Справа № 2601/11091/12
Провадження №: 2/2601/3286/12
15 серпня 2012 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Пасинок В.С., при секретарі Мушта І.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів,
встановив:
ОСОБА_1. звернувся до Голосіївського районного суду з позовом до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів.
Позовні вимоги мотивував тим, що згідно рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 03 жовтня 2011 року щомісячно сплачує аліменти: на утримання відповідача у розмірі 200,00 грн. до досягнення трирічного віку їх донькою - ОСОБА_4, 2011 року народження, та на утримання дитини - у розмірі ? частини з усіх видів заробітку (доходів) до досягнення нею повноліття.
Зазначив, що в той же час згідно рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 29 вересня 2011 року ним щомісячно сплачуються аліменти на утримання його непрацездатного батька - ОСОБА_5, 1959 року народження, в розмірі ? частини з усіх видів заробітку (доходу).
Однак, сума сплачуваних ним аліментів загалом перевищує 50% його заробітку, що ставить його у скрутне матеріальне становище. Крім того, він проживає в орендованій квартирі, сплачує за неї щомісячно 200,00 грн., а також оплачує комунальні послуги. До того ж, у березні 2012 року він перебував на стаціонарному лікуванні в хірургічному відділенні Дніпропетровського обласного онкологічного диспансеру, через що на даний час перебуває під наглядом лікарів онколога та хірурга, у зв'язку із чим змушений значну частину свого заробітку витрачати на лікування.
Тому, через зміну матеріального стану, внаслідок чого має право на зменшення розміру аліментів, просить зменшити розмір аліментів на утримання відповідача з 200,00 грн. до 50,00 грн. щомісячно до досягнення дитиною трирічного віку, а на утримання дитини - ОСОБА_4 - з ? частини усіх видів заробітку (доходу) до 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно до досягнення нею повноліття.
В ході розгляду справи позивач підтримав позовні вимоги і обґрунтування позову в повному обсязі та просив суд позов задовольнити з обставин, викладених в позовній заяві.
Відповідач в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог та просила суд відмовити у їх задоволенні. Свою позицію мотивувала тим, що їх з позивачем донька постійно проживає разом з нею, вона самостійно займається її вихованням та забезпеченням. На даний час вона не працює, перебуває у декретній відпустці, а тому не має достатнього матеріального забезпечення для утримання як себе, так і дитини.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про те, що позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Як встановлено судом, 25 вересня 2010 року між сторонами у справі ВРАЦС Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві було зареєстровано шлюб, про що зроблено відповідний актовий запис за № 813 у Книзі реєстрації шлюбів (а.с. 8).
Від даного шлюбу сторони мають доньку - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 9).
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 03 жовтня 2011 року ОСОБА_1 щомісячно сплачує аліменти: на утримання відповідача у розмірі 200,00 грн. до досягнення трирічного віку їх донькою - ОСОБА_4, 2011 року народження, та на утримання дитини - у розмір ? частини з усіх видів заробітку (доходів) до досягнення нею повноліття (а.с. 4-6).
Згідно рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 29 вересня 2011 року позивачем щомісячно сплачуються аліменти на утримання його непрацездатного батька - ОСОБА_5, 1959 року народження, в розмірі ? частини з усіх видів заробітку (доходу) (а.с. 7).
Відповідно до ч. 2 ст. 84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років.
Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Як передбачено ст. 182 СК України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 192 СК України розмір аліментів визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось з них.
Дана норма містить вичерпний перелік підстав для зменшення розміру аліментів визначених рішенням суду.
Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивачем не надано доказів, у розумінні ст. ст. 57, 60 ЦПК України, які підтверджували б виникнення обставин, передбачених ст. 192 СК України, що унеможливлюють сплату аліментів у сумі, визначеній рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 03 жовтня 2011 року.
Суд критично ставиться до обставин, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позовних вимог, стосовно проживання в орендованій квартирі та сплати за неї щомісячно 200,00 грн., щодо оплати комунальних послуг, а також значних витрат на лікування, оскільки вказані обставини не доведені позивачем перед судом у встановленому законодавством України порядку.
Відповідно до ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Судові рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 03 жовтня 2011 року та Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 29 вересня 2011 року оскаржені у встановленому порядку не були, набрали законної сили, отже, встановлені в останніх обставини доказуванню не підлягають.
З текстів вказаних судових рішень вбачається, що позивач безпосередньо приймав участь у судових засідання в обох справах і проти задоволення жодного з позовів не заперечував. Крім того, при ухваленні 03 жовтня 2011 року рішення Голосіївським районним судом м. Києва були враховані як матеріальний становище ОСОБА_1, так і наявність на його утриманні непрацездатних батьків. При цьому, з даного приводу, позивачем жодних пояснень надано не було і як обставина, що впливає на розмір аліментів, останнім не вказувалась.
Тому, суд не приймає до уваги також посилання позивача на ту обставину, що ним також провадиться виплата аліментів на утримання його непрацездатного батька згідно рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 29 вересня 2011 року, що значно відображається на його матеріальному становищі, оскільки, до того ж, з матеріалів справи вбачається, що рішення про стягнення з позивача на користь відповідача аліментів на утримання останньої та їх спільної дитини було ухвалено судом 03 жовтня 2011 року, тобто пізніше, ніж судове рішення про стягнення з позивача аліментів на утримання його непрацездатного батька.
Відповідно до ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватись з максимально можливим врахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї.
За змістом ст. 18 Конвенції про захист прав дитини, суд повинен докласти всіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства»на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.
За аналізом наведених правових норм, враховуючи наведене вище та те, що позивачем доказів на підтвердження відсутності можливості виплачувати аліменти на утримання відповідача у розмірі 200,00 грн. до досягнення трирічного віку їх донькою - ОСОБА_4, 2011 року народження, та на утримання дитини - у розмір ? частини з усіх видів заробітку (доходів) до досягнення нею повноліття у зв'язку із зміною матеріального стану, погіршенням стану здоров'я не надано, суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог.
Згідно ст. 88 ЦПК України суд, відмовляючи в задоволенні цивільного позову, також відмовляє позивачу в стягненні з відповідача на його користь суми сплаченого судового збору.
Виходячи з наведеного, керуючись ст. ст. 84, 180-182, 192 СК України та ст. ст. 57, 60, 61, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -
вирішив:
в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів -відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва шляхом подання через Голосіївський районний суд м. Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя