Категорія №11.5
Іменем України
14 серпня 2012 року Справа № 2а/1270/5752/2012
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
судді: Борзаниці С.В.,
при секретарі: Іванович К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до відділу Державної виконавчої служби Троїцького районного управління юстиції про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, -
До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до відділу Державної виконавчої служби Троїцького районного управління юстиції про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження.
У позовній заяві позивач просить скасувати постанову №33303640 від 07.07.2012 про відкриття виконавчого провадження.
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що Відділом державної виконавчої служби Троїцького районного управління юстиції винесено ВП №33303640 від 07.07.2012 про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню вимоги про сплату боргу № Ф-673-1 від 03.03.2012 УПФУ в Троїцькому районі.
Позивач вважає постанову ВП №33303640 від 07.07.2012 незаконною, оскільки не вбачає підстав для відкриття виконавчого провадження за вимогою про сплату боргу.
У судове засідання позивач не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Надіслав до суду заяву про розгляд адміністративної справи за його відсутності.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Надав суду заяву про розгляд справи без його участі.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають частковому задоволенню, з таких підстав.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст.1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ст.1 Закону України від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР "Про державну виконавчу службу" завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.
Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що на підставі ст.ст.17, 19, 20, 25 Закону України "Про виконавче провадження" постановою відділу державної виконавчої служби Троїцького районного управління юстиції від 07.07.12 № 33303640 відкрито виконавче провадження з примусового виконання вимоги управління Пенсійного фонду України в Троїцькому районі Луганської області від 03.03.2012 № ф-673-1 про стягнення з ОСОБА_1 недоїмки у розмірі 1288,80 грн. (а.с. 7).
Згідно розрахунку суми вимоги №673-1 від 03.03.2012 позивач має заборгованість до УПФУ в Троїцькому районі Луганської області за період з липня по грудень 2010 року в сумі 1288,80 грн.
Відповідно до частини 1 статті 15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що діяв на момент виникнення спірних правовідносин, платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.
Згідно з п.5 ст. 14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхувальниками є роботодавці - підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами).
Відповідно до п. 6 ст. 20 Закону України № 1058-IV страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.
Страхувальник у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, узгоджує її з органами Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, а в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку.
У разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки.
Строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.
З набранням чинності 17.07.2010 року Закону України "Про внесення змін до законів України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" та "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що відповідно до Закону фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах, зобов'язані сплачувати страхові внески у розмірі, який визначається ними самостійно. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.
Одночасно пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень встановлено, що стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.
На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.
Так, відповідно до статті 106 Закону №1058 відповідальність за своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплату внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування несе страхувальник -роботодавець.
Відповідно до статті 20 Закону №1058 базовим звітним періодом для сплати страхових внесків для страхувальників, зазначених у пункті 5 статті 14 цього Закону (фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, є квартал.
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що у Управління Пенсійного фонду України в Троїцькому районі Луганської області були відсутні повноваження щодо складання вимоги про сплату боргу по нарахуванню суми боргу за IV квартал 2010 року, оскільки моментом виникнення заборгованості позивача за IV квартал 2010 року є 21 січня 2011 року, тобто обов'язок сплати зазначеної заборгованості у відповідача виник вже після 1 січня 2011 року, тому управління Пенсійного фонду України в Троїцькому районі Луганської області станом на 03.03.2012 не мало права стягувати на підставі виключених частин статті 106 Закону №1058 не сплачені суми страхових внесків на підставі норм Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а в цьому випадку повинні застосовуватися норми Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.
Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи:
1) виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті;
2) ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних, кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;
3) судові накази;
4) виконавчі написи нотаріусів;
5) посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій;
6) постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;
7) постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу;
8) рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу;
9) рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"
Відповідно до частини 1 статті 58 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов'язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.
Пенсійний фонд є самоврядною неприбутковою організацією і здійснює свою діяльність на підставі статуту, який затверджується його правлінням.
Пенсійний фонд набуває статусу юридичної особи з дня реєстрації статуту в спеціально уповноваженому органі виконавчої влади.
Таким чином, вимога Пенсійного фонду в якості виконавчого документу не передбачена ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження". Також вимоги Пенсійного фонду не підпадають під визначення поняття виконавчого документу, наданого в п.8 ст.17 Закону України "Про виконавче провадження" , а саме: під «рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу», оскільки Пенсійний фонд відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не є органом державної влади. Крім того, з 01 січня 2011 року Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" обов'язок з виконання вимог Пенсійного фонду не покладено на органи державної виконавчої служби та стягнення несплаченої суми боргу здійснюється державною виконавчою службою на підставі рішень суду відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" .
На підставі вищевикладеного, судом встановлено, що станом на момент винесення постанови про відкриття виконавчого провадження 07.07.2012 винесена органом Пенсійного фонду вимога про сплату боргу не може бути підставою для відкриття виконавчого провадження.
Оскільки відділом державної виконавчої служби Троїцького районного управління юстиції неправомірно винесено постанову від 07.07.2012 № 33303640 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання вимоги управління Пенсійного фонду України в Троїцькому районі Луганської області, вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 71, 87, 94, 158-163, 167, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до відділу Державної виконавчої служби Троїцького районного управління юстиції про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження задовольнити.
Скасувати постанову Відділу державної виконавчої служби Троїцького районного управління юстиції в Луганській області від 07.07.2012 про відкриття виконавчого провадження №33303640 з примусового виконання вимоги Управління Пенсійного фонду в Троїцькому районі Луганської області №Ф673-1 від 03.03.2012 про стягнення з ОСОБА_1 недоїмки у розмірі 1288,80 грн.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 32,20 грн. (тридцять дві гривні 20 копійок).
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Повний текст постанови складено та підписано 17 серпня 2012 року.
СуддяС.В. Борзаниця