22 листопада 2007 року.
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
головуючої судді Козака І.О.,
суддів Кузьми P.M., Демковича Ю.Й.,
при секретарі Стець І.В.,
з участю апелянтів ОСОБА_1, ОСОБА_2, представника
апелянтів ОСОБА_3 та представника позивача Рудої Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тернополя цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2
на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 16 липня 2007 року по справі за позовом відкритого акціонерного товариства «Тернопільголовпостач» /надалі"товариство"/
до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та відшкодування матеріальної шкоди,
У скарзі апелянти просять скасувати рішення Тернопільського міськрайонного суду від 16.07.07 та постановити нове, яким відмовити позивачу в задоволенні його вимог.
Посилаються на те, що судом першої інстанції допущені порушення норм процесуального та матеріального права, а саме: в супереч встановленим обставинам справи, з перекрученням фактів, суд визнав, що між відповідачами була зловмисна домовленість на придбання та подальший продаж акцій товариства власної емісії.
Вказують, що статутні документи товариства дозволяли членам правління приймати рішення щодо викупу акцій, однак суд визнав їх дії неправомірними, пославшись на те, що з цього приводу не було рішення зборів акціонерів.
Зазначають, що судом невірно трактовано положення ст. 32 Закону України «Про господарські товариства» щодо оплати акцій власної емісії при викупі та джерел фінансування.
Вказують, що судом не встановлено факту зловмисної домовленості між ними та не вказано, у чому саме полягають збитки та який їх розмір.
Окрім цього апелянти не згідні із порядком застосування реституції внаслідок визнання недійсними договорів купівлі-продажу акцій.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 16.07.07 позовні вимоги товариства задоволено в повному обсязі, визнано недійсними договір купівлі-продажу цінних паперів № 254 від 05.05.06, укладений між ОСОБА_1 та ВАТ «Тернопільголовпостач» і договір купівлі-продажу цінних паперів № 252 від 05.05.06,
Справа № 22а - 989 Головуючий у 1-й інстанції - Галіян Л.Є.
Категорія - 44 Доповідач - Демкович Ю.Й.
2
укладений між ОСОБА_2 та ВАТ «Тернопільголовпостач» й повернуто сторони в попередній стан.
Також визнано недійсними договір купівлі-продажу цінних паперів № 2/271 від 05.05.06, укладений між ОСОБА_1 та ВАТ «Тернопільголовпостач» і договір купівлі-продажу цінних паперів № 2/272 від 05.05.06, укладений між ОСОБА_2 та ВАТ «Тернопільголовпостач» й повернуто сторони в попередній стан.
Стягнуто солідарно з відповідачів в користь товариства 273102, 37 грн. матеріальної шкоди та судові витрати.
В апеляційній інстанції апелянти та їх представник підтримали вимоги скарги, пославшись на мотиви, зазначені в ній.
Представник позивача заперечив щодо задоволення скарги.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши доповідача, пояснення сторін, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення залишити без змін, виходячи із наступних мотивів.
У силу ст. 308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо встановлює, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Судом вірно визначені правовідносини, які виникли між сторонами спору та вірно оцінено докази, подані ними та досліджені в судовому засіданні.
Так, приймаючи рішення, суд виходив із того, що відповідачі є посадовими особами товариства й, у відповідності до установчих документів, останні були зобов'язані забезпечувати прибуткову діяльність й не допускати дій на шкоду товариства, тим більше, пов'язаних із зловживанням службовим становищем, або ж з особистої чи групової заінтересованості, однак, в порушення цих вимог, відповідачі уклали оспорювані договори, діючи із зловмисною домовленістю.
Із таким висновком колегія суддів погоджується.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідачі, будучи посадовими особами, відповідно - ОСОБА_1 головою правління товариства, а ОСОБА_2 в.о. заступника голови правління товариства по комерційній роботі із правом підпису розпорядчих і фінансових документів, 05.05.06 уклали договори купівлі-продажу цінних паперів товариства власної емісії № 252, № 254, № 2/271 та № 2/272, виступаючи відповідно у кожному випадку як покупець чи продавець, або ж як представник товариства.
При цьому, останні діяли в супереч вимогам ст. 41 Закону України «Про господарські товариства», без рішення зборів акціонерів про придбання товариством акцій власної емісії за рахунок прибутку (нерозподіленого прибутку).
Суд першої інстанції правомірно визнав, що між відповідачами була зловмисна домовленість, про що свідчать наступні факти:
Спірні договори укладалися в один день - 05.05.06.
Рішення про придбання акцій власної емісії за рахунок прибутку товариства зборами акціонерів не приймалося.
Відповідачі, як посадові особи, при укладенні угод виступали у різних якостях -покупцями, продавцями, або ж представниками товариства.
Придбання акцій товариства на користь відповідачів (фізичних осіб) здійснювалося за ціною 0, 005 грн. за одну акцію номіналом 0, 25 грн., що у 50 разів є нижчою її номінальної вартості.
Продаж акцій товариству здійснювався за ціною 0, 37644 грн. за одну акцію номіналом 0, 25 грн., що у 75 разів є вищою за ціну придбання акцій.
Тому, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно застосував положення ст. ст. 216, 232 ЦК України щодо визнання спірних правочинів недійсними та наслідків, які настають при цьому.
3
Апеляційна інстанція погоджується із розрахунком заподіяних збитків, виходячи із ціни акцій (0, 005грн.), які були придбані відповідачами та ціни акцій (0, 37644 грн.), проданих ними товариству.
Колегія суддів не приймає до уваги доводів апелянта про неповноту та необ'єктивність судового розгляду, оскільки в силу ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на принципах змагальності й обов'язок по доказуванню покладений на сторони спору, а не на суд. Подані сторонами докази судом першої інстанції оцінені належним чином.
Також, колегією суддів не бралися до уваги доводи апелянтів щодо наявності у членів правління повноважень по прийняттю рішень про викуп акцій, оскільки п. 2.2. Положення про викуп ВАТ «Тернопільголовпостач» акцій власної емісії, який надавав вказане право, визнаний недійсним рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 10.08.06 й суперечив ст. 41 Закону України «Про господарські товариства».
Тому, підстав для скасування рішення суду, з мотивів, наведених у скарзі, апеляційна інстанція не вбачає.
Керуючись ст. ст. 218, 303, 304, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 16 липня 2007 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох
місяців.