Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"20" червня 2006 р. 11:20 Справа № АС-04/299-06
вх. № 6368/1-04
Суддя господарського суду Харківської області Григоров А.М.
за участю секретаря судового засідання Попов О.Г.
представників сторін
Представник позивача - Яценко О.П. - дов.
Представник відповідача - Бєлєвцова О.С. - дов.
по справі за позовом Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів м.Х-в
до ТОВ "Золота нива", с. Забавне
про стягнення 23228,64 грн.
Позивач, суб'єкт владних повноважень Харківське обласне відділення Фонду України соціального захисту інвалідів, м. Харків звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача ТОВ "Золота нива", с. Забавне 23228,64 грн. за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач зобов'язаний був створити у 2005 р. 6 робочих місця для працевлаштування, але фактично протягом дванадцяти місяців 2005 р. було працевлаштоване 2 інваліда, тобто відповідачем не виконаний норматив - не працевлаштоване 4 інваліда, згідно нормативу. У зв'язку з чим відповідач повинен сплатити позивачеві суму 26044,12 грн. за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів. Загальна сума заборгованості складає 22985,00 грн., пеня становить 243,64 грн.
Суд розглядає справу по КАС України.
Відповідач, в своєму відзиві на позов заперечує, вказує, що підприємством вжито всіх можливих заходів зі створення робочих місць для інвалідів та намаганні вишукати інвалідів для працевлаштування. Видано наказ №6 від 11.02.2005р. по підприємству про створення атестаційної комісії з метою визначення робочих місць, де можливе використання праці інвалідів, проведення атестації робочих місць інвалідів та оформлення карток умов праці робочих місць інвалідів; за наслідками роботи атестаційної комісії складено протокол №1 засідання атестаційної комісії від 21.03.2005р., складено картки умов праці; з метою працевлаштування інвалідів, нами був направлений відповідний лист-заявка №298 від 07.06.2005р. до Ізюмського РУПСЗН з проханням направити до нашого товариства інвалідів з метою працевлаштування; розроблено та затверджено інструкцію робочого місця інваліда; виконано вимоги законодавства щодо подання звіту №10-П «Про зайнятість та працевлаштування інвалідів" за 2005р. та звітів №3-ПН «Про наявність вільних робочих місць (вакантних посад). Відповідно до звітів №3-ПН «Про наявність вільних робочих місць (вакантних посад)", поданих до Ізюмського міськрайцентру зайнятості у 2005 році, на підприємстві є вакансії підсобний робітник, вагар, тракторист, робітник з ручних робіт в сільському господарстві. На відповідні прохання направити інвалідів для працевлаштування Центр зайнятості і Фонд соціального захисту інвалідів не відреагували, до цього часу вказаними державними органами не направлено до нашого товариства жодного інваліда. На наш запит Ізюмський міський-районний центр зайнятості листом від 29.06.2005р. №1196 повідомив, що інваліди для направлення з метою працевлаштування до них не зверталися і тому до ТОВ «Золота нива" не направлялися. Крім того, на наш запит Ізюмський міський-районний центр зайнятості листом від 14.06.2006р. №1251 повідомив, що інваліди, які мають професії та відповідні висновки МСЕК про умови і характер праці інвалідів по вакансіям, які були вільні у ТОВ «Золота нива", на обліку в Центрі зайнятості не перебували. Тому, відповідно, до нашого підприємства для працевлаштування не направлялися. Згідно даних відділу кадрів ТОВ «Золота нива", окрім працевлаштованих інвалідів, що працюють на підприємстві, відповідними державними органами не було направлено жодного інваліда для працевлаштування у 2005році, та більше інвалідів не зверталося з проханням працевлаштування.
Таким чином відповідач вважає, що ТОВ «Золота нива" не мало можливості виконати норматив робочих місць інвалідів, оскільки інвалідів в дійсності не було, тобто вони самостійно не зверталися, їх не було направлено відповідними державними органами до підприємства на вимогу законодавства, а на наші пропозиції щодо працевлаштування деяким інвалідам, що мешкають в місцевості розташування нашого товариства, вони відмовили. Тобто наше підприємство зробило всі можливі заходи в рамках Закону №875 для працевлаштування інвалідів, і до нього не можуть бути застосовані штрафні санкції, докази відмови нашого підприємства в прийнятті на роботу інвалідів позивачем не надані.
Таким чином на підприємство не може бути покладена відповідальність за неналежне виконання обов'язку по трудоустрію інвалідів органами, вказаними ст. 18 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».
Суд застосовує законодавство на момент виникнення спірних відносин.
Матеріалами справи встановлено, що Фонд України соціального захисту інвалідів діє відповідно затверджених на підставі ст. 10 та ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використанню цих коштів затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1767 від 28 грудня 2001 р. та Положення Про Фонд України соціальної захищеності інвалідів затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 92 від 18.07.1991 р.
