01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"20" серпня 2012 р. Справа № 20/040-12
Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Приватного підприємства «Вінтрейдфуд»
до Публічного акціонерного товариства «Рокитнянська продовольча компанія»
про стягнення 860203,15 грн.
секретар судового засідання (пом. судді): Новікова І.С.
за участю представників:
від позивача:Чайка М.О., довір. б/н від 25.06.2012 р.
від відповідача: не з'явився
Обставини справи:
Приватне підприємство «Вінтрейдфуд»(далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Рокитнянська продовольча компанія»(далі - відповідач) про стягнення 782737,61 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на укладення 05.03.2012 р. з ПАТ «Рокитнянська продовольча компанія»договору поставки № 82, згідно з яким ПП «Вінтрейдфуд»зобов'язувалось передавати у власність відповідача товар, а відповідач зобов'язувався приймати і оплачувати його.
Згідно умов договору відповідач отримав від позивача товар на загальну суму 588448,90 грн., який ПАТ «Рокитнянська продовольча компанія»не був оплачений, у зв'язку з чим позивач просив суд стягнути з відповідача 588448,90 грн. основного боргу, 137697,04 грн. пені, 56591,04 грн. 30% річних, а також судові витрати покласти на відповідача.
Розгляд справи відкладався.
19.07.2012 р. до господарського суду Київської області ПАТ «Рокитнянська продовольча компанія»було подано клопотання № 19 від 19.07.2012 р., відповідно до якого відповідач просив суд перенести судове засідання, призначене на 23.07.2012 р., яке було задоволено судом.
03.08.2012 р. до господарського суду Київської області ПАТ «Рокитнянська продовольча компанія»було подано клопотання № 3/08 від 03.08.2012 р., відповідно до якого відповідач просив суд перенести судове засідання, призначене на 06.08.2012 р., яке було задоволено судом.
06.08.2012 р. ПП «Вінтрейдфуд»було подано заяву б/н, б/д (вх. № 12368 від 06.08.2012 р.) про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просив суд стягнути з відповідача 588448,90 грн. основного боргу, 181242,26 грн. пені, 74483,12 грн. 30% річних, а також 16883,48 грн. судового збору.
17.08.2012 р. ПП «Вінтрейдфуд»було подано заяву б/н, б/д (вх. № 13050 від 17.08.2012 р.) про уточнення (збільшення розміру) позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 588448,90 грн. основного боргу, 192586,80 грн. пені, 79167,45 грн. 30% річних, а також судовий збір.
Представник позивача у судовому засіданні 20.08.2012 р. позовні вимоги підтримав, з урахуванням заяви б/н, б/д (вх. № 13050 від 17.08.2012 р.) про уточнення (збільшення розміру) позовних вимог.
У судові засідання 23.07.2012 р., 06.08.2012 р., 20.08.2012 р. відповідач не з'явився. Відзиву на позов не надав.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України в разі, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
У судовому засіданні 20.08.2012 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд
встановив:
05.03.2012 р. між Приватним підприємством «Вінтрейдфуд»(постачальник) та Публічним акціонерним товариством «Рокитнянська продовольча компанія»(покупець) було укладено договір поставки № 82, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець -прийняти та оплатити товар у кількості, по найменуваннях і цінах, зазначених у накладних (товарно-транспортних або товарних), що виписуються на кожну партію товару.
Згідно з п. 2.1 договору ціна по кожному найменуванню і на кожну партію товару визначається на підставі прайс-листів постачальника та вказується в накладних на кожну партію товару і містить у собі податок на додану вартість.
Пунктом 2.2 договору передбачено, що поставка товару здійснюється на умовах попередньої оплати, або по факту загрузки в автомобіль покупця.
У відповідності з п. 2.3 договору днем здійснення платежу вважається день, в який сума, що підлягає сплаті, зарахована на рахунок постачальника.
Датою постачання товару вважається дата підписання накладної (товарно-транспортної або товарної) обома сторонами, що засвідчує прийняття товару покупцем від постачальника (п. 3.3 договору).
Відповідно до п. 6.3 договору за прострочку оплати за цим договором, покупець сплачує штрафну пеню в розмірі 0,2% від суми заборгованості за кожен день прострочення.
Згідно з п. 6.4 договору покупець, який прострочив оплату за цим договором, крім пені повинен сплатити за час прострочення 30% річних з простроченої суми.
Приватним підприємством «Вінтрейдфуд» було поставлено Публічному акціонерному товариству «Рокитнянська продовольча компанія»товар на суму 588448,90 грн., що підтверджується видатковими накладними № РН-0000027 від 05.03.2012 р. на суму 271071,94 грн., № РН-0000029 від 13.03.2012 р. на суму 317376,96 грн., а також товарно-транспортними накладними серії ВІ № 27 від 10.03.2012 р. на суму 271071,94 грн. та № 29 від 13.03.2012 р. на суму 317376,96 грн., копії яких долучені до матеріалів справи (оригінали оглянуті судом).
