ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-69/8697-2012 14.08.12
За позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз"
до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
про стягнення 445 530,53 грн.
Суддя Стасюк С.В.
Представники сторін:
від позивача Остапчук В.П. (дов. № 5490/19 від 28.12.2011 р.)
від відповідача Чеботарьова І.Г. (дов. № 14-352 від 16.03.2012 р.)
Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 14 серпня 2012 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.
Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" (надалі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз" (надалі по тексту - відповідач) про стягнення 445 530,53 грн., з яких 109920,02 грн. пені, 127 828,65 грн. 3% річних, 207 781,86 грн. інфляційних втрат., а також просить суд покласти на відповідача судові витрати.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань згідно з договором про надання послуг з транспортування природного газу розподільними трубопроводами № 14/193/11 від 31.01.2011 року в частині розрахунків за поставлений позивачем природний газ.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.07.2012 року порушено провадження у справі № 5011-69/8697-2012, слухання справи призначено на 31.07.2012 року.
У судовому засіданні 31.07.2012 року представник відповідача продав відзив на позовну заяву.
Представник позивача у судовому засіданні 31.07.2012 року надав усні пояснення по справі, в яких просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
У судовому засіданні 31.07.2012 року, у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 14.08.2012 року, про що сторони були повідомлені під розписку.
Представник позивача у судовому засіданні 14.08.2012 року надав письмові пояснення на відзив ту усні пояснення по справі, в яких підтримав позовні вимоги у повному обсязі.
У судовому засіданні 14.08.2012 року представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог.
Розглянувши подані сторонами матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд -
31 січня 2011 року між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" (виконавець) та Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз" (замовник) було укладено договір про надання послуг з транспортування природного газу розподільними трубопроводами № 14/193/11 (надалі по тексту - Договір).
Відповідно до пункту 1.1. Договору виконавець зобов'язується у 2011 році надати замовнику послуги, зазначені в пункті 1.2. цього договору, а замовник прийняти та оплатити такі послуги.
Найменування послуг(далі -послуги ): послуги з транспортування розподільними трубопроводами (системою газопроводів) виконавця природного газу(далі -газ ) з ресурсів замовника для забезпечення потреб промислових та тепло генеруючих підприємств , теплових електростанцій (ТЕС) для виробництва електричної енергії (надалі споживачів). Послуги мають бути надані у кількості, необхідній для виконання цього договору (пункт 1.2. Договору).
Згідно з пунктом 3.1. Договору загальна ціна цього договору становить 51 700 000,00 грн. (п'ятдесят один мільйон сімсот тисяч грн.. 00 коп.), у тому числі ПДВ: 8 616 666,67 грн.
Пунктом 3.4. Договору сторони передбачили, що тариф на транспортування 1000 куб. м. газу розподільними трубопроводами виконавця (далі -тариф на транспортування) визначений постановою НКРЕ від 30.07 10 № 962 «Про затвердження тарифів на транспортування природного газу розподільними трубопроводами та постачання природного газу за регульованим тарифом для ПАТ «Житомиргаз»і становить 168,90 грн. (сто шістдесят вісім гривень 90 коп.), крім того ПДВ -33,78 грн. (тридцять три гривні 78 коп.). Всього разом з ПДВ -202,68 грн. (двісті дві гривні 68 коп.).
У відповідності до пункту 4.1. Договору оплата за послуги, що були надані виконавцем у звітному місяці, здійснюється у безготівковій формі шляхом зарахування відповідних сум на поточний рахунок виконавця. Оплата здійснюється на підставі отриманого рахунку-фактури протягом 20 банківських днів з дати підписання акту приймання-передачі наданих послуг, який виконавець надає замовнику для підписання до 12-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
4.1. Вартість наданих виконавцем замовнику послуг у звітному місяці визначається у рахунку-фактурі з урахуванням пункту 3.4. цього договору, а також з урахуванням планових обсягів газу з ресурсів замовника, які були доведені до виконавця для транспортування. До рахунку-фактури додаються акт приймання-передачі наданих послуг та податкова накладна. Документи, зазначені у розділі IV цього договору мають бути належним чином оформлені, підписані й скріплені печатками уповноважених осіб. Акт приймання-передачі послуг підписується з урахуванням якості послуг при наявності реєстрів реалізації газу споживачам (погоджених постачальниками), яким транспортувався газ протягом звітного місяця, в яких зазначаються виділені постачальниками планові обсяги газу з ресурсу замовника та фактично про транспортовані виконавцем обсягу газу (пункти 4.2., 4.3., 4.4. Договору).
На виконання умов Договору, а період з січня 2011 року по січень 2012 року, позивач поставив відповідачу 286 645,281 тис.куб.м. газу загальною вартістю 82014740,03 грн., що підтверджується актами приймання - передачі послуг з транспортування газу, які підписані уповноваженими особами позивача та відповідача та скріплені печатками Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" та Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз" (належним чином засвідчені копії містяться в матеріалах справи).
