Категорія №10.1
Іменем України
21 серпня 2012 року Справа № 2а/1270/5613/2012
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Широкої К.Ю.
при секретарі судового засідання - Бондар Ю.М.,
представників сторін:
від позивача - Кувічка Л.Є.,
від відповідача - не прибув,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Луганську адміністративну справу за адміністративним позовом Біловодського районного центру зайнятості, робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до ОСОБА_2 про повернення незаконно отриманої допомоги по безробіттю у розмірі 1632,00 грн., -
20 липня 2012 року Біловодський районний центр зайнятості, робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_2 про повернення незаконно отриманої допомоги по безробіттю у розмірі 1632,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ОСОБА_2 звернувся до Біловодського районного центру зайнятості з метою пошуку роботи 15.08.2011, коли й був зареєстрований. 22.08.2011 при присвоєнні статусу безробітного громадянин ОСОБА_2 власноручно написав та підписав, що на вказану дату не зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, не має іншого доходу та зобов'язується сповіщати спеціалістів центру зайнятості про всі зміни щодо виникнення трудових відносин. За період з 01.12.2011 по 29.02.2012 громадянину ОСОБА_2 була нарахована та виплачена допомога по безробіттю в сумі 1632,00 грн. В ході звірки даних отриманих від Державної податкової служби було виявлено факт незаконного отримання допомоги по безробіттю громадянином ОСОБА_2 На підставі цього, директором Біловодського районного центру зайнятості було прийнято рішення щодо проведення розслідування страхового випадку. Розслідуванням було встановлено, що громадянин ОСОБА_2 в період перебування на обліку в центрі зайнятості мав трудові відносини з підприємством ЛОКСТП «Луганськтеплокомуненерго», про що свідчить договір про надання послуг №19/60-49-11 від 01.12.2011 та додаткові угоди від 01.02.2012. На підставі даних отриманих в ході розслідування страхового випадку директором Біловодського районного центру зайнятості 20.06.2012 було прийнято рішення щодо стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю з громадянина ОСОБА_2 в сумі 1632,00 грн. Копію наказу від 20.06.2012 №200 та акт розслідування страхового випадку та обґрунтування виплат матеріального забезпечення було направлено поштою громадянину ОСОБА_2 Отримавши відповідний наказ 30.06.2012 відповідач у добровільному порядку та до теперішнього часу незаконно отримане матеріальне забезпечення в сумі 1632,00 грн. не відшкодував. На підставі викладеного позивач просить стягнути з відповідача незаконно отримане матеріальне забезпечення на випадок безробіття у сумі 1632,00 грн.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі та наполягав на їх задоволенні, дав суду пояснення, аналогічні викладеному в позові.
Представник відповідача в судове засідання не прибув, про місце, дату та час розгляду справи повідомлявся належним чином. Правом надання заперечень проти позову у встановлений судом строк та доказів на підтвердження своїх доводів не скористався, заяви про визнання позовних вимог або про розгляд справи за його відсутності суду не надавав.
Відповідно до частини 6 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу на основі наявних в матеріалах справи доказів.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наявних у матеріалах справи доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 КАС України, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог з огляду на таке.
Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.
Частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно зі ст.19 Закону України «Про зайнятість населення» Державна служба зайнятості має право стягувати з підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності, суми прихованих або занижених обов'язкових зборів та недоїмок до державного фонду сприяння зайнятості населення.
Спеціальними законами, які визначають правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття є Закон України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02 березня 2000 року №1533-III та Закон України «Про зайнятість населення» від 01 березня 1991 року № 803-XII.
Для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, створюється державна служба зайнятості.
Відповідно до статті 8 Закону України від 02 березня 2000 року № 1533-III «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття створюється для управління на випадок безробіття, провадження збору на акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг, здійснення інших функцій згідно із цим Законом і статутом Фонду. Функції виконавчої дирекції Фонду покладаються на органи державної служби зайнятості (стаття 12 Закону).
Відповідно до статті 2 Закону України від 01 березня 1991 року № 803-XII «Про зайнятість населення» безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. У разі неможливості надати підходящу роботу безробітному може бути запропоновано пройти професійну перепідготовку або підвищити свою кваліфікацію.
Підпунктом «б» пункту 3 статті 1 Закону від 01 березня 1991 року № 803-XII до зайнятого населення в Україні належать громадяни, що проживають на її території на законних підставах, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно до Закону України «Про особисте селянське господарство».
Частиною 1 статті 2 Закону від 01 березня 1991 року № 803-XII «Про зайнятість населення» передбачено, що безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.
Згідно із статтею 25 цього Закону від 01 березня 1991 року № 803-XII, держава створює умови незайнятим громадянам у поновленні їх трудової діяльності та забезпечує їм такі види компенсацій:
а) надання особливих гарантій працівникам, вивільнюваним з підприємств, установ, організацій;
б) виплата матеріальної допомоги в період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації;
в) виплата в установленому порядку допомоги по безробіттю.