Відповідно до даних звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 р. (середньооблікова чисельність та фонд оплати праці) середньорічна заробітна плата на підприємстві на одного працівника складає у 2005 р. 5746,25 грн.
Статтею 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», встановлено, що для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця.
Згідно зі ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства (об'єднання ), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою ст.19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньорічної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом. Для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності та господарювання, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір штрафних санкцій за робоче місце, не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (об'єднанні), у відповідній установі, організації. Згідно ч.3 ст.20 наведеного Закону сплату штрафних санкцій підприємства (об'єднання), установи і організації провадять за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів).
Згідно звіту відповідача за 2005 р. про зайнятість та працевлаштування інвалідів середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу підприємства у 2005 р. становила 160 осіб, відповідно до ст. 19 вищевказаного закону відповідач у 2005 р. повинен був створити 6 робочих місця для працевлаштування інвалідів. Фактично, згідно даних, наданих відповідачем у звіті, середньооблікова чисельність інвалідів - штатних працівників на підприємстві становить 2 інваліда. Цей факт також підтверджений розділом ІІ списку працюючих інвалідів.
Суд зазначає, що один з інвалідів працював у позивача не повний рік, але, наведений Закон не пов'язує факт створення робочого місця з терміном праці інваліда у звітному періоді та датою прийняття його на роботу в даному періоді. Закон тільки вказує на факт роботи інваліда на підприємстві.
Cуд зазначає, що згідно наведеної норми, суми яки просить стягнути позивач є штрафними санкціями. По своїй правовій природі штрафні санкції застосовуються за порушення законодавства діями чи бездіяльністю. Тобто за неналежне виконання обов'язку покладеного законом.
Згідно ст. 18 наведеного закону працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.
Відповідно до Положення «Про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів « затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1995 р. «Про організацію робочих місць та працевлаштування інвалідів», працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.
Суд зазначає, що відповідач звертався до компетентних органів з проханням направити на підприємство для працевлаштування інвалідів, про що свідчать лист-заявка №298 від 07.06.2005р. до Ізюмського РУПСЗН з проханням направити до товариства інвалідів з метою працевлаштування, виконано вимоги законодавства щодо подання звіту №10-П «Про зайнятість та працевлаштування інвалідів" за 2005р. та звітів №3-ПН «Про наявність вільних робочих місць (вакантних посад). Відповідно до звітів №3-ПН «Про наявність вільних робочих місць (вакантних посад)", поданих до Ізюмського міськрайцентру зайнятості у 2005 році, на підприємстві є вакансії підсобний робітник, вагар, тракторист, робітник з ручних робіт в сільському господарстві. На відповідні прохання направити інвалідів для працевлаштування Центр зайнятості і Фонд соцзахисту інвалідів не відреагували. Запит до Ізюмського міського-районного центру зайнятості і відповідь листом від 29.06.2005р. №1196 про те, що інваліди для направлення з метою працевлаштування до них не зверталися і тому до ТОВ «Золота нива" не направлялися. Крім того, на запит Ізюмський міський-районний центр зайнятості листом від 14.06.2006р. №1251 повідомив, що інваліди, які мають професії та відповідні висновки МСЕК про умови і характер праці інвалідів по вакансіям, які були вільні у ТОВ «Золота нива", на обліку в Центрі зайнятості не перебували. Тому до підприємства для працевлаштування не направлялися. Згідно даних відділу кадрів ТОВ «Золота нива", окрім працевлаштованих інвалідів, що працюють на підприємстві, відповідними державними органами не було направлено жодного інваліда для працевлаштування у 2005 році, та більше інвалідів не зверталося з проханням працевлаштування. Крім того лист № 1000 Ізюмського міського-районного центру зайнятості свідчить про те, що ТОВ «Золота нива" інформували про наявність вільних робочих місць для інвалідів (форма 3-ПН «Звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках.)
Позивач, не надав доказів, що компетентні органи, які займаються направленням інвалідів для працевлаштування направляли інвалідів до відповідача для працевлаштування. Не надав доказів безпосереднього звернення інвалідів на підприємство з метою працевлаштуванні, і відмови в такому працевлаштуванні.
Згідно матеріалів справи інваліди до відповідача не направлялися і інваліди до відповідача не зверталися.
Таким чином не належне виконання обов'язку з боку відповідача відсутнє.
За таких обставин позивач просить покласти на відповідача відповідальність за неналежне виконання обов'язків щодо працевлаштування інвалідів органами, зазначеними у ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (Практика ВСУ постанова від 15.01.03 р. справа №4292/1-36).
Враховуючи наведене вимоги про стягнення штрафних санкцій необґрунтовані.
Відповідно неправомірно на заявлені санкції нарахована пеня.
Керуючись статтями 4 , 8, 86, 94, 160- 163 перехідними та прикінцевими положеннями Кодексу адміністративного судочинства України , статтями 18, 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", суд
У позові відмовити.
На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.
Апеляційна скарга може бути подана через суд першої інстанції протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.
Суддя Григоров А.М.