номер провадження справи 32/56/12
Запорізької області
15.08.12 Справа № 5009/2561/12
м. Запоріжжя
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, (АДРЕСА_1)
до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, (юридична адреса: АДРЕСА_2; фактична адреса: АДРЕСА_3)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача -Мелітопольська міська рада Запорізької області, (72300, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. К.Маркса, буд. 5)
про встановлення земельного сервітуту
суддя Колодій Н.А.
За участю представників сторін:
від позивача -ОСОБА_2 -особисто (на підставі паспорту громадянина України СМ НОМЕР_4, виданий 24.02.2007 р.);
від позивача -ОСОБА_5, довіреність б/н від 27.06.2012 р. (бланк серії ВРР № 860455);
від відповідача -не з'явився;
від третьої особи - Сонних К.Ю., довіреність б/н від 20.09.2011 р. (посвідчення № 218 від 15.11.2011 р.);
05.07.2012 р. до господарського суду Запорізької області звернулася Фізична особа-підприємець ОСОБА_2, м. Мелітополь Запорізької області (ФОП ОСОБА_2) з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Мелітополь Запорізької області, (ФОП ОСОБА_3) про встановлення безстрокового земельного сервітуту на земельну ділянку площею 0,0045 га ФОП ОСОБА_2 землекористувачу земельної ділянки по АДРЕСА_4, площею 0,0122 га на прохід через земельну ділянку, що знаходиться в користуванні ФОП ОСОБА_3, до уборної літера «У»згідно з планом (схемою) цієї земельної ділянки та обслуговування нежитлової будівлі торгівельного павільйону літера «А-1», складу та малих очисних споруд.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 07.07.2012 р. порушено провадження у справі № 5009/2561/12, справі № 5009/2561/12 присвоєно номер провадження справи 32/56/12, на підставі ст. 27 ГПК України до участі у справі № 5009/2561/12 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача залучена Мелітопольська міська рада Запорізької області, м. Мелітополь Запорізької області, судове засідання призначено на 25.07.2012 р., у сторін і третьої особи витребувані документи і матеріали, необхідні для вирішення спору.
У зв'язку із неявкою в судове засідання представників відповідача та третьої особи розгляд справи, на підставі ст. 77 ГПК України, відкладався до 15.08.2012 р.
В судовому засіданні 15.08.2012 р. справу розглянуто, прийнято і оголошено, на підставі ст. 85 ГПК України, вступну і резолютивну частини рішення.
За письмовим клопотанням представників позивача і третьої особи розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.
Відповідач в судове засідання 15.08.2012 р. повторно не з'явився, про визнання позову не заявив, письмовий відзив на позовну заяву, а також витребувані ухвалами суду по справі від 07.07.2012 р. і від 25.07.2012 р. документи і матеріали суду не надав. Про поважність причин неявки себе особисто або свого уповноваженого представника відповідач суду завчасно не повідомляв.
Згідно з п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Таким чином, суд вважає, що про дату, час та місце розгляду справи № 5009/2561/12 відповідач повідомлявся належним чином ухвалами суду від 07.07.2012 р. про порушення провадження у справі № 5009/2561/12 і від 25.07.2012 р. про відкладення розгляду справи № 5009/2561/12, які направлялися на юридичну та фактичну адреси ФЛП ОСОБА_3 та повернулися на адресу суду з відмітками відділення підприємства поштового зв'язку: «За закінченням терміну зберігання», тобто не були отримання з вини самого відповідача.
В п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. зазначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
У відповідності до ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
За таких обставин, суд визнав за доцільне розглянути справу по суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю представника відповідача.
