Справа № 2а-2651/10/1770
14 грудня 2010 року 12год. 50 хв. м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Махаринця Д. Є. за участю секретаря судового засідання Патрикей Ю.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник ОСОБА_1
відповідача: представник Шевченко П.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
ОСОБА_3
до Луцький прикордонний загін Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України
про визнання наказу протиправним та його скасування , поновлення на службі з виплатою грошового забезпечення
Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування пункту 2 наказу Луцького прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України за № 55 від 21.01.2010 року "Про результати службового розслідування", скасування наказу відповідача за № 17-ос від 21.01.2010 року "По особовому складу" в частині виключення ОСОБА_3 зі списків військової частини та усіх видів забезпечення, та поновлення позивача на військовій службі за контрактом з моменту виключення із списків особового складу частини, а саме: з 21.01.2010 року з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.
Позивач зазначає, що він перебував на службі у Луцькому прикордонному загоні Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України на посаді інспектора прикордонної служби 3 категорії 3 відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Ягодин» 1 категорії (тип В). 18.01.2010 року був призначений на посилення на прикордонний пост «Висоцьк». В ранці від близьких родичів позивач дізнався про те, що 19.01.2010 року різко погіршився стан здоров'я його батька, а саме стався інфаркт міокарда і його терміново госпіталізували до обласної лікарні міста Рівне. в зв'язку з чим приблизно об 11 год. 30 хв. 19.01.2010 року позивач повідомив по телефону старшого інспектора прикордонної служби лейтенанта Полюховича М.В. про наведену подію та про те, що терміново вимушений вибути до міста Рівне. Однак, наказом відповідача за № 55 від 21.01.2010 року за результатами службового розслідування позивач був звільнений з військової служби за контрактом за службовою невідповідністю в зв'язку з самовільним залишенням місця служби.
Позивач не погоджується з цим наказом, вважає його протиправним та просить скасувати, мотивуючи невідповідністю застосованого покарання тяжкості проступку та причинам що послугували його вчиненню.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог, та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, вважає, що позовні вимоги слід задовольнити, виходячи з наступного.
ОСОБА_3 перебував на службі у Луцькому прикордонному загоні Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України на посаді інспектора прикордонної служби 3 категорії 3 відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Ягодин» 1 категорії (тип В). 18.01.2010 року був призначений на посилення на прикордонний пост «Висоцьк».
Сторони визнають, що позивач 19.01.2010 року дізнався про різке погіршення стану здоров'я батька, у якого стався інфаркт міокарда і його терміново госпіталізували до обласної лікарні міста Рівне, позивач в першій половині дня 19.01.2010 року повідомив по телефону старшого інспектора прикордонної служби лейтенанта Полюховича М.В. про наведену подію та про те, що позивач терміново вимушений вибути до міста Рівне. Не отримавши відповідного офіційного дозволу від керівництва, позивач в цей же день вибув з місця служби в місто Рівне. Згідно статті 72 КАС України факти визнані сторонами приймаються судом як встановлені обставини.
Наказом відповідача за № 55 від 21.01.2010 року (а.с.8-9) за результатами службового розслідування на ОСОБА_3 було накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з військової служби за контрактом за службовою невідповідністю.
Як вбачається, із тексту оскаржуваного наказу, позивач звільнений за особисту недисциплінованість, порушення вимог ст. 11, 12, 37 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 4 Дисциплінарного статуту ЗСУ та порушення вимог голови Державної прикордонної служби щодо підвищення персональної відповідальності кожного військовослужбовця.
Суд, оцінюючи таке рішення суб'єкта владних повноважень вважає, що при обранні позивачу виду дисциплінарного стягнення відповідачем не було враховано характер та обставини вчинення правопорушення, та те, що будь-які негативні наслідки із дій позивача не наступили. При обранні максимального виду стягнення відповідач враховував попередню службу та рівень знань про порядок служби позивача.. Аналогічно відповідачем проігноровано причину залишення ОСОБА_3 місця служби та те, що він намагався попередити та отримати дозвіл керівництва на залишення місця служби. Дані обставини не були предметом огляду та з'ясування й під час проведення службового розслідування.
В зв'язку із наведеним, обране відповідачем дисциплінарне стягнення явно не відповідає тяжкості скоєного дисциплінарного проступку та причинам, які його послугували до його вчинення, а тому суд не може вважати його справедливим та обґрунтованим.
Відповідно до вимог ст. 43 Конституції України громадянам ґарантується захист від незаконного звільнення з роботи або військової служби.
