13 серпня 2012 року 2а-3110/12/1070
Київський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді -Лапія С.М.,
при секретарі -Пилипчук В.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Баришівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області ДПС про скасування податкових повідомлень-рішень, -
ФОП ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просить визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення Баришівської ОДПІ Київської області ДПС від 18.06.2012р. № 0000351730.
Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, та просив позов задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях проти позову, стверджував, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято відповідно до вимог законодавства, просив відмовити в задоволенні позову.
Заслухавши доводи та пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
На підставі наказу Баришівської ОДПІ від 03.05.2012 у період з 14.05.2012 по 18.05.2012 було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства.
В ході перевірки було встановлено, що послуги, надані позивачу від ТОВ «Укртрейдком» у листопаді 2011 року, не підтверджуються документально, правочини між цими суб'єктами господарської діяльності здійснені без мети настання реальних наслідків, отже, вони відповідно до п.п. 1, 2 ст. 215, п. 5 ст. 203 ЦК України є нікчемними і згідно ст. 216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю. У зв'язку з викладеним, податковим органом зроблено висновок, що позивач не мав права включати до складу податкового кредиту у листопаді 2011 року суму в розмірі 297 756,67 грн. на підставі господарських взаємовідносин із контрагентом ТОВ «Укртрейдком».
За результатами перевірки складено Акт від 25.05.2012 № 221/17/НОМЕР_2, на підставі якого Баришівською ОДПІ Київської області ДПС винесено податкове повідомлення-рішення від 18.06.2012р. № 0000351730.
Вважаючи висновки податкового органу необґрунтованими а податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Як встановлено судом, у власності позивача є автомобіль НОМЕР_3.
Між ФОП ОСОБА_1 і ТОВ «Укртрейдком»було укладено договір від 14.11.2011 № 14/11 на проведення капітального ремонту вказаного автомобіля.
Як стверджує позивач, даний ремонт проведено працівниками ТОВ «Укртрейдком», в результаті чого його балансова вартість збільшилась на 148 783,33 грн., що складає вартість виконаних робіт без урахування ПДВ.
На обґрунтування реальності даної операції позивач також посилається на те, що після ремонту вказаний автомобіль здійснював перевезення вантажів згідно договорів про надання транспортних послуг № 11022011 від 01.10.2011, № 01012012 від 01.01.2012 № 01-04/12 від 02.04.2012 між ФОП ОСОБА_1 і ПАТ «Миронівський хлібопродукт».
З наявного в матеріалах справи Витягу з Єдиного Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 14452651 слідує, що засновником ТОВ «Укртрейдком»є ОСОБА_2, який у наданих СВ ПМ ДПІ у Солом'янському районі м. Києва поясненнях вказав, що зареєстрував дане підприємство без мети ведення фінансово-господарської діяльності, де знаходяться статутні документи і печатки товариства не знає, участі у його діяльності ніколи не приймав.
Також із вказаного Витягу слідує, що видами діяльності ТОВ «Укртрейдком»є: нотаріальна та інша юридична діяльність, дослідження кон'юнктури ринку та виявлення суспільної думки, оптова торгівля іншими непродовольчими товарами споживчого призначення, посередництво в спеціалізованій торгівлі іншими товарами, посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, консультування комерційної діяльності та управління.
Як встановлено судом загальна кількість працюючих на ТОВ «Укртрейдком»згідно бази даних податкової служби становить 0 осіб, також, у даного підприємства відсутнє виробниче, транспортне і торгівельне обладнання, управлінський та технічний персонал, оборотні кошти, виробничі активи, складські приміщення і транспортні засоби.
Враховуючи вказане, суд приходить до висновку, що здійснення даним підприємством такого виду діяльності як надання послуг з ремонту автомобілів є неможливим.
Відповідно до ст. 42 ГК України підприємництво -це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Відповідно до ч. 2 ст. 30 ЦК України цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.
Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до п. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до п. 2. ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).
Згідно ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю.
В ході розгляду справи позивачем не підтверджено реальність надання саме ТОВ «Укртрейдком»послуг з ремонту автомобіля. Отже, даний правочин згідно ч. 1, 2 ст. 215, ч. 5 ст.203 ЦК України є нікчемним і в силу ст. 216 ЦК України не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.