Заявлені позивачем вимоги ґрунтуються на положеннях ст., ст. 322, 401, 402, 404 ЦК України, ст., ст. 98 - 101 Земельного кодексу України (ЗК України) і полягають в тому, що позивачу на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 16.05.2006 р. належить на праві власності нежитлова будівля площею 156,6 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_3. Належне позивачу нерухоме майно розташоване на земельній ділянці площею 266 кв.м. 13.03.2012 р. позивачем з Мелітопольською міською радою Запорізької області був укладений договір оренди земельної ділянки, зареєстрований в Управлінні Держкомзему у м. Мелітополі Запорізької області 24.04.2012 р. за № 231070004000317. Згідно з умовами вказаного договору позивачу надана в строкове (строком на 49 років) платне користування земельна ділянка в м. Мелітополі Запорізької області по АДРЕСА_3 для розміщення та експлуатації існуючого торговельного павільйону, складу (кадастровий номер земельної ділянки 2310700000:01:024:0303). У відповідності до технічного паспорту на належний позивачу об'єкт нерухомого майна окрім торговельного павільйону та складу позивачу також належить уборна, позначена на схематичному плані літерою «У». Всі вказані будівлі і споруди, крім уборної літера «У», розташовані на земельній ділянці, що знаходиться в користуванні позивача. Конфігурація орендованої земельної ділянки не дає позивачу можливості мати вільний доступ до земельної ділянки, на якій розташована уборна літера «У». До грудня 2009 року користувачем суміжної земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_3 був ОСОБА_8. Як зазначає позивач, між нею та ОСОБА_8 був укладений договір про встановлення земельного сервітуту № 1 від 15.04.2004 р., за яким було встановлено земельний сервітут на земельну ділянку площею 0,0045 га, що знаходилася в користуванні ОСОБА_8, на прохід через його земельну ділянку до туалету позивача. Договір про встановлення земельного сервітуту був укладений строком на п'ять років. В 2011 році право власності на нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_3, перейшло до відповідача, який з Мелітопольською міською радою Запорізької області уклав відповідний договір оренди земельної ділянки. На належній відповідачу земельній ділянці розташована будівля станції технічного огляду «Автоплюс». Відповідач встановив огорожу по межі орендованої ним земельної ділянки та ворота. У зв'язку із цим позивач позбавлена можливості проходу на територію земельної ділянки, на якій розташована належна позивачу уборна літера «У». 05.04.2012 р. позивач звернулася до відповідача з пропозицією про укладення договору про встановлення земельного сервітуту. До вказаної пропозиції позивачем було додано три примірники відповідного договору. Відповідачем пропозиція про укладення договору була отримана 10.04.2012 р., але залишена без відповіді та задоволення. Відповідно до Акту обстеження земельної ділянки по АДРЕСА_3 від 29.06.2011 р. належна позивачу нежитлова будівля торговельного павільйону та складу розташована на межі земельних ділянок позивача і відповідача. Межа між земельними ділянками АДРЕСА_3 і АДРЕСА_2 проходить по залізобетонній огорожі, стіні будівлі та металевій сітці. Оскільки відповідач встановив огорожу по периметру належної позивачу будівлі, цим самим він позбавив позивача можливості проходу через його земельну ділянку та можливості здійснювати технічне обслуговування будівлі і малих очисних споруд. Враховуючи, що відповідач не бажає добровільно укласти договір земельного сервітуту та перешкоджає позивачу у доступі до земельної ділянки, на якій знаходиться уборна літера «У», а також в утриманні належної позивачу будівлі та малих очисних споруд, позивач просить суд позов задовольнити повністю.
Третя особа в письмових поясненнях по суті спору підтвердила факти, викладені у позовній заяві та пояснила суду, що у разі доведення позивачем, що його потреби не можуть бути задоволені в інший спосіб, ніж шляхом встановлення сервітуту на право проходу через земельну ділянку, яка знаходиться в користуванні відповідача, то позов підлягає задоволенню судом.
Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи у їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача та третьої особи, суд -
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області від 11.05.2006 р. № 94/11 вирішено оформити право власності на нежитлову будівлю загальною площею 156,6 кв.м., основною площею 149,8 кв.м., розташовану по АДРЕСА_3 в м. Мелітополі Запорізької області за ОСОБА_2.
Згідно Свідоцтва про право власності на нерухоме майно серія САА № 514752 від 16.05.2006 р., виданого Виконавчим комітетом Мелітопольської міської ради Запорізької області, ОСОБА_2 належить на праві власності нежитлова будівля загальною площею 156,6 кв.м., основною площею 149,8 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_3.
Право власності ОСОБА_2 на нежитлову будівлю, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3, зареєстровано Комунальним підприємством «Мелітопольське міжміське бюро технічної інвентаризації»реєстраційний номер: 14757338, номер запису: 734ф, в книзі: 5ф-59, про що свідчить Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 10639815 (серія СВХ № 768042).
Відповідно до Свідоцтва про шлюб від 30.06.2006 р., виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Мелітополю Мелітопольського міськрайонного управління юстиції Запорізької області, у зв'язку із укладенням шлюбу прізвище ОСОБА_2 після реєстрації шлюбу стало ОСОБА_2
13.03.2012 р. ФОП ОСОБА_2 (позивачем у справі) з Мелітопольською міською радою Запорізької області на підставі рішення № 1/6 від 24.01.2012 р. був укладений договір оренди земельної ділянки, зареєстрований в Управлінні Держкомзему у м. Мелітополі Запорізької області, про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 24.04.2012 р. за № 231070004000317.