Тобто, у зв'язку із тим, що при проведенні службового розслідування по наведеному інциденту не було ретельно, всебічно та повно вивчено обставини вчинення ОСОБА_3 дисциплінарного проступку, ступінь вини, обраний найсуворіший вид дисциплінарного стягнення тягне за собою в житті позивача істотні негативні зміни. Таким чином, сам вид стягнення адекватно не відповідає тяжкості скоєного правопорушення.
Враховуючи викладене, дії відповідача по накладенню на ОСОБА_3 вказаного дисциплінарного стягнення не відповідають вимогам статті 59 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України, яка зобов'язує кожного командира бути справедливим у ставленні до підлеглих та ст. 3 Дисциплінарного статуту ЗС України, якою закріплено, що військова дисципліна досягається шляхом умілого поєднання повсякденної вимогливості командирів і начальників до підлеглих без приниження їх особистої гідності, з дотриманням прав і свобод, постійної турботи про них та правильного застосування засобів переконання, примусу й громадського впливу колективу, а тому є неправомірними.
Вимогами ст. 216 Закону «Про дисциплінарний Статут Збройних Сил України передбачено, що військовослужбовці строкової служби у вільний від занять та робіт час мають право вільно переміщатися по території військової частини, а під час звільнення - і в межах гарнізону. Виїзд офіцерів, прапорщиків (мічманів), військовослужбовців, що проходять військову службу за контрактом, за межі гарнізону здійснюється з дозволу командира військової частини. Виїзд військовослужбовців строкової служби за межі гарнізону (за винятком випадків відбуття у відпустку або відрядження) забороняється.
В своїх пояснення позивач підтвердив самовільне вибуття з частини та провину визнав. В позовній заяві та в ході судового розгляду позивачем також не заперечується факт вчинення ним проступку, а лише зазначається, про явну невідповідність застосованого покарання обставинам вчиненого проступку.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» одним із видів військової служби є військова служба за контрактом.
Згідно із пунктом «е» частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби через службову невідповідність.
Відповідно до пункту 280 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України затвердженого Указом Президента України від 29 грудня 2009 року N 1115/2009, 29.12.2009 звільнення військовослужбовців з військової служби через службову невідповідність здійснюється:
1) у разі накладення на військовослужбовця дисциплінарного стягнення - звільнення з військової служби за контрактом за службовою невідповідністю; позбавлення військового звання прапорщика (мічмана), старшого прапорщика (старшого мічмана) із звільненням з військової служби у запас; звільнення з військової служби за службовою невідповідністю.
Виконання накладеного на військовослужбовця дисциплінарного стягнення здійснюється негайно, але не пізніше 3 місяців після накладення такого стягнення;
Згідно положень п.83 та п. 84 Закону України "Про Дисциплінарний статут Збройних сил України" на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення. Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. яке проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини. Службове розслідування призначається письмовим наказом командира, який вирішив притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
Частиною 1 статті 85 Статуту визначено, що службове розслідування призначається письмовим наказом командира, який вирішив притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром, доручено офіцерові чи прапорщикові (мічманові), а у разі вчинення правопорушення рядовим (матросом) чи сержантом (старшиною) - також сержантові (старшині).
