27 червня 2012 р. Справа № 2а/0470/10945/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Конєвої С.О.
при секретарі судового засіданняШрамко Я.В.
за участю представників сторін: від позивача від відповідача-1 від прокурора Мотов В.О. Ковальова Н.В., Атрошенко В.М. Слюсар Я.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Новопавлівський гранітний кар'єр»до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби, до Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, за участю прокурора Дніпропетровської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.08.2011р. № 0000182330, зобов'язання вчинити певні дії, -
31.08.2011р. Публічне акціонерне товариство «Новопавлівський гранітний кар'єр» звернулося з позовом до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції, до Головного управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області та, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог від 17.02.2012р., просить:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000182330 від 25.08.2011р. по зменшенню суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 488669 грн. по основному платежу, 1 грн. штрафних (фінансових) санкцій;
- зобов'язати суб'єкта владних повноважень в особі Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області надати органу державного казначейства в особі Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області висновок про відшкодування з бюджету податку на додану вартість в розмірі 488669 грн.;
- зобов'язати суб'єкта владних повноважень в особі Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Новопавлівський гранітний кар'єр» за результатами висновків Нікопольської ОДПІ суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 488669 грн.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що згідно поданої податкової декларації ним було заявлено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2011 року в загальному розмірі 488 669 грн. Відповідачем у відповідності до норм чинного Податкового кодексу України було проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань достовірності нарахування позивачем суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника податку у банку по декларації з ПДВ за травень 2011р. за результатами якої складено акт від 11.08.2011р. за висновками якого зазначено про неможливість підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування по вказаній вище декларації у зв'язку з відсутністю результатів зустрічних перевірок, які б підтверджували або спростовували факт порушення контрагентами-постачальниками продавця своїх податкових зобов'язань. 25.08.20011р. податковою інспекцією було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000182330 за яким позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 488 669 грн. за травень 2011р. та застосовано штрафних санкцій в сумі 1 грн. Зазначені висновки в акті та прийняте податкове повідомлення-рішення від 25.08.2011р. позивач вважає безпідставним посилаючись на те, що ч. 12 ст. 200 Податкового кодексу України не ставиться в залежність право платника податку на відшкодування від'ємного значення сум податку контрагентами по ланцюгу до виробника, а передбачає обов'язок податкового органу надати такий висновок, якщо при перевірці не виявлено невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації. Крім того, позивач зазначає, що у ході перевірки дані платника податку документально були підтверджені як розрахунками суми бюджетного відшкодування позивача, так і по даним перевірки, тобто розбіжностей не було виявлено. При цьому, позивач вказує і на те, що, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документально підтвердження розміру свого податкового кредиту. Також, за змістом ст.ст. 10, 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» проведення зустрічних перевірок є обов'язком податкових органів, однак законодавець не ставить відшкодування сум податку на додану вартість у залежність від проведення податковими органами перевірок. За таких обставин позивач вважає, що суми, що не відшкодовані платнику податку на додану вартість протягом визначеного строку вважаються бюджетною заборгованістю, платник податку має право у будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнення коштів з бюджету. При цьому, у заяві про зміну позовних вимог від 17.02.2012р. позивач просить зобов'язати податкову інспекцію надати висновок про відшкодування з бюджету податку на додану вартість, а головне управління казначейської служби зобов'язати стягнути вказану суму з державного бюджету посилаючись на п. 200.15 Податкового кодексу України.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі.
