про залишення позовної заяви без розгляду
22 серпня 2012 року № 2а-3946/12/1070
Суддя Київського окружного адміністративного суду Шевченко А.В., розглянувши позовну заяву
за позовомОСОБА_1
доМіського відділу Державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції в особі головного державного виконавця Чайки О.В., Київської обласної філії державного підприємства «Інформаційний центр»Міністерства юстиції України
проскасування рішень, визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, -
20.08.2012 року ОСОБА_1, звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міського відділу Державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції в особі головного державного виконавця Чайки О.В., Київської обласної філії державного підприємства «Інформаційний центр»Міністерства юстиції України про скасування рішень, визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії.
В позовних вимогах позивач просив суд:
- скасувати постанову ВП № 26109468 від 20.12.2011 року про відкриття виконавчого провадження; постанову про арешт рухомого майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; постанову про арешт коштів боржника, винесену суб'єктом владних повноважень, ВДВС Білоцерківського МУЮ Київської області, головним державним виконавцем Чайкою О.В., як незаконні;
- визнати незаконними дії головного державного виконавця Чайки О.В. про подачу заяви на реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна;
- визнати незаконними дії реєстратора Галдецької О.М. адміністратора Київської обласної філії державного підприємства «Інформаційний центр»Міністерства юстиції України про прийняття заяви від виконавця на реєстрацію обтяження майна;
- зобов'язати скасувати рішення реєстратора Галдецької О.М. Київської обласної філії державного підприємства «Інформаційний центр»Міністерства юстиції України, по проведенню реєстрації відповідно до Витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна № 36148472 і як слідство скасувати Витяг про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна № 36148472 від 23.05.2012 року, реєстраційний № 12527620, з внесенням змін до Державного реєстру обтяжень рухомого майна;
- порушити кримінальну справу проти службової особи Головного управління юстиції у Київській області міського відділу Державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції головного державного виконавця Чайки О.В., за перевищення службових повноважень, зловживання владою, умисне підроблення службових документів, що призвело до порушення конституційних прав громадян;
- винести окрему ухвалу суду про зупинення виконавчого провадження на час судового слідства по справі.
Розглянувши подану заяву, додані документи, суд дійшов висновків, що позовні вимоги в частині підлягають залишенню без розгляду, в іншій частині справу не належить розглядати у порядку адміністративного судочинства.
Так, відповідно до частини першої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України).
Правовий припис «в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого законом»означає, що позов має подаватися лише в тих межах часу, який встановлений законом. Крім того, можливість захисту прав та інтересів залежить від дотримання строків, встановлених на цей випадок законом.
Встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними певних процесуальних дій, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, не зловживаючи ними.
За загальним правилом, перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Слід зазначити, як вбачається з матеріалів справи, позивачу ще 27.02.2012 року (відповідно до поданої ним заяви № 251/2 від 27.02.2012 року) було відомо про існування постанови про відкриття виконавчого провадження. Супровідні листи Головного управління юстиції у Київській області щодо направлення постанов про арешт датовані 04.05.2012 року та 12.06.2012 року. Щодо подачі заяви на реєстрацію, відповідно до Витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 23.05.2012 року, підставою обтяження була постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 04.05.2012 року, винесена Міським відділом Державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції, головним державним виконавцем Чайкою О.В.
Відповідно до частини першої статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України, позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Позивач, відповідно до штампу вхідної кореспонденції Київського окружного адміністративного суду, звернувся до суду 20.08.2012 року за вхідним № 3961, а позовна заява складена та підписана позивачем 15.08.2012 року, тоді як право на оскарження постанови ВП № 26109468 від 20.12.2011 року про відкриття виконавчого провадження у позивача виникло в лютому - березні місяцях 2012 року, постанов про накладення арешту та визнання дій державного виконавця по подачі заяви про реєстрацію обтяжень -у травні, червні 2012 року.
Тобто, визначений пунктом 1 частини другої статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України десятиденний строк щодо звернення до суду про визнання рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби -пропущено.
