30 липня 2012 року 11:50 Справа № 0870/5216/12
Запорізький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Максименко Л.Я.,
при секретарі судового засідання - Приймаку Є.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовною заявою:Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Запоріжжя
до:Інспекції з питань захисту прав споживачів у Запорізькій області, м. Запоріжжя
про:визнання протиправним і скасування рішення,
за участю:
від позивача:ОСОБА_2, угода № 05-а від 05.10.2011
від відповідача:Сандига М.С., довіреність № 224-05 від 24.02.2012
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась із адміністративним позовом до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Інспекції з питань захисту прав споживачів у Запорізькій області № 000042 від 04.05.2012 про накладення на ФОП ОСОБА_1 штрафу за порушення законодавства про рекламу.
В обґрунтування позову посилається на те, що в діях позивача відсутні ознаки правопорушення, передбаченого ст. 22 Закону України «Про рекламу». Вказує, що інформація про торгову марку «BOND» була розміщена всередині кіоску безпосередньо біля товару, який там продається так, щоб бути доступною покупцям, а тому вона не може розцінюватись ані як зовнішня, ані як внутрішня реклама. Зазначає, що інформація про торгову марку «BOND» була надана позивачу дистриб'ютором ПрАТ «Філіп Моріс Україна» безкоштовно для інформування покупців продукції, а тому поняття «вартість розповсюдження реклами», від якої повинен обчислюватись штраф, взагалі не може бути застосований. Крім того вважає, що у відповідача відсутнє право на здійснення перевірки підприємця, оскільки державні органи у справах захисту прав споживачів здійснюють позапланову перевірку діяльності суб'єктів підприємницької діяльності виключно на підставі отриманих від споживачів скарг про порушення такими суб'єктами вимог законодавства про захист прав споживачів.
У судових засіданнях представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених вище. Наполягає на задоволенні позову.
Представник відповідача позов не визнав, у судовому засіданні 30.07.2012 пояснив, що 24.04.2012 посадовою особою Інспекції з питань захисту прав споживачів у Запорізькій області відносно ФОП ОСОБА_1 складено протокол про порушення законодавства про рекламу. Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог ст. 22 Закону України «Про рекламу» та зобов'язано підприємця з'явитись 04.05.2012 на розгляд матеріалів справи про порушення і надати довідку про вартість рекламного засобу. Вказує, що у день засідання прибув представник позивача, однак будь-яких документів на підтвердження вартості рекламного засобу надано не було. З огляду на це, заступником начальника Інспекції з питань захисту прав споживачів у Запорізькій області було прийнято рішення про накладення на ФОП ОСОБА_1 штрафу за порушення законодавства про рекламу, а саме п. 6 ст. 27 Закону України «Про рекламу» (неподання інформації щодо вартості розповсюдженої реклами). Також зазначає, що перевірка ФОП ОСОБА_1 була проведена Інспекцією в межах повноважень, визначених законом. На підставі викладеного, просить у задоволенні позову відмовити.
У судовому засіданні 30.07.2012 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив:
24.04.2012 посадовою особою Інспекції з питань захисту прав споживачів у Запорізькій області відносно ФОП ОСОБА_1 складено протокол № 000042, про порушення підприємцем вимог ст. 22 Закону України «Про рекламу». Також в протоколі зазначено про необхідність підприємцю з'явитись 04.05.2012 на розгляд матеріалів справи та мати при собі паспорт і довідку про вартість рекламного засобу.
Рішенням Інспекції з питань захисту прав споживачів у Запорізькій області від 25.04.2012 № 000042 розпочато справу про порушення законодавства про рекламу відносно ФОП ОСОБА_1
04.05.2012 Інспекція з питань захисту прав споживачів у Запорізькій області прийняла рішення № 000042 по накладення на ФОП ОСОБА_1 штрафу за порушення вимог п. 6 ст. 27 Закону України «Про рекламу», а саме неподання інформації щодо вартості розповсюдженої реклами.
Не погоджуючись із рішенням Інспекції з питань захисту прав споживачів у Запорізькій області від 04.05.2012 № 000042, ФОП ОСОБА_1 звернулась до суду.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, виходячи з наступного.
Відносини, пов'язані з виробництвом, розповсюдженням та споживанням реклами на території України регулюються Законом України «Про рекламу від 03.07.1996 № 270/96-ВР (далі - Закон № 270/96-ВР)
Згідно зі ст. 1 Закону № 270/96-ВР, реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару
Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону № 270/96-ВР, реклама тютюнових виробів, реклама знаків для товарів і послуг, інших об'єктів права інтелектуальної власності, під якими випускаються тютюнові вироби, забороняється, зокрема, засобами внутрішньої та зовнішньої реклами.
Стаття 1 Закону № 270/96-ВР визначає, що зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.
Як вбачається з протоколу № 000042 від 24.04.2012 перевіркою встановлено, що в фасадній частині кіоску № 102 за адресою: АДРЕСА_1 розміщена реклама тютюну, а саме сигарет марки «BOND» з написом «Святкуємо якість! 110 призів щодня».
З наданих суду документів та пояснень представників сторін встановлено, що вказана інформація розміщена на Lightbox, який розташований всередині самому кіоску, за склом фасадної частини.
З огляду на це, під визначення зовнішньої реклами вказана інформація не підпадає.
