"6" грудня 2007 року
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
головуючого Ткача З.Є.
суддів - Гурзеля І.В., Жолудько Л.Д.
при секретарі - Любчик Л.В.
з участю - ОСОБА_1, ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 15 жовтня 2007 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів.
встановила:
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 15 жовтня 2007 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі 800 грн. задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, аліменти в твердій грошовій сумі 500 грн. щомісячно, починаючи з 7.09.2007 р. до досягнення ним повноліття.
Стягнуто з ОСОБА_1 державне мито на користь держави в розмірі 51 грн. та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, а справу направити на новий розгляд, посилаючись на те, що його дохід на місяць складає 1015 грн., а в даний час він припинив підприємницьку діяльність і доходів не має.
У судовому засіданні ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав, зі славшись на доводи, викладені в ній, та пояснив, що він має можливість сплачувати аліменти в сумі, що не перевищує 300 грн., оскільки перестав займатись підприємницькою діяльністю і лише недавно влаштувався на роботу таксистом.
Справа №22а-1107 Головуючий у 1 інстанції - Подлісна І.М.
Категорія 36 Доповідач -Жолудько Л.Д.
2
ОСОБА_2 апеляційної скарги не визнала і пояснила, що дохід, який отримував ОСОБА_1 від підприємницької діяльності, давав йому можливість сплачувати визначений судом розмір аліментів на дитину, а тому його посилання на періодичну відсутність у нього заробітку не може бути підставою для скасування законного та обгрунтованого рішення суду.
Судом установлено, що 14.11.2002 року між сторонами був укладений шлюб.
ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_3ї.
Відповідач ухиляється від утримання сина, хоча займається підприємницькою діяльністю і має мінливий дохід.
Розглянувши справу, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників апеляційного розгляду справи, колегія вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 до задоволення не підлягає.
Визнаючи розмір аліментів у твердій грошовій сумі в розмірі 500 грн., суд виходив з того, що матеріальне становище та стан здоров"я платника аліментів - відповідача ОСОБА_1 дають можливість сплачувати вказану суму на утримання дитини.
Колегія вважає, що з таким висновком суду слід погодитись, оскільки він відповідає встановленим обставинам і вимогам ст. ст. 182, 184 СК України.
Колегія не приймає до уваги посилання апелянта на неспроможність його сплачувати визначений судом розмір аліментів на дитину, оскільки в суді 1-ї інстанції він будь-яких доказів на підтвердження цієї обставини не навів.
Із долучених до апеляційної скарги матеріалів теж не можна зробити висновок про тяжке матеріальне становище відповідача чи поганий стан здоров"я, які б не давали йому можливості сплачувати аліменти на дитину в розмірі, визначеному судом.
Сам по собі зроблений апелянтом розрахунок його доходу не може бути належним доказом для зменшення визначеного судом розміру аліментів.
Із долученої до апеляційної скарги копії довідки Тернопільської об"єднаної ДПІ від 24.10.2007 р. вбачається, що обсяг виручки від реалізації товарів апелянтом за ІІ-ІП кв. 2007 р. склав 34900 грн., що спростовує його твердження про місячний заробіток 1014, 19 грн.
Таким чином, колегія вважає, що рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, і підстав для його скасування- не вбачає.
Керуючись ст. ст. 307 ч.1, п.1; 308; 313; 314, ч.1, п.1; 317; 319; 324; 325 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
3
Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 15.10.2007 р. залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.