Представники відповідача-1 - Нікопольської ОДПІ - у судовому засіданні проти позову заперечують, у письмових запереченнях, наданих суду, просять в задоволенні даного позову відмовити у повному обсязі посилаючись на те, що дохід Державного бюджету України формується за рахунок податків, сплачених підприємствами - виробниками, а тому підтвердження факту надмірної сплати та заявленого до відшкодування податку можливо шляхом документального підтвердження проведених ним грошових розрахунків за товари (роботи, послуги) з постачальниками - виробниками, в т.ч. по ланцюгу постачання до виробника (імпортера). У ході позапланової перевірки та на підставі п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, наказу ДПА України від 24.04.2003р. № 196 податковою інспекцією були надіслані запити на проведення зустрічної перевірки постачальників ( до виробника) з метою встановлення фактичних обставин здійснених операцій, у тому числі факту включення постачальниками сум ПДВ, які підлягають підтвердженню, до складу податкових зобов'язань у декларації з ПДВ за відповідний період. Станом на момент перевірки відповіді по надісланих запитах по контрагентах-постачальниках не отримано, а оскільки п. 200.14 ст. 200 Податкового кодексу України не передбачено часткового підтвердження сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість з Державного бюджету України за результатами перевірки, тому неможливо підтвердити і заявлену суму бюджетного відшкодування по декларації з ПДВ за травень 2011 року у розмірі 488669 грн., що пов'язано з відсутністю результатів зустрічних перевірок, які б підтвердили або спростували факт порушення контрагентами-постачальниками продавця своїх податкових зобов'язань щодо обґрунтованості заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди - відшкодування ПДВ з Державного бюджету та з наявністю взаємовідносин позивача із постачальниками ризикової категорії. Крім того, відповідач-1 зазначає, що чинним законодавством України не передбачена можливість відшкодування податку на додану вартість за рішенням суду, така процедура відбувається у відповідності до вимог п.200.15 ст. 200 Податкового кодексу України, а тому вважає вимогу позивача про відшкодування суми ПДВ передчасною.
Також, у ході судового розгляду справи відповідач-1 заявив клопотання про заміну відповідача-1 на його правонаступника - Нікопольську об'єднану державну податкову інспекцію Дніпропетровської області Державної податкової служби на підставі ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідач-2 - Головне управління державного казначейства у Дніпропетровській області в судове засідання не з'явився, про дату час і місце розгляду справи повідомлений належним чином у відповідності до вимог ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України, що підтверджується наявними у справ доказами (а.с.10 том 5 ).
У письмових запереченнях, наданих суду, відповідач-2 просить у задоволенні позову відмовити посилаючись на те, що вимоги позивача про повернення з бюджету надмірно сплачених обов'язкових платежів є безпідставними, оскільки до Головного управління не надходили документи на підставі яких повинно здійснюватись відшкодування з Державного бюджету податку на додану вартість.
10.02.2012р. відповідач -2 надав до суду клопотання в якому просив на підставі ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України допустити заміну відповідача-2 на його правонаступника - Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, при цьому, у зазначеному клопотанні відповідач-2 просив розглядати дану справу без участі його представника (а.с.207 том 2).
Розглянувши вищезазначені клопотання сторін про заміну відповідача-1, 2 його правонаступниками, вислухавши думку представника позивача та прокурора з приводу вказаних клопотань, судом були клопотання про заміну відповідача-1, 2 задоволені та замінено відповідачів-1, 2 у справі на їх правонаступників - Нікопольську об'єднану державну податкову інспекцію Дніпропетровської області Державної податкової служби, Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області у відповідності до вимог ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України.
Прокурор в судовому засіданні проти позову заперечував та просив у його задоволенні відмовити.
Відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.
Враховуючи наведене, заявлене відповідачем-2 клопотання про розгляд справи без участі його представника, строки вирішення і розгляду справи, встановлені ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне розглядати справу за відсутності відповідача-2 з урахуванням заявленого ним клопотання.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Публічне акціонерне товариство «Новопавлівський гранітний кар'єр» зареєстроване 15.01.1998р. Нікопольською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області та є платником податку на додану вартість, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи від 29.03.2010р., копією свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 17.04.2010р., копією статуту позивача, копією довідки з ЄДРПОУ від 31.03.2011р. (а.с.7-28 том 1).
У відповідності до поданої позивачем податкової декларації з ПДВ за травень 2011р. (від 20.06.2011р. № 9004228592) з урахуванням уточнюючих розрахунків № 9004396789 від 24.06.2011р. та № 9005377499 від 25.07.2011р. від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту становить 488669 грн. (а.с.49-55 том 1, 135-142 том 2).
20.06.2011р. та 25.07.2011р. позивачем також була подана і заява про повернення суми бюджетного відшкодування з розшифровкою податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів (а.с.56-59 том 1, а.с.143 том 2).