Робочі органи виконавчих дирекцій фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування мають право перевіряти обґрунтування видачі довідок про середню заробітну плату, достовірність зазначених у них відомостей шляхом звіряння даних, зазначених у довідках, з відомостями про нараховану заробітну плату на підприємствах, в установах чи організаціях або з базою даних персоніфікованого обліку застрахованих осіб Пенсійного фонду та базою даних ДПА (пункт 26 Порядку обчислення заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 року № 1266).
Частиною 1 статті 33 Закону України від 02 березня 2000 року № 1533-III «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» передбачено, що особам, які шукають роботу вперше, та іншим незастрахованим особам, визнаним у встановленому порядку безробітними, допомога по безробіттю встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Допомога по безробіттю виплачується з 8-го дня після реєстрації особи в установленому порядку в державній службі зайнятості. Тривалість виплати допомоги по безробіттю не перевищує 180 календарних днів.
Згідно з частиною 3 статті 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» від 15.05.2003 №755-IV, фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.
Судом установлено, що відповідач - ОСОБА_2 (і.к. НОМЕР_1) був зареєстрований в Біловодському районному центрі зайнятості Луганської області з 15.08.2012 року як такий, що шукає роботу.
З 15.08.2011 по 12.04.2012 відповідач - ОСОБА_2 перебувалв на обліку в Біловодському районному центрі зайнятості як безробітний, за період з 01.12.2011 по 29.02.2012 останньому нараховано та виплачено допомогу по безробіттю в сумі 1632,00 грн., що підтверджується довідкою Біловодського районного центру зайнятості за період з 01.12.2011 по 29.02.2012 (а.с.29).
Відповідно до акту №123 від 20.06.2012 Біловодським районним центром зайнятості проведено розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (а.с.8), та встановлено, що громадянин ОСОБА_2, який з 15.08.2011 має статус безробітнього, під час перебування на обліку в Біловодському районному центрі зайнятості, у період з 01.12.2011 по лютий 2012 працював на підприємстві ЛОКСТП «Луганськтеплокомуненерго» на підставі договору 19/60-49-11 від 01.12.2011 (а.с.13) та за відпрацьований час їй була нарахована заробітна плата. Вказане підтверджується відповіддю Головного бухгалтера ЛОКСТП «Луганськтеплокомуненерго» від 11.06.2012 на запит Біловодського районного центру зайнятості №15/6-432 від 06.06.2012, додатковими угодами до договору (а.с.14-16) та актами про надання послуг (а.с.17,18).
На підставі встановлених даних, Біловодським районним центром зайнятості винесено наказ №200 від 20.06.2012 про порушення відповідачем законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, про припинення виплати допомоги по безробіттю громадянину ОСОБА_2, повернення зайво отриманих коштів та про зняття останнього з обліку (а.с.9).
Супровідним листом №462-15/3 від 21.06.2012 наказ Біловодського районного центру зайнятості про відшкодування коштів, виплачених як допомога по безробіттю, №200 від 20.06.2012 рекомендованою кореспонденцією був направлений на адресу відповідача (вул. Політвіддільська, 25, смт. Біловодськ, 92800) та отриманий ОСОБА_2 особисто 30.06.2012, що підтверджується підписом на повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с.10,11).
До теперішнього часу незаконно отримане матеріальне забезпечення в сумі 1632,00 грн. відповідачем ОСОБА_2 не сплачено.
Згідно положень статті 36 Закону України від 02 березня 2000 року № 1533-III «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.
Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Даних про добровільну сплату відповідачем ОСОБА_2 суми виплаченого матеріального забезпечення та вартості наданих соціальних послуг у вигляді допомоги по безробіттю у розмірі 1632,00 грн. та про повернення до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття зазначених коштів судом не встановлено.
Згідно вимог частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Суд, на основі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи є обгрунтованими та, задовольняючи позовні вимоги Біловодського районного центру зайнятості, виходить з того, що матеріалами справи підтверджено, що відповідачем було приховано факт трудової діяльності на період перебування на обліку в міському центрі зайнятості в статусі безробітного, що впливає на умови виплати забезпечення та надання соціальних послуги та призвело до незаконного отримання ОСОБА_2 коштів у розмірі 1632,00 грн., а тому, адміністративний позов Біловодського районного центру зайнятості, робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до ОСОБА_2 про повернення незаконно отриманої допомоги по безробіттю у розмірі 1632,00 грн. підлягає до задоволення в повному обсязі.
Питання по судових витратах не вирішуються, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а статтею 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.
На підставі ч.3 ст.160 КАС України у судовому засіданні 21 серпня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог ч.2 ст.167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.
Керуючись статтями 2, 9, 17, 18, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов Біловодського районного центру зайнятості, робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до ОСОБА_2 про повернення незаконно отриманої допомоги по безробіттю у розмірі 1632,00 грн. - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) незаконно отримане матеріальне забезпечення на випадок безробіття у сумі 1632,00 грн. (одну тисячу шістсот тридцять дві гривні 00 копійок)
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанову у повному обсязі складено протягом п'яти днів з дня закінчення розгляду справи, відповідно до ч.3 ст.160 КАС України.
СуддяК.Ю. Широка