Вирішуючи питання щодо поважності причин пропущення строку звернення до суду, який встановлений статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України, слід зазначити наступне.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Причини, по яким порушено десятиденний строк звернення до суду з позовними вимогами, що виходять за межі десятиденного строку звернення, позивач не вказує.
Доказів, які б підтверджували доводи позивача та вказували на наявність об'єктивних причин, по яким позивач не міг реалізувати право на звернення до суду, не надано.
Статтею 103 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені правила обчислення процесуального строку.
Відповідно до частини першої статті 103 Кодексу адміністративного судочинства України, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Згідно частини першої статті 102 Кодексу адміністративного судочинства України, пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений, а процесуальний строк, встановлений судом, - продовжений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі.
Частиною четвертою статті 102 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що правила даної статті не поширюються на строки звернення до адміністративного суду.
Відповідно до статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
У матеріалах справи наявна копія ухвали судді Білоцерківського міськрайонного суду від 02.08.2012 року про повернення позовної заяви у зв'язку з порушенням правил територіальної підсудності.
Однак, враховуючи строки на відкриття провадження в адміністративних справах, повернення позовних заяв чи відмови у відкритті провадження, позовна заява до Білоцерківського міськрайонного суду вже була подана з порушенням строків звернення до суду.
З огляду на відсутність причин для висновку про поважність причин пропуску строку звернення до суду в частині позовних вимог щодо скасування постанови ВП № 26109468 від 20.12.2011 року про відкриття виконавчого провадження; постанови про арешт рухомого майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; постанови про арешт коштів боржника, винесених суб'єктом владних повноважень головним державним виконавцем Чайкою О.В., як незаконних та визнання незаконними дії головного державного виконавця Чайки О.В. про подачу заяви на реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, такі вимоги підлягають залишенню без розгляду.
Судом встановлено, що адміністративний позов було подано без додержання вимог статті 99 та 181 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.
У зв'язку з цим, суд дійшов висновку про залишення позовної заяви в частині заявлених вимог щодо скасування постанови ВП № 26109468 від 20.12.2011 року про відкриття виконавчого провадження; постанови про арешт рухомого майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; постанови про арешт коштів боржника, винесених суб'єктом владних повноважень головним державним виконавцем Чайкою О.В. як незаконних та визнання незаконними дії головного державного виконавця Чайки О.В. про подачу заяви на реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна -без розгляду.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати у порядку адміністративного судочинства.
Позивачем були заявлені вимоги про визнання незаконними дії реєстратора Галдецької О.М. адміністратора Київської обласної філії державного підприємства «Інформаційний центр»Міністерства юстиції України про прийняття заяви від виконавця на реєстрацію обтяження майна та зобов'язання скасувати рішення реєстратора Галдецької О.М. Київської обласної філії державного підприємства «Інформаційний центр»Міністерства юстиції України по проведенню реєстрації відповідно до Витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна № 36148472 і як слідство скасувати Витяг про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна № 36148472 від 23.05.2012 року, реєстраційний № 12527620, з внесенням змін до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.
З огляду на приписи вказаної правової норми, розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали, суддя дійшов висновку про те, що цей позов в частині позовних вимог до Київської обласної філії державного підприємства «Інформаційний центр»Міністерства юстиції України не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства з таких підстав.
Згідно з частинами першою, другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, справа адміністративної юрисдикції (далі -адміністративна справа) -переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Частиною першою статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України визначена компетенція адміністративних судів щодо вирішення адміністративних спорів, яка поширюється на: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.
Відповідно до абзацу 2 частини 2 інформаційного листа Верховного Суду України від 26.12.2005 року № 3.2-2005 «Щодо застосування господарськими судами України положень процесуального законодавства стосовно розмежування компетенції між спеціалізованими адміністративними і господарськими судами»необхідною та єдиною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом управлінських функцій, при цьому ці функції повинні здійснюватись суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.