З 26.07.2011р. по 08.08.2011р. згідно до вимог ст. 78 Податкового кодексу України на підставі направлення та відповідно до наказу № 1194 від 25.07.2011р. податковою інспекцією була проведена документальна позапланова виїзна перевірка Публічного акціонерного товариства «Новопавлівський гранітний кар'єр» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку по декларації з ПДВ за травень 2011 року.
За результатами перевірки Нікопольською ОДПІ було складено акт від 11.08.2011р. № 719.233.00292304, за висновками якого встановлено наступне: «оскільки п.200.14 ст. 200 Податкового кодексу України не передбачено часткового підтвердження сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість з Державного бюджету України, за результатами перевірки не можливо підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування по декларації з ПДВ за травень 2011 року з урахуванням уточнюючих розрахунків у розмірі 488 669 грн., що пов'язано з відсутністю результатів зустрічних перевірок, які б підтвердили або спростували факт порушення контрагентами-постачальниками продавця своїх податкових зобов'язань щодо обґрунтованості заявлених платником податку (ПАТ «НГК») вимог про надання податкової вигоди - відшкодування ПДВ з Державного бюджету та з наявністю взаємовідносин ПАТ «НГК» із постачальниками ризикової категорії» (а.с.30-46 том 1).
В подальшому, 25.08.2011р. Нікопольською ОДПІ на підставі вищевказаного акту перевірки від 11.08.2011р. було прийнято податкове повідомлення-рішення форми «В1» №0000182330, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 488669 грн. по декларації № 9004228592 від 20.06.2011р. за травень 2011р. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1 грн. (а.с.47 том 1).
Заслухавши представників сторін, прокурора, які брали участь у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.08.2011р. № 0000182330, а в іншій частині позовних вимог - щодо зобов'язання відповідача-1 надати висновок про відшкодування суми ПДВ з бюджету та зобов'язання відповідача-2 стягнути з державного бюджету суму бюджетного відшкодування слід закрити провадження у цій частині позовних вимог, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до п.2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Згідно п.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкуванням оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
З 01.01.2011р. набрав чинності Податковий кодекс України.
Відповідно до п.14.1.179 ст. 14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання для цілей розділу У Податкового кодексу України - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку у звітному (податковому) періоді.
Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом У цього Кодексу - п.14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України.
У відповідності до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 Податкового кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу - п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.
Як вбачається із наданих суду документів, сума податкового кредиту з ПДВ за травень 2011р. була сформована ПАТ «Новопавлівський гранітний кар'єр» в результаті здійснення господарських операцій з такими контрагентами як ПП «Бренбуд», ТОВ «Український універсальний термінал», Структурна одиниця Нікопольського району електричних мереж ВАТ «Енергопостачальна компанія «Дніпрообленерго», ВАТ «Нікопольський завод феросплавів» та іншими постачальниками.
Так, між ПАТ «Новопавлівський гранітний кар'єр» та ПП «Бренбуд» було укладено договір №010211 від 01.02.2011р. за яким позивачем отримано послуги по ремонту корпусу згідно актів виконаних робіт.
Факт виконання умов зазначеного договору між сторонами підтверджується наданими суду первинними бухгалтерськими документами, а саме: даними розділу 1 реєстру отриманих та виданих податкових накладних сума ПДВ, що включена до складу податкового кредиту травня 2011 року по податкових накладних склала 100 000 грн., в тому числі по податковим накладним за травень 2010 року сума ПДВ становить 33333,33 грн. У травні 2011 р. отримано послуг по ремонту на загальну суму 200 000,40 грн., проведено оплату на суму 200 000 грн. та станом на 01.06.2011р. за даними бухгалтерського обліку по рахунку № 631 «розрахунки з вітчизняними постачальниками» рахувалось дебетове сальдо в сумі 0,40 грн.(а.с. 38 том 1).
Також, між ПАТ «Новопавлівський гранітний кар'єр» та ТОВ «Український універсальний термінал» було укладено договір № R-003 від 04.01.11р. за яким отримано послуги експедитора та супровід вантажу.
