04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
27.08.2012 № 17/021-12
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Алданової С.О.
суддів: Сітайло Л.Г.
Дикунської С.Я.
при секретарі Шмиговська А.М.
за участю представників:
від позивача - не з'явився
від відповідача - Мельниченко О.В. (довіреність б/н від 23.08.2012 р.)
розглянувши у відкритому
судовому засіданні апеляційну скаргу Малого приватного підприємства «Сіміх»
на рішення
господарського суду Київської області
від 25.06.2012 р.
у справі № 17/021-12 (суддя Горбасенко П.В.)
за позовом Малого приватного підприємства «Сіміх»
до Приватного підприємства «Переяслав»
про витребування майна з чужого незаконного володіння
Мале приватне підприємство «Сіміх» звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до Приватного підприємства «Переяслав» про зобов'язання Приватного підприємства «Переяслав» повернути Малому приватному підприємству «Сіміх» майно, яке належить Малому приватному підприємству «Сіміх» на загальну суму 420089,00 грн.
Рішенням господарського суду Київської області від 25.06.2012 р. у справі №17/021-12 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення повністю та прийняти нове, яким позов МПП «Сіміх» задовольнити.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції були порушені норми матеріального та процесуального права.
Представник відповідача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити скаргу без задоволення, а рішення - без змін.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а строки розгляду апеляційної скарги обмежені ст. 102 ГПК України, колегія суддів, вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника позивача.
Колегія суддів зазначає, що ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.07.2012 р. явка сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
01.01.2009 р. між Приватним підприємством «Переяслав», як орендодавцем, та Малим приватним підприємством «Сіміх», як орендарем, було укладено договір про оренду приміщення, згідно умов якого орендодавець зобов'язався передати орендарю в користування автогараж № 2 площею 955 м2, вартістю з урахуванням індексації 299870,00 грн.; сушілку №1 площею 94 м2, вартістю з урахуванням індексації 29516,00 грн., згідно акта прийому-передачі за адресою: м. Переяслав-Хмельницький, вул. Героїв Дніпра 37 терміном на один рік, а орендар - прийняти вказані об'єкти.
Як вбачається з акта прийому-передачі (а.с. 72), підписаного та скріпленого печатками обох сторін договору, Приватне підприємство «Переяслав» передало, а Мале приватне підприємство «Сіміх» прийняло столярний цех загальною площею 195 м2 з 01 січня 2008 р., що містить 2 приміщення, які розділяються цегельною перегородкою з дверима.
Листом № 95 від 02.11.2009 р. (а.с. 70) Приватне підприємство «Переяслав» повідомило Мале приватне підприємство «Сіміх», що з 01.01.2010 р. договір оренди з МПП «Сіміх» заключатись або продовжуватись не буде через систематичне недотримання умов договору, в тому числі і несплату орендної плати. Вказаний лист 08.11.2009 р. був отриманий представником позивача - Яровим В., що підтверджується підписом останнього на вказаному листі та печаткою позивача.
З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що договір про оренду приміщення від 01.01.2009 р. припинив свою дію 31.12.2009 р.
Протоколом огляду місця події від 24.03.2011 р. (а.с. 61-62) та доданими до протоколу документами (а.с. 63-69) встановлено, що при огляді приміщень відповідача, майна, яке належить Малому приватному підприємству «Сіміх», - не виявлено.
Постановою слідчого СВ Переяслав-Хмельницького МВ ГУМВС України в Київській області про порушення кримінальної справи та прийняття її до свого провадження від 26.03.2012 р. (а.с. 53) порушено кримінальну справу № 17-8919 за фактом здійснення крадіжки, з ПП «Сіміх» за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.
Статтею 386 ЦК України передбачено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
Відповідно до ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Як вже зазначено вище, протоколом огляду місця події від 24.03.2011 р., складеним слідчим органу внутрішніх справ на підставі огляду місця події (у відповідності до ст.ст. 190-191 Кримінально-процесуального кодексу України) та доданими до протоколу документами встановлено, що при огляді приміщень відповідача, майна, яке належить Малому приватному підприємству «Сіміх», - не виявлено.
Належних та допустимих доказів, у розумінні ст.ст. 33, 34 ГПК України, перебування спірного майна у відповідача, позивачем суду не надано.
Слід зазначити, що інвентаризаційний опис основних засобів станом на 01.09.2010 р. (а.с. 27-29), інвентаризаційний опис інших необоротних матеріальних активів станом на 01.09.2010 р. (а.с. 30-32) та інвентаризаційний опис товарно-матеріальних цінностей станом на 01.09.2010 р. (а.с. 33-34), на які посилається позивач в обгрунтування своїх позовних вимог, складено МПП «Сіміх» в односторонньому порядку 01.09.2010 р., в той час як МПП «Сіміх» звернувся до суду першої інстанції з даним позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння лише 25.04.2012 р.
Доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, про те, що договір про оренду приміщення від 01.01.2009 р. є продовженим до 31.12.2010 р., спростовуються тим, що відповідач, на виконання договору про оренду приміщення від 01.01.2009 р., за місяць до припинення договору, звернувся до позивача з листом № 104 від 08.12.2009 р. (а.с. 71), яким повідомив МПП «Сіміх», що на підставах, наведених в листі, з 01.01.2010 р. договір оренди з позивачем заключатись або продовжуватись не буде.
Враховуючи те, що позивачем належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст. 33, 34 ГПК України не доведено суду факту перебування спірного майна у користуванні відповідача, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги про зобов'язання Приватного підприємства «Переяслав» повернути Малому приватному підприємству «Сіміх» майно, яке належить останньому на загальну суму 420089,00 грн. є необґрунтованими, недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивачем, в порушення зазначеної норми, належним чином апеляційну скаргу не обґрунтовано, доказів та підстав для скасування рішення суду першої інстанції апеляційному суду не наведено.
Тому колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Київської області від 25.06.2012 р. у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального і процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для його скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Малого приватного підприємства «Сіміх» залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Київської області від 25.06.2012 р. у справі №17/021-12 залишити без змін.
Справу №17/021-12 повернути до господарського суду Київської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Головуючий суддя Алданова С.О.
Судді Сітайло Л.Г.
Дикунська С.Я.