23.08.2012Справа №5002-33/1981-2012
за позовом Заступника прокурора АР Крим
(вул. Севастопольська, 21, м. Сімферополь, 95000)
в інтересах держави в особі Міністерства фінансів України
(вул. М. Грушевського, 12/2, м. Київ - 8, 01008)
публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк»
(вул. Єреванська, 1, м. Київ, 03087)
(вул. Червоноарміїська, 39, м. Київ, 01004)
до товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізована організація «Автобитгаз»
(вул. Геологічна, буд. 20, м. Феодосія, АР Крим, 98100)
приватного акціонерного товариства Феодосійського міжрайонного спеціалізованого підприємства матеріально - технічного забезпечення «Агроспецпостач»
(вул. Геологічна, 20, м. Феодосія, АР Крим, 98100).
про стягнення 2 012 259.15 грн..
Суддя Радвановська Ю.А.
Представники сторін:
Від прокуратури: Куінджі Марина Олександрівна, посвідчення, №12054, Прокуратура АР Крим;
Від позивачів: Андреєва Людмила Володимирівна, представник, довіреність № 183\1 від 03.03.12, ПАТ акціонерного банку «Укргазбанк»;
не з'явився, Міністерство фінансів України;
Від відповідачів: Воробйов Вячеслав Олександрович, представник, довіреність б/н 09.07.12, ТОВ «Спеціалізована організація Автобитгаз»;
Воробйов Вячеслав Олександрович, представник, довіреність № 43 від 09.07.12, ПАТ Феодосійського міжрайонного спеціалізованого підприємства матеріально - технічного забезпечення «Агроспецпостач»;
Суть спору: Заступник прокурора АР Крим в інтересах держави в особі Міністерства фінансів України, публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» звернувся до господарського суду АР Крим з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізована організація «Автобитгаз», приватного акціонерного товариства Феодосійського міжрайонного спеціалізованого підприємства матеріально - технічного забезпечення «Агроспецпостач» та просить суд стягнути з відповідачів заборгованість у розмірі 2 012 259.15 грн., а саме - заборгованість з простроченого кредиту у сумі 1 498 062.67 грн., прострочену заборгованість по відсотках у сумі 230 091.93 грн., пеню у сумі 284 104.55 грн., шляхом звернення стягнення на нерухоме майно, а саме: комплекс будівель та споруд, розташованих за адресою: АР Крим, м. Феодосія, вул. Геологічна, 20, що належить приватному акціонерному товариству Феодосійського міжрайонного спеціалізованого підприємства матеріально - технічного забезпечення «Агроспецпостач» на підставі свідоцтва про право власності, зареєстровованого Феодосійським міським БРТІ 30 травня 2005 року.
Позовні вимоги вмотивовані порушенням відповідачем умов кредитного договору № 2063-01 від 27 січня 2006 року в частині своєчасного та повного повернення кредитних коштів та сплати відсотків за ним. При цьому, прокурор посилався на положення статей 509, 525, 526, 530, 536, 572, частину 1 статті 575, 589-590, 610-612, 629, 1046-1049, 1052, 1054 Цивільного кодексу України, а також Закону України «Про іпотеку».
Ухвалою господарського суду АР Крим від 09 липня 2012 року було замінено відкрите акціонерне товариство Феодосійського міжрайонного спеціалізованого підприємства матеріально - технічного забезпечення «Агроспецпостач» на приватне акціонерне товариство Феодосійського міжрайонного спеціалізованого підприємства матеріально - технічного забезпечення «Агроспецпостач» (а.с. 50-52).
За клопотанням прокурора (а.с. 110) ухвалою господарського суду АР Крим від 06 серпня 2012 року продовжено строк розгляду справи в порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України (а.с. 114-116).
Представник позивача, публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк», позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив задовольнити.
Представник відповідачів просив у позові відмовити з огляду на недоведеність прокурором факту порушення прав позивача, Міністерства фінансів України ( а.с. 131-132).