Факт виконання умов вказаних договорів між сторонами підтверджується наданими суду первинними бухгалтерськими документами, які наявні в матеріалах справи - даними розділу 1 реєстру отриманих та виданих податкових накладних сума ПДВ, що включена до складу податкового кредиту травня 2011 року склала 37725,66 грн. Станом на 01.05.2011р. за даними бухгалтерського обліку по рахунку № 631 «розрахунки з вітчизняними постачальниками» рахувалась дебіторська заборгованість на суму 172454,48 грн. У травні 2011р. отримано позивачем послуг експедитора та супровід вантажу на загальну суму 751185,95 грн. Проведено оплати на суму 781 000 грн. Станом на 01.06.2011р. за даними бухгалтерського обліку по рахунку № 631 «розрахунки з вітчизняними постачальниками» рахувалась дебіторська заборгованість на суму 202268,53 грн., а також по податкового кредиту ПАТ «Новопавлівський гранітний кар'єр» включені суми у зв'язку зі зміною ставки ПДВ за квітень 2011 року у розмірі ПДВ - 28705,27 грн. (а.с.39 , 87-88,136, 138 том 1).
Також, між ПАТ «Новопавлівський гранітний кар'єр» і Структурною одиницею Нікопольського району електричних мереж ВАТ «Енергопостачальна компанія «Дніпрообленерго» було укладено договір № 5 від 05.06.08, де постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю, а саме: реактивна електроенергія та активна електроенергія.
Факт реальності здійснення господарської операції за вказаним договором між сторонами підтверджується даними розділу І реєстру отриманих та виданих податкових накладних сума ПДВ, що включена до складу податкового кредиту травня 2011 року склала 44201,16 грн. Станом на 01.05.11 за даними бухгалтерського обліку по рахунку № 631 «розрахунки з вітчизняними постачальниками» рахувалось дебіторської заборгованості на суму 2818,19 грн. та кредиторської заборгованості на суму 19376,66 грн. У травні 2011 року отримано електроенергії на загальну суму 196667,63 грн., проведено оплати на суму 287172,64 грн., що підтверджується копіями податкових накладних, копіями платіжних доручень про сплату, які проведені банком та наявні в матеріалах справи (а.с.39 135, 151 том 1).
08.02.10р. між ПАТ «Новопавлівський гранітний кар'єр» та ВАТ «Нікопольський завод феросплавів» було укладено договір № 1000735 за яким відшкодовані послуги з пробігу рухомого составу, убирання вагонів.
Факт реальності здійснення господарської операції за вказаним договором підтверджується даними розділу І реєстру отриманих та виданих податкових накладних сума ПДВ, що включена до складу податкового кредиту травня 2011 року склала 11666,61 грн. Станом на 01.05.11 за даними бухгалтерського обліку по рахунку № 631 «розрахунки з вітчизняними постачальниками» рахувалось дебетове сальдо у сумі 32151,74 грн. У травні 2011 року відшкодовано послуг на загальну суму 59790,42 грн., проведено оплати на суму 70000 грн. Станом на 01.06.11 за даними бухгалтерського обліку по рахунку № 631 «розрахунки з вітчизняними постачальниками» рахувалось дебетове сальдо у сумі 42361,32 грн., а також до податкового кредиту позивачем включені суми у зв'язку зі зміною кількості за квітень 2011 року у розмірі ПДВ - 28705,27 грн., а також факт здійснення даної господарської операції підтверджується копіями податкових накладних, а також платіжними дорученнями про перерахування коштів позивачем на користь ВАТ «НЗФ» (а.с.39-40, 137, 138, 150, 151, 152 том 1).
Крім того, в матеріалах справи наявні і докази здійснення господарських операцій позивачем у квітні-травні 2011р. з іншими постачальниками на загальну суму 33579,99 грн., що підтверджується копіями первинних бухгалтерських документів, а саме: копіями відповідних договорів, копіями рахунків на сплату, копіями актів здачі-приймання робіт/послуг, податковими накладними та документами, що підтверджують їх оплату позивачем, де у складі сплати за виконані роботи, надані послуги та придбання товару здійснено і сплату податку на додану вартість, довідками про рух коштів, копіями подорожніх листів, копією посвідчення на відрядження та іншими первинними бухгалтерськими документами (а.с.62-156 том 1, 1-123 том 2, а.с.5-252 том 3, а.с.1-219 том 4).
