21 серпня 2012 року Справа № 2а-3350/12/1070
Приміщення суду за адресою: місто Київ, бульвар Лесі Українки, 26, зал судових засідань № 1018
Київський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Леонтовича А.М.
при секретарі - Кравчук О.В.
за участю представників сторін
від позивача: Петрова І.Г. (за довіреністю)
від відповідача: Борискевич М.І. (за довіреністю)
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом до проТовариства з обмеженою відповідальністю «База»Солнєчний Луч» Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «База «Солнєчний Луч»(далі - позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області від 1 березня 2012 року № 0000382301/4 та акту перевірки Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області від 15 лютого 2012 року № 245/231/30967060 в частині заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19 липня 2012 року відкрито провадження у справі в частині вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 1 березня 2012 року № 0000382301/4.
В частині вимог про визнання протиправним та скасування акту перевірки від 15 лютого 2012 року № 245/231/30967060 -у відкритті провадження по справі відмовлено.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є незаконним, оскільки прийняте на підставі помилкових висновків про порушення ТОВ «База «Солнєчний Луч»вимог підпунктів 5.2.1, 5.2.2, пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»при формуванні показників валових витрат за господарськими операціями з ТОВ «Ін-Буд-Київ».
Представник позивача стверджує, що ТОВ «База «Солнєчний Луч»придбало товари у ТОВ «Ін-Буд-Київ»правомірно і на законних підставах включило виплачені за договором кошти до складу валових витрат.
Представник відповідача позов не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що посадові особи Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області при проведенні перевірки позивача та оформленні її результатів діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України. Податкове повідомлення-рішення є обґрунтованим, оскільки у ході перевірки встановлено порушення вимог законодавства, що свідчить про заниження ТОВ «База «Солнєчний Луч»грошових зобов'язань з податку на прибуток.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, врахувавши норми закону, які діяли на момент виникнення правовідносин між сторонами, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Товариство з обмеженою відповідальністю «База «Солнєчний Луч»зареєстроване Обухівською районною державною адміністрацією Київської області 1 червня 2000 року, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 363694 (а.с. 79).
На податковому обліку ТОВ «База «Солнєчний Луч»перебуває в Державній податковій інспекції в Обухівському районі Київської області.
Відповідно до матеріалів справи, у період з 2 лютого 2012 року по 8 лютого 2012 року посадовими особами Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «База «Солнєчний Луч»з питань правильності нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток при взаємовідносинах, зокрема, з ТОВ «Ін-Буд-Київ»за період з 1 січня 2008 року по 31 грудня 2010 року. Результати перевірки оформлено актом від 15 лютого 2012 року № 245/231/30967060 (далі -Акт перевірки) (а.с. 12-24).
У ході перевірки встановлено факт порушення ТОВ «База «Солнєчний Луч»вимог підпунктів 5.2.1, 5.2.2, пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 60122,00 грн. Виявлене порушення пов'язані з безпідставним, на думку перевіряючих, формуванням ТОВ «База «Солнєчний Луч» показників валових витрат за господарськими операціями з ТОВ «Ін-Буд-Київ».
На підставі висновків акту перевірки, 1 березня 2012 року Державною податковою інспекцією в Обухівському районі Київської області прийнято податкове повідомлення-рішення 0000382301/4, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «База «Солнєчний Луч»з податку на прибуток на 60122,00 грн. та застосовано штрафну санкцію у сумі 15031,00 грн. (а.с. 25).
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно із частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Суд погоджується з висновком податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства, вважає доводи податкового органу обґрунтованими, а спірні податкові повідомлення-рішення правомірними, виходячи з наступного.
Відносини, що виникають у сфері справляння податку на прибуток врегульовує Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (в редакції Закону України від 22 травня 1997 року № 283/97-ВР).
Пунктом 3.1 статті 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачено, що об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.
Згідно пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Відповідно до абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Зі змісту зазначених положень слідує, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів сум до валових витрат є факт придбання товарів з метою їх використання в господарській діяльності.
Тому, при розгляді тверджень органу державної податкової служби про безтоварність господарської операції підлягає перевірці факт здійснення господарської операції.
В такому випадку дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання, використання у господарській діяльності товарів тощо.