За твердженням позивача, в порушення умов Договору відповідач невчасно здійснював розрахунки за Договором, у зв'язку з чим у останнього тривалий час виникала заборгованість перед позивачем.
Зважаючи на вищенаведене, позивач просить суд стягнути з відповідача 109 920, 02 грн. пені, 127 828,65 3% річних, 207 781,86 грн. інфляційних втрат.
Відповідач проти позовних вимог заперечив, посилаючись на недоведеність позивачем своїх позовних вимог, зокрема на ненадання суду рахунків - фактур, які, у відповідності до умов Договору є підставою для здійснення остаточних розрахунків між сторонами.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Статтею 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець), зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання щодо надання послуг з транспортування газу виконав належним чином, зауважень щодо поставки газу від відповідача не надходило, тоді як відповідач у визначений Договором строк оплату за надані послуги здійснював з порушенням строків, зазначених в Договорі.
Суд відхиляє посилання відповідача на ненадання позивачем суду рахунків - фактур, які, у відповідності до умов Договору є підставою для здійснення остаточних розрахунків між сторонами, з огляду на те, що в матеріалах справи містяться належним чином засвідчені копії рахунків - фактур, наданих позивачем.
Окрім того, суд приймає до уваги те, що відповідач не спростовував факт прострочення ним строків оплати за Договором.
Відповідно до пункту 7.4. Договору у випадку не проведення замовником розрахунків за надані послуги у встановлені договором строки, змовник сплачує на користь виконавця пеню в розмірі 0,01% від розміру простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше 1% від суми простроченого платежу.
Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Розмір штрафних санкцій передбачений статтею 231 Господарського кодексу України. Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
У відповідності до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 109 920, 02 грн., нарахованої є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі відповідно до пункту 7.4 Договору (правильність розрахунку пені, проведеного позивачем судом перевірено).
Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 127 828,65 грн. 3% річних, 207 781,86 грн. інфляційних втрат.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.
Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.
Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Приймаючи до уваги вищенаведені приписи Цивільного кодексу України щодо наявності у позивача права за порушення грошового зобов'язання відповідачем вимагати сплати останнім 3% річних від простроченої суми, перевіривши здійснений позивачем розрахунок, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача 3% річних на загальну суму 127 828,65 грн.
Індекс інфляції є щомісячним показником знецінення грошових коштів і розраховується він не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. За таких обставин застосовувати індекс інфляції у випадку, коли борг виник у певному місяці і в тому же місяці був погашений, - підстави відсутні. Крім того, при розрахунку інфляційних нарахувань мають бути враховані рекомендації, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 року № 62-97р "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ", згідно з якими при застосування індексу інфляції слід умовно вважати, що сума, внесена за період з 1 до 15 числа відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 до 31 числа, то розрахунок починається за наступного місяця -червня.
У постанові Вищого господарського суду України № 37/327 від 20.01.2011 року викладена позиція, якою стверджується, що реалізація позивачем права кредитора на стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення передбачає необхідність застосування індексу інфляції за весь час прострочення як від'ємного, так і позитивного значення.
Аналогічна позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України № 40/487 від 02.02.2012 року та № 15/065-11 від 01.02.2012 року.
Зокрема, в постанові ВГСУ № 15/065-11 від 01.02.12 року зазначено, що за приписами статті 625 ЦК України, боржник зобов'язаний сплатити суму заборгованості з врахуванням індексу інфляції за весь час прострочення.
Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті "Урядовий кур'єр" та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України (http://www. ukrstat.gov.ua).
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.
Враховуючи наведене, вірним є період нарахування інфляційних збитків без виключення місяців, у яких індекс інфляції менший одиниці.
Дослідивши розрахунок, наданий позивачем, суд встановив, що у ньому помилково позивач не врахував зменшення інфляційних збитків, що пов'язані із встановленням рівня інфляції у липні 2011 року та серпні 2011 року 98,7 % та 99,6 % відповідно.
Враховуючи наведене, матеріальні втрати позивача від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за визначений позивачем період є меншими, ніж заявлені позивачем.
У зв'язку з вищенаведеним, судом було виконано власний розрахунок інфляційних нарахувань, у відповідності до якого стягненню з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз" підлягає 202 402,92 грн. інфляційних втрат.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати з судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись статтями 4, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького , буд. 6, код ЄДРПОУ 20077720) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем на користь Публічного акціонерного товариства "Житомиргаз" (10002, м. Житомир, вул. Фещенка-Чопівського, буд. 35, код ЄДРПОУ 03344071) 109 920 (сто дев'ять тисяч дев'ятсот двадцять) грн. 02 коп. пені, 3% річних у розмірі 127 828 (сто двадцять сім тисяч вісімсот двадцять вісім) грн. 65 коп., суму на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів у розмірі 202 402 (двісті дві тисячі чотириста дві) грн.,92 коп., 8 803 (вісім тисяч вісімсот три) грн. 04 коп. судового збору.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Дата підписання повного тексту рішення 20.08.2012 року Суддя С.В. Стасюк