20 серпня 2012 року Справа № 2а-3437/12/1070
Приміщення суду за адресою: місто Київ, бульвар Лесі Українки, 26, зал судових засідань № 1018
Київський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Леонтовича А.М.
при секретарі - Кравчук О.В.
за участю представників сторін
від позивача: Левкович Л.А. (за довіреністю)
від відповідача: Казанська Л.М. (за довіреністю)
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом до проТовариства з обмеженою відповідальністю «Техкомплект» Державної податкової інспекції у Макарівському районі Київської області скасування податкових повідомлень-рішень, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Техкомплект»(далі - позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Макарівському районі Київської області (далі - відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Макарівському районі Київської області від 7 березня 2012 року № 0000082300, № 0000112300 та від 28 травня 2012 року № 0000202300.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є незаконними, оскільки прийняті на підставі помилкових висновків про порушення ТОВ «Техкомплект»вимог підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», підпунктів 5.3.1, 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пункту 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України при формуванні показників податкового кредиту та валових витрат за господарськими операціями з ТОВ «Декос Альянс», ТОВ «Авитек груп ЛТД», ТОВ «Ексім Групп», ТОВ «Мертенс», ТОВ «БК «Укрсвітбуд-1», ТОВ «Сталікс».
Позивач стверджує, що придбав послуги та товари у ТОВ «Декос Альянс», ТОВ «Авитек груп ЛТД», ТОВ «Ексім Групп», ТОВ «Мертенс», ТОВ «БК «Укрсвітбуд-1», ТОВ «Сталікс»правомірно, тому підстави для визнання укладених договорів нікчемними відсутні.
У судовому засіданні представник позивача подав заяву про зменшення позовних вимог та просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Макарівському районі Київської області від 7 березня 2012 року № 0000112300 та від 28 травня 2012 року № 0000202300 (т. 3 а.с. 1).
Представник відповідача позов не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що посадові особи Державної податкової інспекції у Макарівському районі Київської області при проведенні перевірки позивача та оформленні її результатів діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України. Податкові повідомлення-рішення є обґрунтованими, оскільки у ході перевірки встановлено порушення вимог законодавства, що свідчить про заниження ТОВ «Техкомплект»грошових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, врахувавши норми закону, які діяли на момент виникнення правовідносин між сторонами, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Техкомплект»зареєстроване Макарівською районною державною адміністрацією Київської області 24 лютого 1998 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії 00 № 669343 (т. 3 а.с. 67).
На податковому обліку ТОВ «Техкомплект»перебуває в Державній податковій інспекції у Макарівському районі Київської області.
Відповідно до матеріалів справи, у період з 10 січня 2012 року по 6 лютого 2012 року посадовими особами Державної податкової інспекції у Макарівському районі Київської області на підставі пункту 77.4 статті 77 Податкового кодексу України відповідно до плану-графіка на 1 квартал 2012 року проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, проведено документальну планову виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності ТОВ «Техкомплект»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 липня 2010 року по 30 вересня 2011 року. Результати перевірки оформлено актом від 27 лютого 2012 року № 58/15/23-0/20616482 (далі -Акт перевірки) (т. 1 а.с. 12-78).
У ході перевірки встановлено факт порушення ТОВ «Техкомплект»вимог підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», підпунктів 5.3.1, 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пункту 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення валових витрат підприємства на суму 909482,00 грн. та заниження суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 36275,66 грн. Виявлені порушення пов'язані з безпідставним, на думку перевіряючих, формуванням ТОВ «Техкомплект»показників податкового кредиту та валових витрат за господарськими операціями з ТОВ «Декос Альянс», ТОВ «Авитек груп ЛТД», ТОВ «Ексім Групп», ТОВ «Мертенс», ТОВ «БК «Укрсвітбуд-1», ТОВ «Сталікс».
На підставі висновків акту перевірки, 7 березня 2012 року Державною податковою інспекцією у Макарівському районі Київської області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000112300, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «Техкомплект»з податку на додану вартість на 36275,66 грн. та застосовано штрафну санкцію у розмірі 3360,67 грн. (т. 1 а.с. 10) і податкове повідомлення-рішення № 0000082300, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «Техкомплект»з податку на прибуток на 211350,66 грн. і застосовано штрафну санкцію у розмірі 45469,62 грн. (т. 1 а.с. 9).
За результатами адміністративного оскарження, рішенням Державної податкової служби у Київській області від 17 травня 2012 року № 976/10/10-206/183-524 скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Макарівському районі Київської області від 7 березня 2012 року № 0000622300 в частині застосованих штрафних санкцій у сумі 44587,06 грн. (т. 1 а.с. 79-93).