Виходячи з вимог п. 2 ст. 3 цього ж Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п. 1.2 ст. 1, п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за № 168/704, первинні документи -це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.
Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно з п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
Відповідно до п. 2.15 та п. 2.16 вказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.
Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що у ТОВ «Укртрейдком»відсутній об'єкт оподаткування податком на додану вартість операцій з підприємствами-постачальниками в розумінні ст. 3 вищенаведеного Закону.
Крім того, операції ТОВ «Укртрейдком»не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів (відповідно до розрахунку суми комунального податку -кількісний склад працівників за перевіряємий період складав 1 особу), виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. В зв'язку з цим посадова особа ТОВ «Укртрейдком»не могла фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного.
Оскільки в ході розгляду справи позивачем не надано доказів реального надання йому послуг ТОВ «Укртрейдком», суд дійшов висновку, що даний правочин здійснено без мети настання реальних наслідків і є нікчемним.
Відповідно до ст. 17 ГК України система оподаткування в Україні, податки і збори встановлюються виключно законами України. Система оподаткування будується за принципами економічної доцільності, соціальної справедливості, поєднання інтересів суспільства, держави, територіальних громад, суб'єктів господарювання та громадян. Система оподаткування в Україні повинна передбачати граничні розміри податків і зборів, які можуть справлятись з суб'єктів господарювання. При цьому податки та інші обов'язкові платежі, що відповідно до закону включаються до ціни товарів (робіт, послуг) або відносяться на їх собівартість, сплачуються суб'єктами господарювання незалежно від результатів їх господарської діяльності.
Виходячи з вищенаведеного, ФОП ОСОБА_1 не мала права включати податкову накладну, виписану директором ТОВ «Укртрейдком»до податкового кредиту.
Юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині (ст. 91 Цивільного кодексу).
Статтею 203 ЦК України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме:
1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Згідно з частиною другою ст. 3 Закону України «"Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Згідно ст. 4 Закону одним із основних принципів, на яких ґрунтується бухгалтерський облік є принцип превалювання сутності над формою, тобто, операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.
Відповідно з ч. 2 ст. 9 Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:
- назву документа (форми);
- дату і місце складання;
- назву підприємства, від імені якого складено документ;
- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;
- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;
- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно пп. 1.2 п. 1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.
Відповідно до пп. 2.1 п. 2 Положення первинні документи -це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Згідно з пп. 2.4 п.2 цього Положення первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Відповідно до пп. 2.16 п.2 даного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам.
Таким чином, первинні документи, які складені суб'єктами господарської діяльності на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам, та такі що не відповідають сутності і не несуть доказовості відносно змісту здійсненної операції не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку.
Згідно ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Враховуючи вище викладене, фінансово-господарські відносини між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Укртрейдком», а також податкові накладні, що виписані ТОВ «Укртрейдком», є нікчемними.
Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) -сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Відповідно до п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 цього ж Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Відповідно до п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість»- податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.
Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 цього ж Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4, ст.7 Закону № 168/97-ВР, п. 18 Порядку № 165 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.
Порядок заповнення податкової накладної визначений п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР та пунктом 18 Порядку заповнення податкової накладної, відповідно до яких всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів (послуг) і не скріплюється його печаткою.
Враховуючи те, що угода між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Укртрейдком»і те, що податкові накладні, які виписані від імені ТОВ «Укртрейдком», підписані не уповноваженою особою, визначена в них сума податку на додану вартість не може бути віднесена позивачем до складу податкового кредиту.
Згідно з п.п. 14.1.265 п.14.1 ст.14 ПК України штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) -плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Відповідно до п. 123.1 ст. 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.
Оскільки у позивача було відсутнє законне право на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних від імені ТОВ «Укртрейдком», суд приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є законним.
Суд, заслухавши думку сторін, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки висновки податкового органу про нікчемність вказаних правочинів є обґрунтованими та підтвердженими належними доказами, тому позовні вимоги про визнання протиправним та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 158-163, 167, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Лапій С.М.
Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 17 серпня 2012 р.