04 липня 2012 р. Справа № 2а/0470/6228/12
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Конєвої С.О.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області про стягнення заборгованості в сумі 565, 49 грн., -
01.06.2012р. Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області звернулося з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області та просить стягнути з відповідача витрати Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області - борг в сумі 565, 49 грн. по виплаті та доставці пенсій пенсіонерам: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 за грудень 2011р.
В обґрунтування своїх позовних вимог, позивач зазначає, що відповідно до списку осіб, яким виплачується пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або профзахворювання, які отримали травму на підприємствах, розташованих на території країн СНД за період - грудень 2011р. виникла заборгованість в сумі 565, 49 грн. відносно наступних пенсіонерів: ОСОБА_6 -150, 00грн., ОСОБА_7 - 201, 58грн., ОСОБА_4 - 63, 91грн., ОСОБА_5 - 150, 00грн. Відповідачем зазначені суми не були прийняті до заліку під час підписання акту щомісячної звірки у відповідності до Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України, правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04 березня 2003 року № 5-4/4. Позивач просить стягнути зазначену суму боргу, яка становить основний розмір пенсії по інвалідності, виплачені пенсіонерам та згідно вищенаведеного Порядку № 5-4/4 зазначені суми підлягають відшкодуванню з відповідача згідно до п. 5 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».
Позивач в судове засідання не з'явився, однак 27.06.2012р. надав до канцелярії суду клопотання, в якому просить розглянути справу без участі представника позивача та позовні вимоги задовольнити в повному обсязі (а.с. 34).
Відповідач в судове засідання не з'явився, направив на адресу суду клопотання в якому просить судове засідання провести без участі представника відповідача у межах наданих заперечень по справі.(а.с. 16, 48).
Відповідач у наданих суду запереченнях від 22.06.2012р., від 02.07.2012р. просить в позові відмовити посилаючись на те, що потерпілі, які отримали каліцтво поза межами України і приїхали на постійне місце проживання не є застрахованими в Україні і за них не сплачувались страхові внески до Фонду, а тому у відповідача немає підстав відшкодовувати виплачені пенсії ПФУ. Таке відшкодування законом не передбачено. Крім того, відповідач у запереченнях вказує на те, що зазначені витрати ПФУ підлягають відшкодуванню Фондом на централізованому рівні, а тому звернулись до суду з даним позовом Управління Пенсійного фонду України та Фонд у м.Кривому Розі є не тими особами, яким надано право звертатися з даними позовами до суду.
Частиною 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Враховуючи наведене, клопотання позивача та відповідача про розгляд справи без участі їх представників, строки розгляду та вирішення справи, встановлені ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, належне повідомлення сторін про час і місце судового розгляду у відповідності до вимог ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе вирішити спір за відсутності сторін, у письмовому провадженні, за наявними у справі доказами відповідно до вимог ч. 4 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно до ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.
За змістом ч. 2 ст. 2 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999р. № 1105-XIV особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону. При цьому, право на таке забезпечення, яке встановлено в Україні, не залежить від того, в якій із колишніх республік СРСР стався нещасний випадок на виробництві із застрахованою особою або виникло професійне захворювання, пов'язане з виконанням нею трудових обов'язків.
Пунктом «а» ст. 27 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991р. №1788- XIІ встановлено, що громадянам України - переселенцям з інших держав, які не працювали в Україні, пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання призначаються незалежно від стажу роботи.
Судом встановлено, що громадянам ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_5 була призначена та Пенсійним Фондом виплачена пенсія по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або профзахворювання І - ІІІ групи інвалідності (основний розмір) у грудні 2011р. в загальній сумі 565, 49 грн., що підтверджується довідками та виписками банку, які наявні в матеріалах справи. (а.с. 7-10, 36-47).
З актів звірки, наявних в матеріалах справи видно, що відповідач зазначені вище витрати не прийняв до заліку та відмовився відшкодовувати Пенсійному фонду України в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області. (а.с. 5-6, 11).
Статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та і інших випадках, передбачених законом за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.
Відповідно до ст. 4 вказаних Основ в Україні залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття.
Частиною 4 ст. 25 вказаного Закону передбачено, що за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням; відновлення здоров'я та працездатності потерпілого; допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Згідно з ч. 4 ст. 26 Основ, якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому, належний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.
Пунктом 2 статті 7 Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 22.02.2001р. № 2272 - ІІІ встановлено, що фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 01.04.2011р., з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членам їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку.
Потерпілі, документи яких не передані до фонду, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України. При цьому, кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються фондом у рахунок його страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і фондом у подальшому відбуваються відповідні розрахунки.
Частиною 2 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999р. № 1105-XIV закріплено аналогічну норму - якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому, страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.
Підпунктами «г» і «д» пункту 1 статті 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999 року № 1105-ХІУ, який набрав чинності з 1 квітня 2001 року, передбачено, що Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку та в повному обсязі відшкодувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або у разі його смерті, виплачувати йому або особам, які перебували на його утриманні, пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Пунктом 3 частини 2 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» визначено, що, окрім іншого, до складу страхових виплат входять страхові виплати у вигляді пенсії по інвалідності потерпілому.
Відповідно до п.15 статті 34 вказаного вище Закону передбачено, що виплата пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання провадиться потерпілому відповідно до законодавства про пенсійне забезпечення, крім випадків, передбачених пунктом 2 статті 8 та статтею 9 цього Закону.
