16 серпня 2012 року 11:15 Справа № 0870/7326/12
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Максименко Лілії Яковлівни, розглядаючи у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовною заявою:Управління Пенсійного фонду України у Великобілозерському районі Запорізької області, с. Велика Білозерка
до:Відділення Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Кам'янко-Дніпровському районі Запорізької області, м. Кам'янка-Дніпровська
про:зобов'язання вчинити дії та стягнення коштів,
Управління Пенсійного Фонду України у Великобілозерському районі Запорізької області звернулось із адміністративним позовом до Відділення Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Кам'янко-Дніпровському районі Запорізької області, в якому позивач просить суд зобов'язати відповідача прийняти до заліку та стягнути витрати УПФУ у Великобілозерському районі Запорізької області по виплаті щомісячної державної адресної допомоги за період з 01.12.2011 по 31.05.2012 у сумі 41 431,70 грн.
В обгрунтування позову посилається на те, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 року № 265 «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян» у разі , коли щомісячний розмір пенсійних виплат, державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства і дітям - інвалідам, особам, які не мають права на пенсію та інвалідам (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною ) не досягає прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога у сумі, що не вистачає зазначеного прожиткового мінімуму.
Відповідно до пункту 4 вищезазначеної постанови КМУ № 265 виплата щомісячної адресної допомоги, здійснюється за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія або державна соціальна допомога. Пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання є наслідком страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання , належним страховиком , тим хто має надавати застрахованій особі матеріальну допомогу чи соціальні послуги, а відповідно до ст. 25 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, ним є Фонд соціального страхування від нещасних випадків
За період з 01.12.2011 по 31.05.2012 витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку щомісячної адресної допомоги до пенсії по 10-ти особовим справам пенсіонерів, а саме: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, яким призначені пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві складають 73 686,23 грн. Зазначає, що Управління ПФУ направляло на адресу Фонду соціального страхування від нещасних випадків акти звірок витрат по особовим справам пенсіонерів, які відповідач підписав, але суму витрат Пенсійного фонду на виплату та доставку щомісячної адресної допомоги до пенсії по 10-ти особовим справам пенсіонерів у загальній сумі 41 431,70 грн. не узгодив.
У судове засідання представник позивача не з'явився, надіслав на адресу суду заяву від 13.08.2012 вх.№ 34697, в якій просить суд розглянути справу за відсутності представника позивача. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Кам'янко-Дніпровському районі Запорізької області в письмових запереченнях від 16.08.2012 (вх. № 35343) позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими, оскільки ані Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», ані Порядком відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання - не передбачено обов'язок відповідача по відшкодуванню виплат, визначених постановою КМУ від 26.03.2008 № 265 «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян». В спростування доводів позивача зазначає, що Порядком визначено вичерпний перелік сум, які приймаються до заліку для відшкодування видатків Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України і щомісячна державна адресна допомога до пенсії до переліку сум, які підлягають відшкодуванню не включена. На підставі викладеного, просить у задоволенні позову відмовити повністю та розглянути справу без участі уповноваженого представника.
Відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, за відсутності представників позивача та відповідача, в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що у задоволені позову УПФУ у Великобілозерському районі Запорізької області слід відмовити повністю виходячи з наступного.
У відповідності до ст. 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі за текстом - Основ) встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових коштів фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.
Згідно зі ст. 4 Основ, в Україні залежно від страхового випадку до одних з видів загальнообов'язкового державного соціального страхування відноситься страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.
За пенсійним страхуванням відповідно до ст. 25 Основ надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: пенсії за віком, по інвалідності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства,); пенсії у зв'язку з втратою годувальника; медичні профілактично-реабілітаційні заходи; допомога на поховання пенсіонерів.
У частині 4 ст. 26 Основ встановлено, що якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.
26.03.2008 Кабінетом Міністрів України прийнята постанова № 265 «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян» (далі - постанова КМУ № 265), пунктом 1 якої передбачено, що у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною та щомісячної доплати до пенсії у зв'язку з втратою годувальника членам сімей шахтарів, смерть яких настала внаслідок нещасного випадку на виробництві) не досягає в осіб, яким призначено пенсію у зв'язку з втратою годувальника, на одного непрацездатного члена сім'ї 100 відсотків, на двох - 120 відсотків, на трьох і більше - 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога до пенсії у сумі, що не вистачає до зазначених розмірів.
Правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві визначає Закон України від 23.09.1999 року № 1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (далі - Закон № 1105-XIV).
Відповідно до п. 4 цієї постанови виплата щомісячної державної адресної допомоги здійснюється за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія або державна соціальна допомога.
Відповідно до ст. 21 Закону № 1105-XIV, у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні: а) допомогу у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю до відновлення працездатності або встановлення інвалідності; б) одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого; в) щомісяця грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого; г) пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; д) пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; є) допомогу дитині відповідно до статті 9 цього Закону.
Тобто, Законом № 1105-XIV не передбачено відшкодування витрат на виплату щомісячної державної адресної допомоги, встановленого постановою КМУ від 26.03.2008 № 265.
