ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-55/8046-2012 22.08.12
Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І.,
за участі секретаря Іванова О.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовною заявою: Фізичної особи-підприємця Смирнової Ірини Миколаївни, м.Київ
до Відповідача: Фізичної особи-підприємця Богуш Олени Володимирівни, м.Київ
про: стягнення 7 940,41 грн.
за участю уповноважених представників:
від Позивача -Пилипенко Г.О. (за довіреністю №1189 від 07.06.2012р.);
від Відповідача - не з'явився
Фізична особа-підприємець Смирнова Ірина Миколаївна, м.Київ (далі -Позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Богуш Олени Володимирівни, м.Київ (далі -Відповідач) про стягнення суми основного боргу у розмірі 4 064,10 грн., пені у розмірі -3718,65 грн., інфляційних нарахувань у розмірі -24,38 грн., та 3% річних у розмірі -133,28 грн.
В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов'язань внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2012р. порушено провадження у справі за вказаними позовними вимогами, розгляд справи призначено на 12.07.2012р.
12.07.2012р. від Позивача надійшли для залучення до матеріалів справи додаткові документи, а саме: копія Акту звіряння взаємних розрахунків станом на 10.07.2012р., підписаний з боку Позивача із супровідним листом та доказами направлення Відповідачу.
В судовому засіданні 12.07.2012р. Позивач надав клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 днів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.07.2012р. продовжено строк розгляду справи на 15 днів на підставі ст.69 Господарського процесуального кодексу України та відкладено розгляд справи на 22.08.2012р. на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.
В судовому засіданні 22.08.2012р. представник Позивача надав усні пояснення по суті спору, просив суд задовольнити позов, в повному обсягу.
Відповідач у судові засідання не з'являвся, відзиву та доказів сплати заборгованості не надав, хоча належним чином повідомлявся про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною за матеріалами справи.
Крім того, доказом належного повідомлення Відповідача про час та місце розгляду справи є відмітки про вручення судової кореспонденції на поштових поверненнях, які містяться в матеріалах справи.
Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення Відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання, шляхом надсилання поштової кореспонденції на його адресу.
Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Зважаючи на достатність представлених Позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.
Клопотання щодо фіксації судового процесу Позивачем не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані Позивачем докази та заслухавши в засіданні пояснення представника Позивача, суд
Між Позивачем (Постачальник) та Відповідачем (Покупець) був укладений Договір поставки № 02 від 30.08.2010р. (надалі-Договір).
Відповідно до п.1.1 Договору, Постачальник передає в узгоджений строк, а Покупець приймає одяг ТМ "CLIFF", надалі Товар на реалізацію згідно із заявками останнього.
Згідно до п.1.2 Договору, умови даного Договору, кількість, ціна, номенклатура, інші характеристики Товару визначаються в обов'язкових додатках до даного Договору (накладних), що являються накопичувальним елементом та його невід'ємною частиною.
Як вбачається з п.1.3 Договору, перехід права власності на товар відбувається після повної оплати за товар, згідно накладних.
Відповідно до п.4.2 Договору, розрахунки між Постачальником та Покупцем за Товар здійснюються залежно від його реалізації та умов акційних пропозицій (на умовах предоплати) кожні 14 днів з дати постачання товару.
Згідно до п.4.4 Договору, у випадку несвоєчасної оплати за товар, Покупець сплачує на користь Постачальника пеню у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.
На виконання умов Договору, Позивач у період з вересня 2010р. по лютий 2011р. передав Відповідачу товар на загальну суму 40 568,40 грн., на підставі видаткових накладних, які містяться в матеріалах справи без заперечень та зауважень з боку Відповідача.
Відповідач оплатив поставлений товар частково на загальну суму 15 931,60 грн., що підтверджується прибутковими касовими ордерами, які містяться в матеріалах справи, та повернув нереалізований товар на підставі накладних на повернення, що містяться в матеріалах справи на суму 20 572,70 грн., в наслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 4 064,10 грн.
За таких обставин та у зв'язку із неналежним виконанням грошових зобов'язань Відповідачем, Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості та штрафних санкцій за договором.
Відповідач процесуальними правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, хоча належним чином повідомлявся про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною за матеріалами справи.
Дослідивши матеріали справи суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:
Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобов'язань за договором поставки та застосуванні наслідків їх невиконання у вигляді стягнення пені, 3% річних та інфляційних нарахувань.
Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.
Беручи до уваги правову природу укладеного договору, кореспондуючі права та обов'язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки.
Як встановлено ч.1 ст.265 Господарського кодексу України та ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за поставлену продукцію покупець зобов'язаний сплатити постачальнику певну грошову суму.