Відповідно до пункту 7 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, суб'єкт владних повноважень -це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Під органами державної влади у контексті даної статті розуміються органи законодавчої, виконавчої та судової влади, а делеговані повноваження -це функції, повноваження (права і обов'язки), що їх набуває певний суб'єкт (орган чи посадова особа) шляхом передачі йому для виконання від іншого суб'єкта за власним рішенням останнього або на підставі норми закону (Указ Президента «Про заходи щодо впровадження Концепції адміністративної реформи в Україні»від 22.07.1998 року № 810/98).
«Делегування»означає, як правило, передачу функцій, повноважень на певний час із збереженням у делегуючого суб'єкта права повернути й до власного виконання. Делегована компетенція -це правова категорія, що включає в себе предмети відання і владні повноваження, які закріплені за органами держави або місцевого самоврядування, але їх реалізація, відповідно до Конституції і законів України, керуючись вимогами ефективності, здійснюється іншими органами. Делегування повноважень не є формою їх цілковитої передачі тому, кому вони делегуються. Ці повноваження залишаються повноваженнями відповідних органів, що їх делегували.
Державне підприємство «Інформаційний центр»Міністерства юстиції України є державним комерційним підприємством, що засноване Міністерством юстиції України на підставі наказу від 09.12.1997 року № 76/5 «Про утворення державного підприємства «Інформаційний центр»МЮУ»та діє відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.1999 року № 1272 «Про державне підприємство «Інформаційний центр»Міністерства юстиції України», в якій визначено, що останній є адміністратором відповідних реєстрів інформаційної мережі Міністерства юстиції України.
Основною метою діяльності Держінформ'юсту є технічне, технологічне забезпечення створення та супроводження програмного забезпечення ведення автоматизованих систем Єдиних та Державних реєстрів, що створюються відповідно до наказів Міністерства юстиції України, а також інших електронних баз даних, що створюються відповідно до законодавства України, надання доступу фізичним та юридичним особам до автоматизованих систем Єдиних та Державних реєстрів, отримання прибутку від здійснюваної діяльності.
Слід зазначити, що здійснюючи функції адміністратора чи реєстратора Єдиних та Державних реєстрів інформаційної мережі Міністерства юстиції України, відповідач не здійснює будь-яких управлінських функцій, не приймає будь-яких управлінських рішень, а діє виключно для задоволення суспільних потреб шляхом систематичного здійснення господарської діяльності на основі державної власності.
Згідно абзацу 3 частини 1 інформаційного листа Верховного Суду України від 26.12.2005 року № 3.2.-2005 «Щодо застосування господарськими судами України положень процесуального законодавства стосовно розмежування компетенції між спеціалізованими адміністративними і господарськими судами»у випадку, якщо суб'єкт у спірних відносинах не здійснює владні управлінські функції щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України ознак справи адміністративної юрисдикції, і відповідно, не повинен вирішуватись адміністративним судом.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем заявлено позов, зокрема, до Київської обласної філії державного підприємства «Інформаційний центр»Міністерства юстиції України, яке не може бути відповідачем у даній справі, оскільки частиною першою статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України встановлена виключна компетенція адміністративних судів, про що зазначалося вище.
Відповідно до статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України, сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач.
Позивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб'єкти владних повноважень.
Відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Таким чином, відповідачем у адміністративній справі за позовом фізичної особи може бути лише суб'єкт владних повноважень.
З огляду на зазначене, суд вважає, що Київська обласна філія державного підприємства «Інформаційний центр»Міністерства юстиції України не має жодних прав суб'єкта владних повноважень, а є господарюючим суб'єктом і тому не може бути відповідачем в адміністративній справі.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі лише, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що в даній частині позовних вимог до відповідача -Київської обласної філії державного підприємства «Інформаційний центр»Міністерства юстиції України у відкритті провадження слід відмовити у зв'язку з тим, що Київська обласна філія державного підприємства «Інформаційний центр»Міністерства юстиції України не є органом державної влади, не здійснює будь-яких владних управлінських функцій, передбачених чинним законодавством, та не наділено делегованими владними повноваженнями.
