01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"31" серпня 2012 р. Справа № 24/057-12
Господарський суд Київської області у складі судді Лутак Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Мегаполіс»
до Спільного українсько-болгарського товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Комерс»
про стягнення 15 550, 70 грн.
за участю представників:
позивача:Лобач І.А.
відповідача:не з'явились
суть спору:
Позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовом про стягнення з відповідача 15 550, 70 грн. за договором № 211/10 від 01.01.2010 р., з яких: 13 127, 60 грн. сума основного боргу, 1 014, 60 грн. -пені, 607, 72 грн. -3 % річних та 800, 78 грн. інфляційних нарахувань.
В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо здійснення розрахунку за поставлений товар.
Ухвалою господарського суду Київської області від 03.07.2012 р. порушено провадження у даній справі та призначено її розгляд у судовому засіданні на 19.07.2012 р.
Ухвалами господарського суду Київської області від 19.07.2012 р. та від 17.08.2012 р. розгляд справи відкладався у зв'язку з нез'явленням у судове засідання представника відповідача та неналежним виконанням сторонами вимог суду.
Присутній у судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з підстав викладених у позові.
Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалами суду від 03.07.2012 р., від 19.07.2012 р. та від 17.08.2012 р. у судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не надіслав, про причини неявки суд не повідомив.
Згідно з п.п. 3.9.1, 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Судом було зроблено Спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, з якого вбачається, що станом на 04.07.2012 р. місцезнаходження відповідача: 08290, Київська область, місто Ірпінь, селище міського типу Гостомель, вулиця Лугова, будинок 1, що свідчить про те, що він був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.
Відповідно до п. 3.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи-підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»).
Згідно з ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»від 15.05.2003 р. № 755-IV якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті та зважаючи на обмежені ст. 69 Господарського процесуального кодексу України строки вирішення спору, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.
У судовому засіданні 31.08.2012 р., відповідно до ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, присутнього в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -
встановив:
01.01.2010 р. між сторонами було укладено договір № 211/10, за умовами якого позивач зобов'язався передати у власність відповідача товар, а відповідач -прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору.
Відповідно до п. 2.1 договору одиниця виміру кількості товару та загальна кількість товару зазначаються в накладних, що є невід'ємною частиною цього договору. Сторони, підписуючи цей договір, згодні з тим, що накладна виконує за умовами цього договору функції специфікації і саме у накладній зазначається кількість товару, ціна та загальна сума партії товару, що постачається.
Згідно з п. 3.1 договору постачання товару здійснюється транспортом позивача на склад відповідача.
Пунктом 3.2 договору передбачено, що одержання товару відповідачем здійснюється на складі відповідача.
Відповідно до п. 3.3 договору здача -прийом товару здійснюється уповноваженими представниками позивача та відповідача на складі відповідача. Підтвердженням здачі -прийому товару є підписи уповноважених представників сторін на екземплярах накладних та довіреність на особу, яка уповноважена відповідачем на підписання накладної. Після здачі -прийому товару ніякі претензії стосовно кількості товару позивачем не розглядаються.
Згідно з п. 3.4 договору при централізованому перевезенні товару відповідачам, їх відпуск позивачем може здійснюватися без довіреності, якщо відповідач за підписом керівника і головного бухгалтера підприємства або інших осіб, які уповноваженні підписувати довіреності, повідомив позивача про зразок печатки (штампу), якою матеріально відповідальна особа, що буде приймати товар, завіряє на супровідних документах (накладній, акті, ордері тощо) свій підпис про одержання товару.
Пунктом 4.1 договору передбачено, що сторони підписуючи цей договір дійшли до згоди, що загальна сума (ціна) даного договору складається з сум вартості товару, вказаних в накладних, які сторони підписують упродовж строку дії договору.
Відповідно до п. 4.2 договору ціна на товар та загальна сума товару, що відпускається є договірною та встановлюється окремо на кожну партію товару та вказується в накладних.
Згідно з п. 5.2 договору остаточний термін оплати отриманої відповідачем партії товару складає 7 календарних днів з моменту одержання товару відповідачем за накладною.
Пунктом 7.1 договору передбачено, що даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 01.01.2012 р., а у частині розрахунків за поставлений товар -до моменту проведення остаточних розрахунків.