У зв'язку із частковим скасуванням податкового повідомлення-рішення від 7 березня 2012 року № 0000622300, 28 травня 2012 року Державною податковою інспекцією у Макарівському районі Київської області прийнято податкове повідомлення-рішення 0000202300, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «Техкомплект»з податку на прибуток на 211350,66 грн. і застосовано штрафну санкцію у розмірі 882,56 грн. (т. 1 а.с. 11). Податкове повідомлення-рішення від 7 березня 2012 року № 0000622300 вважається відкликаним.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно із частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Суд погоджується з висновком податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства, вважає доводи податкового органу обґрунтованими, а спірні податкові повідомлення-рішення правомірними, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 4 липня 2011 року між ТОВ «Техкомплект»та ТОВ «Декос Альянс»укладено договір поставки № 22 (т. 1 а.с. 108). Згідно умов вказаного договору, Постачальник (ТОВ «Декос Альянс») зобов'язується передати у власність Покупця (ТОВ «Техкомплект») запасні частини, акумуляторні батареї та інші види товару, що визначений в специфікаціях, а Покупець зобов'язується сплатити за товар грошову суму та прийняти його на умовах договору.
На підтвердження факту виконання господарських зобов'язань за договором поставки № 22 виписано: рахунки-фактури: від 1 серпня 2011 року № 53 (т. 1 а.с. 108), від 11 серпня 2011 року № 58 (т. 1 а.с. 111), від 26 серпня 2011 року № 61 (т. 1 а.с. 114); видаткові накладні: від 1 серпня 2011 року № РН-0001353 на загальну суму 468000,00 грн., в т.ч ПДВ 78000,00 грн. (т. 1 а.с. 109), від 11 серпня 2011 року № РН-0001354 на загальну суму 253770,00 грн., в т.ч ПДВ 42295,00 грн. (т. 1 а.с. 112), від 26 серпня 2011 року № РН-0001355 на загальну суму 192030.00 грн., в т.ч ПДВ 32005,00 грн. (т. 1 а.с. 115); податкові накладні: від 1 серпня 2011 року № 908 на загальну суму 468000,00 грн., в т.ч ПДВ 78000,00 грн. (т. 1 а.с. 110), від 11 серпня 2011 року № 909 на загальну суму 253770,00 грн., в т.ч ПДВ 42295,00 грн. (т. 1 а.с. 113) від 26 серпня 2011 року № 910 на загальну суму 192030.00 грн., в т.ч ПДВ 32005,00 грн. (т. 1 а.с. 116).
Законодавчим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства є Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
У силу вимог пункту 44.2 статті 44 Податкового кодексу України, для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу.
Згідно пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;
- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України).
Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
У силу вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Аналогічні вимоги визначено пунктами 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», підпунктом 5.3.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Суд звертає увагу на те, що первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16 липня 1999 року № 996-XIV. В іншому випадку, відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»у платника податків не виникає права відносити до складу податкового кредиту та валових витрат, витрати без належних на те документів, обов'язковість заповнення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Частиною 1 статті 9 вказаного Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Згідно із пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;
и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).
Згідно пункту 201.10 вказаної статті податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Відповідно до пункту 16 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21 грудня 2010 року № 969 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 року за № 1401/18696, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.
Дослідивши додані до позовної заяви документи, суд встановив, що директором ТОВ «Декос Альянс»(контрагента ТОВ «Техкомплект») є Андрієвський Андрій Григорович.
Від імені Андрієвського А.Г. підписано рахунки-фактури, видаткові та податкові накладні за договором поставки № 22.
Разом з тим, згідно протоколу допиту від 9 листопада 2011 року Андрієвський А.Г. пояснив, що ТОВ «Декос Альянс»(код ЄДРПОУ 37505731) він не реєстрував, своєї згоди на призначення на посаду директора та головного бухгалтера даного товариства не давав. Будь - яких статутних документів щодо реєстрації ТОВ «Декос Альянс»він не підписував, банківські рахунки не відкривав, фінансово - господарські документи від імені даного товариства не підписував, податкову звітність до контролюючих органів не здавав та не підписував довіреностей на вчинення таких дій.
Зазначені обставини вказують на те, що податкові накладні та інші документи первинної бухгалтерської звітності підписані не директором ТОВ «Декос Альянс», а невідомими особами, а, отже, оформлені з порушенням вимог частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», тому не можуть доводити реальність виконання господарських операцій.
Суд також звертає увагу на те, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів сум податку на додану вартість до податкового кредиту та формування показників валових витрат є факт придбання товарів з метою їх використання в господарській діяльності.
Тому, при розгляді тверджень органу державної податкової служби про безтоварність господарської операції підлягає перевірці факт здійснення господарської операції.
В такому випадку дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання, використання у господарській діяльності товарів тощо.
Вирішуючи питання про реальність здійснення господарських операцій та використання позивачем у господарській діяльності товарів, наданих за договором поставки від 4 липня 2011 року № 22, суд зазначає наступне.
З метою підтвердження реальності господарських операцій, ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23 липня 2012 року було витребувано у позивача документи, що підтверджують факт виконання господарських зобов'язань за договором поставки, укладеним з ТОВ «Декос Альянс», у тому числі: товарно-транспортні накладні, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, договори оренди транспортних засобів, складські документи, виробничі документи тощо.
