03.08.2012
2/0553/1220/12
03 серпня 2012 року
Червоногвардійський районний суд м. Макіївки у складі:
головуючого: Заставенко М.О.,
при секретарі: Некрасові С.Ф.,
за участю представника позивача ОСОБА_1,
представника відповідача Лошакової О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Макіївці цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Червоногвардійському районі м. Макіївки Донецької області про стягнення суми моральної шкоди, -
Позивач звернувся до суду з позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Червоногвардійському районі м. Макіївки Донецької області про відшкодування моральної шкоди, мотивуючи свої вимоги тим, що з 09.04.2001 року по 21.03.2002 року він перебував у трудових відносинах з Державним відкритим акціонерним товариством «Шахта «Чайкіно»дочірнього підприємства Відкритого акціонерного товариства Державна холдингова компанія «Макіїввугілля»(далі ДВАТ «Шахта «Чайкіно»), працював гірником очисного забою 5 розряду з повним робочим днем у шахті.
23.09.2001 року о 19.30 годин при виконанні трудових обов'язків на ДВАТ «Шахта «Чайкіно»трапився нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом. За результатами розслідування нещасного випадку на виробництві було складено акт форми Н-1 яким було встановлено діагноз: забій правого тазостегнового суглобу. Відповідно до висновку комісії з охорони праці підприємства вина Позивача відсутня.
За результатами висновку МСЕК наприкінці 2001 року Позивачу встановлено 50% стійкої втрати професійної працездатності та визнано інвалідом 3 групи в зв'язку з травмою на виробництві. 21.03.2002 року ОСОБА_3, був звільнений з роботи на підставі п.2 ст.40 КЗпП України з невідповідності працівника виконуваній роботі внаслідок стану здоров'я.
12.02.2003 року повторним висновком МСЕК ОСОБА_3 встановлено 40% стійкої втрати професійної працездатності на строк до наступного огляду, визначена потреба у санітарно-курортному та медикаментозному лікуванні, рекомендований нагляд травматолога та невропатолога. За результатами останнього обстеження висновком МСЕК від 28.02.2011 року Позивачу встановлено 40% стійкої втрати професійної працездатності та визнано інвалідом 3 групи безстроково.
В зв'язку з травмою було порушено нормальні життєві зв'язки Позивача, який був позбавлений можливості реалізувати свої звички та бажання, тривале лікування порушило його професійні плани та перспективи, оскільки він не міг отримати підвищення по роботі, у зв'язку з невідповідністю фізичного стану здоров'я, був вимушений проходити чисельні медичні огляди та обстеження, медико-соціальні експертні комісії, відновлювальні процедури. У зв'язку з травмою було порушено його моральні життєві зв'язки, можливості реалізувати свої звички та бажання, у нього постійно виникають складнощі у зв'язку з загальною слабкістю, втомою, запамороченням. З незначним покращенням стану здоров'я та після закінчення лікування він був виписаний, проте постійно продовжував відчувати сильний біль, став погано спати. Перебуваючи на лікуванні, він не міг вести повноцінний образ життя, фізичну біль, психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, що вказує на завдання йому моральної шкоди. Просив суд стягнути з Відповідача 30 000 гривень у відшкодування моральної шкоди, заподіяної йому в наслідок трудового каліцтва.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, послався на обставини, викладені у позовні заяві, та просив стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Червоногвардійському районі міста Макіївки на користь ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 30 000 гривень.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав та пояснив, що з 01.04.2001 року набрав чинності Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності"№1105 від 23.09.1999 року. Цей Закон визначає правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві. Законом України №717 від 23.02.2007 року "Про внесення змін до Закону України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", який набрав чинності з 20.03.2007 року, виключено дію абзацу 4 статті 1 (в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей, п.п."е"п.1 ч. 1 ст.21, ч.3 ст.28 та ч.3 ст.34 Закону №1105. Саме виключені статті цього Закону регламентували порядок відшкодування потерпілим на виробництві сум моральної шкоди.
Довідка МСЕК про відсоток втрати професійної працездатності не є підставою для розрахунку і відшкодування потерпілому матеріальної шкоди -частини втраченого заробітку і не є підтвердженням факту заподіяння моральної шкоди. При проходженні огляду МСЕК потерпілому не було встановлено факт спричинення морального страждання, а саме на МСЕК покладений обов'язок стосовно визначення факту спричинення морального страждання. Згідно до ст..137 ЦПК України у позовні заяві про відшкодування моральної шкоди повинно бути зазначено, в чому полягає ця шкода, з яких міркувань виходив позивач, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Згідно до ст..1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала. Тому у задоволенні позову просили відмовити, також у зв'язку з закінченням строку, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого порушеного права.
