"22" серпня 2012 р. Справа № 5024/1889/2011
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді:Мирошниченка С.В.,
суддів:Барицької Т.Л.,
Хрипуна О.О.,
розглянувши касаційну скаргуПриватного нотаріуса Жовтневого районного нотаріального округу Миколаївської області ОСОБА_4
на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 24.05.2012
та на рішення господарського суду Херсонської області від 14.12.2011
у справі№5024/1889/2011 господарського суду Херсонської області
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю автосервісного підприємства "Оксамит"
до1. Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" в особі Миколаївської філії ПАТ "Укрінбанк"; 2. Приватного нотаріуса Жовтневого районного нотаріального округу Миколаївської області ОСОБА_4;
провизнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню
в судовому засіданні взяли участь представники: - позивача повідомлений, але на з'явився; - відповідача ОСОБА_2; - третьої особи ОСОБА_1;
Розпорядженням заступника секретаря першої судової палати від 14.08.2012 №03.07-05/610 змінено склад колегії суддів та призначено наступний склад суддів для розгляду даної справи: головуючий суддя -Мирошниченко С.В., судді: Барицька Т.Л., Хрипун О.О.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 15.08.2012 розгляд даної скарги було відкладено на 22.08.2012 на підставі ст. 77 ГПК України.
Рішенням господарського суду Херсонської області від 14.12.2011 у справі №5024/1889/2011 (суддя Людоговська В.В.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 24.05.2012 (судді: Поліщук Л.В., Бандура Л.І., Туренко В.Б.), задоволений позов Товариства з обмеженою відповідальністю автосервісного підприємства "Оксамит" (надалі позивач) до Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" в особі Миколаївської філії ПАТ "Укрінбанк" (надалі відповідач 1) та до Приватного нотаріуса Жовтневого районного нотаріального округу Миколаївської області ОСОБА_4 (надалі відповідач 2); за рішенням визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений відповідачем 2 №136 від 21.02.2006.
Відповідач 2, не погоджуючись із прийнятими у даній справі судовими рішеннями, звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову скасувати з підстав порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Учасники судового процесу належним чином повідомлялися про час та місце розгляду даної справи згідно з вимогами Інструкції з діловодства у Вищому господарському суді України, затвердженої наказом в.о. керівника апарату Вищого господарського суду України від 21.04.2011 № 56.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши застосування норм процесуального та матеріального права при прийнятті оскаржуваних судових актів, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Предметом даного спору є вимога позивача визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №136 від 21.02.2006, вчинений на іпотечному договорі від 17.02.2004 щодо звернення стягнення на майно, яке є предметом іпотеки за вказаним договором і передане в іпотеку в забезпечення виконання позивачем своїх зобов'язань за кредитним договором №12-030418 від 09.04.2003 з урахуванням змін до нього. Крім того, як у позовній заяві, так і в заяві від 14.11.2011, просив поновити строк позовної давності на звернення до суду із даним позовом.
Підставами даного позову є, як стверджує позивач, вчинення нотаріусом виконавчого напису не на підставі документів, що підтверджують безспірність вимог відповідача (банку) до позивача.
Під час здійснення судового розгляду даної справи, суди попередніх інстанцій, керуючись ст.ст. 87, 88, 89 Закону України "Про нотаріат", п.п. 283, 284 Інструкції "Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України", затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 №20/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 03.03.2004 за №283/8882 (чинній на момент вчинення оспорюваного виконавчого напису), ст.ст. 32, 33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України, прийшли до висновку про задоволення позовних вимог. При цьому, у мотивувальній частині рішення місцевого господарського суду зазначено про те, що причини пропуску строку для подання даного позову є поважними, а тому, відповідно до ст. 267 ЦК України, строк підлягає відновленню.
Вищий господарський суд України вважає за необхідне скасувати прийняті у даній справі судові рішення, з огляду на таке.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно з приписами ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Перебіг позовної давності, відповідно до ст. 261 ЦК України починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Згідно з ч.ч. 4 та 5 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові, але якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
При цьому, суд касаційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на те, що питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.
При цьому, реалізація вищенаведених положень щодо визнання /невизнання/ судом поважності /неповажності/ причин пропуску позовної давності є можливою завдяки встановленню початку перебігу строку позовної давності та дослідженню наведених заявником причин пропуску строку на звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів, об'єктивності цих причин, тощо.
Водночас, місцевий господарський суд при розгляді даної справи, по-перше, всупереч приписів як постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення", так і норм ГПК України, що регулюють порядок та принципи прийняття судового рішення (за результатами обговорення і дослідження усіх матеріалів справи, спростування доводів сторін, з якими не погоджується суд, тощо), не звернув увагу на те, що у відзиві на позовну заяву позивача, відповідач наголошував про пропуск позивачем строків на звернення до суду із даним позовом (тобто про пропуск позивачем позовної давності), про початок перебігу строку позовної давності; однак, наведені відповідачем доводи та зауваження щодо пропуску позивачем строків позовної давності залишились неспростованими судами попередніх інстанцій; по-друге, при прийнятті судового рішення, місцевий господарський суд, без зазначення наведених позивачем причин пропуску ним строків позовної давності, без дослідження об'єктивності цих причин, визнав їх поважними та на підставі п. 5 ст. 267 ЦК України, поновив пропущений позивачем строк на звернення до суду із даним позовом.
Згідно з частинами першою і другою статті 101 ГПК у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу; при цьому законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду перевіряється у повному обсязі.
Відтак апеляційний господарський суд, здійснюючи перегляд рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку, був зобов'язаний перевірити законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в частині, зокрема, з'ясування останнім наявності чи відсутності поважних причин пропущення строку позовної давності, чого зроблено не було, а передчасно погодився із висновками місцевого господарського суду про поважність причин пропуску позивачем строків позовної давності на звернення із даним позовом.
Беручи до уваги, що з'ясування кола питань, пов'язаних із вимогами ч. 5 ст. 267 ЦК України, потребує встановлення обставин за справою; враховуючи межі повноважень касаційної інстанції, що визначені ст. 1119 ГПК України, а також з огляду на те, що неповне з'ясування обставин справи у їх наведеній частині є процесуальним порушенням, якого припустився місцевий господарський суд, а апеляційний господарський суд не виправив, і яке унеможливлює встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи на стадії касаційного перегляду, дана справа має бути передана на новий розгляд до господарського суду Херсонської області.
Керуючись ст.ст. 256, 257, 267 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1115, 1117, 1119 -11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу Приватного нотаріуса Жовтневого районного нотаріального округу Миколаївської області ОСОБА_4 задовольнити частково.
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 24.05.2012 та рішення господарського суду Херсонської області від 14.12.2011 у справі №5024/1889/2011 скасувати і справу передати на новий розгляд до господарського суду Херсонської області.
Головуючий суддя С.В. Мирошниченко
Судді: Т.Л. Барицька
О.О. Хрипун