Позивачем вимог ухвали суду не виконано. При цьому, на запитання суду, представник позивача відповів, що надав усі докази на підтвердження позовних вимог.
Суд звертає увагу на те, що продаж товарів за договором поставки на будь-яких умовах не звільняє учасників господарської операції від обов'язку щодо складання первинних документів, якими супроводжується виконання відповідного договору.
Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази виконання господарських зобов'язань, що були визначені умовами договору поставки № 22.
Так, пунктом 3.1 договору поставки № 22 встановлено, що товар за договором постачається на умовах DDP, місце поставки -склад Покупця (ТОВ «Техкомплект») за адресою: Київська область, Макарівський район, село Калинівка, вулиця Київська 43/2 у відповідності з Міжнародними правилами тлумачення торгівельних термінів «Інкотермс»(редакція 2000 року) та з урахуванням особливостей, наведених у договорі.
Наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні», який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568, визначено перелік товарно-транспортних документів, складання яких є обов'язковим при перевезенні вантажів.
Згідно із Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, до товарно-транспортних документів належать, зокрема: дорожній лист - документ установленого законодавством зразка для визначення та обліку роботи автомобільного транспортного засобу, без якого перевезення вантажів не допускається; подорожній лист - первинний документ про облік вантажних автомобільних перевезень, що всебічно характеризує роботу автомобіля і водія з моменту їх виїзду з автотранспортного підприємства і до повернення на підприємство; товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
Відповідно до пункту 11.5 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів.
Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику (пункт 11.7 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні).
Саме товарно-транспортні документи є належним доказом факту відвантаження, перевезення, прийняття, обліку товарно-матеріальних цінностей.
За договором поставки № 22 необхідність складання товарно-транспортних документів обумовлена значними обсягами поставки товарів. Так, позивач стверджує, що 1 серпня 2011 року ТОВ «Декос Альянс»поставило на склад ТОВ «Техкомплект»200 люків автомобільних загальною вартістю 468000,00 грн.
Незважаючи на вимогу суду, у ході судового розгляду справи позивачем не надано суду доказів перевезення товарів від ТОВ «Декос Альянс»до ПП «Будтранспідйом». Відсутні також документи, що підтверджують прийняття товару, його розвантаження, зберігання (складські документи, договори оренди складських приміщень).
Отже, з урахуванням матеріалів справи, факт перевезення, прийняття, оприбуткування, зберігання проданого ТОВ «Декос Альянс»товару на складі за адресою: Київська область, Макарівський район, село Калинівка, вулиця Київська 43/2 не підтверджується.
Слід також зазначити, що відповідно до пункту 3.3 договору поставки № 22, моментом виконання обов'язку передачі товару вважається дата отримання товару Покупцем в місці поставки товару (місце поставки товару: Київська область, Макарівський район, село Калинівка, вулиця Київська 43/2). Вказана умова договору визначає місце, де право власності на товар та ризик випадкової загибелі товару переходить від продавця до покупця.
Проте, як вбачається із наданих позивачем копій видаткових накладних, місцем їх складання зазначено місто Київ. Оскільки наявна розбіжність місця прибуття товару з місцем складання видаткових накладних, факт передачі товару на підставі видаткових накладних встановити неможливо.
Крім того, операції з продажу товарів ТОВ «Декос Альянс»не підтверджуються стосовно місцезнаходження майна, наявності ресурсів, які економічно необхідні для виконання постачання про що свідчить відсутність: технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.
Відповідно до акту перевірки ТОВ «Декос Альянс»від 26 січня 2012 року № 28/23-10/37505731, загальна чисельність працюючих на ТОВ «Декос Альянс»згідно з даними декларації 1-ДФ - одна особа. Фактично у ТОВ «Декос Альянс»відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торговельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності.
ТОВ «Декос Альянс»станом на 27 лютого 2012 року не звітує, стан платника ТОВ «Декос Альянс»згідно з баз даних АІС Податки - «9»- направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням.
Також, позивачем не надано належних доказів використання у господарській діяльності ТОВ «Техкомплект»товарів, які були продані ТОВ «Декос Альянс».
Таким чином, в матеріалах справи відсутнє документальне підтвердження виконання господарських зобов'язань за договором поставки № 22, а також докази використання придбаного товару в господарській діяльності позивача.
Судом також встановлено, що 1 березня 2012 року між ТОВ «Техкомплект»та ТОВ «Авитек Груп ЛТД»укладено договір по наданню послуг з перегону автомобілів № 3/01/11 (т. 1 а.с. 134). Згідно умов вказаного договору, Виконавець (ТОВ «Авитек Груп ЛТД») зобов'язуєтся надати послуги з перегону автомобілів Замовника (ТОВ «Техкомплект»), а Замовник зобов'язується оплатити фактично надані послуги з перегону автомобілів.