Згідно зі спільною постановою правлінь Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України «Про затвердження Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання» від 04.03.2003 року № 5 - 4/4 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16.05.2003 року за № 376/7697), Фондом соціального страхування провадиться відшкодування Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою зазначених пенсій. Зокрема відшкодуванню підлягають суми, які виплачуються відповідно до Законів України «Про пенсійне забезпечення», «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та інших нормативно-правових актів.
Згідно п. 3 Порядку, відшкодуванню підлягають пенсії, призначені відповідно до пунктів «а», «в», «г» статті 26, статей 37, 38, та пенсії, виплачені відповідно до статей 91, 92 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в разі настання страхових випадків, визначених Переліком обставин, за яких настає страховий випадок державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2001 року № 1094.
Пунктом 4 Порядку передбачено, що відшкодуванню підлягають суми, що виплачуються відповідно до Законів України «Про пенсійне забезпечення», «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та інших нормативно-правових актів, а саме: сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, якщо така надавалася пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію; допомога на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію; сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.
Даний перелік є вичерпним, до нього не внесено «державну адресну допомогу до пенсії», яка призначена і виплачена позивачем згідно Постанови КМУ № 265, вона відсутня і в переліку сум, що підлягають виплаті за статтею 21 Закону. Також значений перелік не має норм посилання чи розширених норм.
Адресна допомога не включається до основного розміру пенсії, так як безпосередньо Постановою КМУ № 265 визначено, що вона є додатковою допомогою до пенсії. Не відноситься адресна допомога також і до щомісячної цільової грошової допомоги на прожиття.
Тобто, щомісячна державна адресна допомога є самостійним видом пенсійних виплат та виплачується пенсіонеру, крім інших видів виплат, у тому числі цільової допомоги на прожиття, з урахуванням приписів Постанови КМУ № 265.
Верховним Судом України також зроблено висновок про те, що адресна допомога як окремий вид соціальної допомоги не входить до складу розміру пенсії по інвалідності та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, Фонд не може нести витрати на виплату державної адресної допомоги (постанова Верховного Суду України від 06.06.2011 у справі № 21- 57а11 за позовом УПФУ в Лиснянському районі Черкаської області до відділення ВД ФСНВ в Лиснянському районі Черкаської області про визнання протиправною відмови у відображені в акті щомісячної звірки витрат та стягнення державної адресної допомоги).
Таким чином, відсутні правові підстави для відшкодування відповідачем суми адресної допомоги позивачу.
Крім того, відповідно до ч.1 ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Суд вважає, що обраний позивачем у цій справі спосіб захисту (відновлення) порушеного права є таким, що не відповідає змісту прав Управління пенсійного фонду України, щодо відшкодування понесених ним витрат, оскільки вище зазначений порядок, на який покладається позивач, не врегульовує спірних відносин, які виникли у даному випадку, оскільки встановлене ним правило підписання актів звірки розрахунків розраховано на відсутність спору. У разі відсутності згоди на підписання таких актів з боку Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, вимоги про відшкодування таких сум мають вирішуватися в судовому порядку в судах адміністративної юрисдикції, шляхом пред'явлення позову про стягнення цих сум на централізованому рівні, а не шляхом пред'явлення вимог про відображення в актах щомісячної звірки сум по відшкодуванню витрат на виплату щомісячної державної допомоги.
Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду України, який у своїй постанові від 20.03.07 за наслідками розгляду в порядку провадження за винятковими обставинами справи № 21-897 во 06 за позовом УПФУ у Великобагачанському районі Полтавської області до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Великобагачанському та Решетилівському районах Полтавської області про зобов'язання прийняти до заліку та відшкодування суми (копія якої знаходиться в матеріалах справи), визнав, що (...) страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, яка стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві на території колишнього СРСР, а в разі виплати такої допомоги органами Пенсійного фонду України - відшкодовувати останньому витрати, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. Крім того, (...) у разі незгоди на підписання актів з боку Фонду соціального страхування від нещасних випадків вимоги про стягнення коштів мають вирішуватись у судовому порядку в судах адміністративної юрисдикції, а не шляхом пред'явлення вимог про підписання актів звірки.
Слід зазначити, що згідно п. 7 Порядку передбачено, що лише Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України на централізованому рівні до 25 числа місяця, наступного за звітним, перераховує відповідні кошти Пенсійному фонду. Тобто, відділення Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України не може прийняти до заліку витрати управління Пенсійного фонду України в Бердянському районі по відшкодуванню витрат на виплату щомісячної державної допомоги та відшкодовувати суми адресної допомоги, оскільки розрахунки між Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України та Пенсійним фондом України проводяться на централізованому рівні.
З огляду на те, що ані ст. 21 № 1105-XIV, ані п. п. 3-4 Порядку не передбачено обов'язку відповідача приймати до заліку та в подальшому відшкодовувати витрати на виплату державної адресної допомоги та витрати на її доставку, у задоволенні позовних вимог про зобов'язання прийняти до заліку та стягнення витрат на виплату державної адресної допомоги та витрат на її доставку слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 71, 159-163 КАС України, суд -
У задоволенні адміністративного позову Управління Пенсійного фонду України у Великобілозерському районі Запорізької області до Відділення Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Кам'янко-Дніпровському районі Запорізької області про зобов'язання вчинити певні дії та стягнення коштів, - відмовити у повному обсязі.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя (підпис) Л.Я. Максименко