Також, у судовому засіданні представник відповідача, товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізована організація «Автобитгаз», надав відзив на позов, в якому визнав наявність перед позивачем заборгованості в сумі 1 498 062.67 грн. (а.с. 147-148).
Згідно зі статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні представникам сторін та прокурору роз'яснені процесуальні права та обов'язки.
За клопотанням представників сторін та прокурора, відповідно до статті 10 Конституції України, статті 12 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», пояснення та клопотання по справі надавалися ними російською мовою.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін та прокурора, суд -
встановив:
27 січня 2006 року між відкритим акціонерним товариством акціонерного банку «Укргазбанк» (правонаступником якого є публічне акціонерне товариство акціонерного банку «Укргазбанк» , надалі - Банк) та товариством з обмеженою відповідальністю «Спеціалізована організація «Автобитгаз» (позичальник) укладений кредитний договір № 2063-01, відповідно до пункту 1 якого, банк відкриває позичальнику відновлювальну відкличну кредитну лінію на поновлення оборотних коштів та придбання устаткування для АГНКС в сумі 2 000 000.00 грн. на строк з 27 січня 2006 року по 22 січня 2009 року із сплатою процентів за користування кредитом виходячи з 18 % річних.
Відновлювальна відклична кредитна лінія - згода банка надати кредит у майбутньому в розмірах, які не перевищують заздалегідь обумовлені розміри за певний відрізок часу без проведення додаткових спеціальних переговорів. При цьому позичальник має право в межах строку, визначеного в пункті 1.1 цього договору, отримувати кредит в межах суми кредитної лінії, визначеної в пункті 1.1 цього договору, за умови, що залишок заборгованості за кредитом, що обліковується на позичковому рахунку, не може перевищувати суми ліміту кредитної лінії (а.с. 12-14).
Відповідно до пункту 3.1.1 договору банк зобов'язується відкрити позичальнику позичковий рахунок № 20631014353.980 та перерахувати позичальнику кредит в межах суми 2 000 000.00 грн. в строк до 22 січня 2009 року з позичкового рахунку № 20631014353.980 на поточний рахунок позичальника № 2600204353.98 в СФ ВАТ АБ «Укргазбанк», МФО 324797. Надання банком кредитних коштів в межах суми кредитної лінії здійснювати на підставі надання позичальником письмової заяви про це.
Згідно з пунктом 3.1.4 розраховувати проценти за фактичну кількість днів користування кредитом на суму фактичного залишку на позичковому рахунку.
Пунктом 3.3.1 договору позичальник зобов'язується використати кредит на зазначені у пункті 1.1 договору цілі і повернути кредит в сумі, отриманій згідно з пунктом 1.1 договору, не пізніше 22 січня 2009 року. Сплачувати проценти за кредит щомісячно, виходячи із 18 % річних, не пізніше останнього банківського дня місяця на рахунок № 20686014353.980 в СФ ВАТ АБ «Укргазбанк», МФО 324797, а також в день закінчення строку, на який надано кредит, у відповідності з пунктом 1.1 цього договору, в день дострокового погашення заборгованості по кредиту, або в день дострокового розірвання цього договору. У разі виникнення простроченої заборгованості за простроченим кредитом сплачувати проценти за користування кредитом, виходячи з процентної ставки, встановленої пунктом 3.2.11 цього договору.
Пунктом 3.3.2 договору передбачено, що кошти для погашення заборгованості в першу чергу направляти для оплати процентів за кредитом, потім - простроченої заборгованості. Сума, що залишилася, направляється для погашення кредиту.
За порушення строків ( визначених в цьому договорі) повернення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом позичальник зобов'язаний сплатити банку штрафні санкції (неустойку) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачуються штрафні санкції (неустойка), обчисленої від суми простроченого платежу за кожен день прострочки виконання зобов'язань від дня виникнення такої прострочки до повного погашення заборгованості (пункт 5.3 договору ).
Дійсний договір набуває юридичної сили з моменту підписання сторонами і діє до виконання сторонами зобов'язань у повному обсязі (пункт 6.3 договору).