На підтвердження факту виконання господарських зобов'язань за договором по наданню послуг з перегону автомобілів № 3/01/11 виписано: рахунки-фактури (т. 3 а.с. 19-24); акти здачі-прийняття робіт (надання послуг): від 31 березня 2011 року № АГ-0000357 на загальну суму 14000,00 грн. (т. 1 а.с. 135), від 31 березня 2011 року № АГ-0000358 на загальну суму 28000,00 грн. (т.1 а.с. 136), від 31 березня 2011 року № АГ-0000359 на загальну суму 42000,00 грн. (т. 1 а.с. 137), від 31 березня 2011 року № АГ-0000360 на загальну суму 16800,00 грн. (т. 1 а.с. 138), від 31 березня 2011 року АГ-0000361 на загальну суму 8400,00 грн. (т. 1 а.с. 139), від 31 березня 2011 року АГ-0000361 на загальну суму 2800,00 грн. (т. 1 а.с. 140), податкові накладні: № 635 (т. 1 а.с. 141), № 636 (т. 1 а.с. 142), № 638 (т. 1 а.с. 143), № 639 (т. 1 а.с. 144), № 640 (т. 1 а.с. 145), № 641 (т. 1 а.с. 146) на загальну суму ПДВ 18666,69 грн.
Суми податку на додану вартість за податковими накладними, наданими ТОВ «Авитек Груп ЛТД»у розмірі 18666,69 грн. включені ТОВ «Техкомплект»до складу податкового кредиту з ПДВ за березень 2011 року.
При дослідженні факту виконання господарських зобов'язань за договором по наданню послуг з перегону автомобілів № 3/01/11, суд констатує, що надані позивачем акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) не є належними доказами виконання ТОВ «Авитек Груп ЛТД»послуг з перевезення автомобілів, зважаючи на наступне.
У силу вимог частин 1 та 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Відповідно до пункту 2.4 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа ( форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
Згідно із пунктами 2.15, 2.16 вказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.
Зі змісту зазначених приписів чинного законодавства вбачається, що для підтвердження правомірності включення витрат на виконання робіт до складу валових витрат та податкового кредиту підприємством має бути складено первинний бухгалтерський документ, який повинен містити необхідні відомості, у тому числі про зміст господарської операції та її обсяги. У випадку виконання робіт з перегону автомобілів, у первинному документі має бути конкретизовано, які саме роботи були виконані (зміст та обсяг господарської операції) із зазначенням їх вартості (вартісний вираз), годин виконання робіт (одиниця виміру господарської операції).
У наданих позивачем актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) за договором № 3/01/11 вказано лише загальне найменування робіт «перегін автомобілів»та їх вартість і не визначено звідки і куди було перевезено автомобілі, кількість автомобілів, кількість годин роботи водіїв, частина витрат на купівлю пального у вартості робіт, що робить неможливим встановлення змісту та обсягу господарської операції і факту використання її результатів у господарській діяльності позивача.
Слід також зазначити, що специфіка перегону автомобілів обумовлена необхідністю визначення маршруту руху автомобілів, терміну, протягом якого необхідно перевезти автомобілі, часу початку та закінчення перевезення, кількості водіїв, годин їх роботи, порядку надання та приймання транспортних засобів від водіїв. Відповідні данні можуть бути конкретизовані у заявках на перевезення.
Так, згідно із умовами договору по наданню послуг з перегону автомобілів № 3/01/11, поставка транспортних засобів на базу Замовника здійснюється після отримання письмової заяви Виконавцем про наявність автомобілів та їх готовність до перегону.
Замовник перевіряє технічний стан та комплектність автомобілів в момент їх отримання від виконавця. Разом із транспортним засобом Замовнику передається акт приймання-передачі транспортного засобу.
У той самий час, позивачем не надано суду заявок на перевезення транспортних засобів, довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей водіями, доказів понесення витрат на купівлю пального для автомобілів при перевезенні, актів огляду та прийому-передачі транспортних засобів від водіїв до ТОВ «Техкомплект». У зв'язку з цим неможливо встановити факт прийняття водіями ТОВ «Авитек Груп ЛТД»автомобілів для перевезення та факт передачі таких автомобілів від водіїв ТОВ «Техкомплект».
Твердження позивача про те, що автомобілі перевозились водіями ТОВ «Авитек Груп ЛТД»з села Кошмановка Машевського району Полтавської області на склад ТОВ «Техкомплект»за адресою: Київська область, село Калинівка, вулиця Жовтнева, будинок 9 (т. 3 а.с. 2-4), спростовується матеріалами справи, оскільки договором по наданню послуг з перегону автомобілів № 3/01/11 прямо передбачено, що місцем передачі автомобілів є база Замовника за адресою: Київська область, село Калинівка, вулиця Київська 34/2.
Докази прийняття, оприбуткування та зберігання автомобілів за адресою: Київська область, село Калинівка, вулиця Київська 34/2 -відсутні.
Слід також зазначити, що усі акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) та податкові накладні за договором № 3/01/11 виписано в один день, а саме 31 березня 2011 року. При цьому, докази перевезення автомобілів в інші дні відсутні.