У відповідності до умов вказаного договору оренди позивачу надана в строкове (строком на 49 років) платне користування земельна ділянка площею 266 кв.м. в м. Мелітополі Запорізької області по АДРЕСА_3 для розміщення та експлуатації існуючого торговельного павільйону, складу (кадастровий номер земельної ділянки 2310700000:01:024:0303). На земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна: витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 16.05.2006 р. № 10639815. Цільове призначення земельної ділянки: землі житлової та громадської забудови. (п., п. 1, 2, 3, 8, 15, 16 договору).
Згідно Акту визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 05.03.2012 р. до договору оренди земельної ділянки № 231070004000317 від 13.03.2012 р. межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) встановлені, ніяких претензій при встановленні зовнішніх меж не заявлено.
Відповідно до Технічного паспорту на об'єкт нерухомого майна по АДРЕСА_3, виконаного КП «Мелітопольське міжміське бюро технічної інвентаризації»окрім торговельного павільйону та складу позивачу також належить уборна, позначена на схематичному плані літерою «У».
Як встановлено судом в ході судового вирішення спору, всі вказані будівлі і споруди, крім уборної літера «У», розташовані на земельній ділянці, що знаходиться в користуванні позивача на підставі договору оренди земельної ділянки № 231070004000317 від 13.03.2012 р. Конфігурація орендованої земельної ділянки не дає позивачу можливості мати вільний доступ до земельної ділянки, на якій розташована уборна літера «У».
Матеріалами справи доведено, що до грудня 2009 року користувачем суміжної земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_3 був ОСОБА_8.
15.04.2004 р. ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_8 був укладений договір про встановлення земельного сервітуту № 1, за яким було встановлено земельний сервітут на земельну ділянку площею 0,0045 га, що знаходилася в користуванні ОСОБА_8, на прохід через його земельну ділянку до туалету позивача. Договір про встановлення земельного сервітуту був укладений строком на п'ять років.
В подальшому право власності на нежитлову будівлю загальною площею 415,7 кв.м., основною площею 373,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3, перейшло до ОСОБА_3 (відповідача у справі), про що свідчать Свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 17.12.2009 р. серія САС № 265610, виданим Виконавчим комітетом Мелітопольської міської ради Запорізької області, та Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 24823160 від 17.12.2009 р. (серія ССІ № 307227), виданим КП «Мелітопольське міжміське бюро технічної інвентаризації».
22.03.2011 р. ФОП ОСОБА_3 з Мелітопольською міською радою Запорізької області на підставі рішення № 1/14 від 27.12.2010 р. був укладений договір оренди земельної ділянки, зареєстрований в Управлінні Держкомзему у м. Мелітополі Запорізької області, про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 19.04.2011 р. за № 231070004000102.
За умовами вказаного договору оренди відповідачу надана в строкове (строком на 50 років) платне користування земельна ділянка площею 376 кв.м. в м. Мелітополі Запорізької області по АДРЕСА_3 для розміщення та експлуатації станції технічного обслуговування автотранспорту та магазину (кадастровий номер земельної ділянки 2310700000:01:024:0268). На земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна: нежитлова будівля, витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 17.12.2009 р. № 24823160. Цільове призначення земельної ділянки: землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики. (п., п. 1, 2, 3, 8, 15, 16 договору).
Згідно Акту визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) до договору оренди земельної ділянки № 231070004000102 від 22.03.2011 р. межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) встановлені, ніяких претензій при встановленні зовнішніх меж не заявлено.
Як пояснив суду позивач, відповідач встановив огорожу по межі орендованої ним земельної ділянки та ворота. У зв'язку із цим позивач позбавлена можливості проходу на територію земельної ділянки, на якій розташована належна позивачу уборна літера «У».
Відповідно до Акту обстеження земельної ділянки по АДРЕСА_3 від 29.06.2011 р. належна позивачу нежитлова будівля торговельного павільйону та складу розташована на межі земельних ділянок позивача і відповідача. Межа між земельними ділянками АДРЕСА_3 і АДРЕСА_2 проходить по залізобетонній огорожі, стіні будівлі та металевій сітці.
У зв'язку із цим, позивачу було запропоновано укласти договір сервітутного користування з суміжним землекористувачем на право проходу. (Висновок № 799 від 12.12.2011 р. Управління містобудування та архітектури Виконавчого комітету Мелітопольско міської ради Запорізької області).