Додатковою угодою № 1 від 27 лютого 2006 року до кредитного договору № 2063-01 від 27 січня 2006 року, було внесено зміни до пункту 2.1 договору, який було викладено в наступній редакції : «Згідно з договором іпотеки від 27 січня 2006 року і додатковою угодою до цього договору від 22 листопада 2007 року в забезпечення зобов'язань за дійсним кредитним договором банком прийняте нерухоме майно - промислова база (комплекс будівель та споруд), загальною площею 3552.0 кв.м, заставною вартістю 4 100 000.00 грн., яка розташована за адресою: АР Крим, м. Феодосія, вул. Геологічна, 20, що належить майновому поручителю ВАТ Феодосійського міжрайонного СП МТЗ «Аргоспецпостач» на праві власності» (а.с. 16).
Пункт 3.1.1 було викладено в наступній редакції : «Відкрити позичальнику позичковий рахунок № 20631014353.980 та перерахувати позичальнику кредит в межах суми 2 000 000.00 грн. в строк до 21 листопада 2007 року, а з 22 листопада 2007 року по 26 січня 2011 року перерахувати позичальнику кредит в межах суми 2680 796.00 грн. з позичкового рахунку № 20631014353.980 на поточний рахунок позичальника № 2600204353.980 в СФ ВАТ АБ «Укргазбанк», МФО 324797».
Додатковою угодою № 2 від 22 червня 2009 року до кредитного договору № 2063-01 від 27 січня 2006 року було встановлено строк повернення кредиту 26 листопада 2011 року (а.с. 17).
Згідно з договором іпотеки від 27 січня 2006 року в забезпечення зобов'язань за кредитним договором банком прийнято базу (комплекс будівель, споруд) майнового поручителя ВАТ «Агроспецснаб», розташовану за адресою: АР Крим, м. Феодосія, вул. Геологічна, 20.
28 січня 2006 року між публічним акціонерним товариством акціонерного банку «Укргазбанк» (іпотекодержатель) та приватним акціонерним товариством Феодосійського міжрайонного спеціалізованого підприємства матеріально - технічного забезпечення «Агроспецпостач» (іпотекодавець) було укладено договір іпотеки, відповідно до пункту 1.1 якого даний договір забезпечує всі вимоги іпотекодержателя, як кредитора за умовами кредитного договору № 2063-01 від 27 січня 2006 року, укладеного між іпотекодержателем та ТОВ «Спеціалізована організація «Автобитгаз» ( а.с. 18-22).
Згідно з даним договором в забезпечення зобов'язань за кредитним договором банком прийнято базу (комплекс будівель, споруд) майнового поручителя ВАТ «Агроспецснаб», розташовану за адресою: АР Крим, м. Феодосія, вул. Геологічна, 20.
Відповідно до умов пункту 3.1.5 договору іпотеки від 27 січня 2006 року у випадку, якщо момент настання терміну виконання будь - якого зобов'язання за кредитним договором (сплата процентів та/або повернення кредиту), зобов'язання іпотекодавцем в повному обсязі або в частині виконано не буде, іпотекодержатель має право одержати задоволення своїх вимог шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: за рахунок коштів, виручених від реалізації предмета іпотеки, одержати задоволення своїх вимог на свій розсуд переважно перед іншими кредиторами або залишити у своїй власності предмет іпотеки шляхом погашення заборгованості за кредитним договором за рахунок власних коштів у відповідності з цим договором.
Позивач стверджує, що відповідач свої зобов'язання за кредитним договором виконував неналежно, а саме - несвоєчасно та не в повному обсязі сплачував щомісячні платежі та відсотки за користування коштами, у зв'язку з чим кредитна заборгованість відповідача за кредитним договором № 2063-01 від 27 січня 2006 року склала 1 498 062.67 грн., заборгованість по відсотках склала 230 091.93 грн., пеня за несвоєчасну сплату відсотків - 10 666.84 грн., кредиту - 273 437.71 грн..