Зважаючи, що перевезених автомобілів було 40, ТОВ «Авитек Груп ЛТД»повинно мати відповідні ресурси для здійснення господарської операції, зокрема відповідну кількість робітників -водіїв. В той же час, згідно акту перевірки ТОВ «Авитек Груп ЛТД»від 9 червня 2011 року № 688/23-3/37046350 встановлено, що у ТОВ «Авитек Груп ЛТД»відсутні трудові ресурси (загальна чисельність працюючих -1 чоловік) (т. 2 а.с 129-147).
Наведене свідчить про відсутність у ТОВ «Авитек Груп ЛТД»необхідних ресурсів для виконання господарських зобов'язань за договором по наданню послуг з перегону автомобілів № 3/01/11.
Згідно з даними Системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України та додатку № 5 до податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ «Авитек Груп ЛТД»не відображені в податковій звітності правові взаємовідносини з підприємством ТОВ «Техкомплект», розбіжність між ТОВ «Техкомплект»та ТОВ «Авитек Груп ЛТД»по податковому кредиту у березні 2011 року становить 18667,00 грн.
На письмовий запит податкового органу (лист від 11 травня 2011 року № 5774/10/23-3) ТОВ «Авитек Груп ЛТД»не надало жодних документів щодо фінансово-господарських відносин з ТОВ «Техкомплект».
Суд також звертає увагу на те, що акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) та податкові накладні за договором по наданню послуг з перегону автомобілів № 3/01/11 підписано від імені директора ТОВ «Авитек Груп ЛТД»Мартинюка А.Ф., яких у письмових поясненнях підтвердив, що не має відношення до фінансово-господарської діяльності ТОВ «Авитек Груп ЛТД».
Зазначені обставини вказують на те, що податкові накладні та інші документи первинної бухгалтерської звітності підписані не керівником ТОВ «Вільна комерція», а невідомими особами, а, отже, оформлені з порушенням вимог частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та не можуть доводити реальність виконання господарських операцій.
Надані позивачем первинні документи за господарськими договорами купівлі-продажу між ТОВ «Техкомплект»та ІП «ТД «Автоцентр Харків»суд до уваги не бере, оскільки в них відсутня інформація щодо перевезення автомобілів ТОВ «Авитек Груп ЛТД». Таким чином, вказані документи не є належним доказом виконання договору по наданню послуг з перегону автомобілів № 3/01/11.
Як вбачається із видаткових накладних, актів приймання-передачі ІП «ТД «Автоцентр Харків»(т. 1 а.с. 27, 28, 32, 33, 38), автомобілі від ІП «ТД «Автоцентр Харків»отримував представник ТОВ «Техкомплект», а не водій ТОВ «Авитек Груп ЛТД».
За таких обставин, досліджені судом документи не дають підстав вважати, що ТОВ «Авитек Груп ЛТД»виконувало роботи з перевезення автомобілів за договором № 3/01/11.
Судом також встановлено, що у 2010 році ТОВ «Техкомплект»отримано від ТОВ «Ексім Групп»документи щодо купівлі виробів з алюмінію: рахунки фактури: від 26 серпня 2012 року № СФ-0000635 на загальну суму 1209,60 грн., в т.ч. ПДВ 201,60 грн. (т. 2 а.с. 150), від 24 вересня 2012 року № СФ-0000819 на загальну суму 4440,00 грн., в т.ч. ПДВ 740,00 грн. (т. 2 а.с. 154); видаткові накладні: від 30 серпня 2012 року № РН-0000540 на загальну суму 1209,60 грн., в т.ч. ПДВ 201,60 грн. (т. 2 а.с. 151), від 27 вересня 2012 року № РН-0000700 на загальну суму 4440,00 грн., в т.ч. ПДВ 740,00 грн. (т. 2 а.с. 155); податкові накладні: від 26 серпня 2012 року № 210 на загальну суму 1209,60 грн., в т.ч. ПДВ 201,60 грн. (т. 2 а.с. 153), від 24 вересня 2010 року № 275 на загальну суму 4440,00 гри., в т.ч. ПДВ 740,00 грн. (т. 2 а.с. 157).
ТОВ «Техкомплект»податок на додану вартість в загальній сумі 941,60 грн. за податковими накладними ТОВ «Ексім Групп»включило до складу податкового кредиту за серпень, вересень 2010 року.
При дослідженні факту виконання господарських зобов'язань за договорами купівлі продажу між позивачем та ТОВ «Ексім Групп»суд враховує, що позивачем не надано суду жодних доказів на підтвердження факту транспортування, отримання, зберігання, використання у господарській діяльності придбаного товару.
Оскільки в матеріалах справи відсутні товарно-транспортні накладні із печаткою про відвантаження та інші товарно-транспортні документи, висновок про перевезення товару від ТОВ «Ексім Групп», його прийняття, зберігання ТОВ «Техкомплект»зробити неможливо.
Надані позивачем прибуткові накладні на товар (т. 2 а.с. 152, 156) містять суперечливі данні щодо дат оформлення видаткових та податкових накладних за якими вони виписані і не визначають інформації щодо місця оприбуткування товару, матеріально відповідальних осіб тощо.
Суд також враховує, що виконання господарських зобов'язань між ТОВ «Ексім Групп»та позивачем не підтверджуються стосовно наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання постачання.
Відповідно жо акту перевірки від 9 березня 2011 року № 58/22-3/37002270, у ТОВ «Ексім Групп»згідно податкової звітності відсутні складські приміщення, автомобільний транспорт, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. Загальна чисельність працюючих на ТОВ «Ексім Групп»згідно з баз ДПІ у Печерському районі м. Києва -1 особа.
Крім того, в процесі перевірки ТОВ «Ексім Групп»встановлено відсутність поставок від постачальників до ТОВ «Ексім Групп», підприємства постачальники не декларували податкові зобов'язання, що свідчить про те, що ТОВ «Ексім Групп»не мало товарно-матеріальних цінностей для продажу їх ТОВ «Техкомплект».
Згідно з даними Системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, ТОВ «Ексім Групп»не відображені в податковій звітності правові взаємовідносини з підприємством ТОВ «Техкомплект», розбіжність між ТОВ «Техкомплект»та ТОВ «Ексім Групп»по податковому кредиту у серпні 2010 року становить 201,60 грн., у вересні 2010 року - 740,0 грн.
За таких обставин, факт реального здійснення господарських операцій за договорами між ТОВ «Техкомплект»та ТОВ «Ексім Групп»не підтверджується.
Надаючи оцінку висновкам Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області про безтоварність господарських операцій між ТОВ «Техкомплект»та ТОВ «Мертенс», ТОВ «БК»Укрсвітбуд-1», суд звертає увагу на наступне.
Відповідно до матеріалів справи, 21 червня 2009 року ТОВ «Техкомплект»укладено договір на створення (передання) науково-технічної продукції № 0776 з ТОВ «БК»Укрсвітбуд-1»(а.с. 170-171). Згідно умов вказаного договору, Замовник (ТОВ «Техкомплект») доручає та оплачує, а Виконавець (ТОВ «БК»Укрсвітбуд-1») приймає на себе зобов'язання виконати технічну роботу з розроблення, погодження у відповідних відомствах (за винятком ЦБДР) змін № 3 до «Автомобілі швидкої допомоги «Техкомплект». Технічні умови ТУ У 34.1-20616482-002-2004».
9 червня 2011 року між ТОВ «Техкомплект»та ТОВ «Мертенс»укладено договір на створення (передання) науково-технічної продукції № 09/06/11, згідно умов якого, Замовник (ТОВ «Техкомплект») доручає та оплачує, а Виконавець (ТОВ «Мертенс») приймає на себе зобов'язання виконати технічну роботу з розроблення, погодження у відповідних відомствах (за винятком ЦБДР) технічних умов на спеціалізовані автомобілі (т. 1 а.с. 162-163).
На підтвердження факту виконання господарських зобов'язань за договорами на створення (передання) науково-технічної продукції № 0776 та № 09/06/11 виписано: рахунок-фактуру від 21 червня 2010 року № 0776 за договором № 0776 (т. 1 а.с. 173), акт приймання-передачі виконаних робіт від 19 липня 2010 року б/н за договором № 0776 на загальну суму 7800,00 грн., у т.ч. ПДВ 1300,00 грн. (т. 1 а.с. 174), податкову накладну від 19 липня 2010 року № 950 за договором № 0776 на загальну суму 7800,00 грн., у т.ч. ПДВ 1300,00 грн. (т. 1 а.с. 175), рахунок-фактуру від 9 червня 2011 року № 09062 за договором № 09/06/11 (т. 1 а.с. 165), акт приймання-передачі виконаних робіт від 15 червня 2011 року № М-00001203 за договором № 09/06/11 на загальну суму 25020,00 грн., в т.ч. ПДВ 4170,00 грн. (т. 1 а.с. 166), податкову накладну від 15 червня 2011 року № 230 за договором № 09/06/11 на загальну суму 25020,00 грн., в т.ч. ПДВ 4170,00 грн. (т. 1 а.с. 167).
При дослідженні факту виконання господарських зобов'язань за договорами на створення (передання) науково-технічної продукції № 0776 та № 09/06/11, суд дійшов висновку, що надані позивачем акти приймання-передачі виконаних робіт від 19 липня 2010 року б/н за договором № 0776 та від 15 червня 2011 року № М-00001203 за договором № 09/06/11 не є належними доказами виконання ТОВ «БК»Укрсвітбуд-1»та ТОВ «Мертенс»робіт з розробки технічної документації, оскільки вказані акти не відповідають вимогам частин 1 та 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пункту 2.4 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, оскільки не містять даних про зміст господарських операцій та їх обсяги. У випадку з виконання робіт з розробки технічної документації у первинному документів має були вказано, які саме роботи були виконані, їх етапи (зміст та обсяг господарської операції) із зазначенням їх вартості (вартісний вираз), годин виконання робіт (одиниця виміру господарської операції).