ПАТ «Рокитнянська продовольча компанія»та ПП «Вінтрейдфуд»було підписано акт звірки взаєморозрахунків за період з 05.03.2012 р. до 31.03.2012 р. на суму 588448,90 грн.
Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням ПАТ «Рокитнянська продовольча компанія» своїх зобов'язань за договором, ПП «Вінтрейдфуд»на адресу відповідача було направлено претензію № 1 від 03.05.2012 р. щодо сплати заборгованості за договором поставки № 82 від 05.03.2012 р. в сумі 588448,90 грн. (факт надсилання претензії відповідачу підтверджується долученою до матеріалів справи копією фіскального чеку № 8982 від 03.05.2012 р.).
Відповідь на претензію позивачем отримано не було, заборгованість не сплачено.
Оскільки відповідач не розрахувався за поставлений товар, позивач і звернувся з даним позовом до суду.
Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.
Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Згідно з ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин.
Так, ст. 655 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За змістом ст.ст. 691, 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідач у судові засідання не з'явився, відзив на позов, контррозрахунок або докази оплати поставленого позивачем товару суду не надав.
Отже, факт порушення відповідачем зобов'язань судом встановлений та по суті відповідачем не спростований.
З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення заборгованості за поставлений товар, з урахуванням встановлення судом факту наявності заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 588448,90 грн., є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Крім суми основної заборгованості, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню відповідно до п. 6.3 договору.
Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Відповідно до ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, штрафні санкції є видом господарських санкцій, які застосовуються у сфері господарювання.
Як зазначалося вище, згідно з п. 6.3 договору за прострочку оплати за цим договором, покупець сплачує пеню в розмірі 0,2% від суми заборгованості за кожен день прострочення.
З долученого до матеріалів справи розрахунку пені (за заявою б/н, б/д (вх. № 13050 від 17.08.2012 р.) про уточнення (збільшення розміру) позовних вимог) вбачається, що позивачем було визначено розмір пені в сумі 192586,80 грн., у тому числі за період з 06.03.2012 р. до 20.08.2012 р. на суму 271071,94 грн. в сумі 91080,17 грн., з 14.03.2012 р. до 20.08.2012 р. на суму 317376,96 грн. в сумі 101506,63 грн.
Між тим, відповідно до ч. 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Стаття 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Тобто визначений договором розмір пені не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, відтак за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24.10.2011 р. у справі № 25/187, а також у постанові Вищого господарського суду України від 21.04.2011 р. у справі № 9/107.
Отже, з урахуванням зазначених вище приписів ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», належна до стягнення з відповідача сума пені, згідно з вірним арифметичним розрахунком, становить 39577,55 грн., у тому числі за період з 06.03.2012 р. до 20.08.2012 р. на суму 271071,94 грн. в сумі 18726,92 грн. та за період з 14.03.2012 р. до 20.08.2012 р. на суму 317376,96 грн. в сумі 20850,63 грн.
Також позовна заява містить вимоги щодо стягнення з відповідача 30% річних відповідно до п. 6.4 договору.
Згідно з п. 6.4 договору покупець, який прострочив оплату за цим договором, крім пені повинен сплатити за час прострочення 30% річних з простроченої суми.
Згідно з приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З долученого до матеріалів справи розрахунку 30% річних вбачається, що позивачем було визначено розмір 30% річних у сумі 79167,45 грн., у тому числі за період з 06.03.2012 р. до 20.08.2012 р. на суму 271071,94 грн. в сумі 37430,20 грн., з 14.03.2012 р. до 20.08.2012 р. на суму 317376,96 грн. в сумі 41737,25 грн., який є арифметично вірним, у зв'язку з чим 30% річних підлягають стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.
За таких обставин суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог Приватного підприємства «Вінтрейдфуд».
Судові витрати відповідно до вимог ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а зайво сплачений судовий збір при поданні позивачем заяви про уточнення (збільшення розміру) позовних вимог в сумі 0,41 грн. підлягає поверненню Приватному підприємству «Вінтрейдфуд»з Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Рокитнянська продовольча компанія»(09600, Київська обл., Рокитнянський р-н, смт. Рокитне, вул. Вокзальна, 3, код 00382256) на користь Приватного підприємства «Вінтрейдфуд»(21050, Вінницька обл., м. Вінниця, Ленінський р-н, вул. Козицького, 87, кв. 4, код 37247886) - 588448 (п'ятсот вісімдесят вісім тисяч чотириста сорок вісім) грн. 90 коп. основного боргу, 39577 (тридцять дев'ять тисяч п'ятсот сімдесят сім) грн. 55 коп. пені, 79167 (сімдесят дев'ять тисяч сто шістдесят сім) грн. 45 коп. 30% річних, 14143 (чотирнадцять тисяч сто сорок три) грн. 88 коп. судового збору.
3. В решті позовних вимог відмовити.
4. Повернути з Державного бюджету України надмірно сплачений позивачем судовий збір в сумі 0,41 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення підписане 27.08.2012 р.
Суддя В.М. Бабкіна