Як вбачається з матеріалів справи, 12 квітня 2010 року між ТОВ «База «Солнєчний Луч»та ТОВ «Ін-Буд-Київ»укладено договори постачання матеріалів № 05/04/2010 (а.с. 52-55) та № 02/04/2010 (а.с. 56-58). Згідно умов вказаних договорів, Постачальник (ТОВ «Ін-Буд-Київ») зобов'язується поставити продукцію, а Покупець (ТОВ «База «Солнєчний Луч») оплатити її.
На підтвердження факту виконання господарських зобов'язань за договорами постачання матеріалів № 05/04/2010 та № 02/04/2010 виписано: податкову накладну від 19 квітня 2010 року № 190401 на загальну суму 288587,67 грн. у т.ч. ПДВ 48097,95 (а.с. 60), видаткові накладні від 26 серпня 2010 року № РН-000260801(а.с. 122), від 26 серпня 2010 року № РН-000260802 (а.с. 121).
Вирішуючи питання про реальність здійснення господарських операцій та використання позивачем у господарській діяльності товарів, придбаних за господарськими договорами з ТОВ «Ін-Буд-Київ», суд звертає увагу на наступне.
З метою підтвердження реальності господарських операцій, ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19 липня 2012 року було витребувано у позивача документи, що підтверджують факт виконання господарських зобов'язань за договорами постачання матеріалів, укладеними з ТОВ «Ін-Буд-Київ», у тому числі: товарно-транспортні накладні, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, договори оренди транспортних засобів, складські документи, виробничі документи тощо.
Позивачем вимог ухвали суду не виконано. При цьому, на запитання суду, представник позивача відповів, що надав усі докази на підтвердження позовних вимог.
Суд звертає увагу на те, що продаж товарів за договором поставки на будь-яких умовах не звільняє учасників господарської операції від обов'язку щодо складання первинних документів, якими супроводжується виконання відповідного договору.
Так, умовами договорів постачання матеріалів № 05/04/2010 та № 02/04/2010 встановлено, що поставка товарів здійснюється ТОВ «Ін-Буд-Київ»на склад ТОВ «База «Солнєчний Луч», що знаходиться за адресою: Київська область, Обухівський район, селище міського типу Козин, вулиця Лугова, 10 А.
Наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні», який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568, визначено перелік товарно-транспортних документів, складання яких є обов'язковим при перевезенні вантажів.
Згідно із Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, до товарно-транспортних документів належать, зокрема: дорожній лист - документ установленого законодавством зразка для визначення та обліку роботи автомобільного транспортного засобу, без якого перевезення вантажів не допускається; подорожній лист - первинний документ про облік вантажних автомобільних перевезень, що всебічно характеризує роботу автомобіля і водія з моменту їх виїзду з автотранспортного підприємства і до повернення на підприємство; товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
Відповідно до пункту 11.5 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів.
Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику (пункт 11.7 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні).
Саме товарно-транспортні документи є належним доказом факту відвантаження, перевезення, прийняття, обліку товарно-матеріальних цінностей.
За договорами постачання матеріалів № 05/04/2010 та № 02/04/2010 необхідність складання товарно-транспортних документів обумовлена значними обсягами поставки товарів. Так, згідно видаткових накладних від 26 серпня 2010 року № РН-000260801 та № РН-000260802, товар (будівельні матеріали, бензин тощо) загальною вартістю 232553,17 грн. було отримано ТОВ «База «Солнєчний Луч»в один день, а саме 26 серпня 2010 року.
Незважаючи на вимогу суду, у ході судового розгляду справи позивачем не надано суду доказів перевезення товарів від ТОВ «Ін-Буд-Київ»до ТОВ «База «Солнєчний Луч». Відсутні також документи, що підтверджують прийняття товару, його розвантаження, призначення матеріально відповідальних осіб, зберігання (складські документи, договори оренди складських приміщень).
Отже, з урахуванням матеріалів справи, факт перевезення, прийняття, оприбуткування, зберігання проданого ТОВ «Ін-Буд-Київ»товару на складі за адресою: Київська область, Обухівський район, селище міського типу Козин, вулиця Лугова, 10 А не підтверджується.
