21 серпня 2012 року 2а-3532/12/1070
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., за участю секретаря судового засідання Пилипчук В.А.,
представника позивача: Лобанової Т.В.,
представника відповідача: не з'явився,
третя особа: не з'явилась,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Спецінтертранс"
до територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Київській області
третя особа ОСОБА_2
про скасування постанови,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "Спецінтертранс" з позовом до територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Київській області, третя особа ОСОБА_2 про скасування постанови від 25.05.2012 № 005932 про застосування фінансових санкцій у розмірі 1 700,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване рішення прийнято відповідачем необґрунтовано та безпідставно, оскільки третя особа самостійно, без відома позивача, здійснювала перевезення пасажирів на маршруті «Музичі -Київ»без дозвільних документів. На думку позивача штрафні санкції мають бути застосовані не до ТОВ «Спецінтертранс», а до водія ОСОБА_2, який керував транспортним засобом.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача та третя особа у судове засідання, повідомлені належним чином про дату, час та місце судового розгляду, не з'явились. Водночас у матеріалах справи містяться клопотання представника відповідача і третьої особи про розгляд справи без їхньої участі.
Відповідно до частини другої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття в судове засідання без поважних причин представника сторони або третьої особи, які прибули в судове засідання, або неповідомлення ними про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи, у зв'язку з чим, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача та третьої особи за наявними матеріалами у справі.
Заслухавши представника позивача та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як убачається з матеріалів справи, у травні 2012 року посадовими особами територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Київській області здійснено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом транспортного засобу, яким керував ОСОБА_2.
У ході перевірки встановлено, що на автобусі марки СПВ 17 РУТА, номерний знак НОМЕР_1, Свідоцтво про державну реєстрацію транспортного засобу САК НОМЕР_2, водієм ОСОБА_2 здійснюється перевезення пасажирів без оформлення дозвільних документів, а саме: ліцензійної картки, квитково-касового листа, схеми маршруту, розкладу руху, таблиці вартості. Перевезення здійснюються згідно дозвільних документів маршруту № 765 «Музичі-Київ»ТОВ «Спецінтертранс».
За результатами перевірки складено акт від 10.05.2012 № 009921, в якому зафіксовані пояснення водія ОСОБА_2 У своїх поясненнях він зазначив, що всі дозвільні документи знаходяться на ТОВ «Спецінтертранс»(а.с.32).
За результатами розгляду акта перевірки, відповідачем була прийнята постанова від 25.05.2012 № 005932, згідно з якою до ТОВ «Спецінтертранс»було застосовано фінансові санкції у розмірі 1 700,00 грн. (а.с.5).
Вважаючи, що зазначена постанова прийнята відповідачем до перевізника ТОВ «Спецінтертранс»без будь-яких на те підстав, позивач звернувся до суду з вимогою про її скасування.
Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 5 Закону України «Про автомобільний транспорт»від 05.04.2001 № 2344-III (надалі -Закон України № 2344-III), основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.
Державне регулювання та контроль у сфері автомобільного транспорту спрямовані на: забезпечення балансу інтересів держави, органів місцевого самоврядування, користувачів транспортних послуг та підприємств, установ, організацій, інших юридичних та фізичних осіб - суб'єктів господарювання на автомобільному транспорті незалежно від форм власності; забезпечення якісного та безпечного функціонування автомобільного транспорту; захист прав споживачів під час їх транспортного обслуговування.
Державне регулювання та контроль у сфері автомобільного транспорту реалізується шляхом проведення центральними та місцевими органами виконавчої влади, державними органами управління автомобільним транспортом, органами місцевого самоврядування економічної, тарифної, науково-технічної та соціальної політики, ліцензування, стандартизації та сертифікації на автомобільному транспорті, задоволення потреб автомобільного транспорту в паливно-енергетичних і матеріально-технічних ресурсах і транспортних засобах.
Відповідно до статті 6 Закону України № 2344-III органи місцевого самоврядування здійснюють контроль за виконанням транспортного законодавства на відповідній території згідно з повноваженнями, визначеними законами України.
Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті визначає Кабінет Міністрів України.
Так, згідно з постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті" від 08.11.2006 №1567 (далі -Порядок) органами державного контролю на автомобільному транспорті є Укртрансінспекція, її територіальні органи -управління в Автономній Республіці Крим, обласні, Київське та Севастопольське міські, районні управління.
Пунктом 15 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті визначено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; наявність у документах водія відмітки про проходження ним медичного огляду та проведення перевірки технічного стану транспортного засобу перед виїздом на маршрут; відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні.
Відповідно до статті 39 Закону України № 2344-III під час здійснення перевезень пасажирів, автомобільні перевізники/водії повинні мати і пред'являти на вимогу особи, яка уповноважена здійснювати контроль на автомобільному транспорті документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення. Документи для регулярних пасажирських перевезень: для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України.
Згідно з пунктами 20, 21 Порядку, у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт.
Акт складається у двох примірниках, кожен з яких підписується посадовими особами, що провели перевірку, та особою, щодо якої було проведено перевірку. Один примірник акта передається особі щодо якої було проведено перевірку, інший - до органу державного контролю.
Відповідно до пункту 25 Порядку, акт про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання щодо якого він складений або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.
Згідно з пунктом 27 Порядку, після розгляду акта про порушення законодавства про автомобільний транспорт, за наявності достатніх підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування фінансових санкцій.
Відповідно до статті 60 Закону України № 2344-III за перевезення пасажирів без оформлення дозвільних документів, перелік яких визначений статтею 39 цього Закону, до автомобільних перевізників застосовуються штрафні санкції у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У судовому засіданні представник позивача пояснив, що водій ОСОБА_2 перебуває у трудових відносинах з підприємством та здійснює перевезення пасажирів за маршрутом № 765 «Музичі-Київ»на іншому транспортному засобі.
10 травня 2012 року, після ремонту транспортного засобу марки СПВ 17 РУТА, номерний знак НОМЕР_1, він самостійно вивісив табличку з зазначенням маршруту № 765 «Музичі-Київ»на скло автомобіля та здійснював перевезення пасажирів.
На момент вчинення правопорушення, на автобус марки СПВ 17 РУТА, номерний знак НОМЕР_1, Свідоцтво про державну реєстрацію транспортного засобу САК НОМЕР_2, який належить ОСОБА_3, позивачем оформлювалась ліцензійна картка для здійснення пасажирських перевезень.
У судовому засіданні представник позивача надав суду ліцензійну картку на автомобіль марки СПВ 17 РУТА, номерний знак НОМЕР_1, строк дії якої розпочинався з 17.05.2012 та тимчасовий реєстраційний талон, оформлений на ТОВ «Спецінтертранс», дата реєстрації якого 16.05.2012, копії яких містяться в матеріалах справи.
На думку представника позивача, отримання позивачем дозвільних документів після проведення перевірки свідчить лише про непричетність підприємства до здійсненого правопорушення.
Таким чином, представник позивача наполягав на тому, що штрафні санкції мають застосовуватись не до ТОВ «Спецінтертранс», а безпосередньо до водія, який здійснював перевезення.
Проте, суд критично оцінює доводи представника позивача про непричетність до правопорушення, оскільки у матеріалах справи містяться пояснення водія, відібрані перевіряючими під час перевірки, з яких убачається, що всі дозвільні документи знаходяться у позивача.
На переконання суду, ці пояснення спростовують твердження позивача щодо непричетності ТОВ «Спецінтертранс»до зазначеного правопорушення.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова про застосування штрафних санкцій прийнята відповідачем правомірно, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Згідно з частиною другою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Відповідач не надав доказів на підтвердження здійснених ним судових витрат.
Керуючись вимогами статтей 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
....
Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні адміністративного позову - відмовити.
Постанова може бути оскаржена в порядку та строки встановленими статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили в порядку встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Лисенко В.І.
Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 22 серпня 2012 р.