У наданих позивачем актах приймання-передачі виконаних робіт вказано лише загальне найменування робіт «розроблення, погодження у відповідних підприємствах технічної документації»та їх вартість і не визначено етапів виконання робіт, переліку органів в яких було погоджено технічну документацію із вказівкою на вартість кожного погодження у загальній вартості робіт, частини витрат по сплаті реєстраційних зборів на погодження, кількості годин роботи спеціалістів певного кваліфікаційного рівня, що робить неможливим встановлення змісту та обсягу господарської операції і факту використання її результатів у господарській діяльності позивача.
Слід також зазначити, що для розробки технічної документації, замовник повинен передати виконавцю технічне завдання та відповідну документацію стосовно технічних характеристик транспортних засобів. Для погодження технічної документації сторони договору повинні визначити, в яких конкретно органах документація має бути погоджена.
Згідно умов договорів на створення (передання) науково-технічної продукції № 09/06/11 та № 0776, Замовник (ТОВ «Техкомплект») зобов'язаний передати Виконавцю (ТОВ «БК»Укрсвітбуд-1», ТОВ «Мертенс») необхідну документацію стосовно технічних характеристик транспортних засобів. Виконавець має право не розпочинати роботу, якщо Замовник не надав йому необхідну та достовірну інформацію для виконання науково-технічних робіт.
З наведених умов слідує, що ТОВ «БК»Укрсвітбуд-1»та ТОВ «Мертенс»могли виконати роботи з розробки науково-технічної продукції лише за умови надання документації стосовно технічних характеристик транспортних засобів, однак докази прийому-передачі такої документації в матеріалах справи відсутні.
Суд також звертає увагу на те, що надані позивачем копії технічної документації на автомобілі швидкої медичної допомоги «Техкомплект»(а.с. 172), «Автомобілі спеціалізовані для перевезення людей»(а.с. 164), не містять інформації про те, що розробкою відповідної документації займались ТОВ «БК»Укрсвітбуд-1»чи ТОВ «Мертенс».
У якості розробника вищезазначеної документації вказано ТОВ «Техкомплект.
З матеріалів технічної документації на автомобілі швидкої медичної допомоги «Техкомплект»вбачається, що ТОВ «БК»Укрсвітбуд-1»не могло здійснити роботи з погодження технічних умов, як це передбачено договором 0776, оскільки акт приймання-передачі робіт від ТОВ «БК»Укрсвітбуд-1»до ТОВ «Техкомплект»виписано 19 липня 2010 року. Натомість, згідно відміток на технічних умовах «автомобілі швидкої медичної допомоги «Техкомплект», вони погоджені: ДП «ДержавтотрансНДІпроект»- 25 листопада 2010 року, Міністерством транспорту та зв'язку України -29 листопада 2010 року, Державним комітетом з питань технічного регулювання та споживчої політики - 26 вересня 2011 року.
Технічні умови для перевезення людей погоджено: Міністерством інфраструктури України -20 червня 2011 року, Головним державно-санітарним лікарем України -21 червня 2011 року, Державним комітетом з питань технічного регулювання та споживчої політики 13 грудня 2012 року. Отже станом на дату складання акту передання-прийняття робіт, датованого 15 червня 2012 року, ТОВ «Мертенс»не могло їх погодити та виконати умови договору на створення (передання) науково-технічної продукції № 09/06/11.
Як слідує з договору на створення (передання) науково-технічної продукції від 9 червня 2011 року та акту приймання-передачі виконаних робіт від 15 червня 2011 року № М-00001203 за договором № 09/06/11, роботи з розробки технічних умов вартістю 25020,00 грн. було виконано ТОВ «Мертенс»у період з 9 червня 2011 року по 15 червня 2011 року, тобто протягом 5 робочих днів. Разом з тим, розробка технічних умов вимагає виконання великого комплексу робіт. Виконання робіт із погодження технічних умов є досить тривалим процесом, що пов'язано з необхідністю перевірки уповноваженими органами великої кількості матеріалів.
Не підтверджується факт виконання господарських зобов'язань за договорами на створення (передання) науково-технічної продукції № 09/06/11 та № 0776 також стосовно наявності у ТОВ «БК»Укрсвітбуд-1»та ТОВ «Мертенс»кваліфікованого персоналу з відповідною освітою та спеціалізацією для виконання робіт з розробки науково-технічної продукції.
Так, згідно акту перевірки від 15 серпня 2011 року № 1130/23-6/37102322 у ТОВ «Мертенс»відсутні трудові ресурси. Підприємство за юридичною адресою не знаходиться. 27 липня 2011 року анульовано свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Мертенс». З 27 грудня 2012 року ТОВ «Мертенс»визнано банкрутом.