Також, факт реальності здійснення позивачем вказаних господарських операцій за вказаними вище договорами підтверджено і податковою інспекцією в акті перевірки від 11.08.2011р., а окрім того, факт сплати позивачем сум податку на додану вартість у складі придбаного товару відображений податковим інспектором в акту перевірки та був досліджений у ході перевірки (а.с.30-46 том 1).
При цьому, зі змісту акту перевірки вбачається, що перевіркою не встановлено порушення порядку ведення податкового обліку та не встановлено завищення або заниження позивачем задекларованого показника у рядку 16.1 Декларації з ПДВ за травень 2011 року. Також у акті зазначено, що перевіркою правомірності нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість по декларації за травень 2011 року порушень не встановлено. При цьому, у розділі 3.2.3 зазначено про те, що при перевірці визначення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту з ПДВ порушень не встановлено (а.с.41-42, том 1).
Таким чином, висновки податкового органу про не неможливість підтвердження заявленої суми бюджетного відшкодування по декларації з податку на додану вартість за травень 2011 року в сумі 488669 грн., що пов'язано з відсутністю результатів зустрічних перевірок, які б підтверджували або спростовували факт порушення контрагентами-постачальниками продавця своїх податкових зобов'язань щодо обґрунтованості заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди - відшкодування ПДВ з Державного бюджету та з наявністю взаємовідносин ПАТ «НГК» із постачальниками ризикової категорії є безпідставними, оскільки спростовуються вище дослідженими судом первинними бухгалтерськими документами, які відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік в Україні» та п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995р. № 88, а також даними акту перевірки від 11.08.2011р., який не містить посилань на будь-які порушення податкового законодавства саме позивачем.
При цьому, на вимогу суду, податковим органом не надано доказів порушення саме позивачем норм податкового законодавства України та неправомірності формування суми відшкодування ПДВ у декларації за травень 2011р.
Посилання відповідача на п.200.14 ст. 200 Податкового кодексу України є також безпідставними та протиправними, оскільки зазначені норми не містять заборони щодо формування сум бюджетного відшкодування ПДВ за умови не підтвердження факту надмірної сплати ПДВ до Державного бюджету по всьому ланцюгу придбання товару та з урахуванням того, що акт перевірки містить посилання на сплату позивачем сум ПДВ у складі придбаного товару, надання послуг (а.с.30-46 том 1).
Так, у відповідності до п.14.1.18 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, зазначена норма містить визначення поняття щодо бюджетного відшкодування, а саме: бюджетне відшкодування - це відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі У цього Кодексу.
Пунктом 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України передбачено, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодування, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Відповідно до п.200.2 ст. 200 Податкового кодексу України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 Податкового кодексу України така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Пунктом 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України встановлено, що бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг, якщо в наступному податковому періоді сума має від'ємне значення.
Так, позивачем заявлено суму бюджетного відшкодування за травень 2011 року відповідно до розміру сплаченої ним суми ПДВ у складі вартості товару/отримання послуг, що підтверджується вищенаведеними дослідженими судом первинними бухгалтерськими документами, а також і даними, які містить акт перевірки від 11.08.2011р., яким також підтверджено факт сплати позивачем ПДВ у складі придбаного товару, а тому позивачем правомірно заявлено до бюджетного відшкодування суму у розмірі 488669 грн. у декларації з ПДВ за травень 2011р. (а.с.49-59 том 1, 135-143 том 2).
При цьому, слід зазначити, що акт перевірки від 11.08.2011р. у розділах 3.1.2, 3.2.3 містить посилання на те, що перевіркою правильності нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість по декларації з ПДВ за травень 2011 року не встановлено, при перевірці визначення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту з ПДВ порушень також не встановлено (а.с.431-42 том 1).
Отже, актом перевірки не встановлено жодного фактичного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту та права на заявлення до відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість.
Податковий кодекс України не ставить право на заявлення до бюджетного відшкодування податку на додану вартість та на отримання такого відшкодування на рахунок у банку в залежність від факту підтвердження зустрічними перевірками сплати податку на додану вартість усіма попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару.
