"23" серпня 2012 р. Справа № 5011-7/3045-2012
Вищий господарський суд України в складі колегії
суддів:Грейц К.В. - головуючого, Бакуліної С.В., Глос О.І.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Комунального некомерційного підприємства "Центр первинної медико-санітарної допомоги № 2 Дніпровського району міста Києва"
на постановувід 03.07.2012
Київського апеляційного господарського суду
у справі господарського суду міста Києва № 5011-7/3045-2012
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Діамед"
доПоліклініки № 2 Дніпровського району міста Києва
провизнання договору продовженим,
за участю представників: позивача - Надьожа В.В.
відповідача -Геньбач В.М.
Рішенням господарського суду міста Києва від 03.05.2012 у справі №5011-7/3045-2012 (суддя Якименко М.М.) відмовлено в задоволенні уточнених позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Діамед" (далі-позивач) до Поліклініки № 2 Дніпровського району міста Києва, правонаступником якої є Комунальне некомерційне підприємство "Центр первинної медико-санітарної допомоги № 2 Дніпровського району міста Києва" (далі-відповідач) про визнання бездіяльності відповідача незаконною та визнання укладеного між сторонами за справою договору оренди № 2231/8 від 15.04.2008 продовженим до 31.12.2014.
Київський апеляційний господарський суд, здійснюючим апеляційний перегляд в зв'язку зі скаргою позивача, постановою від 03.07.2012 (колегія суддів у складі головуючого судді Тарасенка К.В., суддів Авдеєва П.В., Яковлева М.Л.) рішення у справі скасував, прийнявши нове рішення, яким визнав договір оренди № 2231/8 від 15.04.2008 продовженим до 31.12.2014. В решті позовних вимог відмовлено.
Відповідач з постановою суду апеляційної інстанції не згоден, в поданій касаційній скарзі просить її скасувати, натомість, рішення місцевого господарського суду у справі залишити в силі, посилаючись на порушення та неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, а саме ст. 15, ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, ч. ч. 2, 3 ст. 20 Господарського кодексу України, ст. 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст. ст. 1, 21 Господарського процесуального кодексу України.
Зокрема, скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції не врахував, що позивачем обрано невірний спосіб захисту порушених, на його думку, прав; відсутня згода Київради на продовження договору оренди №2231/8 від 15.04.2008, а рішення Київради від 14.07.2011 №402/5789 прийняте після закінчення строку дії договору оренди і не було реалізоване шляхом підписання додаткової угоди до спірного договору та/або укладення нового договору.
У відзиві на касаційну скаргу позивач заперечив проти її задоволення.
За розпорядженням Секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 22.08.2012 № 03.08-05/709 у зв'язку з тим, що судді Бакуліна С.В. та Глос О.І. приступили до виконання своїх обов'язків, розгляд касаційної скарги у справі здійснюється в постійному складі колегії суддів: головуючий суддя Грейц К.В., судді Бакуліна С.В., Глос О.І.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 27.07.2007 між Поліклінікою №2 Дніпровського району міста Києва (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Діамед" (орендар) укладено договір про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, за умовами якого орендодавець на підставі рішення Київради від 21.12.2006 №526/583-1 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно за адресою: м. Київ, проспект Тичини, 22, для розміщення аптечного пункту (п.1.1 договору); об'єктом оренди є нежиле приміщення на першому поверсі будівлі загальною площею 28,40 м2 (п. 2.1 договору); договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє з 27.07.2007 до 25.07.2008 (п. 9.1. договору); усі зміни та доповнення до цього договору оформлюються в письмовій формі і вступають в силу з моменту підписання їх сторонами (п. 9.2 договору); після закінчення строку дії цього договору його дія може бути продовжена на підставі рішення Київради (п. 9.3 договору). Договір зареєстрований у книзі записів Головного управління охорони здоров'я та медичного забезпечення від 15.04.2008 № 2231/8.
