№ 2-1841/12
22.08.2012 року м. Київ
Голосіївський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Сальникової Н.М.,
секретаря Черкової Ю.С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору недійсним,-
В лютому 2011 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про надання юридичних послуг №1/18-04-2007 від 18.04.2007 року, посилаючись на те, що за умовами договору позивачем були надані відповідачу юридичні послуги, що підтверджується актом виконаних робіт від 18.04.2010 року, проте в порушення умов вказаного договору ОСОБА_2 не виконала взяті на себе зобов'язання по оплаті послуг. Вартість надання юридичних послуг згідно договору за три роки складає 24000,00 грн. Строком закінчення дії договору сторони встановили 18.04.2010 року, з можливістю пролонгації договору додатковою угодою.
18.04.2010 року позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду, якою було продовжено дію договору про надання юридичних послуг №1/18-04-2007 до 31.12.2010 року та збільшено вартість за надання юридичних послуг до 40 000,00 грн. На виконання умов договору про надання юридичних послуг 30.12.2010 року відповідачем було сплачено частково за надані послуги 700 грн., решта суми боргу за надання юридичних послуг, що складає 39 300,00 грн. відповідачем не сплачена. Просив стягнути заборгованість за надані юридичні послуги та судові витрати.
Ухвалою суду від 22.08.2012 року вирішено питання про приєднання та об'єднання в одне провадження для розгляду зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору недійсним.
Свої позовні вимоги за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 обґрунтувала тим, що спірний договір, додаткова угода та акт були підписані нею під впливом обману на вимогу ОСОБА_1, який пояснив необхідність підписання вказаних договорів для участі останнього у спорі, який виник між позивачем та банком. Насправді ж, між позивачем та відповідачем склалась усна домовленість про те, що відповідач вирішить проблеми позивача з банком і після цього отримає від неї 40000 грн. Вказала на те, що при укладенні спірних договорів не було додержано вимог, встановлених законом.
Позивач за первісним позовом в судовому засіданні підтвердив зазначені в позові обставини, підтримав позовні вимоги та просив стягнути з відповідача заборгованість у сумі 39 300,00 грн. та судові витрати. В задоволенні зустрічної позовної заяви просив відмовити за недоведеністю.
Відповідач ОСОБА_2 позов не визнала, з підстав наведених у зустрічній позовній заяві, просила відмовити в задоволенні первісного позову та задовольнити подану нею зустрічну позовну заяву.
Заслухав сторони, вивчив та дослідив докази по справі, повно з'ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги у їх сукупності та взаємозв'язку, об'єктивно оцінив усі наявні докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги за первісним позовом підлягають задоволенню, а в задоволенні зустрічної позовної заяви слід відмовити з наступних підстав.
Відповідно до ст.59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними обставинами засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
У відповідності до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглянув цивільну справу в межах заявлених позовних вимог на підставі безпосередньо досліджених належних та допустимих доказів сторін.
Ч. 3 ст.27 ЦПК України зобов'язує осіб, які беруть участь у справі, добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. Відповідно до ч.4 ст.10 ЦПК України суд сприяє всебічному та повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом, у відповідності до ч.2 ст.160 ЦПК України усуваючи із судового розгляду все, що не має істотного значення для вирішення справи.
Згідно зі ст.14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З наведених у позовних заявах обставин, які у відповідності до ч.1 ст.60 ЦПК України не підлягають доказуванню, оскільки визнані сторонами, судом встановлено, що 18.04.2007 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 був укладений договір №1/18-04-2007 про надання юридичних послуг в обсязі та на умовах, визначених цим договором/а.с.5/.
Згідно акту виконаних робіт по договору №1/18-04-2007 про надання юридичних послуг від 18.04.2010 року, виконавець виконав, а замовник прийняв виконанні роботи(послуги), пов'язані з наданням юридичних послуг/а.с.6/.
18.04.2010 року сторони шляхом укладення додаткової угоди продовжили дію договору про надання юридичних послуг №1/18-04-2007 від 18.04.2007 року до 31.12.2010 року та збільшили вартість юридичних послуг до 40 000,00 грн/а.с.7/. На виконання умов укладеного договору про надання юридичних послуг №1/18-04-2007 від 18.04.2007 року та додаткової угоди від 18.04.2010 року замовником було сплачено за надані юридичні послуги 700 грн.
Позивач за зустрічним позовом, посилаючись на те, що даний договір про надання юридичних послуг №1/18-04-2007 від 18.04.2007 року та додаткову угоду від 18.04.2010 року було укладено шляхом навмисного введення її в оману щодо обставин, які мають істотне значення, просила суд визнати укладені договори недійсними.
За ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох чи більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Ст.629 ЦК України визначає обов'язковість договору для виконання сторонами.
Відповідно до ст.ст. 229 - 233 ЦК правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним.
Правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.
Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.
Позивачем ОСОБА_2 у порушення вимог ст. 230 ЦПК України не було зазначено, щодо яких істотних обставин договору, відповідач ввів її в оману, та у розумінні ст.59 ЦК України, не надала жодного належного та допустимого доказу в підтвердження своєї правової позиції.
Відповідно до вимог діючого процесуального законодавства, враховуючи положення ч.2 ст.10 ЦПК України про те, що сторони у справі мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 за зустрічною позовною заявою про те, що між сторонами був укладений договір про надання юридичних послуг, і при його укладенні відповідач ввів її в оману щодо обставин, які мають істотне значення, наявність умислу в діях відповідача, не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, а тому задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
На підставі та керуючись ст.ст.14, 229-230, 626 ЦК України, ст.ст.3,10,11,57,60,74,88, 208,212 -215 ЦПК України,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрованої АДРЕСА_1, проживаючої АДРЕСА_2, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, ідентифікаційний номер(дані відсутні), зареєстрованого АДРЕСА_3, проживаючого АДРЕСА_4 заборгованість у сумі 39300 (тридцять дев'ять тисяч триста) грн 00 к.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрованої АДРЕСА_1, проживаючої АДРЕСА_2, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, ідентифікаційний номер(дані відсутні), зареєстрованого АДРЕСА_3, проживаючого АДРЕСА_4 судовий збір у сумі 393 (триста дев'яносто три) грн 00 к. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120 (сто двадцять) грн 00 к.
В задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору не дійсним -відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Н.М.Сальникова