З наведеного, суд приходить до висновку, що посилання відповідача у акті перевірки на те, що не можливо підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування по декларації з ПДВ за травень 2011 року з урахуванням уточнюючих розрахунків у розмірі 488669 грн., що пов'язано з відсутністю результатів зустрічних перевірок, які б підтверджували або спростовували факт порушення контрагентами-постачальниками продавця своїх податкових зобов'язань є безпідставними та неправомірними, прийнятими з порушеннями норм Конституції України та норм Податкового кодексу України, а тому є такими, що спростовуються вищенаведеними дослідженими судом первинними документами, які свідчать про реальність здійснення позивачем господарських операцій за вищевказаними договорами та вказаними контрагентами позивача.
Не можуть бути покладені в основу цієї постанови і посилання відповідача на те, що право на відшкодування виникає лише при наявності фактичної сплати податку на додану вартість, а не з самого факту існування зобов'язання по сплаті такого податку згідно з положеннями Податкового кодексу України та Бюджетного кодексу України, оскільки відповідачем не підтверджений у ході судового розгляду справи факти несплати позивачем суми ПДВ у складі придбаного товару, навпаки, підтверджений дослідженими у ході перевірки первинними бухгалтерськими документами та платіжними документами, які свідчать про сплату позивачем податку на додану вартість у складі вартості товару, а також сплатою зазначеного податку про що зазначено в акті перевірки від 11.08.2011р.(а.с.30-46 том 1).
При цьому, суд критично відноситься до посилань відповідача про відсутність результатів зустрічних перевірок контрагентів позивача, які б підтверджували або спростовували факт порушення контрагентами-постачальниками продавця своїх грошових зобов'язань, оскільки із висновків наданої відповідачем довідки № 476-23/3-14310112 від 22.09.2011р. про результати документальної позапланової виїзної перевірки ДП НВО «Павлоградський хімічний завод», який був одним із контрагентів позивача, щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ВАТ «Новопавлівський гранітний кар'єр», вбачається, що перевіркою не встановлено розбіжності з відомостями, отриманими від особи ВАТ «Новопавлівський гранітний кар'єр», яка мала правовідносини з платником податків, зазначеною перевіркою встановлено відображення ДП НВО «ПХЗ» в податковому обліку результатів господарських відносин відповідно до відомостей, отриманих від особи ВАТ «Новопавлівський гранітний кар'єр», яка мала правові відносини з платником податків (а.с.183-187 том 2).
Крім того, чинний Податковий кодекс України та Бюджетний кодекс України не ставлять в залежність право платника податку на податковий кредит, формування податкового кредиту та відшкодування податку на додану вартість від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання, зокрема, контрагентами позивача по всьому ланцюгу постачання товару/послуг.
Статтями 61,67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Юридична відповідальністю особи має індивідуальний характер.
Отже, якщо контрагенти позивача не виконали своїх зобов'язань щодо сплати податку на додану вартість до бюджету це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для них та така відповідальність не може бути покладена на позивача.
Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документально підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Відповідної правової позиції дотримується і Вищий адміністративний Суд України у своїх ухвалах від 09.11.2011р. № К-1837/10, від 15.09.2011р. № К-24505/10, які долучені до матеріалів зазначеної справи.
Статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Так, Європейський Суд з прав людини у своєму рішення від 22.01.2009р.(«Булвес «АД проти Болгарії») зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Право на податковий кредит є «власністю» у розумінні статті 1 Протоколу № 1, яке повинно розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання нею своїх зобов'язань щодо податкової звітності з ПДВ. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від виконання обов'язків постачальником, в той час коли це не залежало від волі одержувача поставки - застосування відповідних положень Закону «Про ПДВ»стало не передбаченим і самовільним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов'язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов'язку зі сплати ПДВ (п.43, п.69 зазначеного вище рішення Європейського Суду).
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007р. у справі «Інтерсплав проти України»).
Згідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частина 1 статті 71 КАС України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Представники відповідача-1 в ході судового розгляду справи не надали жодних доказів та не навели жодних підстав, які б свідчили про законність та обґрунтованість прийнятого податковою інспекцією податкового повідомлення-рішення від 25.08.2011р. за №0000182330 або спростовували надані докази та твердження позивача.
Навпаки, як позивачем, так і відповідачем-1 надані документи, які свідчать про те, що ПАТ «Новопавлівський гранітний кар'єр» правомірно заявив до бюджетного відшкодування у декларації за травень 2011р. суму у розмірі 488669 грн. у відповідності до вимог ст. 200 Податкового кодексу України.