Суд, вислухавши пояснення представників позивача і відповідача, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
З наданих до суду доказів встановлено, що ОСОБА_3 знаходився у трудових відносинах з підприємством ДВАТ «Шахта «Чайкіно» 09.04.2001 року до 21.03.2002 року, працював гірником очисного забою 5 розряду з повним робочим днем у шахті., що підтверджується копією трудової книжки. Внаслідок нещасного випадку, 23.09.2001 року при пересуванні ОСОБА_3 на робоче місце в людській вагонетці ВП-18 на великій швидкості відбулось буріння електровозу об арочну шахтну кріп на центральному квершлагу горизонту 651м. Від різкої зупинки електровозу ОСОБА_3, від удару о сидіння була завдана травма в області правого тазостегнового суглобу, встановлений діагноз: забій правого тазостегнового суглобу, що підтверджено Актом №50 від 25.09.2001р. про нещасний випадок форми Н-1 (а.с.9-12). Відповідно до висновку комісії з охорони праці підприємства від 28.11.2001 року вина потерпілого ОСОБА_3 по виробничій травмі що мало місце 23.09.2001 року- відсутня (а.с.13).
Згідно виписки з акту огляду МСЕК №099896 від 13.02.2002 року ОСОБА_3 первинно було встановлено 50% втрати професійної працездатності за трудовим каліцтвом від 23.09.2001 року.
Згідно з підп. „е" п. 1 ч. 1 ст. 21, ч. 3 ст. 28 Закону України від 23 вересня 1999 року «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, потерпілому від нещасного випадку компенсується моральна шкода за наявності факту заподіяння цієї шкоди.
Як зазначив Конституційний Суд України в п. 4.1. свого Рішення від 27 січня 2004 року по справі № 1-9/2004 ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності. Відмова потерпілому у праві на отримання грошової суми за моральну шкоду від Фонду соціального страхування від нещасних випадків залежно від ступеня втрати професійної працездатності має обмежувальний характер. Встановлення Законом обов'язку Фонду соціального страхування від нещасних випадків відшкодувати моральну шкоду є засобом реалізації потерпілим гарантованого державою усім застрахованим громадянам забезпечення прав у страхуванні від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання (стаття 3).
Крім того, ч. 3 ст. 34 цього Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що висновок МСЕК про встановлення наявності чи відсутності спричинення моральної шкоди особам, у яких встановлено стійку втрату працездатності внаслідок шкідливих умов праці, не є обов'язковим, оскільки спричинення моральної шкоди в таких випадках є очевидним.
Згідно абз. 3 п.22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року №6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди"право на отримання потерпілим страхових виплат у разі настання стійкої втрати працездатності, у тому числі виплати за моральну шкоду, виникає в особи з дня встановлення їй такої стійкої втрати працездатності за висновком МСЕК, тобто встановленням висновком МСЕК від 13.02.2002 року втрати працездатності позивачем, було передбачено відшкодування моральної шкоди, яка заподіяна умовами виробництва.
Суд вважає, що внаслідок ушкодження здоров'я позивачеві спричинено моральну шкоду, яка полягає у тому, що позивач позбавлений можливості повноцінно жити, займатися улюбленим заняттям, не може матеріально забезпечувати сім'ю, у нього постійно виникають складнощі у зв'язку з загальною слабкістю, втомою, запамороченням, постійно продовжує відчувати сильний біль в області ноги, став погано спати. Таким чином, в результаті травми були порушені життєві стосунки, які склалися, в ряді випадків він повинен додавати додаткових зусиль для організації свого життя.
Суд не може погодитись з посиланням представника відповідача на Закон України №717 від 23.02.2007 року "Про внесення змін до Закон України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", яким було виключено дію положень статей Закону, що регламентували порядок відшкодування потерпілим на виробництві сум моральної шкоди, оскільки він набрав чинності з 20 березня 2007 року.
Відповідно до вимог статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної сили в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідність особи.
За таких обставин суд, вирішуючи питання про розмір страхового відшкодування моральної шкоди, враховує ступінь втрати позивачем професійної працездатності -50%, його стан здоров'я, дії відповідача, направлені на поновлення здоров'я, глибину, характер і тривалість моральних страждань позивача та засади розумності і справедливості, вважає, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути встановленим у розмірі 15 000 гривень.
На підставі ст.ст.21, 28, 30, 34, 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", керуючись ст.ст.10, 11, 60, 209, 212-215 ЦПК України, абз.3 п.22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року №6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_3 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Червоногвардійському районі міста Макіївки про стягнення суми моральної шкоди задовольнити частково.
Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Червоногвардійському районі міста Макіївки на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування моральної шкоди 15 000 (п'ятнадцять тисяч) гривень.
В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_3 -відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Суддя: