ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-69/5345-2012 10.07.12
За позовом Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна"
До Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Статус"
про відшкодування шкоди в порядку регресу 5 458,02 грн.
Суддя Стасюк С.В.
Представники сторін:
від позивача Литвин В.О.(дов. б/н від 18.06.2012 року.)
від відповідача не з'явився
Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 10 липня 2012 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.
Публічне акціонерне товариство "Страхова компанія "Універсальна" (надалі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Статус" (надалі по тексту - відповідач) про відшкодування шкоди в порядку регресу 5 458,02 грн., а також просить суд покласти на відповідача судові витрати.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 28.12.2009 року у результаті дорожньо-транспортної пригоди (далі -ДТП) було пошкоджено автомобіль марки "Сузукі", державний номер АА 9941 НР, який застрахований у позивача. Останній виплативши страхове відшкодування, набув прав свого страхувальника до винної особи. Оскільки винним у скоєнні ДТП визнано Герасименко О.С., цивільно-правова відповідальність якого за шкоду завдану майну третіх осіб під час ДТП за участю автомобіля марки "Toyota", державний номер АН 4010 ЕН була застрахована у Приватному акціонерному товаристві "Страхова компанія "Статус", то обов'язок з відшкодування збитків у межах лімітів відповідальності покладається на відповідача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.04.2012 року порушено провадження у справі № 5011-69/5345-2012, слухання справи призначено на 22.05.2012 року.
Представник відповідача в судове засідання 22.05.2012 року не з'явився, вимоги ухвали суду від 28.04.2012 року не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про причини своєї неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Представник позивача у судове засідання також не з'явився, вимоги ухвали Господарського суду м. Києва від 28.04.2012 року не виконав.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.05.2012 року розгляд справи було відкладено на 05.06.2012 року у зв'язку з неявкою сторін та необхідністю витребування додаткових доказів по справі.
Представник відповідача в судове засідання 05.06.2012 року не з'явився, вимоги ухвали суду від 22.05.2012 року не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про причини своєї неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Представник позивача у судове засідання також не з'явився, вимоги ухвали Господарського суду м. Києва від 22.05.2012 року не виконав.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.06.2012 року розгляд справи було відкладено на 22.06.2012 року у зв'язку з неявкою сторін та необхідністю витребування додаткових доказів по справі.
22.06.2012 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на часткове виконання вимог ухвали суду.
Представник відповідача в судове засідання 22.06.2012 року не з'явився, вимоги ухвали суду від 05.06.2012 року не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про причини своєї неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
У судовому засіданні 22.06.2012 року представник позивача подав клопотання про продовження строків розгляду спору.
Розглянувши подане представником позивача клопотання про продовження строків розгляду даної справи, суд приходить до висновку про його задоволення.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.06.2012 року, продовжено строк розгляду справи на п'ятнадцять днів, розгляд справи було відкладено на 10.07.2012 року.
У судовому засіданні 10.07.2012 року представник позивача надав усні пояснення по справі, в яких підтримав позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання 10.07.2012 року повторно не з'явився, вимоги ухвал Господарського суду міста Києва у справі № 5011-69/5345-2012 не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про причини своєї неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви, відповідач зареєстрований за адресою: 02160, м. Київ, вул. Возз'єднання, буд. 15, оф. 109.
Згідно із абзацом 2 пункту 3.6 роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 року № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.
Разом з тим, Вищий господарський суд України у пункті 11 інформаційного листа від 15.03.2007 року № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначив, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи № 5011-69/5345-2012.
Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача, не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на надання відзиву та направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані позивачем матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд -
01.06.2010 року між Публічним акціонерним товариством "Страхова компанія "Універсальна" (страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ласка-Лізинг" (далі - страхувальник) було укладено генеральний договір № 3000/300/100000 добровільного страхування наземного транспорту, відповідно до умов якого страховик зобов'язувався відшкодувати збитки, що могли настати у зв'язку з пошкодженням або знищенням автомобіля марки "Сузукі", державний номер AA 9941 НР.
Як вбачається з матеріалів справи, 28.12.2009 року у м. Донецьку по вул. Пінтера сталося ДТП за участю автомобіля марки "Тойота", державний номер АН 4010 ЕН, державний номер АІ 3968 СР, яким керував Герасеменко О.С. та автомобіля марки "Сузукі", державний номер AA 9941 НР.