Заявою № 128/210-19-15 від 04 жовтня 2011 року позивач вимагав негайного виконання позичальником своїх зобов'язань та сплати заборгованості (а.с. 24-26).
Однак, вимоги позивача щодо належного виконання умов кредитного договору відповідачем виконані не були, що з'явилося підставою для звернення прокурора в інтересах держави в особі Міністерства фінансів України та публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» із даною позовною заявою до господарського суду АР Крим.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін та прокурора, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Спірні правовідносини між сторонами у справі виникли з приводу неналежного виконання відповідачем умов кредитного договору в частині сплати кредитних коштів, процентів за користування ними, а також порушення інших умов договору, у зв'язку з чим вони підлягають регулюванню положеннями глави 71 Цивільного кодексу України.
Згідно зі статтею 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Предметом спору є вимоги про стягнення кредитної заборгованості в сумі 1 498 062.67 грн., заборгованості по відсотках в розмірі 230 091,93 грн., пені за несвоєчасну сплату відсотків - 10 666.84 грн. та кредиту - 273 437.71 грн..
Пунктом 3.3.1 договору з врахуванням внесених змін до нього встановлено, що позичальник зобов'язується використати кредит на зазначені у пункті 1.1 договору цілі і повернути кредит в сумі отриманій згідно з пунктом 1.1 договору, не пізніше 26 листопада 2011 року. Також позичальник зобов'язався сплачувати проценти за кредит щомісячно, виходячи із 18 % річних, не пізніше останнього банківського дня місяця на рахунок № 20686014353.980 в СФ ВАТ АБ «Укргазбанк», МФО 324797, а також в день закінчення строку, на який надано кредит, у відповідності з пунктом 1.1 цього договору, в день дострокового погашення заборгованості по кредиту, або в день дострокового розірвання цього договору. У разі виникнення простроченої заборгованості за простроченим кредитом позичальник зобов'язався сплачувати проценти за користування кредитом виходячи з процентної ставки, встановленої пунктом 3.2.11 цього договору.
Однак, за твердженнями позивача, станом на 01 квітня 2012 року за відповідачем залишилася непогашеною прострочена заборгованість за кредитним договором № 2063-01 від 27 січня 2006 року в сумі 1 498 062.67 грн., що вбачається з розрахунку заборгованості, наданого позивачем (а.с. 23).
Відповідно до частини 1 статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (частина 3 статті 1049 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Представник відповідача, товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізована організація «Автобитгаз», факт наявності заборгованості за кредитним договором № 2063-01 від 27 січня 2006 року в сумі 1 498 062.67 грн. підтвердив, пояснив, що порушення зобов'язання відбулося у зв'язку із настанням фінансової мирової кризи, що негативно відобразилося на господарській діяльності відповідача.
Таким чином, враховуючи викладене, а також визнання відповідачем позову в частині вимог про стягнення вказаної суми боргу, - суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізована організація «Автобитгаз» 1 498 062.67 грн. заборгованості за кредитним договором № 2063-01 від 27 січня 2006 року.
Одночасно, позивач просив стягнути з відповідача 230 091.93 грн. відсотків за користування кредитом.
Згідно з частиною 2 статті 1052 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Так, відповідно до частини 1 статті 1048 зазначеного Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Пунктом 3.3.1 договору передбачений обов'язок позичальника у разі виникнення простроченої заборгованості за простроченим кредитом сплачувати проценти в розмірі 23.0 % .
З матеріалів справи вбачається, що позивачем на суму заборгованості було нараховано відсотки за користування відповідачем кредитними коштами за період з 27 січня 2011 року по 31 березня 2012 року, розмір яких, згідно наданого позивачем розрахунку, складає 230 091.93 грн. (а.с. 23).
Суд перевірив наданий позивачем розрахунок та визнав, що позовні вимоги в частині стягнення 230 091.93 грн. відсотків за користування кредитом також підлягають задоволенню у зв'язку обґрунтованістю та правильністю їх нарахування.