Відповідно до п. 8.1 договору за порушення строків розрахунків, передбачених даним договором, відповідач сплачує позивачу неустойку у вигляді пені в розмірі 0, 2 % від суми заборгованості за кожний день прострочення розрахунків.
На виконання умов договору, позивач по накладним № 1011238010 від 29.10.2010 р. на суму 246, 84 грн., № 1011244484 від 22.11.2010 р. на суму 4 551, 48 грн., № 1011244485 від 22.11.2010 р. на суму 4 888, 44 грн., № 1011244486 від 22.11.2010 р. на суму 4 257, 84 грн., № 1011244604 від 22.11.2010 р. на суму 282, 96 грн., № 1011245074 від 24.11.2010 р. на суму 229, 32 грн., № 1011244618 від 24.11.2010 р. на суму 4 770, 72 грн. поставив відповідачу товар на загальну суму -19 227, 60 грн., а відповідач, на підставі кільцевої довіреності, вказаний товар отримав. Копії зазначених документів залучені до матеріалів справи.
Проте, в порушення своїх договірних зобов'язань, відповідач за поставлений товар розрахувався частково, а саме у розмірі 6 100, 00 грн., що підтверджується наявною у матеріалах справи довідкою банку № Э.ZP.0.0.0.0/23-1039 від 31.07.2012 р., у зв'язку з чим за ним утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 13 127, 60 грн., що і стало підставою для звернення останнього до суду.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вказані вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що за цивільно-правовими ознаками, укладений між сторонами договір є договором поставки.
Відповідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України).
Відповідно до п. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З огляду на вищевикладене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення повністю не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 13 127, 60 грн. заборгованості за поставлений товар є доведеними, обґрунтованими, підтверджені належними доказами і підлягають задоволенню.
Крім того, позивач на підставі п. 8.1 договору просить суд стягнути з відповідача пеню за порушення строків розрахунків, передбачених даним договором, у розмірі 0, 2 % від суми заборгованості за кожний день прострочення розрахунків, яка за розрахунком позивача, здійсненим щодо накладних окремо по періоду прострочення, складає -1 014, 60 грн. за період з 30.11.2010 р. по 01.06.2012 р. (включно).
Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Здійснений позивачем розрахунок пені є арифметично вірним, відповідає вказаним вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимоги в цій частині позову підлягають задоволенню.
Зважаючи на те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання щодо здійснення оплати за поставлений товар в строк встановлений договором, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні нарахування та 3 % річних з простроченої суми грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно розрахунку позивача інфляційні нарахування за період з грудня 2010 року по квітень 2012 року (включно) складають 800, 78 грн., 3 % річних з простроченої суми за період з 30.11.2010 р. по 15.06.2012 р. (включно) складають -607, 72 грн.
Судом перевірено розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних, здійснений позивачем та встановлено, що він відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимоги в цій частині позову підлягають задоволенню.
Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 15 550, 70 грн. за договором № 211/10 від 01.01.2010 р., з яких: 13 127, 60 грн. сума основного боргу, 1 014, 60 грн. -пені, 607, 72 грн. -3 % річних та 800, 78 грн. інфляційних нарахувань є доведеними, обґрунтованими, підтверджені доказами, і підлягають задоволенню.
Судовий збір, відповідно до приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідача.
Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
вирішив:
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Мегаполіс»задовольнити повністю.
2. Стягнути з Спільного українсько-болгарського товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Комерс»(08290, Київська область, місто Ірпінь, селище міського типу Гостомель, вулиця Лугова, будинок 1, ідентифікаційний код - 24092030) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Мегаполіс»(69002, місто Запоріжжя, проспект Леніна, будинок 96, ідентифікаційний код - 25484884) 13 127 (тринадцять тисяч сто двадцять сім) грн. 60 коп. - основного боргу, 1 014 (одна тисяча чотирнадцять) грн. 60 коп. -пені, 607 (шістсот сім) грн. 72 коп. - 3 % річних, 800 (вісімсот) грн. 78 коп. - інфляційних нарахувань, 1 609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп. - судового збору.
3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Дане рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.
Повне рішення складено: 03.09.2012 р.
Суддя Т.В. Лутак