Відповідно до пункту 5.2 договорів постачання матеріалів № 05/04/2010 та № 02/04/2010, датою поставки товару э дата поставки товару Постачальником на склад покупця. Вказана умова договору визначає місце, де право власності на товар та ризик випадкової загибелі товару переходить від продавця до покупця. Саме з моменту поставки товару на склад покупця, обов'язок постачальника з договором вважається виконаним.
Проте, як вбачається із наданих позивачем копій видаткових накладних, місце їх складання не вказано. Оскільки данні щодо місця передачі товару від ТОВ «Ін-Буд-Київ»до ТОВ «База «Солнєчний Луч»відсутні, факт передачі товару на підставі видаткових накладних встановити неможливо.
В порушення вимог Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 року N 99 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12 червня 1996 року за N 293/1318, ТОВ «База «Солнєчний Луч»не виписувало довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «Ін-Буд-Київ», що додатково вказує на неможливість отримання позивачем товарів.
Також, пунктом 3.1 договорів постачання матеріалів передбачено, що якість продукції, яка постачається повинна бути підтверджена паспортом чи актом приймання готових виробів, що висилається разом з продукцією.
Копій матеріалів технічної документації на придбаний товар (паспорт, акти приймання готових виробів, сертифікати якості пального), які ТОВ «База «Солнєчний Луч»повинно було отримати разом з товаром, позивачем не надано.
Відсутні також і належні докази використання у господарській діяльності ТОВ «База «Солнєчний Луч»придбаного у ТОВ «Ін-Буд-Київ»товару.
Суд не бере до уваги надані позивачем копії договору на розробку проектної документації та виконання робіт між ТОВ «База «Солнєчний Луч»та ТОВ «Виробниче об'єднання «Габіони України»та робочий проект «Визначення та облагоустрій водоохоронної зони і прибережної захисної смуги річки Козинка, берегоукріплення вздовж земельної ділянки ЗАТ «База «Солнєчний Луч», оскільки вказані документи не містять інформації про те, чи виконувались взагалі роботи за робочим проектом і чи використовували продані ТОВ «Ін-Буд-Київ»товари при виконанні відповідних робіт. Доказів початку виконання робіт на об'єктах, здачі їх в експлуатацію позивачем також не надано.
Таким чином, твердження позивача про те, що придбані у ТОВ «Ін-Буд-Київ»товари використовувались в процесі виконання робіт з укріплення прибережної захисної смуги, водоохоронної зони та берегоукріплення на території котеджного містечка, що споруджувалося в селищі міського типу Козин Обухівського району Київської області є безпідставним.
Аналіз матеріалів проектної документації та списку товарів, наведених у видаткових накладних, не дозволяє зробити висновок, що придбані у ТОВ «Ін-Буд-Київ»товари були потрібні для виконання робіт з укріплення прибережної смуги, оскільки проектною документацією передбачено використання бетону В 25, арматури діаметром 16. В проектній документації відсутня інформація щодо необхідності використання проданих ТОВ «Ін-Буд-Київ»товарів та данні про їх економічно обґрунтований обсяг.
Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
У відповідності до частин 1 та 4 статті 70 цього Кодексу, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Ураховуючи вищезазначене суд констатує, що позивачем не надано належних доказів виконання господарських зобов'язань за договорами постачання матеріалів № 05/04/2010 та № 02/04/2010, а також доказів використання придбаного товару в господарській діяльності позивача.
Водночас, за відсутності факту придбання товарів або в разі якщо придбані товари не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу валових витрат, навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.
Отже, висновок відповідача про порушення ТОВ «База «Солнєчний Луч»вимог підпунктів 5.2.1, 5.2.2, пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»при формуванні показників валових витрат за господарськими операціями з ТОВ «Ін-Буд-Київ»є законним та обґрунтованим. Тому, податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області від 1 березня 2012 року № 0000382301/4 є правомірними і скасуванню не підлягають.
Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 71 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, та враховуючи, що органом державної податкової служби доведено законність та обґрунтованість прийнятого рішення, суд дійшов висновку, що адміністративний позов ТОВ «База «Солнєчний Луч»задоволенню не підлягає.
Відповідно до частини 2 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони -суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат відповідача -суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.
Керуючись статтями 9, 14, 70, 71, 86, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні -протягом десяти днів з дня отримання її копії.
Суддя Леонтович А.М.
Повний текст постанови виготовлено 27 серпня 2012 року.