05.04.2012 р. позивач звернулася до відповідача з пропозицією про укладення договору про встановлення земельного сервітуту. До вказаної пропозиції позивачем було додано три примірники договору про встановлення земельного сервітуту.
Відповідачем зазначена пропозиція про укладення договору була отримана 10.04.2012 р., про що свідчить відмітка особисто ОСОБА_3 на повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення № 7231000160, але залишена без відповіді та задоволення.
Оскільки відповідач встановив огорожу по периметру належної позивачу будівлі, чим позбавив позивача можливості проходу через його земельну ділянку та можливості здійснювати технічне обслуговування будівлі і малих очисних споруд, враховуючи, що відповідач не бажає добровільно укласти договір земельного сервітуту та перешкоджає позивачу у доступі до земельної ділянки, на якій знаходиться уборна літера «У», а також в утриманні належної позивачу будівлі та малих очисних споруд, позивач звернувся до суду з даним позовом з підстав, наведених в описовій частині рішення.
Поняття, зміст та підстави встановлення і припинення земельного сервітуту визначені главою 32 ЦК України (статті 401 -406) та главою 16 ЗК України (статті 98 -102).
Статтею 401 ЦК України визначено поняття користування чужим майном: право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).
Таким чином, для встановлення особі земельного сервітуту необхідна сукупність двох умов:
- потреби зазначеної особи не можуть бути задоволені іншим способом (ст. 401 ЦК України);
- ця особа повинна бути власником (володільцем) сусідньої земельної ділянки (ст. 401 ЦК України та ст.100 ЗК України).
Стаття 403 ЦК України визначає, що сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном. Сервітут може бути встановлений на певний строк або без визначення строку. Особа, яка користується сервітутом, зобов'язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут не підлягає відчуженню. Сервітут не позбавляє власника майна, щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпоряджання цим майном. Сервітут зберігає чинність у разі переходу до інших осіб права власності на майно, щодо якого він встановлений. Збитки, завдані власникові (володільцеві) земельної ділянки або іншого нерухомого майна, особою, яка користується сервітутом, підлягають відшкодуванню на загальних підставах.
Право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації, тощо. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту.
Відповідно до норм ст. 401 ЦК України та ст. 100 ЗК України сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки.
Стаття 404 ЦК України встановлює право особи вимагати надання сервітуту і від власника (володільця) іншої земельної ділянки -у разі необхідності.
Таким чином, в першу чергу такі вимоги пред'являються власникові (володільцеві) саме сусідньої земельної ділянки, а у разі необхідності (наприклад, коли прохід або проїзд до шляхів загального користування йде через декілька земельних ділянок) -і власникам (володільцям) інших земельних ділянок.
Виходячи зі змісту ст., ст.106 -109 ЗК України необхідною ознакою сусідніх земельних ділянок є наявність спільної межі між ними.
Стаття 98 ЗК України, яка є спеціальною нормою права щодо земельних відносин, розкриває зміст права земельного сервітуту, а саме: право земельного сервітуту -це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.
Стаття 99 ЗКУ встановлює, які види права земельного сервітуту власники або землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати.
Порядок встановлення земельних сервітутів регулюється ст. 100 ЗК України, а саме: сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду.
Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут).
Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.
Стаття 100 ЗК України передбачає, що земельний сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут).
За таких обставин, право земельного сервітуту характеризується певними рисами:
по-перше: відносини сервітуту передбачають наявність двох земельних ділянок, необов'язково суміжних;
по-друге: обслуговування однієї ділянки іншою відбувається не безсистемно, а в межах прав, які надані власникові/користувачеві панівної земельної ділянки щодо користування обслуговуючою земельною ділянкою.
Існує два види сервітутів -земельні (реальні) та особисті (персональні). Земельний сервітут обов'язково пов'язаний із існуванням двох земельних ділянок, а особистий належить конкретно визначеній особі, (як і зазначено в ЦК України і ЗК України) і не пов'язаний із певною ділянкою чи речами.
Отже, встановлення позивачу права безоплатного земельного сервітуту, передбачає наявну у його володінні/користуванні земельну ділянку. А встановлення особистого сервітуту передбачає конкретну особу.
Крім того, за загальними правилами, встановленими ст.ст. 401, 402 ЦК України встановлення земельного сервітуту є обтяженням земельної ділянки, щодо якої встановлюється сервітут та таке обтяження можливе лише у випадку, якщо потреби заінтересованої особи не можуть бути задоволені іншим способом.
