21.08.12р. Справа № 39/5005/5475/2012
За позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м.Дніпропетровськ
до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк", м.Дніпропетровськ
про зобов'язання вчинити певні дії, а саме зробити на кредитному договорі відмітку "кредит погашено" та інше
Суддя Ліпинський О.В.
Представники:
від позивача: ОСОБА_1
від відповідача: Халаім А.В., дов. від 06.09.2011р. №2055-О
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі Позивач) звернувся з позовом до Публічного акціонерного товариства комерційний банк „Приватбанк" (надалі Відповідач), в якому просить суд вжити необхідних заходів проти посадових осіб Відповідача з метою поновлення порушених ними прав Позивача, затверджених законодавством України, а саме примусити ПАТ КБ „Приватбанк" здійснити наступні дії:
- безкоштовно виконати свої обов'язки за кредитним договором № 107069, як це передбачено ст.ст. 527, 545 ЦК України, а саме зробити на кредитному договорі відмітку „Кредит погашено", видати відповідного листа до МРЕВ ДАІ УМВС України, та зняти обмеження у Державному реєстрі обмежень рухомого майна;
- припинити вимоги про компенсацію Позивачем отриманих ПАТ КБ „Приватбанк" юридичних послуг, як це передбачено ст. 49 ГПК України, та ст.ст. 88, 89 ЦПК України.
Відповідач проти позову заперечує, вважає, що вимоги в частині зобов'язання зробити відмітку на кредитному договорі про погашення кредиту, та надати листа до органів ДАІ, не передбачені укладеним між сторонами договором та нормами чинного законодавства. В частині позовних вимог щодо припинення вимог про компенсацію юридичних послуг, Відповідач вважає, що заявлений позов не відповідає способам захисту порушених прав. Щодо вимог в частині зняття обмежень у державному реєстрі обмежень рухомого майна, Відповідач зазначає, що Позивачем не надано доказів наявності зареєстрованого обтяження.
В судовому засіданні 21.08.2012 року оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно ст. 85 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши подані докази, господарський суд, -
Як убачається з матеріалів справи, між сторонами у справі був укладений кредитний договір № 107069 від 11.06.2007 року, згідно умов якого Відповідач надав Відповідачеві Кредит.
З метою забезпечення виконання зобов'язання Позивача щодо повернення отриманого кредиту, між сторонами був укладений договір застави автотранспорту № 107069 від 11.06.2007 року, за яким Позивач передав в заставу Банку (Відповідач) власний автотранспорт (два автомобілі марки ТАТА LPT613/40, 2007 року випуску).
У зв'язку з неналежним виконання Позичальником (Позивач) своїх зобов'язань за кредитним договором, 28.09.2010 року Банк (Відповідач) звернувся до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення суми заборгованості.
18.08.2011 року на підставі заяви Банку (а.с. 37), в якій повідомлялося про повне погашення заборгованості за кредитним договором, Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області залишив позов Банку без розгляду.
Позивач зазначає, що незважаючи на повне погашення заборгованості за кредитним договором, про що сам Банк зазначив в своєму клопотанні, поданому на адресу Дніпропетровського районного суду, останній продовжує вимагати від Позивача оплату 1950 грн. збитків, пов'язаних із зверненням до Дніпропетровського районного суду та представництвом інтересів банку в суді, та відмовляється зробити на кредитному договорі відмітку „Кредит погашено", видати відповідного листа до МРЕВ ДАІ УМВС України та зняти обмеження у Державному реєстрі обмежень рухомого майна, щодо предмета застави.
На вимогу суду щодо надання пояснень з приводу існування заборгованості Позивача перед банком за кредитним договором № 107069, Відповідач пояснив, що за Позивачем обліковується заборгованість в розмірі 1950 грн. 00 коп., яка нарахована на підставі пп. 2.2.16,2.3.12, 4.9 кредитного договору, у вигляді збитків, пов'язаних із виконанням договору (звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості і представництво інтересів в суді). Будь-яких доказів в підтвердження фактичного несення Банком зазначених витрат суду не надано, а отже, обґрунтованість зазначених вимог Банком не доведено.
Позивач просить суд зобов'язати Відповідача безкоштовно виконати свої обов'язки за кредитним договором № 107069, як це передбачено ст.ст. 527, 545 ЦК України, а саме зробити на кредитному договорі відмітку „Кредит погашено", видати відповідного листа до МРЕВ ДАІ УМВС України та зняти обмеження у Державному реєстрі обмежень рухомого майна щодо предмета застави.
Умови укладеного між сторонами кредитного договору, не містять положень щодо обов'язку банку по вчиненню напису на договорі про погашення кредиту та видачі будь-яких документів для органів ДАІ, не містять таких положень і вимоги ст.ст. 527, 545 ЦК України, на які посилається Позивача, а отже, з урахуванням приписів ст. 19 Конституції України, у суду відсутні правові підстави для примушення Відповідача до вчинення таких дій.
Щодо вимог Позивача в частині спонукання Відповідача до зняття обмеження у Державному реєстрі обмежень рухомого майна, то як убачається з наданого суду витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, будь-які записи в яких обтяжувачем відносно Позивача виступає ПАТ КБ „Приватбанк" в реєстрі відсутні.
Позивач в своєму позові також просить суд захистити його порушене право шляхом припинення вимоги про компенсацію Позивачем отриманих ПАТ КБ „Приватбанк" юридичних послуг, як це передбачено ст. 49 ГПК України, та ст.ст. 88, 89 ЦПК України.
Відповідно до частини першої та другої ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Заявлена Позивачем вимога щодо припинення вимог з боку Відповідача, не відповідає вищезазначеним способам захисту прав та інтересів, у зв'язку з чим у суду відсутні правові підстави для задоволення позову в даній частині.
На підставі викладеного з урахуванням встановлених обставин заявлені позовні вимоги підлягають відхиленню в повному обсязі.
Судові витрати у справі покладаються на позивача, згідно ст. 49 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 4, 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -
В задоволенні позову відмовити.
Суддя О.В. Ліпинський
Повне рішення складено 27.08.2012