Також, представник відповідача-1 Ковальова Н.В., яка безпосередньо здійснювала перевірку позивача, у ході судового розгляду справи підтвердила факт відсутності порушень податкового законодавства України з боку позивача та зазначила, що під час перевірки керувалася лише Методичними рекомендаціями ДПА України щодо проведення зустрічних звірок, які є обов'язковими для виконання.
З викладеного, суд приходить до висновку, що відповідачем прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення від 25.08.2011р. № 0000182330 не у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України та без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), а тому оспорюване податкове повідомлення-рішення від 25.08.2011р. за № 0000182330 є протиправним, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.
Щодо позовних вимог позивача про зобов'язання суб'єкта владних повноважень в особі Нікопольської ОДПІ надати органу державного казначейства в особі Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області висновок про відшкодування з бюджету податку на додану вартість у розмірі 488669 грн. та зобов'язання суб'єкта владних повноважень в особі Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області стягнути з Державного бюджету України на користь позивача вищевказану суму бюджетного відшкодування, то в цій частині позовних вимог слід закрити провадження у справі на підставі п.1 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки зобов'язання податкової інспекції надати висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету та зобов'язання орган казначейської служби стягнути з державного бюджету таку суму бюджетного відшкодування є неналежним способом захисту прав платника податку на додану вартість і не підлягає розгляду в суді. У разі невідшкодування бюджетної заборгованості з ПДВ право платника порушується неодержанням коштів з бюджету. Відповідно, способом захисту такого порушеного права має бути вимога про стягнення зазначених коштів (бюджетне відшкодування заборгованості).
Вказана правова позиція висловлена в ухвалі Вищого адміністративного Суду України від 16.11.2011р. № К-3004/08, від 26.10.2011р. № К-5635/08, а також у постанові Верховного Суду України від 17.06.2008р, які наявні в матеріалах справи.
У відповідності до вимог ч.2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки у разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
У ході судового розгляду справи, позивач декілька раз змінював позовні вимоги та не просив вийти суд за межі позовних вимог, а тому у адміністративного суду відсутні підстави для виходу за межі заявлених позовних вимог.
В той же час, слід зазначити, що саме визнання протиправним та скасування оспорюваного податкового повідомлення-рішення призводить до повного захисту прав і інтересів позивача, виходячи з того, що у відповідності до вимог п.200.15 ст. 200 Податкового кодексу України передбачено, що після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження орган державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настають за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
За таких обставин, позивач не позбавлений права на відшкодування зазначеної суми бюджетного відшкодування після закінчення процедури оскарження судового рішення та отримання його податковим органом, оскільки після отримання судового рішення останній зобов'язаний надати відповідний висновок до органу казначейської служби у відповідності до вимог п. 200.15 ст. 200 Податкового кодексу України.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Виходячи з того, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково в частині позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, то підлягають стягненню з Державного бюджету України частково на користь позивача тільки судові витрати по сплаті судового збору сплачені позивачем згідно платіжного доручення № 1768 від 14.09.2011р. у розмірі 3 грн. 40 коп. (а.с.80 том 1).
Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 71, 86, 94, 122, 157, 160, 161, 162, 163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Новопавлівський гранітний кар'єр» до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби, до Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.08.2011р. №0000182330, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.08.2011р. № 0000182330 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 488669 грн. по основному платежу, 1 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
В частині позовних вимог про зобов'язання Нікопольську об'єднану державну податкову інспекцію Дніпропетровської області Державної податкової служби надати органу державного казначейства висновок про відшкодування з бюджету податку на додану вартість у розмірі 488669 грн. та зобов'язання Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Новопавлівський гранітний кар'єр» суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 488669 грн. - провадження у справі закрити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Новопавлівський гранітний кар'єр» ( 53282, Дніпропетровська область, Нікопольський район, с. Каменське, Озерна, 40, р/р № 26000000007368 Відділення Дніпропетровська міжрегіональна дирекція ПАТ «Креді Агріколь Банк» м.Дніпропетровськ, МФО 300614, код ЄДРПОУ 00292304) - судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп. ( три грн. 40 коп.).
Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складений 02.07.2012р.
Суддя С.О. Конєва