Таким чином, на органи фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань покладений обов'язок здійснювати пенсійне забезпечення осіб, які отримали каліцтво (інвалідність) через нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання. У разі, якщо витрати з пенсійного забезпечення осіб, що отримали інвалідність внаслідок нещасного випадку на виробництві були понесені органами Пенсійного фонду України такі витрати підлягають відшкодуванню Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
Постановою Правління Пенсійного фонду України та Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04 березня 2003 року № 5-4/4 зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16 травня 2003 року за № 376/7697 було затверджено Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та в зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Згідно з пунктом 4 вказаного вище Порядку № 5-4/4 відшкодуванню підлягають суми, що виплачуються відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та інших нормативно-правових актів, а саме:
- сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;
- щомісячна цільова грошова допомога на проживання, якщо така надавалася пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію;
- допомога на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію;
- сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.
Суму витрат з виплати та доставки пенсій визначають органи Пенсійного фонду на підставі Тарифів на оплату послуг, пов'язаних з виплатою і доставкою державних пенсій та грошової допомоги, затверджених наказом Державного комітету зв'язку та інформатизації України від 22 липня 2004 року, які зареєстровані в Міністерстві юстиції України 5 серпня 2004р. за № 976/9575.
Таким чином, за прямою вказівкою пункту 4 зазначеного Порядку № 5-4/4 суми виплачених пенсій по інвалідності (основний розмір), цільова грошова допомога підлягають відшкодуванню Фондом із врахуванням витрат на їх доставку.
Як вбачається з актів звірки та довідок про виплату громадянам ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 пенсії по інвалідності (основний розмір) за грудень 2011р. та виписок банку, Пенсійним Фондом понесені витрати по виплаті основного розміру пенсії в загальній сумі 565, 49грн. (а.с. 7-11, 36-47).
Отже, зазначена сума заборгованості за грудень 2011р. по виплаченим пенсіям вищенаведеним пенсіонерам в сумі 565, 49грн. підлягає стягненню з відповідача.
Крім того, слід зазначити, що Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України, правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04 березня 2003 року № 5-4/4 визначає механізм відшкодування на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер із цих причин, що призначені особам, застрахованим згідно із Законом України від 23.09.1999р. № 1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (крім осіб, зазначених у пункті 2 статті 8 цього Закону), у тому числі добровільно застрахованим та потерпілим особам, право на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівником унаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних із виконанням ними трудових обов'язків.
Отже, у разі незгоди Фонду соціального страхування від нещасних випадків на підписання актів звірки в судах адміністративної юрисдикції мають вирішуватися вимоги про стягнення витрат, а не вимоги про підписання цих актів, тому що Порядок не врегульовує спірних правовідносин, що виникли в цьому випадку, оскільки встановлене ним правило підписання актів звірки розрахунків має застосовуватися за відсутності спору.
Позивач, відповідно до наданих йому повноважень має право звертатися до суду з позовами про відшкодування понесених витрат та визначати на свій розсуд способи захисту порушеного права, в даному випадку, позивач просить стягнути суму заборгованості з відповідача по виплаті основного розміру пенсій по інвалідності, що повністю кореспондується з п. 4 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якого суд може прийняти постанову про стягнення з відповідача коштів.
Відповідної правової позиції дотримується і Вищий адміністративний Суд України у своїх постановах від 04.08.2011р. № К-27426/10, від 10.11.2011р. № К-31340/10, від 26.04.2012р. № К-34241/10, від 07.06.2012р. № К-33532/10, від 02.02.2012р. № К-29597/10, які наявні в матеріалах справи.
З огляду на викладене, судом не приймається до уваги доводи відповідача, викладені у запереченнях щодо неправомірності заявлення позовних вимог позивачем про виплату державної адресної допомоги та щодо включення зазначених витрат до актів звірки, оскільки позивачем такі позовні вимоги за змістом його позову не заявлялися, а позивач просить лише стягнути заборгованість по виплаті пенсій по інвалідності пенсіонерам, які отримали трудове каліцтво, тобто предметом даного спору є стягнення заборгованості по основному розміру пенсій, механізм відшкодування яких визначений Порядком № 5-4/4 від 04.03.2003р.
За викладених вище обставин, не можуть бути покладені в основу даної постанови і додані до заперечень відповідачем постанова Верховного Суду України від 06.06.2011р. та постанова Верховного Суду України від 20.06.2011р., оскільки зі змісту вказаних постанов видно, що вони стосуються таких способів захисту як зобов'язання вчинити певні дії та стягнення державної адресної допомоги, в той час як предметом даного позову є стягнення з відповідача заборгованості щодо виплати ПФУ пенсіонерам основного розміру пенсій по інвалідності.
Також, твердження відповідача відносно того, що відшкодування витрат може мати місце лише на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України Пенсійному Фонду України, а не їх органами на місцях, є безпідставними, оскільки на централізованому рівні здійснюється підписання актів, сум, які приймаються до заліку відповідачем, а у разу незгоди на підписання актів з боку відповідача на відшкодування таких сум, слід звертатися з вимогами до відповідача про відшкодування (стягнення) сум понесених витрат позивачем на виплату і доставку пенсії по інвалідності.
Тобто, позивачем обраний спосіб захисту права, який відповідає змісту прав та обов'язків позивача.
Дана правова позиція викладена також і в постанові Вищого адміністративного Суду України від 02.12.2012р. № К-25445/10.
Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 41, 71, 86, 94, 122, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області про стягнення 565, 49грн. - задовольнити повністю.
Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області (іден. код 25913606; р/р 37176699983101 в УДК в Дніпропетровській області; МФО 805012; ) на користь Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області (іден. Код 24450529; р/р 25600719464873, в Дзержинському відділенні Ощадбанку України № 7806, МФО 306072; ЄДРПОУ 24450529) борг по виплаті та доставці пенсій пенсіонерам: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 за грудень 2011 року у сумі 565, 49 грн.(п'ятсот шістдесят п'ять гривень 49коп.).
Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складений 09.07.2012 р.
Суддя С.О. Конєва