Також, згідно ст. 1 Закону № 270/96-ВР, внутрішня реклама - реклама, що розміщується всередині будинків, споруд, у тому числі в кінотеатрах і театрах під час, до і після демонстрації кінофільмів та вистав, концертів, а також під час спортивних змагань, що проходять у закритих приміщеннях, крім місць торгівлі (у тому числі буфетів, кіосків, яток), де може розміщуватись інформація про товари, що безпосередньо в цих місцях продаються.
Відповідно до ч. 7 ст. 8 Закону № 270/96-ВР, розміщення інформації про виробника товару та/або товар у місцях, де цей товар реалізується чи надається споживачеві, у тому числі на елементах обладнання та/або оформлення місць торгівлі, а також безпосередньо на самому товарі та/або його упаковці, не вважається рекламою.
Виходячи з викладеного суд вважає, що інформація про торгову марку «BOND» та розіграшів призів, розміщена всередині кіоску (місці торгівлі), де продається вказана торгова марка, не є ані зовнішньою рекламою, ані внутрішньою, а тому позивачем не було допущено порушення вимог ст. 22 Закону № 270/96-ВР.
В той же час, оскаржуваним рішенням на позивача накладено штраф у розмірі 1 700,00 грн. за допущене порушення вимог п. 6 ст. 27 Закону № 270/96-ВР.
Відповідно до п. 6 ст. 27 Закону № 270/96-ВР, за неподання або подання завідомо недостовірної інформації щодо вартості розповсюдженої реклами та/або виготовлення реклами та/або вартості розповсюдження реклами спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальним органам, необхідної для здійснення ними передбачених цим Законом повноважень, на рекламодавців, виробників реклами та розповсюджувачів реклами накладається штраф у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Обов'язок подання інформації покладається на рекламодавці, виробники та розповсюджувачі реклами ч. 2 ст. 26 Закону № 270/96-ВР, відповідно до якої на вимогу органів державної влади, на які покладено контроль за дотриманням законодавства про рекламу, вказані суб'єкти зобов'язані надавати документи, усні чи письмові пояснення, відео - та звукозаписи, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення ними повноважень щодо контролю.
З підстав описаних вище суд дійшов висновку про те, що позивач не розповсюджував рекламу і порушення вимог ст. 22 Закону № 270/96-ВР ним допущено не було, а тому він не є суб'єктом на якого покладається згідно ст. 26 Закону обов'язок подання певної інформації за вимогою органів державної влади. В свою чергу, витребування контролюючими органами від підприємця інформації щодо вартості розповсюдженої реклами не відповідає вимогам закону.
Крім того, суд зазначає, що 01.06.2011 між ФОП ОСОБА_1 та ПрАТ «Філіп Морріс Україна» укладено договір № 4Б000293, відповідно до умов якого позивач дозволив ПрАТ «Філіп Морріс Україна» розмістити торговельне обладнання в пунктах торгівлі роздрібного торговця.
Згідно додатку № 2 до Договору «Акт встановлення обладнання Філіп Моріс», підтверджено факт встановлення та передачі постійного торговельного обладнання Lightbox for kiosk 5x3 packs 2011. При цьому графа «загальна вартість обладнання на момент його встановлення» не заповнена.
Тобто, ПрАТ «Філіп Морріс Україна» було передано торгівельне обладнання, а не засоби реклами, підприємцю без визначення їх вартості.
Тому, навіть якщо припустити, що позивач розповсюджував таким чином рекламу, то він з об'єктивних причин не мав змоги надати інспекції довідку про вартість розповсюдженої реклами, оскільки фізично не володів такою інформацією.
Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених
статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Під час розгляду справи по суті відповідачем не доведено наявність в діях позивача порушень вимог ст. 22 та п. 6 ст. 27 Закону № 270/96-ВР.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення прийнято відповідачем необґрунтовано, без повного та всебічного з'ясування обставин у справі, а тому є протиправним і таким, що підлягає скасуванню.
В той же час, доводи позивача з приводу відсутності у відповідача права на проведення перевірки суд вважає необґрунтованим з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону № 270/96-ВР, контроль за дотриманням законодавства України про рекламу здійснюють у межах своїх повноважень, зокрема, спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів - щодо захисту прав споживачів реклами.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в областях, містах Києві та Севастополі, а на території Автономної Республіки Крим - орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері захисту прав споживачів здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і мають право: перевіряти у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якість продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг; безперешкодно відвідувати та обстежувати відповідно до законодавства будь-які виробничі, складські, торговельні та інші приміщення цих суб'єктів.
З огляду на це суд вважає, що відповідач має передбачені законом повноваження щодо контролю за дотримання суб'єктами господарювання законодавства про рекламу.
Приймаючи до уваги, що загалом доводи позивача про необґрунтованість та протиправність оскаржуваного рішення знайшли своє підтвердження під час розгляду справи по суті, адміністративний позов ФОП ОСОБА_1 слід задовольнити повністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Враховуючи вищезазначене, та керуючись ст.ст. 2, 4, 7 - 12, 14, 86, 158 - 163 КАС України, суд, -
Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Запорізькій області про визнання протиправним і скасування рішення, - задовольнити повністю.
Визнати протиправним і скасувати рішення Інспекції з питань захисту прав споживачів у Запорізькій області № 000042 від 04.05.2012 про накладення на Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 штрафу за порушення законодавства про рекламу.
Присудити з Державного бюджету України на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 107,30 грн. судового збору.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя (підпис) Л.Я. Максименко