 замовник листом № 2267-06-1 повідомив виконавця про неможливість підписання змін до Технічного завдання до договору, оскільки вимога «акредитація лабораторії»є у тексті п. 1.3 договору і в календарному плані, на зміну цього пункту тексту договору і календарного плану не було подано відповідних документів, узгоджених з Держгірпромнаглядом (а. с. 9, т. 2).
Виконавець (відповідач у справі) неодноразово звертався до позивача щодо оформлення додаткової угоди № 4 на продовження терміну дії договору, якої передбачалось кінцевий термін виконання останнього шостого етапу та роботи в цілому 30 липня 2008 року (листи № 42/П70 від 14.01.2008, № 72/П70 від 28.01.2008, № 115/П70 від 12.02.2008).
31.03.2008 листом № 01/02-04/2574 Держгірпромнагляд повідомив відповідача про не погодження змін до технічного завдання на науково-дослідну роботу відповідно до договору, оскільки результатом дослідної роботи згідно розділу 7 договору має бути створення акредитованої лабораторії, а не атестованої.
18.04.2008 позивач звернувся до відповідача з листом № 766-06-1 з нагодою щодо необхідності оформлення додаткової угоди згідно листа позивача від 11.12.2007 № 2268-06-1.
09.07.2008 відповідач звернувся до Держгірпромнагляд з листом № 583/ПЮ щодо оформлення додаткової угоди № 4 до договору.
19.08.2008 Державне підприємство «Луганський регіональний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» повідомило відповідача про те, що зміна терміну «акредитація», який існував до внесення змін до Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», на термін «атестація»в матеріалах договору № 168 3І3 від 02.10.2003 є правомірною.
У зв'язку з чим, 15.10.2008 відповідач звернувся до Держгірпромнагляд з листом № 835/3 щодо оформлення додаткової угоди № 4 до договору.
10.11.2008 відповідач звернувся до позивача з листом № 914/3 щодо оформлення додаткової угоди № 4 на продовження терміну дії договору, якої передбачалось кінцевий термін виконання останнього шостого етапу та роботи в цілому 31 грудня 2008 року. Вказаний лист залишений без відповіді.
За таких обставин, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення попередньої оплати у розмірі 8750 грн. 00 коп. на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України, які знаходяться у відповідача без достатніх правових підстав, та 4331 грн. 25 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами з 01.12.2005 по 06.07.2012, посилаючись на ст. ст. 536, 1048, п. 2 ст. 1214 Цивільного кодексу України.
Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог з таких підстав.
Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад здійснення судочинства є законність.
Відповідно до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Договір на створення науково-технічної продукції № 168 ЗІЗ від 02.10.2003 за своєю правовою природою є договором підряду.
Приписи статті 837 Цивільного кодексу України встановлюють, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Договір підряду може укладатися, зокрема, на виготовлення/виконання роботи з переданням її результату замовникові.
Статтею 846 Цивільного кодексу України встановлено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
Невиконання робіт у визначений строк є порушенням зобов'язання, тобто простроченням його виконання.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
За приписами статті 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, а саме: виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо.
Згідно із ст. 174 Господарського Кодексу України господарські зобов'язання виникають з господарського договору.
Частиною 1 ст. 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до приписів статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 цього ж кодексу передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Виходячи з умов ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якої пов'язано його початок.
Стаття 256 Цивільного кодексу України містить поняття позовної давності - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до п. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Пунктом 4 ст. 267 Цивільного кодексу України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Як свідчать матеріали справи, позивач 07.07.2012 (згідно штемпелю почтового відділення на конверті) звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача 13081 грн. 25 коп., з яких: 8750,00 грн. - сума попередньої оплати за 6 етап роботи за договором № 168 ЗІЗ від 02.10.2003 та 4331 грн. 25 коп. - сума процентів за користування чужими коштами
Згідно п. 1.1 додаткової угоди № 3 від 06.06.2005 до договору № 168 ЗІЗ від 02.10.2003 строк дії договору -листопад 2005 року.
Пунктом 1.3 додаткової угоди № 3 від 06.06.2005 до договору № 168 ЗІЗ від 02.10.2003 сторони погодили термін виконання 6 етапу роботи - листопад 2005 року.
Таким чином, перебіг строку позовної давності по 6 етапу починається з 1 грудня 2005 року і закінчується 1 грудня 2008 року.
Суд дійшов висновку про те, що позивачем пропущений строк позовної давності щодо стягнення суми попередньої оплати за 6 етап роботи за договором № 168 ЗІЗ від 02.10.2003 у розмірі 8750,00 грн., про що відповідачем заявлено відповідною заявою (а. с. 105, т. 1), оскільки позивач звернувся до суду з позовом 07.07.2012 (згідно поштового штемпелю на конверті).
Суд вважає також необґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача відсотків за користування чужими грошовими коштами у розмірі 4331 грн. 25 коп. за період з 01.12.2005 по 06.07.2012 відповідно до ст. 1048 Господарського кодексу України з наступних підстав.
Розмір відсотків за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (ст. 536 Цивільного кодексу України).
Умовами договору на створення науково-технічної продукції № 168 ЗІЗ від 02.10.2003, укладеного між сторонами у справі, розмір відсотків за користування чужими грошовими коштами не встановлений, чинним законодавством не передбачена можливість застосування до договору на виконання науково-дослідних робіт положень договору про позику.