Пунктами 5, 17, 18, 30 Інструкції про порядок проведення службового розслідування у Державній прикордонній службі України, затвердженої наказом Адміністрації Держприкордонслужби України № 111 від 14.02.2005 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23.02.2005 року № 261/10541, передбачено, що рішення про проведення службового розслідування приймається начальником (командиром), який має право видавати письмові накази та притягати підлеглого військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Розслідування має встановити: наявність чи відсутність події, з приводу якої було призначено розслідування, та її обставини (час, місце) і наслідки; осіб, з вини яких трапилася подія, та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли шкідливим наслідкам або створювали загрозу для їх спричинення; наявність причинного зв'язку між подією, з приводу якої було призначено службове розслідування, та неправомірними діями військовослужбовця; конкретні неправомірні дії або бездіяльність військовослужбовця, який вчинив правопорушення; вимоги законів чи інших нормативно-правових актів та керівних документів або посадових інструкцій, які було порушено; ступінь провини кожної з осіб, причетних до правопорушення; форму провини (навмисно чи з необережності) та мотиви протиправної поведінки військовослужбовця і його ставлення до скоєного; причини правопорушення та умови, що сприяли правопорушенню; чи вчинено правопорушення під час виконання військовослужбовцем службових обов'язків. За результатами службового розслідування складається висновок, у якому, крім положень, визначених пунктом 17 цієї Інструкції, обов'язково зазначаються: посада, військове звання, прізвище, ім'я та по батькові, рік народження, освіта, термін військової служби та термін перебування на останній посаді особи, стосовно якої проведено службове розслідування; підстави службового розслідування; час, місце, суть порушення; які вимоги законів чи інших нормативно-правових актів та керівних документів або посадових інструкцій, які було порушено кожним із військовослужбовців; обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність чи знімають вину; заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення; висновок щодо наявності чи відсутності в діянні військовослужбовця складу дисциплінарного правопорушення та в чому воно (за наявності такого) полягало; пропозиції щодо притягнення винних осіб до відповідальності правами відповідного начальника (командира) без зазначення конкретного виду стягнення; інші заходи, які пропонується здійснити для усунення причин правопорушення та умов, що йому сприяли; дата складання висновку. Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховуються: характер та обставини вчинення правопорушення; його наслідки; попередня поведінка військовослужбовця; тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
В даному випадку, суд оцінюючи в співвідношенні дисциплінарний проступок та вид стягнення приходить до висновку, що відповідачем було видано наказ про звільнення без повного урахувань обставин, що слугують критерієм у визначені необхідного виду стягнення.
Відповідно до статті 26 пункту 6 "е" Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" та пункту 85 "е", пункту 86, пункту 89 "Положення про проходження військової служби солдатами (матросами), сержантами і старшинами Збройних Сил України" контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять службу за контрактом, звільняються з військової служби через службову невідповідність "після всебічної оцінки професійних, ділових та моральних якостей, вивчення вчинених ними правопорушень, якщо застосування до них виховних заходів та заходів дисциплінарного впливу не дало позитивних результатів".
Частиною 2 статті 86 Статуту та пункту 30 Інструкції, передбачено, що під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
Проте, як з'ясовано в судовому засіданні та вбачається з матеріалів справи, вчинене ОСОБА_3 порушення не спричинило негативних наслідків, не призвело до завдання збитків державі та іншим особам. Крім того, відповідно до службової характеристики, яка міститься в матеріалах особової справи ОСОБА_3 в цілому вбачається придатність позивача до несення служби.
Визначаючись щодо позовних вимог, судом також враховано те, що в порушення пункту 86 "Положення про проходження військової служби солдатами (матросами), сержантами і старшинами Збройних Сил України", наказ про звільнення позивача винесений без попередження про дострокове розірвання контракту.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Разом з тим, відповідно до пунктів 2, 3 частини 1 статті 256 КАС України, негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць, поновлення на посаді у відносинах публічної служби, а тому суд приходить до висновку, що рішення суду в частині поновлення ОСОБА_3 на військовій службі та стягнення на його користь грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в межах суми забезпечення за один місяць підлягає до негайного виконання.
Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім того, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, а суд згідно ст. 86 цього ж Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто, протягом розумного строку.
На думку суду, враховуючи причини проступку (самовільного вибуття зі служби через хворобу батька), відсутність збитків чи інших негативних наслідків, відповідач повинен був застосувати до ОСОБА_3 інше дисциплінарне стягнення передбачене Дисциплінарним Статутом ЗС України
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а порушене право позивача поновленню шляхом скасування наказу про звільнення, поновленні позивача на військовій службі та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу .
Керуючись статтями 256, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати пункт 2 наказу Луцького прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України № 55 від 21.01.2010 року "Про результати службового розслідування", скасувати наказ Луцького прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України № 17-ос від 21.01.2010 року "По особовому складу" в частині виключення ОСОБА_3 зі списків військової частини та усіх видів забезпечення, поновити ОСОБА_3 на військовій службі за контрактом в Луцькому прикордонному загоні Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України з моменту виключення із списків особового складу частини, - з 21.01.2010 року. Стягнути на користь ОСОБА_3 з Луцького прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України грошове забезпечення за час вимушеного прогулу в розмірі 12914 грн. 55 коп.
Звернути постанову до негайного виконання в частині поновлення ОСОБА_3 на військовій службі за контрактом в Луцькому прикордонному загоні Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України з моменту виключення із списків особового складу частини, - з 21.01.2010 року та стягнення на користь ОСОБА_3 з Луцького прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць розмірі 1434 грн. 95 коп.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Махаринець Д. Є.