79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
21.08.12 Справа№ 5015/2585/12
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Деснагрейн", м.Київ
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Лендком ЮА", с.Побужани Буського району Львівської області
про: стягнення 118 032,86 грн.
Суддя Король М.Р.
Представники:
від позивача: Мережук Т.В. - представник (довіреність № 11/210-СС від 26.03.12р.)
від відповідача: не з'явився
В судовому засіданні 21.08.2012 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Деснагрейн" (м.Київ) звернулось до господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Лендком ЮА" (с.Побужани Буського району Львівської області) про стягнення 118 032,86 грн., з яких: 99900,00 грн.- основний борг, 4282,34 грн. - 3% річних, 1299,00 - інфляційні втрати та 12551,52 - пеня.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач, отримавши від позивача товарно-матеріальні цінності на підставі договору №029-П-2011 від 28.02.2011 р., не сплатив їх вартості, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 99900,00 грн.
Ухвалою суду від 22.06.2012 р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 04.07.2012 р.
24.07.2012 р. суд задоволив клопотання сторін та оголосив перерву до 14.08.2012 р. у зв'язку із веденням переговорів щодо досягнення згоди про погашення заборгованості. 14.08.2012 р. перерву в судовому засіданні продовжено до 21.08.2012 р.
Представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, наведених в позовній заяві. 21.08.2012 р. представник позивача надав письмові додаткові пояснення (№18463/12), в яких зазначив, що підставою видачі видаткової накладної №ТРН -000150 від 18.05.2011 р. вказано договір. Щодо дати договору, вказаної у накладній, а саме: 23.02.2011 р., то це є технічною помилкою, оскільки жодного договору, крім договору №029-П-2011 від 28.02.2011 р. між позивачем та відповідачем не укладалось. Крім того, представник позивача, обгрунтовуючи видачу вказаної накладної на підставі договору №029-П-2011 від 28.02.2011 р., звернув увагу на те, що згідно з нею поставлені ті сорти ячменю, які вказані у п. 1.1 наведеного договору. На підтвердження факту виконання умов договору позивачем представлено довідку банку, з якої вбачається здійснення відповідачем часткової оплати поставленого товару. Відповідно до вказаної довідки, оплата проводилась на підставі рахунку - фактури №СФ-0000203 від 24.10.2011 р.
14.08.2012 р. представник відповідача подав відзив на позовну заяву (вх..№ 17813/12.), в якому позовні вимоги заперечив, стверджуючи, що факт передачі товару та його прийняття відповідачем, який підтверджується видатковою накладною № TPH-000150 від 18.04.12р., яка містить підписи та відбиток штампу відповідача, не являється належним доказом на підтвердження факту передачі товару по договору №029--П-2011 від 28.02.2011 р. Крім того, представник відповідача зазначив, що сторонами не було досягнуто згоди, щодо істотних умов договору, а саме предмета та ціни договору.
В судове засідання 21.08.2012р. відповідач явку повноважного представника не забезпечив, з заявами та клопотаннями до суду не звертався .
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
28.02.11 р. між ТзОВ „Деснагрейн" та ТзОВ „Лендком ЮА" було укладено договір № 029-П-2011 (далі-договір).
Відповідно до п. 1.1. договору, позивач зобов'язався продати, а відповідач купити насіння ячменю сортів Себастьян та Кангу, кількість та ціна якого вказується у специфікації та/або накладній на товар.
Відповідач отримав від позивача товар на загальну суму 399900,00 грн., про що свідчить видаткова накладна №TPH-000150 від 18.04.2011 року на суму 399900,00 грн.
Згідно з п.2.2.1. договору, відповідач зобов'язався оплатити товар до 15 вересня 2011 року, але всупереч умов договору не виконав належно зобов'язання по оплаті.
Часткову оплату переданого товару відповідач розпочав лише у листопаді 2011 року, зокрема, відповідач здійснив наступні проплати згідно довідки банку №831/1 від 16.07.2012 р.:
11 листопада 2011 року- 100000,00 грн.;
22 грудня 2011 року- 100000,00 грн.;
27 грудня 2011 року- 50000,00 грн.;
05 січня 2012 року- 50000,00 грн.
Таким чином відповідач погасив частину боргу у сумі 300000,00 грн.