В силу приписів ч.6 ст.265 Господарського кодексу України та ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до правовідносин постачання застосовуються норми Цивільного кодексу України про купівлю-продаж, які (ст.655, ч.1 ст.691) також передбачають обов'язок покупця сплатити за придбаний товар певну суму грошових коштів.
Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір поставки №02від 30.08.2010р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно до п.2.6 Договору, Покупець здійснює оплату за Товар протягом 60 (шестидесяти) календарних днів з моменту поставки Товару Постачальником.
Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як встановлено ч.ч.1, 2 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.
При цьому, приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст.525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
На виконання умов Договору, Позивач у період з вересня 2010р. по лютий 2011р. передав Відповідачу товар на загальну суму 40 568,40 грн., на підставі видаткових накладних, які містяться в матеріалах справи без заперечень та зауважень з боку Відповідача.
Відповідач оплатив поставлений товар частково на загальну суму 15 931,60 грн., що підтверджується прибутковими касовими ордерами, які містяться в матеріалах справи, та повернув нереалізований товар на підставі накладних на повернення, що містяться в матеріалах справи на суму 20 572,70 грн., в наслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 4 064,10 грн.
Таке невиконання грошових зобов'язань кваліфікується судом як їх порушення зобов'язання у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України.
За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу, що узгоджується із правами постачальника, передбаченими ч.3 ст.692 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості перед Позивачем за поставлений товар та її розмір, підтверджується матеріалами справи, Відповідачем в порядку ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не спростована (наявність)/недоведене припинення зобов'язання будь-яким передбаченим законом способом, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсягу -у сумі 4 064,10 грн.
За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі -сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.
Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.
Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування пені у разі прострочення оплати сформульована безпосередньо у п. 4.4. Договору, вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.
З огляду на встановлений судом факт порушення грошових зобов'язань Відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість висування Позивачем вимог про застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення пені.
Наявність заборгованості Відповідача перед Позивачем у досліджуваний період підтверджується матеріалами справи, проте розмір заявленої до стягнення пені перевищує встановленого ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" граничного розміру, а період стягнення визначений із урахуванням меж, передбачених ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України суд, здійснивши перерахунок пені, дійшов висновку про задоволення стягнення пені частково у розмірі 315,83 грн. В решті позовних вимог в цій частині -відмовити.
За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд, перевіривши арифметичних розрахунок в цій частині позовних вимог за допомогою відповідної програми системи інформаціно-правового забезпечення „Ліга:ЗАКОН Еліт 9.1", встановив: що розмір 3% річних, який може бути нарахований протягом періоду з моменту прострочення до 25.05.2012р., не перевищує відповідний розміру, що може бути нарахований за цей період, а отже - підлягає стягненню у сумі 133,28 грн.
Суд, перевіривши арифметичних розрахунок в частині позовних вимог про сплату індексу інфляції, за допомогою відповідної програми системи інформаціно-правового забезпечення „Ліга:ЗАКОН Еліт 9.1" та згідно з Рекомендаціями Верховного Суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" Лист ВСУ від 03.04.97р. №62-97р, встановив: що визначений Позивачем індекс інфляції у сумі 24,38 грн. перевищує розмір індексації, яка може бути нарахована за період з моменту прострочення, а отже підлягає стягненню з Відповідача частково у розмірі 12,19грн. В решті позовних вимог в цій частині -відмовити.
Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судової витрати розподіляються пропорційно задоволених вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33,34,43, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,
1.Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Смірнової Ірини Миколаївни, м.Київ (ідентифікаційний номер: 2698219541) задовольнити частково.
2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця Богуш Олени Володимирівни , м.Київ (ідентифікаційний номер: 3155616545) на користь Фізичної особи-підприємця Смірнової Ірини Миколаївни, м.Київ (ідентифікаційний номер: 2698219541) основний борг у розмірі -4 064,10грн., інфляційні нарахування у розмірі -12,19 грн., пеню у розмірі -315,83 грн., та 3% річних у розмірі -133,28 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. В решті позовних вимог -відмовити.
4.Стягнути з Фізичної особи-підприємця Богуш Олени Володимирівни , м.Київ (ідентифікаційний номер: 3155616545) на користь Фізичної особи-підприємця Смірнової Ірини Миколаївни, м.Київ (ідентифікаційний номер: 2698219541) судовий збір в розмірі 1 609,50 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
У судовому засіданні 22.08.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Повний текст рішення підписаний 28.08.2012р.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду скарги апеляційним господарським судом.
Суддя Н.І. Ягічева