Також, ТОВ «БК»Укрсвітбуд-1»та ТОВ «Мертенс»не відображені в податковій звітності правові взаємовідносини з ТОВ «Техкомпдект». Згідно з деталізованої інформації по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових, зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України та додатку № 5 до податкової декларації з податку на додану вартість встановлено розбіжність між ТОВ «Техкомплект»та ТОВ «Мертенс»по податковому кредиту у червні 2011 року в сумі 4170,00 грн. Розбіжність між ТОВ «Техкомплект»та ТОВ «БК «Укрсвітбуд-1»по податковому кредиту у липні 2010 становить 3466,67 грн.
За таких обставин, досліджені судом документи не дають підстав вважати, що ТОВ «БК»Укрсвітбуд-1»та ТОВ «Мертенс»виконували зобов'язання за договорами на створення (передання) науково-технічної продукції і результати виконання відповідних робіт використані ТОВ «Техкомплект»у господарській діяльності.
Судом також встановлено, що у серпні 2010 року було виписано документи, згідно яких ТОВ «Техкомплект»придбало у ТОВ «Сталікс»запчастини, а саме: рахунок-фактуру від 27 серпня 2010 року № ФФ 2794 (т. 1 а.с. 183); видаткові накладні: від 31 серпня 2010 року № 1658 (т. 1 а.с. 185), від 21 серпня 2010 року № 1660 (т. 1 а.с. 184), податкові накладні: від 30 серпня 2010 року № 1706 (т. 1 а.с. 191), від 30 серпня 2010 року № 1719 (т. 1 а.с. 187), від 30 серпня 2010 року № 1720 (т. 1 а.с. 193) на загальну суму 14182,31 грн., в т.ч ПДВ 2363,72 грн.
Досліджуючи виконання господарських зобов'язань за договорами купівлі продажу між позивачем та ТОВ «Сталікс»суд враховує, що позивачем не надано суду жодних доказів на підтвердження факту транспортування, отримання, зберігання придбаного у ТОВ «Сталікс»товару.
Оскільки в матеріалах справи відсутні товарно-транспортні накладні із печаткою про відвантаження та інші товарно-транспортні документи, висновок про перевезення товару від ТОВ «Ексім Групп», його прийняття, зберігання ТОВ «Техкомплект»зробити неможливо.
Надана позивачем прибуткова накладна від 31 серпня 2010 року № 1658 (т. 1 а.с. 190) не місить інформації щодо місця оприбуткування товару та матеріально відповідальних осіб. Докази оприбуткування товару за податковими накладними від 30 серпня 2010 року № 1719 та від 30 серпня 2010 року №1720 -відсутні.
Суд також враховує, що ТОВ «Сталікс»не відобразило в податковій звітності взаємовідносини з ТОВ «Техкомплект». Згідно даних системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України розбіжність між ТОВ «Техкомплект»та ТОВ «Сталікс»по податковому кредиту у серпні 2010 становить 2363,72 грн. Стан ТОВ "Сталікс"- «7»- до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей.
З урахуванням вищезазначеного, в матеріалах справи відсутнє документальне підтвердження виконання господарських зобов'язань за договором купівлі продажу між ТОВ «Техкомплект»та ТОВ «Сталікс».
Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
У відповідності до частин 1 та 4 статті 70 цього Кодексу, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Ураховуючи вищезазначене суд констатує, що позивачем не надано належних документів та не доведено факту виконання господарських зобов'язань за договорами з ТОВ «Декос Альянс», ТОВ «Авитек груп ЛТД», ТОВ «Ексім Групп», ТОВ «Мертенс», ТОВ «БК «Укрсвітбуд-1», ТОВ «Сталікс»», отже відсутні належні докази здійснення господарських операцій.
Водночас, за відсутності факту придбання товарів (послуг) або в разі якщо придбані товари (послуги) не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість та до валових витрат, навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.
Отже, висновок відповідача про порушення ТОВ «Техкомплект»вимог підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», підпунктів 5.3.1, 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пункту 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України при формуванні показників податкового кредиту та валових витрат за господарськими операціями з ТОВ «Декос Альянс», ТОВ «Авитек груп ЛТД», ТОВ «Ексім Групп», ТОВ «Мертенс», ТОВ «БК «Укрсвітбуд-1», ТОВ «Сталікс»є законним та обґрунтованим. Тому, податкові повідомлення рішення податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Макарівському районі Київської області від 7 березня 2012 року № 0000112300 та від 28 травня 2012 року № 0000202300 є правомірними і скасуванню не підлягають.
Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 71 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, та враховуючи, що органом державної податкової служби доведено законність та обґрунтованість податкових повідомлень-рішень від 7 березня 2012 року № 0000112300 та від 28 травня 2012 року № 0000202300, суд дійшов висновку, що адміністративний позов ТОВ «Техкомплект»задоволенню не підлягає.
Відповідно до частини 2 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони -суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат відповідача -суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.
Керуючись статтями 9, 14, 70, 71, 86, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні -протягом десяти днів з дня отримання її копії.
Суддя Леонтович А.М.
Повний текст постанови виготовлено 27 серпня 2012 року.