ДТП сталася в результаті порушення Герасименком О.С. правил дорожнього руху України, останнього визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення згідно з постановою Кіровоградського районного суду м. Донецька від 03.02.2010 року у справі № 3-284-10.
Цивільно-правова відповідальність за шкоду завдану майну третіх осіб під час ДТП за участю автомобіля марки "Тойота", державний номер АН 4010 ЕН була застрахована Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Статус", що підтверджується полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВВ/9988376 від 17.11.2009 року. Внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди автомобіль марки "Сузукі", державний номер AA 9941 НР отримав механічні пошкодження.
Позивач, враховуючи умови страхування, визначив розмір страхового відшкодування в сумі 5 458,02 грн., про що склав страховий акт № 9109000361.
Відповідно до умов договору добровільного страхування наземного транспорту № 3000/300/100000 від 01.06.2010 року, позивачем було здійснено оплату страхового відшкодування на користь страхувальника в сумі 5 458,02 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 4392 від 16.03.2010 року (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи).
Зважаючи на вищенаведене, позивач, з посиланням на статтю 27 Закону України "Про страхування" та статті 993, 1187, 1188, 1191 Цивільного кодексу України звернувся до відповідача з регресною вимогою вих. № 8833Р від 26.07.2011 року на виплату страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 5 458,02 грн.
Проте, відповідач жодним чином не відреагував на зазначену регресивну вимогу, на момент подання позовної заяви, відповідачем страхове відшкодування на користь позивача сплачене не було.
Приймаючи до уваги ліміт відповідальності відповідача передбачений полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВВ/9988376 від 17.11.2009 року, позивач просить суд стягнути з відповідача суму страхового відшкодування у розмірі 5 458,02 грн.
Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Матеріалами справи підтверджується, що транспортним засобом "Тойота", державний номер АН 4010 ЕН, яким керував Герасименко О.С., спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому позивачем автомобілю марки "Сузукі", державний номер AA 9941 НР.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика у теорії називається суброгацією. При суброгації відбувається лише зміна особи у вже наявному зобов'язанні зі збереженням самого зобов'язання, тобто нового зобов'язання із відшкодування збитків не виникає - відбувається заміна кредитора: потерпілий (а ним є страхувальник або вигодонабувач) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. У результаті страховик виступає замість потерпілого.
Даної правової позиції зокрема притримується Верховний Суд України у Аналізі судової практики розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування (схвалений на нараді суддів цивільної юрисдикції Верховного Суду України 11 липня 2011 року; витяг з Аналізу опублікований у журналі "Вісник Верховного Суду України" № 8 (132) за 2011 рік та розміщений на офіційному сайті Верховного Суду України).
Частиною другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Вина водія який керував автомобілем "Тойота", державний номер АН 4010 ЕН, встановлена у судовому порядку, останнього визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення згідно з постановою Кіровоградського районного суду м. Донецька від 03.02.2010 року у справі № 3-284-10.
Як вбачається з матеріалів справи, цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки автомобілем " Тойота ", державний номер АН 4010 ЕН була застрахована у відповідача на підставі полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВВ/9988376 від 17.11.2009 року (тип договору - 3). Вказаним полісом передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 25500 грн., франшиза -510 грн., строк дії полісу з 17.11.2009 року до 16.11.2010 року.
Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно з частиною 4 статті 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. У випадках самостійного проведення оцінки майна органом державної влади або органом місцевого самоврядування складається акт оцінки майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлюються відповідно до статті 12 цього Закону.
Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" оцінка майна проводиться у випадках, встановлених законодавством України, міжнародними угодами, на підставі договору, а також на вимогу однієї з сторін угоди та за згодою сторін.
Згідно приписів пункту 9 частини 2 статті 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках необхідності визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.
Відповідно до частини 1 статті 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.
В матеріалах справи відсутній звіт (акт) або висновок експерта (експертного дослідження) або інший документ, що підтверджує визначення матеріального збитку, заподіяного власнику пошкодженого автомобіля внаслідок ДТП, яка сталась 28.12.2009 року у м. Донецьку по вул. Пінтера, у відповідності до чинного законодавства України, та який може бути оцінений судом як належний доказ розрахунку витрат, пов'язаних з відновлюваним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу в розумінні статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Згідно з частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, покладаються на позивача.
Керуючись статтями 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. У задоволені позовних вимог відмовити.
2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Дата підписання повного
тексту рішення 16.07.2012 року
Суддя С.В. Стасюк