Договір на виконання науково-дослідної роботи і договір позики є різними по своїй правовій природі і регулюють різні види правовідносин, тому застосування до спірних правовідносин положень ст. 1048 Господарського кодексу України є безпідставним.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 27.12.2010 у справі № 22/249.
Відповідно до ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.
Доводи позивача про те, що відповідач, підписавши акт звірення взаєморозрахунків станом на 01.01.2012 (а. с. 87, т. 1, а. с. 64, т. 2), здійснив дії, що переривають строк позовної давності, є необґрунтованими з огляду на наступне.
Частина 1 ст. 264 Цивільного кодексу України передбачає, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дій, що свідчать про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
Поняття господарської операції наводиться у статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Відповідно до ст. 10 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства зобов'язані проводити інвентаризацію активів і зобов'язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка.
З наведеного вбачається, що акт звірки ні яких господарських операцій не фіксує, отже первинним бухгалтерським документом бути не може.
Судом встановлено, що при складанні спірного акту звірки взаєморозрахунків не було додержано вимог щодо його оформлення, що не дозволяє вважати його належним доказом:
- в акті звірки відсутнє найменування робіт і їх вартість, як підстава виникнення сум, по яких проводиться звіряння розрахунків;
- акт звірки підписаний лише головними бухгалтерами, що не мають відповідних повноважень;
- акт звірки не підписаний одноосібними виконавчими органами юридичних осіб або особами, уповноваженими дорученнями;
Отже, акт звірки взаєморозрахунків станом на 01.01.2012 не є доказом визнання відповідачем боргу, а відноситься до бухгалтерських документів.
Згідно ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває громадянські права і обов'язки і здійснює їх через свої органи, що діють відповідно до установчих документів та закону.
Позивач, що пред'явив в обґрунтування своїх вимог акт звіряння розрахунків, не надав суду доказів, що підтверджують наявність відповідних повноважень осіб, які підписали акт.
Судова практика визнає особами, повноважними здійснювати дії з визнання боргу шляхом підписання актів звіряння розрахунків, керівників організацій. (Постанова Вищого господарського суду України від 24.04.08 у справі № 19/93/07-756/07).
Згідно Статуту Державного підприємства «Науково-дослідний інституту техніки безпеки хімічних виробництв» (відповідач) органом управління є його керівник, який має право без доручення виступати від імені підприємства з усіх питань його діяльності.
Відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність" головний бухгалтер, що забезпечує контроль за рухом майна і підкоряється керівнику підприємства, повноваженнями останнього за розпорядженням майном не наділений.
Оскільки розпоряджатися грошовими коштами підприємства може тільки керівник, в акті звіряння розрахунків, окрім наявності підпису головного бухгалтера, має бути присутній підпис керівника як розпорядника засобів.
Відсутність підпису керівника в акті звіряння розрахунків, тягне за собою відсутність юридичної сили даного документу, не може служити доказом визнання відповідачем боргу і обставиною, що обумовлює переривання терміну позовної давності (аналогічна правова позиція викладена у постановах Донецького апеляційного господарського суду від 09.04.2012 у справі № 4/5014/6/2012, від 10.04.2012 у справі № 14/196/2011 (01-10/6-193/2011, а також у постанові Вищого господарського суду України від 24.03.2011 у справі № 29/90).
Підпис головного бухгалтера підприємства відповідача відображає забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства.
Головний бухгалтер підприємства відповідача не має повноважень щодо визнання кредиторської заборгованості від імені Підприємства (юридичної особи). Такі повноваження має лише керівник підприємства - директор Державного підприємства «Науково-дослідний інституту техніки безпеки хімічних виробництв». В акті звіряння взаємних розрахунків, на який посилається позивач, відсутній підпис директора Державного підприємства «Науково-дослідний інституту техніки безпеки хімічних виробництв».
Оскільки акт звіряння взаємних розрахунків станом на 01.01.2012 підписаний тільки головним бухгалтером боржника (відповідача), то дії останнього за його підписанням не свідчать про визнання боргу належною особою.
З матеріалів справи вбачається, що акт звіряння взаємних розрахунків підписаний без посилання на довіреності, Статут підприємства чи інші установчі документи.
Отже, позивачем не надано доказів переривання строку позовної давності і трирічний строк позовної давності на стягнення суми попередньої оплати за зазначеним вище договором сплинув.
Згідно ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
На підставі викладеного, позивач в порушення вимог ст. ст. 256, 258 Цивільного кодексу України звернувся з даним позовом в частині стягнення з відповідача 8750,00 грн. суми попередньої оплати за 6 етап роботи № 168 ЗІЗ від 02.10.2003 після спливу строку позовної давності, що згідно ч. 3, ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України є підставою для відмови у позові в цій частині.
Таким чином, на момент звернення позивача до суду з даною позовною заявою в частині стягнення з відповідача суми попередньої оплати у розмірі 8750,00 грн. сплинув строк позовної давності на право даної вимоги.
З огляду на викладене, у задоволені позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми попередньої оплати у розмірі 8750,00 грн. слід відмовити.
Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача відсотків за користування грошовими коштами у розмірі 4331 грн. 25 коп. за період з 01.12.2005 по 06.07.2012 не підлягають задоволенню у зв'язку з їх необґрунтованістю.
На підставі викладеного, у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Питання про судовий збір не вирішується, оскільки позивач звільнений від його сплати на підставі Закону України від 08.07.2011 №3674-VI "Про судовий збір".
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 43, 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. У задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повне рішення складено та підписано -04.09.2012.
Суддя І.П. Голенко