Також, позивач просив стягнути з відповідача 273 437.71 грн. пені за прострочення грошового зобов'язання з повернення кредитних коштів та 10 666.84 грн. пені за прострочення такого зобов'язання із своєчасної сплати відсотків.
Суд вважає, що дані вимоги підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Згідно з частиною 1 статті 548 та статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом, зокрема, неустойкою.
Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.
Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань регулюються Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».
Статями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно з пунктом 5.3 кредитного договору № 2063-01 від 27 січня 2006 року за порушення строків ( визначених в цьому договорі) повернення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом позичальник зобов'язаний сплатити банку штрафні санкції (неустойку) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачуються штрафні санкції (неустойка), обчисленої від суми простроченого платежу за кожен день прострочки виконання зобов'язань від дня виникнення такої прострочки до повного погашення заборгованості.
Позивачем наданий розрахунок пені по простроченим кредиту та відсотках (а.с. 23), загальний розмір якої за період з 27 січня 2011 року по 31 березня 2012 року складає 284 104.55 грн..
Відповідно до пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Отже, суд у відповідності до вимог частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, та з врахуванням умов кредитного договору та додатків до нього, дійшов висновку про те, що стягненню підлягає неустойка, нарахована позивачем за період, що не перевищує 6 місяців, тобто з 27 листопада 2011 року по 31 березня 2012 року .
Судом був проведений розрахунок наступним чином:
Пеня по кредиту : за період з 27 листопада 2011 року по 22 березня 2012 року : 1498062.67 грн. (сума заборгованості) х 117 (кількість днів прострочення) х 15,5% (подвійна облікова ставка НБУ з 10.08.2010р.) / 365 дн. = 74431.14 грн..
за період з 23 березня 2012 року по 31 березня 2012 року : 1498062.67 грн. (сума заборгованості) х 9 (кількість днів прострочення) х 15% (подвійна облікова ставка НБУ з 23.03.2012р.) / 365 дн. = 5525.64 грн..
74431.14 грн. +5525.64 грн. = 79 956.78 грн..
Пеня по відсотках: за період з 01 грудня 2011 року по 31 грудня 2011 року : 115166.13 грн. (сума заборгованості) х 31 (кількість днів прострочення) х 15,5% (подвійна облікова ставка НБУ з 10.08.2010р.) / 365 дн. = 1516.09 грн..
за період з 01 січня 2012 року по 31 січня 2012 року : 144429.66 грн. (сума заборгованості) х 31 (кількість днів прострочення) х 15,5% (подвійна облікова ставка НБУ з 10.08.2010р.) / 365 дн. = 1896.13 грн..
за період з 01 лютого 2012 року по 29 лютого 2012 року : 173607.59 грн. (сума заборгованості) х 29 (кількість днів прострочення) х 15,5% (подвійна облікова ставка НБУ з 10.08.2010р.) / 365 дн. = 2132.15 грн..
за період з 01 березня 2012 року по 22 березня 2012 року : 200908.35 грн. (сума заборгованості) х 22 (кількість днів прострочення) х 15,5% (подвійна облікова ставка НБУ з 10.08.2010р.) / 365 дн. = 1871.85 грн..
за період з 23 березня 2012 року по 31 березня 2012 року : 200908.35 грн. (сума заборгованості) х 9 (кількість днів прострочення) х 15% (подвійна облікова ставка НБУ з 23.03.2012р.) / 365 дн. = 741.06 грн..
1516.09 грн. +1896.13 грн. + 2132.15 грн. + 1871.85 грн. + 741.06 грн. = 8 157.28 грн. (а.с. 149-150).
Таким чином, враховуючи, що відповідачем доказів оплати заборгованості та інших платежів за кредитним договором надано суду не було, суд вважає, що стягненню підлягає пеня по простроченому кредиту в сумі 79 956.78 грн. та пеня по прострочених відсотках в розмірі 8 157. 28 грн..
