36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
16.08.2012 Справа № 18/1151/12
за позовом Публічного акціонерного товариства "Запорізький хлібокомбінат № 1", вул. Верхня, 1, м. Запоріжжя, 69032
до Приватного підприємства "Діадема", вул. Гоголя, 3, м. Кременчук, Полтавська обл., 39605
про стягнення 12 708,42 грн.
Суддя Ківшик О.В.
Представники:
від позивача: не з'явилися;
від відповідача : не з'явилися.
16.08.2012 р. у судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення, залучено її до матеріалів справи та повідомлено про термін виготовлення повного тексту судового рішення.
Суть спору : розглядається позовна заява Публічного акціонерного товариства "Запорізький хлібокомбінат № 1" про стягнення з Приватного підприємства "Діадема" 12 708,42 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного 20.04.2010 р. між Відкритим акціонерним товариством "Запорізький хлібокомбінат № 1" та Приватним підприємством "Діадема" договором № 20/04/10-2, з яких 10 017,14 грн. основний борг за грудень 2011 р. (з урахуванням часткової оплати), 2 185,03 грн. пеня за період з 22.12.2010 р. по 22.03.2012 р., 425,11 грн. 3 % річних за період з 22.12.2010 р. по 22.03.2012 р., 81,14 грн. інфляційні втрати за період з серпня 2011 р. по травень 2012 р. включно.
Позивач представництво у судове засідання не забезпечив. Останній відповідно до пп. 3.5.10 Інструкції з діловодства в господарських судах України та пп. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" був належним чином та завчасно повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання, а також про покладені на нього обов'язки, про що свідчить повідомлення № 3600109639263 про вручення поштового відправлення -ухвали суду від 12.07.2012 р. про відкладення розгляду даної справи. Позивач надав суду клопотання про розгляд справи за відсутності його представника, яке судом задоволено.
Відповідач представництво у судове засідання вдруге не забезпечив, вимог суду (п. 5 ухвали суду від 19.06.2012 р. про порушення провадження у справі та п. 3 ухвали суду від 12.07.2012 р. про відкладення розгляду справи) не виконав, про причини неявки суду не повідомив. Останній відповідно до пп. 3.5.10 Інструкції з діловодства в господарських судах України та пп. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" був належним чином та завчасно повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання, а також про покладені на нього обов'язки, про що свідчать повідомлення № 3600109584531 та № 3600109639255 про вручення поштового відправлення -вказаних ухвал суду.
Відповідно до пп. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, закінчення встановленого ст. 69 ГПК України строку вирішення спору, відсутність клопотання щодо продовження строку вирішення спору, суд не оцінює вказану обставину як підставу для подальшого відкладення розгляду справи. Спір розглядається за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача (у минулому судовому засіданні), оцінивши надані докази, суд,
встановив:
20.04.2010 р. між Відкритим акціонерним товариством "Запорізький хлібокомбінат № 1" (постачальник) та Приватним підприємством "Діадема" (дистриб'ютор) було укладено Договір № 20/0410-2 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого Дистриб'ютор за домовленістю з Постачальником отримує передбачений умовами вказаного Договору комплекс прав та обов'язків відносно представництва інтересів Постачальника, у тому числі пошук клієнтів (покупців), продаж кондитерських виробів в узгодженому обсязі, маркетингову, рекламну та торгово-посередницьку діяльність в зазначеному регіоні з метою розширення ринку збуту продукції Постачальника.
Як вбачається з матеріалів справи, загальними зборами акціонерів було прийнято рішення про зміну назви позивача на Публічне акціонерне товариство " Запорізький хлібокомбінат № 1" у зв'язку з необхідністю приведення у відповідність до норм Закону України "Про акціонерні товариства". Відповідно до чинного законодавства України було проведено державну реєстрацію змін до установчих документів останнього в частині зміни найменування.
При цьому сторони узгодили, зокрема, наступне :
- ціна на товар визначається на основі узгодженої Сторонами Специфікації (Додаток № 6), з урахуванням знижок, відповідно до умов даного Договору. Ціна на товар повинна бути узгоджена Сторонами не менше ніж за 5 робочих днів до початку поставки відповідного товару (п. 4.2 Договору);
- Постачальник надає Дистриб'ютору додаткові цінові знижки відповідно до Додатка № 6 (п. 4.4. Договору);
- Дистриб'ютор зобов'язується придбавати Постачальника товари окремими партіями і здійснювати продажу в регіоні від свого імені (п. 2.1. Договору);
- Дистриб'ютор зобов'язується провести повний розрахунок за отриману партію товару у відповідності до товаро-транспортної накладної на протязі 21 календарного дня з моменту прийомки вказаної партії від Постачальника (п. 4.5. Договору);
- у разі порушення строків оплати Дистриб'ютор сплачує Постачальнику суму боргу з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми за кожний день прострочки (п. 8.3 Договору);
- цей договір набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками Сторін і діє до 31 грудня 2010 року, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх обов'язків (п. 10.1. Договору).