На момент розгляду спору залишок боргу відповідача перед позивачем з оплати товару, отриманого згідно видаткової накладної №TPH-000150 від 18.04.2011 року, складає 99900,00 грн.
Оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 193 ГК України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
До виконання господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В силу положень ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Між сторонами у справі виникли зобов'язання щодо поставки товару на підставі договору поставки в силу п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України.
У відповідності до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у
встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною 1 ст. 692 ЦК України закріплено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а відповідач, вчасно не розрахувавшись по договору за отриманий товар згідно видаткової накладної №TPH-000150 від 18.04.2011 року, порушив взяті на себе договірні зобов'язання, в результаті чого заборгував перед позивачем 99900,00 грн.
Відповідно до ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Безпідставним є твердження відповідача про те, що сторони не досягнули згоди щодо ціни та предмета договору. Відповідно до п. 1.1 договору, позивач зобов'язався продати, а відповідач купити насіння ячменю сортів Себастьян та Кангу, кількість та ціна якого вказується у специфікації та/або накладній на товар. Кількість та ціна поставленого товару вказана у видатковій накладній №TPH-000150 від 18.04.2011 року.
Заперечення відповідачем позовних вимог з мотивів відсутності у видатковій накладній №TPH-000150 від 18.04.2011 року посилання на договір №029-П-2011 від 28.02.2011 р. спростовується поясненням позивача про допущення технічної помилки при зазначенні дати договору у накладеній. Інших договірних відносин, крім договору №029-П-2011 від 28.02.2011 р., між позивачем та відповідачем не існує.
Згідно вказаної накладної, відповідачу поставлені саме ті сорти ячменю, які вказані у п. 1.1 договору №029-П-2011 від 28.02.2011 р.
Факт наявності заборгованості згідно накладної №TPH-000150 від 18.04.2011 року, відповідач визнав, провівши її часткову оплату, що підтверджується довідкою банку №831/1 від 16.07.2012 р. Як вбачається з довідки банку, оплата проводилась на підставі рахунку -фактури №СФ -000203 від 24.10.2011 р. на суму 399 900,00 грн.
Найменування товару, вказані у договорі №029-П-2011 від 28.02.2011 р., видатковій накладній №TPH-000150 від 18.04.2011 та рахунку -фактурі №СФ -000203 від 24.10.2011 р. є ідентичними, а саме: насіння ячменю Себастьян та насіння ячменю Кангу. Крім того, є тотожною вартість поставленого товару -399 900,00 грн., вказана у видатковій накладній та рахунку -фактурі.
Як встановлено ч.3 ст. 509 ЦК України, зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).
Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).
Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною шостою статті 232 ГК України.
В зв'язку з тим, що відповідач допустив прострочення оплати товару, позивач на підставі п. 7.1 договору просить суд стягнути з відповідача на свою користь 12551,52 грн. пені, нарахованої за період 16.09.2011 р. -05.06.2012 р., згідно поданого розрахунку пені.
Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст. ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Оскільки стронами у договорі обумовлено нарахування пені за порушення строків оплати за кожен день прострочки без обмеження такого нарахування 6-місячним строком, виходячи з принципу свободи договору, суд погоджується з розрахунком пені, поданим позивачем.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Згідно розрахунку позовних вимог, відповідачу нараховано інфляційні втрати у розмірі 1299,00 грн. та 3% річних у розмірі 4282,34 грн., які підлягають стягненню.
Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідачем не надано до суду жодних доказів на спростування своєї вини в невиконанні зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару згідно з договором поставки. Факт наявності заборгованості належним чином доведений, документально підтверджений, у зв'язку чим суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.
Судовий збір покладається на відповідача у відповідності до ст. 49 ГПК України.
З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 610, 625, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 193, 230-232 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -
1. Позовні вимоги задоволити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Лендком ЮА" (80513, Львівська область, Буський район, село Побужани, вулиця Шкільна, будинок 127, ідентифікаційний код 35065462) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Деснагрейн" (04050, місто Київ, вулиця Пимоненко,13, корпус 5в/11, ідентифікаційний код 34003340) 99900,00 грн. основного боргу, 4282,34 грн. - 3% річних, 1299,00 грн. інфляційних втрат, 12551,52 грн. пені та 2361,00 грн. судового збору.
3. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.
Повне рішення складено 27.08.2012 р.
Суддя Король М.Р.