Щодо позовних вимог позивача про порушення кримінальної справи проти службової особи Міського відділу Державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції головного державного виконавця Чайки О.В. за перевищення службових повноважень, зловживання владою, умисне підроблення службових документів, що призвело до порушення конституційних прав громадян, слід зазначити наступне.
Порядок провадження у кримінальних справах визначається Кримінально-процесуальним кодексом України (далі - КПК України).
Пунктом 2 частини третьої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи, що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства.
Відповідно до заявлених позовних вимог вбачається, що позов в частині порушення кримінальної справи слід розглядати в порядку кримінального судочинства.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позовну заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що в частині позовних вимог про порушення кримінальної справи проти службової особи Міського відділу Державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції головного державного виконавця Чайки О.В. за перевищення службових повноважень, зловживання владою, умисне підроблення службових документів, що призвело до порушення Конституційних прав громадян -слід відмовити у відкритті провадження.
Також позивачем була заявлена вимога щодо винесення окремої ухвали суду про зупинення виконавчого провадження на час судового слідства по справі.
З приводу вищевикладеного слід зазначити наступне.
Вищевказаний пункт з вимогою про винесення окремої ухвали фактично є клопотанням про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.
Відповідно до частини першої статті 117 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Згідно з частиною третьою статті 118 Кодексу адміністративного судочинства України, питання про забезпечення адміністративного позову, про заміну одного способу забезпечення адміністративного позову іншим або про скасування заходів забезпечення адміністративного позову, крім випадків, встановлених частинами першою і другою цієї статті, вирішується в судовому засіданні з повідомленням осіб, які беруть участь у справі.
Оскільки в даній адміністративній справі провадження відкрито не було, суд дійшов висновку, що вимога щодо винесення ухвали суду про зупинення виконавчого провадження на час судового слідства по справі розгляду не підлягає.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 7 Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі, залишення позовної заяви без розгляду.
Водночас, у матеріалах справи відсутні докази сплати судового збору.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 99, 100, 109, 160, 165, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позовну заяву ОСОБА_1 до Міського відділу Державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції в особі головного державного виконавця Чайки О.В., Київської обласної філії державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України в частині позовних вимог щодо скасування постанови ВП № 26109468 від 20.12.2011 року про відкриття виконавчого провадження; постанови про арешт рухомого майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; постанови про арешт коштів боржника, винесених суб'єктом владних повноважень головним державним виконавцем Чайкою О.В. як незаконних та визнання незаконними дії головного державного виконавця Чайки О.В. про подачу заяви на реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна - залишити без розгляду.
3. Відмовити у відкритті провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міського відділу Державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції в особі головного державного виконавця Чайки О.В., Київської обласної філії державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України в частині позовних вимог про визнання незаконними дії реєстратора Галдецької О.М. адміністратора Київської обласної філії державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України про прийняття заяви від виконавця на реєстрацію обтяження майна та зобов'язання скасувати рішення реєстратора Галдецької О.М. Київської обласної філії державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України по проведенню реєстрації відповідно до Витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна № 36148472 і як слідство скасувати Витяг про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна № 36148472 від 23.05.2012 року, реєстраційний № 12527620, з внесенням змін до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.
4. Відмовити у відкритті провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міського відділу Державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції в особі головного державного виконавця Чайки О.В., Київської обласної філії державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України в частині позовних вимог про порушення кримінальної справи проти службової особи Головного управління юстиції у Київській області Міського відділу Державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції головного державного виконавця Чайки О.В. за перевищення службових повноважень, зловживання владою, умисне підроблення службових документів, що призвело до порушення Конституційних прав громадян.
5. Копію ухвали разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами надіслати позивачу.
Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.
Згідно з частиною третьою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадженні або згідно з частиною третьою статті 160 цього Кодексу, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя Шевченко А.В.