На виконання умов Договору Постачальником було передано Дистриб'ютору товар, зокрема, у грудні 2010 року на загальну суму 15 910,10 грн., в тому числі за товаро-транспортною накладною від 01.12.2010 року № 80025 на суму 9 350,56 грн. та від 15.12.2010 року № 80413 на суму 6 559,54 грн.. Зазначені товаро-транспортні накладні підписані сторонами та скріплені їх печатками.
За умовами п. 4.4. Договору Дистриб'ютору було надано додаткову цінову знижку в розмірі 542,39 грн., що підтверджується відповідним актом від 31.12.2010 р..
В порушення умов Договору розрахунки за товар у повному обсязі у встановлений строк Дистриб'ютором здійснені не були, заборгованість останнього з урахуванням часткової оплати, наявної переплати та наданої знижки на момент подання позову за даними позивача складає 10 017,14 грн..
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом з вимогою щодо стягнення з відповідача 12 708,42 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного 20.04.2010 р. між Сторонами договору № 20/04/10-2, з яких 10 017,14 грн. основний борг за грудень 2011 р. (з урахуванням часткової оплати), 2 185,03 грн. пеня за період з 22.12.2010 р. по 22.03.2012 р., 425,11 грн. 3 % річних за період з 22.12.2010 р. по 22.03.2012 р., 81,14 грн. інфляційні втрати за період з серпня 2011 р. по травень 2012 р. включно.
При винесенні рішення суд виходив з наступного.
Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Статтею 193 Господарського України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
У відповідності до вимог ст. ст. 525, ст. 526, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконував зобов'язання за вищезазначеним Договором щодо здійснення ним поставки товару. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним Договором та наведених вище норм права не оплатив отриманий товар вартістю 10 017,14 грн. у встановлені у Договорі строки.
Отже, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 10 017,14 грн. основного боргу підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.
Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).
Згідно статті 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.
Пунктом 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 8.3 Договору визначено, що у разі порушення строків оплати Дистриб'ютор сплачує Постачальнику суму боргу з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми за кожний день прострочки.
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 2 185,02 грн. пені за вказаний у розрахунку пені період, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача в цій частині є правомірними частково в сумі 1 037,61 грн. з огляду на приписи п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню лише в цій частині (розрахунок суми пені здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 8.1.5" та залучено до матеріалів справи).
Відповідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Після проведення перевірки наданого позивачем розрахунку позовних вимог щодо стягнення з відповідача 81,14 грн. інфляційних нарахувань за період з серпня 2011 р. по травень 2012 р. включно та 425,11 грн. 3 % процентів річних за період з 22.12.2010 р. по 22.03.2012 р. суд визнає дані вимоги правомірними (розрахунок здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 8.1.5").
Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Допустимих доказів в спростування вищевикладеного чи інших обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.
За викладеного, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги частково підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню в частині стягнення 11 561,00 грн., в тому числі : 10 017,14 грн. основний борг за грудень 2011 р. (з урахуванням часткової оплати), 1 037,61 грн. пеня за період з 22.12.2010 р. по 21.06.2011 р., 425,11 грн. 3 % річних за період з 22.12.2010 р. по 22.03.2012 р., 81,14 грн. інфляційні втрати за період з серпня 2011 р. по травень 2012 р. включно. В іншій частині у позові слід відмовити.
Відповідно до ст. 49 ГПК України понесені позивачем при поданні позову судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме : 1 464,16 грн. - на відповідача, 145,34 грн. - на позивача.
На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного підприємства "Діадема" (вул. Гоголя, 3, м. Кременчук, Полтавська обл., 39605), р/р 2600283830001 в АБ "Київська Русь", МФО 319092, ідентифікаційний код юридичної особи 21078029 на користь Публічного акціонерного товариства "Запорізький хлібокомбінат № 1" (вул. Верхня, 1, м. Запоріжжя, 69032), р/р 26004702922607 в АО "Райффайзен Банк Аваль", МФО 380805, ідентифікаційний код юридичної особи 05486763 : 10 017,14 грн. основного боргу, 1 037,61 грн. пені, 425,11 грн. 3 % річних, 81,14 грн. інфляційних втрат та 1 464,16 грн. витрат зі сплати судового збору.
Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.
3. В частині позовних вимог щодо стягнення 1 147,42 грн. пені відмовити.
Повне рішення складене 21.08.2012 р..
СУДДЯ О.В.КІВШИК
Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.