Згідно з п., п. 2.33 і 2.34 постанови Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин»відповідно до частини першої статті 402 ЦК України та частини першої статті 100 ЗК України суд може винести рішення про встановлення сервітуту, умови якого визначаються судом з урахуванням обставин справи.
У відповідності з частиною третьою статті 402 ЦК України спір про встановлення сервітуту вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту, у разі не досягнення домовленості про встановлення сервітуту та його умови.
У зв'язку з цим господарським судам необхідно враховувати, що обов'язковою умовою звернення до суду з позовом про встановлення сервітуту є вжиття особою, яка вимагає такого встановлення, заходів щодо встановлення сервітуту за домовленістю з власником (володільцем)
відповідної земельної ділянки. Якщо особа до звернення до суду не вчиняла дій щодо встановлення сервітуту за домовленістю сторін (зокрема, не звернулася до іншої сторони з пропозицією про укладення договору про встановлення сервітуту), господарським судам слід відмовляти у задоволенні відповідних вимог у зв'язку з відсутністю у такої особи права вимагати встановлення сервітуту за рішенням суду.
Обов'язковою умовою встановлення земельного сервітуту є неможливість задоволення потреби особи, яка вимагає встановлення сервітуту, в інший спосіб.
Під час розгляду справи у спорі про встановлення земельного сервітуту господарським судам належить з'ясовувати, з яких причин позивач не може використовувати належне йому майно. Не підлягають задоволенню позовні вимоги про встановлення земельного сервітуту, якщо судом визначено, що неможливість використання майна зумовлена діями самого позивача.
Враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах наявні правові підстави для встановлення безстрокового земельного сервітуту на земельну ділянку площею 0,0045 га позивачу як землекористувачу земельної ділянки по АДРЕСА_4, площею 0,0122 га на прохід через земельну ділянку, що знаходиться в користуванні відповідача до уборної літера «У»згідно з планом (схемою) цієї земельної ділянки та обслуговування нежитлової будівлі торгівельного павільйону літера «А-1», складу та малих очисних споруд.
Відповідно до ч. 5 ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими, не забороненими законом засобами, захищати свої права від порушень. Враховуючи це, а також положення статті 19 Конституції України, власник вправі звернутись за захистом своїх прав у будь-який спосіб, не заборонений законом.
Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування заявлених позовних вимог.
Відповідач своїм правом на участь у судовому розгляді справи не скористався, письмових пояснень не надав, проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості у повному обсязі суду не надав.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги є документально підтвердженими, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі. Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати присуджуються до стягнення з відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини.
Керуючись ст., ст. 19, 55 Конституції України, ст., ст. 98 -100, 106 - 109 ЗК України, ст., ст. 401 -404 ЦК України, п., п. 2.33 і 2.34 постанови Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин», ст., ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -
1. Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Мелітополь Запорізької області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Мелітополь Запорізької області, за участю у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Мелітопольська міська рада Запорізької області, м. Мелітополь Запорізької області про встановлення безстрокового земельного сервітуту на земельну ділянку площею 0,0045 га ФОП ОСОБА_2 землекористувачу земельної ділянки по АДРЕСА_4, площею 0,0122 га, на прохід через земельну ділянку, що знаходиться в користуванні ФОП ОСОБА_3, до уборної літера «У»згідно з планом (схемою) цієї земельної ділянки та обслуговування нежитлової будівлі торгівельного павільйону літера «А-1», складу та малих очисних споруд задовольнити повністю.
2. Встановити безстроковий земельний сервітут на земельну ділянку площею 0,0045 га Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2, (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2), землекористувачу земельної ділянки по АДРЕСА_4, площею 0,0122 га, на прохід через земельну ділянку, що знаходиться в користуванні Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, (юридична адреса: АДРЕСА_2; фактична адреса: АДРЕСА_5, ідентифікаційний номер НОМЕР_3), до уборної літера «У»згідно з планом (схемою) цієї земельної ділянки та обслуговування нежитлової будівлі торгівельного павільйону літера «А-1», складу та малих очисних споруд.
3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, (юридична адреса: АДРЕСА_2; фактична адреса: 72312, АДРЕСА_5, ідентифікаційний номер НОМЕР_3) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) 1 073 (одну тисячу сімдесят три) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ.
Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84, 85 ГПК України "22" серпня 2012 р.
Суддя Н.А.Колодій
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.