Після закінчення строку, встановленого пунктом 9.1 договору, 26.07.2008 між сторонами укладено угоду на тимчасову оренду нерухомого майна (складається на період оформлення основного договору), відповідно до умов якої орендодавець на підставі рішення Київради від 21.12.2006 №526/583-1 надає в тимчасове користування орендарю площу 28,40 м2 на першому поверсі приміщення Поліклініки №2 по проспекту П.Тичини, 22 (п. 1 угоди); угода діє з моменту її підписання до моменту реєстрації основного договору в ГУОЗ м. Києва, згідно рішення Київради, але не більше шести місяців (п. 5 угоди).
Рішенням Київської міської ради №67/1122 від 19.02.2009 "Про питання оренди об'єктів права комунальної власності територіальної громади міста Києва" відповідачеві надано дозвіл переукласти з позивачем договір оренди нежитлового приміщення строком на 2 роки 364 дні, втім, основного договору чи додаткової угоди, якими б сторони продовжили строк дії договору №2231/8 від 15.04.2008, укладено не було, в зв'язку з чим 08.07.2010 Київська міська рада своїм рішенням №1015/4453 "Про питання оренди об'єктів права комунальної власності територіальної громади міста Києва" внесла зміни до свого попереднього рішення №67/1122 від 19.02.2009, за змістом яких в переукладанні договору оренди нежитлового приміщення площею 28,40 м2, розташованого за адресою: м. Київ, проспект Тичини, 22, позивачеві відмовлено.
Відповідач як орендодавець своїми листами від 09.11.2010 №1220, від 05.05.2011 №445, 06.07.2011 №666 повідомив позивача як орендаря про необхідність звільнення орендованого приміщення у зв'язку з закінченням договору оренди від 15.04.2008 № 2231/8, втім, останній зазначених вимог не виконав, продовжував фактично користуватися об'єктом оренди та сплачувати орендну плату.
18.01.2012 позивач звернувся до відповідача з пропозицією продовжити договір оренди майна №2231/8 від 15.04.2008 терміном на 2 роки 364 дні, строком до 31.12.2014, шляхом підписання додаткової угоди до договору оренди.
Вказане звернення відповідачем залишене без відповіді, що і стало підставою для пред'явлення даного позову, вимоги якого обґрунтовані приписами ст. 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст. 187 ГК України.
Вирішуючи спір у справі, суди попередніх інстанцій дійшли прямо протилежних висновків щодо підставності позовних вимог.
Так, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з того, що позивач не скористався можливістю продовжити договір оренди на новий термін на підставі рішення Київської міської ради №67/1122 від 19.02.2009 "Про питання оренди об'єктів права комунальної власності територіальної громади міста Києва", у зв'язку з чим строк договору оренди закінчився. Крім того, місцевий господарський суд також зазначив, що, оскільки рішенням Київської міської ради від 08.07.2010 від №1015/4453 внесені зміни до рішення №67/1122 від 19.02.2009, то позивач взагалі позбавлений права переукладення договору оренди на новий строк. Крім того, позивач обрав неправильний спосіб захисту.
Суд апеляційної інстанції, з висновками місцевого господарського суду про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог не погодився і, задовольняючи позов, виходив з того, що відповідно до рішення Київської міської ради від 14.07.2011 №402/5789 "Про деякі питання оренди майна територіальної громади міста Києва" договори оренди майна територіальної громади міста Києва, щодо яких відсутні заяви сторони щодо припинення дії договору, за умови фактичного користування майном і відсутності заборгованості по орендним платежам, вважати продовженими до 31.03.2012, а враховуючи те, що позивач продовжує фактично використовувати орендоване приміщення та сплачувати орендну плату, договір оренди №2231/8 від 15.04.2008 на підставі рішення Київради від 14.07.2011 № 402/5789 має бути продовженим до 31.12.2014.
Колегія суддів з висновками суду апеляційної інстанції не погоджується та вважає, що доводи касаційної скарги заслуговують на увагу, враховуючи таке.
Згідно ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до п.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній форм досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнута згода.
Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Нормою ч. 1 ст. 763 ЦК України встановлено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Статтею 631 ЦК, зокрема, передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" відносини щодо оренди майна, що перебуває у комунальній власності регулюються договором оренди майна, цим законом та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п'ять років, якщо орендар не пропонує менший термін.
Виходячи з правового аналізу вищевказаних норм, висновок апеляційного господарського суду, що договір оренди №2231/8 від 15.04.2008 на підставі рішення Київради від 14.07.2011 № 402/5789 має бути продовженим до 31.12.2014 є безпідставним, оскільки, строк дії договору оренди має бути погоджений та закріплений в договорі, а вказане рішення Київради може бути лише підставою, яка надає сторонам право на продовження строку дії договору чи укладення нового, однак, не спростовує положень ч. 1 ст. 6 ГК України, п. п. 3, 4 ст. 3 та ст. 627 ЦК України про свободу підприємницької діяльності і свободу договору, відтак, сторони правом переукласти договір на строк до 31.03.2012 не скористалися, як не скористались таким правом, що надавалось попереднім рішенням Київської міської ради №67/1122 від 19.02.2009, тобто, зазначені рішення ради залишились не реалізованими. Слід зазначити, що останнє рішення власника майна про згоду на продовження договорів не стосувалось підприємства позивача, щодо якого вже існувало рішення Київради від 08.07.2010 №1015/4453 про відмову у продовженні орендних правовідносин, яке було чинним на момент ухвалення рішення суду першої інстанції по даній справі, до того ж рішення Київради від 14.07.2011 № 402/5789 обумовлене строком продовження договорів лише до 31.03.2012 (а не до 31.12.2014, як вирішив суд апеляційної інстанції) і відсутністю заяв сторін щодо припинення дії договору, втім, судом апеляційної інстанції не враховано, що такі заяви багаторазово подавались орендодавцем (листи від 09.11.2010 №1220, від 05.05.2011 №445, 06.07.2011 №666).
Крім того, колегія суддів зазначає, що рішення Київради від 14.07.2011 № 402/5789, на якому ґрунтується постанова суду апеляційної інстанції, не подавалось до суду першої інстанції і не було предметом дослідження у справі, тобто, є додатковим доказом, який в порушення вимог ст. 101 ГПК України прийнятий судом апеляційної інстанції без будь-якого обґрунтування позивачем неможливості його подання до суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Як вбачається з матеріалів справи, суть заявленої позовної вимоги зводиться до визнання продовженим в судовому порядку строку договору оренди №2231/8 від 15.04.2008 до 31.12.2014. Разом з цим, позивачем не взято до уваги, що серед способів захисту прав чи інтересів осіб, визначених у ст.16 ЦК України та ст. 20 ГК України, не передбачено такого способу, як визнання строку дії договору продовженим, отже, колегія суддів констатує, що позивач, посилаючись на положення нормативних актів, які, на його думку, наділяють його правом на продовження користування об'єктом оренди за спірним договором оренди, реалізував свій намір захистити це право у спосіб, не передбачений чинним законодавством України.
Отже, обрання неправильного способу захисту порушеного права або оспорюваного інтересу унеможливлює задоволення позовних вимог і тягне за собою відмову в позові, на що суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, уваги також не звернув.
З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини встановлені господарським судом першої інстанції на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим у суду апеляційної інстанції були відсутні підстави для скасування рішення місцевого господарського суду.
З огляду на викладене, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, рішення господарського суду першої інстанції підлягає залишенню в силі як законне і ґрунтовне, а касаційна скарга -задоволенню.
Касаційну скаргу Комунального некомерційного підприємства "Центр первинної медико-санітарної допомоги № 2 Дніпровського району міста Києва" задовольнити.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.07.2012 у справі господарського суду міста Києва № 5011-7/3045-2012 скасувати.
Рішення господарського суду міста Києва від 03.05.2012 у цій справі залишити в силі.
Головуючий суддя К.В. Грейц
Судді С.В. Бакуліна
О.І.Глос