"21" серпня 2012 р. Справа № 5016/1541/2012(1/72)
м. Миколаїв
За позовом: Публічного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» /54002, м. Миколаїв, вул. Каботажний узвіз, буд. 18/
до відповідача: Державного підприємства «Суднобуздвний завод ім. 61 комунара»/54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 38/
про: стягнення 28633,86 грн.
Суддя Васильєва Л.І.
Представники:
Від позивача: Лук'янова О.В., дов. від 28.03.2012р. № 47
Від відповідача: Марлянова С.М., дов. від 02.04.2012р. № 36/18-д
Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою в якій просить стягнути з відповідача заборгованість за поставлену теплову енергію за період з жовтня 2011р. по квітень 2012р. в сумі 28633,86 грн., в тому числі: 24877,02 грн. - сума основного боргу, 499,90 грн. збитки від інфляції, 1553,11 грн. - 3% річних та 1703,83 грн. -пеня.
Відповідач надав відзив, в якому проти позову заперечує. В обґрунтування зазначає, що додатком № 1/1 до договору встановлено тариф у розмірі 98,09 грн./Гкал. Разом з тим, позивачем у розрахунку суми боргу застосовано тариф у розмірі 857,71 грн./Гкал. Зазначає, що додані до позовної заяви акти прийому передачі теплової енергії у гарячій воді не підписані уповноваженим представником відповідача. Посилається на п. 6 ст. 232 ГК України, яким передбачено, що нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано та вказує, що нарахування пені за період жовтень 2011-лютий 2012р. є безпідставне через сплив позовної давності.
Розглянувши надані докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін - суд
встановив:
01.08.2002 р. між сторонами у справі був укладений договір № 2439 про постачання теплової енергії в гарячій воді (а.с.14-16).
Пунктами 9.1, 9.4 договору сторони визначили, що договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 1 серпня 2003р. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.
Оскільки, від сторін не надходило повідомлень про припинення договору, договір є пролонгованим, в тому числі й на 2011-2012 роки..
За умовами розділу 1 договору позивач зобов'язався постачати відповідачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а відповідач зобов'язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.
За змістом п. 5.1 договору облік споживання теплової енергії проводиться за приладами обліку, розрахунковим способом.
Пунктами 6.2, 6.3 договору сторонами погоджено, що розрахунковим періодом є календарний місяць та відповідач повинний за 20 днів до початку розрахункового періоду сплачувати позивачеві вартість зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця.
В період з жовтня 2011 р. по квітень 2012 р. позивачем на виконання умов укладеного договору поставлено відповідачу теплову енергію в гарячій воді у приміщення за адресою: вул. Чкалова, 108 (офіс) на загальну суму 26280,92 грн., що підтверджується нарядом від 18.10.2011р. на підключення опалення (а.с.52), рахунками на оплату теплової енергії за жовтень 2011 р. - квітень 2012 р. (а.с. 26-32), реєстрами вручення рахунків.
Відповідач за спожиту теплову енергію розрахувався частково в сумі 1403,90 грн., чим порушив умови договору.
Таким чином, після часткової сплати боргу, заборгованість відповідача за спожиту теплову енергію за період з жовтня 2011 р. по квітень 2012 р. становить 24877,02 грн.
Відповідно до ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України та ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватись відповідно до умов договору та вимог ЦК України та ГК України. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна умов договору не допускається. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно ст. 25 Закону України «Про теплопостачання»у разі несвоєчасної сплати платежів за спожиту теплову енергію споживач сплачує пеню за встановленими законодавством та договором розмірами.
У відповідності до п. 7.4.2 договору в разі несвоєчасного виконання розрахунків за теплову енергію відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача пеню в розмірі 1,0%(позивачем правомірно застосовані положення Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»відносно обмеження розміру нарахованої пені двома обліковими ставками НБУ) належної до сплати суми за кожний день прострочення платежу.
Отже, за невиконання належним чином грошових зобов'язань згідно з вимогами діючого законодавства України у встановлений строк, за розрахунком позивача боржнику цілком обґрунтовано нараховано до стягнення пеню в сумі 1703,83 грн., 3% річних в розмірі 1553,11 грн. та 499,90 грн. збитків від інфляції( в тому числі й відносно боргу по рішенням суду).
Заперечення відповідача стосовно невірного визначення позивачем вартості спожитої теплової енергії судом до уваги не приймаються, оскільки пунктом 6.1. договору від 01.08.2002 року передбачено розрахунки по тарифах, встановлених позивачем(а.с.47-48). Наявні в матеріалах справи реєстри вручення кінцевих розрахунків та актів прийому передачі теплової енергії свідчать про отримання відповідачем розрахунків та актів прийому передачі теплової енергії за період жовтень 2011 р. - квітень 2012 р.
Посилання відповідача на те, що нарахування позивачем пені за період жовтень 2011-лютий 2012р. безпідставне через сплив позовної давності є необґрунтованим, оскільки частина 6 ст. 232 Господарського Кодексу України відносно нарахування пені за 6 місяців не підлягає застосуванню, тому, що пунктом 7.4.2 договору передбачено нарахування пені за весь час прострочення. Пеня нарахована в межах спеціального строку позовної давності, встановленого підпунктом 1 пункту 2 статті 258 Цивільного кодексу України.
В спірних правовідносинах відповідачем дійсно порушені норми та приписи діючого законодавства, в зв'язку з чим позивач цілком правомірно звернувся до господарського суду з відповідним позовом.
Враховуючи викладене, позовні вимоги заявлені позивачем відповідно до вимог чинного законодавства, матеріалами справи підтверджені, отже підлягають задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
Позовні вимоги задовольнити.
Стягнути з Державного підприємства «Суднобудівний завод ім. 61 комунара»/54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 38, код ЄДРПОУ 14313240/ на користь Публічного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» /54002, м. Миколаїв, вул. Каботажний узвіз, буд. 18, код ЄДРПОУ 30083966/ 24877,02 грн. основного боргу, 499,90 грн. збитків від інфляції, 3% річних в сумі 1553,11 грн. та 1703,83 грн. пені, 1609,50 грн. судового збору.
Видати наказ.
Рішення у відповідності зі ст.85 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
Сторони, які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення повністю або частково у порядку і строки встановлені ст.93 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Л.I. Васильєва
Повний текст складено і підписано 27.08.2012р.