В задоволенні вимог про стягнення пені по кредиту в сумі 193 480.93 грн. та пені по відсотках в розмірі 2 509.56 грн. слід відмовити.
Одночасно, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача про відсутність порушених прав Міністерства фінансів України, що унеможливлює задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.
Відповідно до довідки ПАТ АБ "Укргазбанк" від 28 березня 2012 року № 11811\2904\2012 найбільшим бенефіціарним власником АБ "Укргазбанк" є держава в особі Міністерства фінансів України, що володіє 92.9998% статутного капіталу банку (а.с. 129).
Викладене свідчить про те, що прокурор вірно звернувся із даним позовом, спрямованим на захист інтересів держави, які, у даному випадку, представляють Міністерство фінансів України та ПАТ АБ «Укргазбанк».
Також, суд вважає, що підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості шляхом звернення стягнення на заставлене майно, з огляду на наступне.
Як вже було зазначено, 28 січня 2006 року між публічним акціонерним товариством акціонерного банку «Укргазбанк» (іпотекодержатель) та приватним акціонерним товариством Феодосійського міжрайонного спеціалізованого підприємства матеріально - технічного забезпечення «Агроспецпостач» (іпотекодавець) було укладено договір іпотеки, відповідно до умов пункту 3.1.5 якого, якщо момент настання терміну виконання будь - якого зобов'язання за кредитним договором (сплата процентів та/або повернення кредиту), зобов'язання іпотекодавцем в повному обсязі або в частині виконано не буде, іпотекодержатель має право одержати задоволення своїх вимог шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: за рахунок коштів, виручених від реалізації предмета іпотеки, одержати задоволення своїх вимог на свій розсуд переважно перед іншими кредиторами або залишити у своїй власності предмет іпотеки шляхом погашення заборгованості за кредитним договором за рахунок власних коштів у відповідності з цим договором.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання. Якщо вимога за основним зобов'язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов'язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов'язання.
З огляду на викладене, враховуючи, що судом був встановлений факт порушення відповідачем строків повернення кредитних коштів позивачеві, суд дійшов висновку про наявність підстав для звернення стягнення на майно, що було заставлене за договором іпотеки від 27 січня 2006 року, для його подальшої реалізації на публічних торгах у порядку виконавчого провадження.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість таких вимог позивача.
Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір суд покладає на відповідача, товариство з обмеженою відповідальністю «Спеціалізована організація «Автобитгаз», у розмірі, пропорційному задоволеним вимогам.
У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення. Повне рішення складено 28 серпня 2012 року.
На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-84 Господарського процесуального Кодексу України, суд
вирішив:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізована організація «Автобитгаз» (вул. Геологічна, буд. 20, м. Феодосія, АР Крим, 98100) на користь публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» (вул. Єреванська, 1, м. Київ, 03087; вул. Червоноарміїська, 39, м. Київ, 01004) суму заборгованості в розмірі 1 498 062.67 грн., заборгованість по відсотках - 230 091.93 грн., пеню по простроченому кредиту в сумі 79 956.78 грн., пеню по прострочених відсотках в розмірі 8 157.28 грн. та 36 325.37 грн. судового збору, шляхом звернення стягнення на нерухоме майно, а саме: комплекс будівель та споруд, що розташовані за адресою: АР Крим, м. Феодосія, вул.. Геологічна, 20, що належить відкритому акціонерному товариству Феодосійському міжрайонному спеціалізованому підприємству матеріально - технічного забезпечення «Агроспецпостач» на підставі свідоцтва про право власності, зареєстрованого Феодосійським міським бюро реєстрації технічної інвентарізації 30 травня 2005 року, згідно витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно за № 9905828, з початковою ціною продажу з прилюдних торгів в розмірі 90.0 % від вартості предмету іпотеки, визначеної суб'єктом оціночної діяльності відповідно до законодавства України.
3. В частині стягнення пені по простроченому кредиту в сумі 193 480.93 грн. та пені по прострочених відсотках в сумі 2 509.56 грн. - в позові відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Ю.А. Радвановська